Ухвала
22 березня 2018 року
м. Київ
справа № 2-3307/08
провадження № 61-12824ск18
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Висоцької В. С. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду м. Києва від 21 березня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: Головне управління юстиції у м. Києві, Сімнадцята державна нотаріальна контора м. Києва, про визнання заповіту та договору довічного утримання недійсними,
У квітні 2008 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до
ОСОБА_3, треті особи: Головне управління юстиції у м. Києві, Сімнадцята державна нотаріальна контора м. Києва, про визнання заповіту та договору довічного утримання недійсними.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 19 грудня 2008 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 21 березня 2011 року апеляційну скаргу ОСОБА_4, що діє у інтересах ОСОБА_2 задоволено. Рішення суду першої інстанції скасовано та постановлено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.
Визнано недійсним заповіт, складений 25 лютого 2006 року ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 та посвідчений Сімнадцятою державною нотаріальною конторою м. Києва за № 1-242.
Визнано недійсним договір довічного утримання, укладений 26 травня 2006 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, посвідчений Сімнадцятою державною нотаріальною конторою м. Києва за № 1-696.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати по проведенню експертного дослідження в розмірі 2 526,19 грн.
У березні 2018 року ОСОБА_1, який не брав участі у справі, звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Апеляційного суду
м. Києва від 21 березня 2011 року в указаній вище справі, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Зазначав, що суд вирішив питання про його права, свободи, інтереси, оскільки спірна квартира є його власністю.
Частиною четвертою статті 389 ЦПК України встановлено, що особа, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, має право подати касаційну скаргу на судове рішення лише після його перегляду в апеляційному порядку за її апеляційною скаргою.
Пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України передбачено, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Ураховуючи, що оскаржуване рішення апеляційного суду було ухвалено за апеляційною скаргою ОСОБА_4, що діє у інтересах ОСОБА_2, у той час як з касаційною скаргою до суду звернувся ОСОБА_1, у відкритті касаційного провадження слід відмовити з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України.
Керуючись пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду м. Києва від 21 березня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: Головне управління юстиції у м. Києві, Сімнадцята державна нотаріальна контора м. Києва, про визнання заповіту та договору довічного утримання недійсними відмовити.
Копію ухвали разом із доданими до касаційної скарги матеріалами направити особі, яка подавала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В. С. Висоцька