Постанова
Іменем України
12 березня 2018 року
м. Київ
справа № 713/2055/16-ц
провадження № 61-6527св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Журавель В.І. (суддя-доповідач), Антоненко Н.О., Крата В. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_5,
відповідач - Вижницька міська рада Чернівецької області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 13 вересня 2017 року у складі судді Кириляк А. Ю. та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 01 листопада 2017 року у складі суддів: Лисака І. Н., Височанської Н. К., Перепелюк І. Б.,
встановив:
У грудні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнень просив визнати за ним право власності на Ѕ частини житлового будинку на АДРЕСА_1 за набувальною давністю.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 29 січня 1993 pоку він та його брат ОСОБА_5 є власниками житлового будинку на АДРЕСА_1 у рівних частках.
Зазначав, що понад 10 років відкрито користується належною ОСОБА_5 Ѕ частиною будинку № 485 за вищезазначеною адресою, а останній за цей час жодного разу у ньому не з'являвся та дольової участі у витратах із його утримання не приймав.
Посилаючись на наведені вище обставини, просив позов задовольнити.
Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 13 вересня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачу було достовірно відомо, що співвласником Ѕ частини спірного будинку є відповідач, який від належної йому частки у майні не відмовлявся. За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем, і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 01 листопада 2017 року рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 13 вересня 2017 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено наявності сукупності умов для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України.
У касаційній скарзі, що надійшла у листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків про відсутність підстав для набуття ним права власності на частину будинку за набувальною давністю.
Крім того, зазначав, що його представник ОСОБА_6 не мав повноважень на подачу апеляційної скарги та приймати участь у судовому засіданні, проте апеляційний суд на це увагу не звернув, прийняв її до розгляду та ухвалив незаконне судове рішення.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла мати сторін ОСОБА_7
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину, виданого державним нотаріусом Вижницької нотаріальної контори 29 січня 1993 року, спадкоємцями майна ОСОБА_8 є сини останньої: ОСОБА_5 та ОСОБА_4, які проживають у АДРЕСА_1, у рівних частках кожний.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_4 просив на підставі статті 344 ЦК України визнати за ним право власності на належну його брату Ѕ частину спірного будинку, посилаючись на те, що останній з 1976 року і до теперішнього часу у спадковому будинку не проживає та участі в належному його утриманні не приймає.
Згідно зі статтею 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.
Механізм припинення права на частку у спільному майні передбачений у статті 365 ЦК України.
Стаття 344 ЦК України не поширюється на частку у спільній частковій власності, яка не є окремим об'єктом нерухомості.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, на підставі поданих сторонами доказів, які належним чином оцінені (стаття 212 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи), обґрунтовано виходив із недоведеності заявлених вимог.
Касаційна скарга не містить аргументів на спростування вказаних висновків судів першої та апеляційної інстанцій, які є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів судами не було порушено норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права.
Доводи скарги ОСОБА_4 зводяться до того, що його представник ОСОБА_6 не був уповноважений на подачу апеляційної скарги.
Проте питання прийняття апеляційної скарги вирішується апеляційний судом.
До того ж вказана заявником обставина не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
За правилами статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про залишення без задоволення касаційної скарги та залишення без змін рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 13 вересня 2017 року та ухвали апеляційного суду Чернівецької області від 01 листопада 2017 року, оскільки судові рішення є законними та обґрунтованими.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
постановив:
Касаційну ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 13 вересня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 01 листопада 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді В. І. Журавель
Н. О. Антоненко
В.І. Крат