Постанова
Іменем України
14 березня 2018 року
м. Київ
справа № 373/1683/15-ц
провадження № 61-1407 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Черняк Ю. В. (суддя- доповідач),
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Експобанк»,
представник позивача - ПавлюкАнтоніна Анастасіївна,
відповідач - ОСОБА_2,
представник відповідача - ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» на рішення Переяслав-Хмельницького суду Київської області від 16 жовтня 2015 року у складі судді Свояка Д. В. та рішення апеляційного суду Київської області від 07 грудня 2015 року у складі колегії суддів: Березовенко Р. В., Верланова С. М. та Воробйової Н. С.,
У червні 2015 року публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Експобанк» (далі - ПАТ «КБ «Експобанк») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що 15 квітня 2008 року між ПАТ «КБ «Експобанк» та ОСОБА_2 укладено договір кредиту № 61А (далі - кредитний договір), за умовами якого ОСОБА_2 надано у борг 24 893 долари США зі сплатою 15 % річних та кінцевим терміном повернення 14 квітня 2015 року.
Для забезпеченням виконання зобов'язань за цим договором ОСОБА_2 передав у заставу автомобіль «Chevrolet Aveo», реєстраційний номер НОМЕР_1.
У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем покладених на нього кредитних зобов'язань на підставі цього договору станом на 15 квітня 2015 року утворилась заборгованість у розмірі 102 260,03 долари США, що еквівалентно 2 319 857 грн 27 коп.
13 травня 2015 року ПАТ «КБ «Експобанк» направило ОСОБА_2 вимогу про повернення кредитної заборгованості, однак її залишено без задоволення.
У липні 2015 року ОСОБА_2 подав заперечення на позов, у яких зазначав, що 15 квітня 2008 року між ним та ПАТ «КБ «Експобанк» укладено кредитний договір та передано в заставу транспортний засіб. У зв'язку із настанням фінансової кризи у березні 2009 року він був позбавлений можливості погашати кредит, а тому на підставі акта прийому-передачі, складеного 14 квітня 2009 року, передав ПАТ «КБ «Експобанк» транспортний засіб, що перебуває у заставі цього банку, разом з ключами та технічним паспортом на нього. У лютому 2010 року представники ПАТ «КБ «Експобанк» повідомили його про майбутню реалізацію предмета застави та запропонували передати повноваження на представництво його інтересів ОСОБА_4, у зв'язку із чим ним була видана нотаріально посвідчена довіреність. Відповідач вважав, що кредитні зобов'язання за договором було припинено, оскільки з серпня 2011 року банк претензій до нього не пред'являв.
Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 16 жовтня 2015 року у позові ПАТ «КБ «Експобанк» відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що представник відповідача у судове засідання не з'явився та подав клопотання про розгляд справи без участі представника банку за наявними в матеріалах справи доказами. Копії документів, доданих банком на підтвердження обставин, викладених у позовній заяві, не є оригіналами; відповідач вказував на недопустимість таких доказів та наполягав на перевірці їх відповідності оригіналу. Суд, врахувавши викладене вище, дійшов висновку, що позовні вимоги банку не обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Рішенням апеляційного суду Київської області від 07 грудня 2015 року скасовано рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 07 грудня 2015 року та ухвалено нове рішення про відмову у позові.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що матеріали справи не містять повідомлення позивача про розгляд справи, призначений на 16 жовтня 2015 року, а зі змісту заяви представника позивача вбачається, що ним було надано дозвіл суду лише на проведення судового засідання за його відсутності 05 жовтня 2015 року. Крім того, відповідач у поданих до суду першої інстанції запереченнях просив застосувати наслідки спливу позовної давності. Оскільки порушення прав ПАТ «КБ «Еспобанк» щодо неналежного виконання умов кредитного договору відбулось у 2010 році, однак з позовом банк звернувся лише у червні 2015 року, то строк позовної давності банком пропущено, тому, врахувавши заяву відповідача, апеляційний суд відмовив у позові.
ПАТ «КБ «Експобанк» у касаційній скарзі, поданій у вересні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами не встановлено фактичних обставин справи, не досліджено умови кредитного договору, не взято до уваги строк дії цього договору та не перевірено розрахунок заборгованості, наданий позивачем, у зв'язку із чим передчасно відмовлено у позові. Крім того, заява про застосування наслідків спливу строку позовної давності може бути подана до винесення судом рішення та не підлягає розгляду під час перегляду рішення суду в апеляційному порядку.
У листопаді 2016 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, у якому вказував на те, що позивачем не надано доказів щодо отримання ним кредитних коштів, наявності та розміру кредитної заборгованості, а тому ухвалене апеляційним судом рішення є законним та обґрунтованим.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
15 січня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час виникнення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Судами попередніх інстанцій втсановлено, що 15 квітня 2008 року між ПАТ «КБ «Експобанк» та ОСОБА_2 укладено договір кредиту № 61А, згідно із яким ОСОБА_2 надано кредит у розмірі 24 893 долари США, зі сплатою 15 % річних та кінцевим терміном повернення 14 квітня 2015 року.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором відповідач передав у заставу автомобіль «Chevrolet Aveo», реєстраційний номер НОМЕР_1.
У зв'язку із неналежним виконанням умов кредитного договору, станом на 14 травня 2015 року утворилась заборгованість у розмірі 102 260,03 долари США, що еквівалентно 2 139 857 грн 27 коп.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно з частинами першою, п'ятою статті 261 ЦК України перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
Відповідно до вимог частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків.
Таким чином, перебіг позовної давності щодо повернення кредиту в цілому обчислюється із дня настання строку виконання основного зобов'язання, тобто строку виконання зобов'язання в повному обсязі (кінцевий строк) або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.
Пред'явлення вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом змінює строк виконання зобов'язання та зумовлює початок перебігу строку позовної давності.
Саме така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 09 листопада 2016 року у справі № 6-2251 цс 16.
Пунктом 3.7 кредитного договору передбачено, що позичальник зобов'язаний за вимогою банку повернути кредит, сплатити проценти, інші платежі і штрафні санкції до закінчення строку дії договору - 14 квітня 2015 року, у випадку порушення умов кредитного договору
З наданого відповідачем листа ПАТ «КБ «Експобанк» від 23 грудня 2009 року йому було повідомлено про здійснення банком позасудового врегулювання спору щодо погашення кредитної заборгованості, яка виникла станом на 18 грудня 2009 року, шляхом передачі предмета застави у власність ПАТ «КБ «Експобанк».
Крім того, у запереченнях, поданих 06 липня 2015 року, відповідач вказував на те, що 05 серпня 2011 року він отримав вимогу про повернення суми кредиту в повному обсязі, а також нарахованих процентів, комісії та штрафних санкцій у тридцятиденний термін з дати одержання цього повідомлення.
У зв'язку з порушенням боржником виконання зобов'язання за кредитним договором банк використав право достроково вимагати з позичальника повернення заборгованості за кредитним договором, надіславши боржнику вимогу про дострокове повернення всієї суми кредиту й пов'язаних з ним платежів (відсотків) у тридцятиденний термін з дати одержання цього повідомлення.
Отже, пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату процентів за користування кредитом та пені, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання, а тому перебіг позовної давності за вимогами банку про повернення кредиту та платежів за ним почався після спливу тридцяти днів з дня одержання такої вимоги.
Банк звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором лише у червні 2015 року.
Апеляційний суд, встановивши вказані вище обставини у справі, не врахував вимог статті 267 ЦК України, яка передбачає, що позовна давність застосовується судами лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Рішення по суті спору ухвалюється судом першої інстанції, а на стадії апеляційного провадження здійснюється лише перевірка законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції, тому заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції.
Апеляційним судом може бути застосовано позовну давність за заявою сторони, зробленою під час розгляду справи в суді першої інстанції, до ухвалення рішення по суті спору.
Як убачається із заяви від 07 грудня 2015 року, поданої під час апеляційного провадження, ОСОБА_2 заявив про застосування строків позовної давності.
Задовольняючи вказану заяву відповідача та відмовляючи у позові ПАТ «КБ «Експобанк», апеляційний суд не звернув увагу на те, що така заява може бути подана стороною лише під час розгляду справи у суді першої інстанції до ухвалення рішення у справі.
Разом з тим, суд першої інстанції, вирішуючи спір, не звернув увагу на те, що у поданих до суду запереченнях ОСОБА_2 посилався, як на підставу відмови у позові на норми статті 257 ЦК України, однак у прохальній частині заперечень просив відмовити у позові за безпідставністю.
Відповідно до частини першої статті 27 ЦПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) особи, які беруть участь у справі, мають, зокрема, право заявляти клопотання та відводи, давати усні та письмові пояснення судові.
Згідно зі статтею 31 ЦПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) сторони мають рівні процесуальні права і обов'язки.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Суд першої інстанції не врахував вказані вимоги процесуального права, не надав належної правової оцінки поданим відповідачем запереченням та не роз'яснив відповідачу його права і законні інтереси, у зв'язку із чим передчасно відмовив у позові за безпідставністю.
Відповідно до пункту першого частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
У зв'язку із викладеним, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» задовольнити частково.
Рішення Переяслав-Хмельницького суду Київської області від 16 жовтня 2015 року та рішення апеляційного суду Київської області від 07 грудня 2015 року скасувати та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: О. В. Білоконь
Б. І. Гулько
Є.В.Синельников
Ю. В.Черняк