Іменем України
15 березня 2018 року
м. Київ
справа № 202/3731/17-ц
провадження № 61-4806 ск 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Луспеника Д. Д., Черняк Ю. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 2 червня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 червня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості,
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська у складі судді Мороз В. П. від 2 червня 2017 року відкрито провадження у вищезазначеній справі.
Не погоджуючись із ухвалою районного суду, ОСОБА_4 подав на неї апеляційну скаргу.
Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області у складі судді
ОСОБА_9 від 30 червня 2017 року у прийнятті апеляційної скарги
ОСОБА_4 відмовлено.
У грудні 2017 року на розгляд до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ була надіслана касаційна скарга ОСОБА_4 на вищезазначені судові рішення.
15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд, згідно із статтею 388 ЦПК України.
У частині третій статті 3 ЦПК України зазначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 324 ЦПК України (2004 року) сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи чи обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 1, 3, 4, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 20, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 31-33 частини першої статті 293 ЦПК України (2004 року), після їх перегляду в апеляційному порядку і ухвали апеляційного суду, якщо вони перешкоджають подальшому провадженню у справі.
Ураховуючи викладене, касаційна скарга ОСОБА_4 в частині оскарження ухвали Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 2 червня
2017 року не може бути прийнята до провадження, оскільки не була предметом апеляційного перегляду по суті, на предмет законності не перевірялась, а тому не підлягає оскарженню в касаційному порядку, у зв'язку з чим касаційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала.
Разом з тим подана касаційна скарга в частині оскарження ухвали апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 червня 2017 року надійшла до суду пропуском строку на касаційне оскарження, оскільки згідно відбитку штампу на поштовому конверті подана 1 грудня 2017 року.
Відповідно до пункту 14 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» судові рішення, ухвалені судами апеляційної інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в касаційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно зі статтею 325 ЦПК України (2004 року) касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням (ухвалою) апеляційного суду. У разі пропущення зазначеного строку з причин, визнаних поважними, суддя касаційної інстанції за заявою особи, яка подала скаргу, може поновити цей строк.
У прохальній частині касаційної скарги ОСОБА_4 порушено питання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення з посиланням на поважність причин пропуску.
В обґрунтування підстав поновлення строку заявник посилається на те, що строк пропущено з поважних причин, оскільки касаційну скаргу на адресу суду ним було направлено вчасно, але ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 вересня 2017 рокуїї було визнано неподаною та повернуто, у зв'язку з не виконанням вимог ухвали касаційного суду від 24 липня 2017 року. Про існування зазначених ухвал касаційного суду від 24 липня 2017 року та від 26 вересня 2017 року дізнався лише 28 листопада 2017 року з Єдиного державного реєстру судових рішень. Також зазначив, що на даний час перестали існувати обставини, які стали підставою для її повернення.
Зважаючи на те, що строк на касаційне оскарження ОСОБА_4 пропущено з поважних причин, колегія суддів вважає за можливе його поновити.
Перевіривши доводи касаційної скарги ОСОБА_4 на ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 червня 2017 року, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Із оскаржуваної ухвали апеляційного суду, доданих до скарги матеріалів убачається, що вона є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо їх незаконності.
Відповідно до частини першої статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Згідно з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
В абзаці третьому підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 зазначено, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.
Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини і громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано в главах 1, 2 розділу V ЦПК України (2004 року), де врегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві.
Відповідно до частини першої статті 292 ЦПК України (2004 року) сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
За змістом зазначеної статті право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі у справі, якщо ухвалене судове рішення завдає їм шкоди, що виражається у несприятливих для них наслідках.
Відмовляючи у прийнятті апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції, врахував роз'яснення, викладені у пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», правильно застосувавши вимоги статей, 292, 297 ЦПК України (2004 року), дійшов обґрунтованого висновку про відсутність права апеляційного оскарження, оскільки ОСОБА_4 не є стороною у справі, ним не надано доказів того, що оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції про відкриття провадженні в справі вирішувалося питання про його права та обов'язки.
Згідно з положеннями пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.
Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 394 ЦПК України у справі з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо: правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають.
Керуючись статтею 324, 325, ЦПК України (2004 року), пунктами 1, 5 частини другої, частинами четвертою, п'ятою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду,
У прийнятті касаційної скарги ОСОБА_4 на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 2 червня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості відмовити.
Клопотання ОСОБА_4 про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити.
Поновити ОСОБА_4 строк на касаційне оскарження ухвали апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 червня 2017 року.
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області
від 30 червня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Б. І. Гулько
Д. Д. Луспеник
Ю. В. Черняк