Іменем України
21 березня 2018 року
м. Київ
справа № 308/3449/16-ц
провадження № 61-2173ск18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Ступак О. В. (суддя-доповідач), ПогрібногоС. О., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_5 на заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 травня 2016 року у складі судді Придачук О. А. та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 19 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Бисага Т. Ю., Фазикош Г. В., Собослой Г. Г.,
Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості.
Заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 травня 2016 року позов банку задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_5 солідарно на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість в розмірі 10 786, 52 дол. США, що еквівалентно 268 260 грн 66 коп. Вирішено питання про судові витрати.
ОСОБА_5 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 травня 2016 року.
Заяву обґрунтував тим, що в порушення вимог частини четвертої статті 169 ЦПК України 2004 року суд першої інстанції ухвалив заочне рішення по даній справі за першою його неявкою, проте забезпечити свою явку в судове засідання він не мав можливості, оскільки знаходився за межами території України з 23 травня 2016 року по 27 травня 2016 року. Крім того, повідомити суд про неможливість явки в судове засідання він також не мав можливості, оскільки копію ухвали про відкриття провадження у справі від 18 квітня 2016 року, надіслану рекомендованим листом № 8800017352666, він не отримував. Також зазначав, що вся поштова кореспонденція на його ім'я судом надсилалася за адресою: АДРЕСА_1, проте за даною адресою він не проживає з лютого 2015 року після припинення фактичних шлюбних відносин з дружиною ОСОБА_4 Починаючи з лютого 2015 року він фактично проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2. На підставі вищевикладеного заявник стверджував, що висновок суду про те, що у зв'язку з неповідомленням відповідачем про причини неявки, справу слід вирішити на підставі наявних у ній доказів та постановити заочне рішення, є необґрунтованим та передчасним.
Також заявник посилався на те, що задовольняючи позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо солідарного стягнення з ОСОБА_5 суми заборгованості за кредитним договором в розмірі 10 786, 52 дол. США, суд не надав належної правової оцінки всім обставинам справи та доказам, що наявні в матеріалах справи і мають істотне значення для вирішення справи по суті, зокрема, договору поруки, який на думку заявника, у відповідності до статті 559 ЦК України був припинений, а тому стягнення солідарно з відповідача ОСОБА_5, як поручителя, заборгованості по кредитному договору є безпідставним та у задоволенні позовних вимог в даній частині треба було відмовити.
Крім того, заявник зазначав, що у зв'язку з тим, що за адресою: АДРЕСА_1, він не проживає з лютого 2015 року після припинення фактичних шлюбних відносин із дружиною, про отримання поштової кореспонденції, яка надходила на його ім'я, його дружина ОСОБА_4 його не повідомляла, про існування судового спору та винесення Ужгородським міськрайонним судом заочного рішення від 24 травня 2016 року він дізнався лише 12 вересня 2016 року коли його дружина повідомила його про це та передала йому всю поштову кореспонденцію, що надсилалася судом на його ім'я, просив суд поновити йому строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 травня 2016 року та скасувати указане судове рішення.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 2 лютого 2017 року у задоволенні клопотання ОСОБА_5 про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 травня 2016 року відмовлено. Заяву ОСОБА_5 про перегляд заочного рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 травня 2016 року залишено без розгляду.
Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 19 жовтня 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 відхилено, ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 2 лютого 2017 року залишено без змін.
У листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скарга ОСОБА_5 на заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 19 жовтня 2017 року у вказаній справі.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 листопада 2017 року вказану касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків.
15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
16 січня 2018 року вказану касаційну скаргу ОСОБА_5 передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 26 січня 2018 року ОСОБА_5 продовжено строк для усунення недоліків касаційної скарги до 26 лютого 2018 року.
У березні 2018 року, на виконання вимог ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 листопада 2017 року, надійшли матеріали на усунення недоліків касаційної скарги.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У зв'язку із цим касаційна скарга розглядається за правилами, що діють після набрання чинності цієї редакції Кодексу, із врахуванням вимог щодо форми та змісту касаційної скарги, які були чинними станом на час вчинення процесуальної дії - подання касаційної скарги.
Відповідно до положень пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Аналогічна норма містилася у пункті 2 частині 4 статті 328 ЦПК України 2004 року, відповідно до якої суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо справа не переглядалася в апеляційному порядку.
Оскільки заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 травня 2016 року не було предметом апеляційного перегляду, воно не може бути предметом касаційного перегляду.
Таким чином, у відкритті касаційного провадження в частині оскарження заочного рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 травня 2016 року необхідно відмовити.
Одночасно суд роз'яснює, що відповідно до статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Також, залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, та інше.
Крім того, у відкритті касаційного провадження в частині оскарження ухвали апеляційного суду Закарпатської області від 19 жовтня 2017 року слід відмовити з таких підстав.
Згідно з положеннями пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.
Відповідно до пункту 3 частини п'ятої статті 394 ЦПК України у разі якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана касаційна скарга є необґрунтованою, вирішення питання про відкриття провадження здійснюється постійною колегією суддів, до складу якої входить суддя-доповідач.
Разом із тим, як зазначено у пункті 5 частини п'ятої статті 394 ЦПК України, якщо жоден суддя із складу колегії не дійде висновку про необхідність відкриття касаційного провадження через необґрунтованість скарги, колегія суддів постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.
Із оскаржуваної ухвали апеляційного суду Закарпатської області від 19 жовтня 2017 року, доданих до касаційної скарги матеріалів слідує, що касаційна скарга в частині оскарження указаної ухвали є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо її незаконності та неправильності.
Відповідно до статті 228 ЦПК України 2004 року заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Відповідно до вимог статті 72 ЦПК України 2004 року право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, якщо суд за клопотанням особи, що їх подала, не знайде підстав для поновлення або продовження строку.
Згідно зі статтею 73 ЦПК України 2004 року суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин. Питання про поновлення чи продовження пропущеного строку вирішує суд, у якому належало вчинити процесуальну дію або до якого потрібно було подати документ чи доказ.
Постановляючи ухвалу про залишення заяви ОСОБА_5 про перегляд заочного рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 травня 2016 року без розгляду, суд першої інстанції, із висновками якого погодився й апеляційний суд, правильно виходив із наявності підстав, передбачених статтями 72, 73, 228 ЦПК України 2004 року, оскільки вказану заяву про перегляд заочного рішення подано із пропущенням установленого законом строку, при цьому відсутні підстави для поновлення цього строку.
Як установлено судом на підставі всебічно досліджених матеріалів справи, копію заочного рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 травня 2016 року отримано відповідачем 13 червня 2016 року, однак до суду із указаною заявою про перегляд заочного рішення він звернувся лише 20 вересня 2016 року.
Залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд перевірив у доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 та спростував їх відповідними висновками, у результаті чого постановив законну й обґрунтовану ухвалу, яка відповідає вимогам статей 315 ЦПК України 2004 року.
Доводи касаційної скарги про те, що заявник не був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду справи у суді першої інстанції є безпідставними, оскільки спростовуються наявними у справі доказами.
Інші доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.
Отже, оскаржувана ухвала апеляційного суду є законною та обґрунтованою, постановленою із додержанням норм процесуального права, підстави для її скасування відсутні.
Керуючись пунктами 1, 5 частини другої, частинами четвертою, п'ятою і шостою статті 394, підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 19 жовтня 2017 року відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: О. В. Ступак С. О. Погрібний Г. І. Усик