Постанова
Іменем України
07 березня 2018 року
м. Київ
справа № 757/18693/13-ц
провадження № 61-2381 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Черняк Ю. В. (суддя -
доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представники позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
відповідач - публічне акціонерне товариство «Імексбанк»,
представники відповідача: Целуйко Марія Василівна, Примак Оксана Василівна, КузьменкоВолодимир Миколайович, Гонян Марія Василівна, Крушенівський Роман Олексійович, Большешапова Юлія Олександрівна, Литовченко Сергій Миколайович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду м. Києва від 07 грудня 2016 року у складі колегії суддів: Слободянюк С. В., Мазурик О. Ф., Левенця Б. Б.,
У серпні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Імексбанк» (надалі - ПАТ «Імексбанк») про стягнення заборгованості.
Позовну заяву мотивовано тим, що наявність заборгованості ПАТ «Імексбанк» перед ОСОБА_1 за договором вкладу в розмірі 566 895,58 доларів США встановлено рішенням Печерського районного суду м. Києва від 13 лютого 2012 року.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2013 року у складі судді: Батрин О. В., залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 16 січня 2014 року у складі колегії суддів: Нежури В. А., Соколової В. В. Усика Г. І., позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ПАТ «Імексбанк» на користь ОСОБА_1 566 895,58 доларів США та вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що по закінченню строків дії договорів банківського вкладу позивачу не повернуто суми банківського вкладу, він звертався до банку із заявою про повернення грошових коштів за договорами банківського вкладу, яка відповідачем залишена без належного реагування, тому наявні всі підстави для стягнення грошових коштів за договорами банківського вкладу з урахуванням преюдиційного рішення суду, яким зараховано зустрічні позовні вимоги.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 березня 2014 року у складі колегії суддів: Луспеника Д. Д., Гулька Б. І., Лесько А. О., Хопти С. Ф., Черненко В. А., рішення Печерського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 16 січня 2014 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, касаційний суд виходив із того, що ОСОБА_1 на обґрунтування своїх вимог не було надано документів на підтвердження внесення грошових коштів до ПАТ «Імексбанк» та доказів звернення із заявою про повернення суми вкладу.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 07 липня 2014 року у складі судді: Мельник А. В., позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ПАТ «Імексбанк» на користь ОСОБА_1 566 895,58 доларів США та вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що ПАТ «Імексбанк» по закінченню строків дії договорів банківського вкладу не повернуло позивачу за його заявою суму банківського вкладу.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 17 грудня 2014 року у складі колегії суддів: Кабанченко О. А., Рубан С. М., Желепи О. В., рішення Печерського районного суду м. Києва від 07 липня 2014 року змінено в частині розміру заборгованості, що підлягає стягненню з ПАТ «Імексбанк» на користь ОСОБА_1, шляхом зменшення її до 14 395,58 доларів США, та вирішено питання щодо розподілу судових витрат. У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_1 не було надано доказів на підтвердження внесення всієї суми грошових коштів до ПАТ «Імексбанк» на виконання вимог договору банківського вкладу.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 травня 2015 року у складі колегії суддів: Кузнєцова В. О., Ізмайлової Т. Л., Мартинюка В. І., Мостової Г. І., Наумчука М. І., рішення Апеляційного суду м. Києва від 17 грудня 2014 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції та направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, касаційний суд виходив із того, що апеляційний суд, ухвалюючи рішення, посилався на Інструкцію про ведення касових операцій банками в Україні, затверджену постановою Національного банку України від 01 червня 2011 року № 174, хоча документи про підтвердження внесення ОСОБА_1 грошових коштів до ПАТ «Імексбанк» були складені до набрання чинності вищезазначеною Інструкцією, в період, коли була чинною Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затверджена постановою Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492, а також не перевірив відповідність цих документів положенням останньої, не з'ясував, чи затверджував відповідач локальні нормативні акти щодо порядку прийняття і видачі готівки та чи були встановлені ними вимоги до документів, які підтверджують проведення таких операцій.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 04 листопада 2015 року у складі колегії суддів: Андрієнко А. М., Заришняк Г. М., Мараєвої Н. Є., рішення Печерського районного суду м. Києва від 07 липня 2014 року змінено в частині розміру заборгованості, що підлягає стягненню з ПАТ «Імексбанк» на користь ОСОБА_1, шляхом зменшення до 24 395,58 доларів США. У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_1 не доведено внесення решти грошових коштів на депозитні рахунки ПАТ «Імексбанк».
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 травня 2015 року у складі колегії суддів: Ткачука О. С., Висоцької В. С., Кафідової О. В., Колодійчука В. М., Фаловської І. М., рішення Апеляційного суду м. Києва від 04 листопада 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції та направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, касаційний суд виходив із того, що у мотивувальній частині рішення Печерського районного суду м. Києва від 13 лютого 2012 року у справі за позовом ПАТ «Імексбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Імексбанк» про припинення кредитного договору та договору іпотеки, стягнення заборгованості, встановлено наявність заборгованості ПАТ «Імексбанк» перед ОСОБА_1 за договорами вкладу у розмірі 566 895,58 доларів США.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 07 грудня 2016 року у складі колегії суддів: Слободянюк С. В., Мазурик О. Ф., Левенця Б. Б., рішення Печерського районного суду м. Києва від 07 липня 2014 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що постановою правління Національного банку України від 21 травня 2015 року № 330 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 27 травня 2015 року № 105 «Про початок процедури ліквідації АТ «Імексбанк» та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію банку» (надалі - Постанова НБУ № 330), термін ліквідації з 27 травня 2015 року по 26 травня 2018 року. На час ухвалення рішення апеляційним судом м. Києва від 04 листопада 2015 року була чинною Постанова НБУ № 330, а відповідно до частини п'ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників.
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2016 року, ОСОБА_1, посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, не звернув уваги на те, що тимчасову адміністрацію було введено в ПАТ «Імексбанк» з 27 січня 2015 року відповідно до постанови Національного банку України від 26 січня 2015 року № 50 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» до категорії неплатоспроможних», а рішення Печерського районного суду м. Києва про задоволення позову ОСОБА_1 ухвалено 07 липня 2014 року, тому до нього не можуть бути застосовані норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», які для ПАТ «Імексбанк» почали діяти з 27 січня 2015 року.
У частині шостій статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників.
Крім того, вимоги стосовно окремих підписів контролера, касира, бухгалтера та відбитку штампу каси на квитанціях не передбачено Інструкцією Національного банку України, будь-яким іншим нормативним чи внутрішнім документом ПАТ «Імексбанк».
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
17 січня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час виникнення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 22 червня 2006 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Імексбанк» було укладено договір № 447-06/1 на відкриття строкового банківського вкладу фізичної особи в іноземній валюті, згідно із умовами якого ПАТ «Імексбанк» прийняло кошти ОСОБА_1 у розмірі 1 тис. доларів США на депозитний рахунок № 26355010179106 зі сплатою 10,5 % річних, строком дії договору до 31 грудня 2008 року.
Згідно із умовами зазначеного договору ОСОБА_1 неодноразово поповнював свій депозитний рахунок. Остання операція по готівковому поповненню депозитного рахунку № 26355010179106 відбулася 04 липня 2008 року на суму 240 тис. доларів США, залишок коштів після поповнення рахунку складає 418 500 доларів США.
07 березня 2008 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Імексбанк» було укладено строковий договір банківського вкладу фізичної особи в іноземній валюті № 46-08/1, відповідно до якого ПАТ «Імексбанк» прийняв кошти у розмірі 65 тис. доларів США на депозитний рахунок № НОМЕР_1 зі сплатою 7 % річних, строком до 09 червня 2008 року.
Також 07 березня 2008 року ОСОБА_1 було укладено договір на відкриття рахунку в іноземній валюті № НОМЕР_1, на підставі якого було внесено 220 тис. доларів США.
15 квітня 2008 року ОСОБА_1 з депозитного рахунку № НОМЕР_1 було знято 5 тис. доларів США.
Таким чином, ОСОБА_1 на підставі зазначених договорів станом на 25 березня 2010 року було внесено 698 500 доларів США.
Відповідно до глави 2 пункту 8 постанови правління Національного банку України від 14 серпня 2003 року № 337 «Про затвердження Інструкції про касові операції» (чинної на час виникнення спірних правовідносин), після завершення приймання готівки клієнту видається квитанція (другий примірник прибуткового касового документу) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку, який здійснив касову операцію, дату касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, відбиток печатки (штамп) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.
Судом апеляційної інстанції правильно встановлено, що квитанції, відповідно до яких ОСОБА_3 вносились грошові кошти, не містять відповідних підписів, зокрема, на квитанції про внесення 200 тис. доларів США від 31 серпня 2008 року відсутні підписи касира, контролера, бухгалтера; на квитанції про внесення 25 тис. доларів США від 31 серпня 2008 року відсутні підписи касира, контролера; на квитанціях про внесення 100 тис. доларів США від 12 червня 2007 року, 15 тис. доларів США від 16 червня 2007 року, 65 тис. доларів США від 07 серпня 2008 року, від 5 тис. доларів США від 17 квітня 2007 року відсутні підписи контролера.
Згідно із Постановою НБУ № 330 ліквідація ПАТ «Імексбанк» почалася з 27 травня 2015 року і діє до 26 травня 2018 року.
Відповідно до пункту 16 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.
Згідно із пунктом 6 статті 2 цього Законуліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства. Отже, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним щодо інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.
Статтею 36 вказаного Законуврегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації.
Відповідно до частини другої статті 46 цього Законуз дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшений ліквідаційної маси.
Згідно із частиною п'ятою статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення майна (у тому числі коштів) банку, накладення арешту та звернення стягнення на майно (у тому числі кошти) банку (виконавче провадження щодо банку зупиняється, у тому числі знімаються арешти, накладені на майно (у тому числі на кошти) банку, а також скасовуються інші вжиті заходи примусового забезпечення виконання рішення щодо банку); нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку; зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом; нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед кредитором.
Доводи касаційної скарги про те, що тимчасова адміністрація ПАТ «Імексбанк» почала діяти після ухвалення рішення судом першої інстанції, тому до ОСОБА_1 не можуть бути застосовані норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», є необґрунтованими, виходячи з наступного.
Норми статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» регулюють наслідки запровадження тимчасової адміністрації та розповсюджується, у тому числі і на правовідносини, що виникли до запровадження тимчасової адміністрації.
Згідно із частиною першою статті 36 зазначеного Закону з дня призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.
Суд апеляційної інстанції, перевіряючи рішення суду першої інстанції, правильно визначив характер спірних правовідносин і норму права, яка підлягала застосуванню, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що на момент ухвалення рішення судом апеляційної інстанції (04 листопада 2015 року) у ПАТ «Імексбанк» вже було введено тимчасову адміністрацію, що унеможливлювало стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Вищезазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі № 2001цс15.
Відповідно до статті 410 ЦПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Доводи касаційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права є безпідставними, не спростовують висновку суду апеляційної інстанції та не дають підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Апеляційного суду м. Києва від 07 грудня 2016 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: О. В. Білоконь
Б. І. Гулько
Є. В. Синельников
Ю. В. Черняк