Постанова
іменем України
15 березня 2018 року
м. Київ
справа № 295/10273/16-ц
провадження № 61-3609 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Стрільчука В. А.,
суддів: Кузнєцова В. О.,
ОлійникА. С. (суддя-доповідач),
СтупакО. В.,
УсикаГ. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - Міністерство енергетики та вугільної промисловості,
третя особа - державне підприємство «Укртранснафтопродукт»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Житомирської області від 2 листопада 2016 року у складі колегії суддів: Трояновської Г. С., Павицької Т. М., Шевчук А. М.,
У серпні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до Міністерства енергетики та вугільної промисловості, третя особа - державне підприємство «Укртранснафтопродукт» (далі - ДП «Укртранснафтопродукт»), про поновлення на роботі та зобов'язання усунути перешкоди у виконанні посадових обов'язків.
Позов мотивовано тим, що наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 28 липня 2016 № 110-к/к позивача було звільнено з посади генерального директора державного підприємства «Укртранснафтопродукт» відповідно до пункту 8 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), а контракт від 21 грудня 2015 року № 12-н/15 розірвано на підставі підпунктів «в», «г», «і» пункту 25 цього контракту за результатами звіту № 13-16 позапланового внутрішнього аудиту ДП «Укртранснафтопродукт» за період з 1 квітня 2015 року до 31 травня 2016 року. Позивач вказує, що були відсутні факти невиконання підприємством зобов'язань перед бюджетом та Пенсійним фондом України щодо сплати податків, зборів, обов'язкових платежів та страхових внесків, а також невиконання зобов'язань щодо своєчасності виплати заробітної плати працівникам; неподання в установленому порядку на затвердження або погодження уповноваженому органу управління річного з поквартальною розбивкою фінансового плану підприємства або порушення порядку здійснення витрат суб'єктами господарювання державного сектору економіки у разі незатвердження (непогодження) річних фінансових планів у встановленому порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2012 року № 899 (далі - Постанова КМУ № 899); порушення законодавства під час використання фінансових ресурсів підприємства, у тому числі при здійсненні закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти, а отже, відсутні підстави для його звільнення.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 25 серпня 2016 року позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ Міністерства енергетики та вугільної промисловості України «Про звільнення ОСОБА_4» від 28 липня 2016 року №110-к/к. Поновлено його на посаді генерального директора ДП «Укртранснафтопродукт» з 29липня 2016 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що матеріали справи не містять доказів грубого порушення трудових обов'язків позивачем щодо невиплати заборгованості із заробітної плати, оскільки не вбачається причинно-наслідкового зв'язку між невиконанням позивачем своїх трудових обов'язків, як його винних дій, і негативними наслідками, що настали внаслідок такого порушення. Крім того, виконання покладеного на позивача обов'язку щодо виплати заборгованості із заробітної плати було неможливим, з огляду на тривалий характер збитковості підприємства, наявної заборгованості, яка виникла задовго до призначення позивача на посаду. Водночас з боку позивача як керівника підприємства вживалися усі заходи, спрямовані на усунення обставин, які стали причиною недотримання графіка погашення заборгованості із заробітної плати, і внаслідок вжитих заходів заборгованість із заробітної плати була погашена. Таким чином, з боку позивача відсутні порушення трудових обов'язків, передбачених підпунтом «в» пункту 25 контракту. Також відповідачем не доведено порушення позивачем підпункту «г» пункту 25 контракту щодо неподання в установленому порядку на затвердження або погодження уповноваженому органу управління річного з поквартальною розбивкою фінансового плану підприємства або порушення порядку здійснення витрат суб'єктами господарювання державного сектора економіки у разі незатвердження (непогодження) річних фінансових планів у встановленому порядку, визначеному Постановою КМУ № 899, оскільки Міністерство енергетики та вугільної промисловості України в порушення своїх обов'язків уповноваженого органу не затвердило ДП «Укртранснафтапродукт» фінансовий план на 2016 рік. Отже, у суду відсутні достатні підстави вважати, що Міністерством енергетики та вугільної промисловості України було дотримано порядок затвердження ДП «Укртранснафтапродукт» фінансового плану на 2016 рік. Разом з тим позивач як керівник підприємства виконав свої посадові обов'язки в частині подання фінансового плану на затвердження та усунення вказаних Міністерством енергетики та вугільної промисловості України недоліків фінансового плану, а отже у діях позивача відсутні порушення посадових обов'язків, встановлених підпунктом «г» пункту 25 контракту. Відсутність чіткого визначення на законодавчому рівні терміну «фінансові ресурси» державного підприємства, а також відсутність чіткої регламентації діяльності керівника підприємства в частині використання таких фінансових ресурсів на рівні контракту позбавляє можливості диференціювати дії керівника підприємства з точки зору їх законності, а тому відповідачем не надано доказів порушення позивачем підпункту «і» пункту 25 контракту. На підставі викладеного суд першої інстанції дійшов висновку про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення позивача з роботи та поновлення позивача на роботі.
Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 2 листопада 2016 року рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в позові у цій частині. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позивачем не було допущено порушення трудових обов'язків, передбачених підпунтом «в» пункту 25 контракту, оскільки не вбачається причинно-наслідкового зв'язку між невиконанням позивачем своїх трудових обов'язків, як його винних дій, і негативними наслідками, що настали внаслідок такого порушення. Суд першої інстанції вважав, що під час керівництва підприємством іншою особою було допущено заборгованість підприємства перед ВАТ «Укртранснафта» та накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках підприємства і вказана обставина призвела до накладення державним виконавцем арешту на всі рахунки підприємства, що й стало підставою для затримки у виплаті заробітної плати. Згідно з довідкою ПАТ «Фортуна Банк» б/н і дати, з березня до травня 2016 року існували обмеження в користуванні ДП «Укртранснафтопродукт» грошовими коштами, що містяться на рахунках банку. Водночас вказано номери 8-ми рахунків без зазначення їхнього цільового призначення, а тому твердження позивача та ДП «Укртранснафтопродукт» про те, що державним виконавцем було накладено арешт саме на рахунки із заробітної плати, є безпідставними, оскільки вони не підтверджені жодними доказами. Позивач не довів, що порушення термінів виплати заробітної плати у березні та квітні 2016 року було зумовлено накладенням арешту на рахунки підприємства щодо виплати заробітної плати, що виключало його вину, а тому висновки суду першої інстанції про відсутність вини позивача є безпідставними. Посилання суду першої інстанції на те, що виконання покладеного на позивача обов'язку щодо своєчасної виплати заробітної плати було неможливим з огляду на тривалий характер збитковості підприємства, наявної заборгованості, яка виникла задовго до призначення позивача на посаду, не заслуговує на увагу, оскільки призначення позивача на посаду генерального директора ДП «Укртранснафтапродукт» відбулось у грудні 2015 року, після чого виплата заробітної плати проводилась своєчасно і лише надалі, у березні та квітні 2016 року, розпочалась затримка з її виплати. Таким чином, відповідач дійшов законного висновку про звільнення позивача у зв'язку з порушенням своєчасності виплати заробітної плати працівникам згідно з підпунктом «в» пункту 25 контракту. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про порушення позивачем підпункту «г» пункту 25 контракту: неподання в установленому порядку на затвердження або погодження уповноваженому органу управління річного з поквартальною розбивкою фінансового плану підприємства або порушення порядку здійснення витрат суб'єктами господарювання державного сектору економіки у разі незатвердження (непогодження) річних фінансових планів у встановленому порядку, оскільки відповідно до змісту пункту 1 Постанови КМУ № 899 та абзацу 28 пункту 8 контракту відсутність даних про затвердження (погодження) Міністерством енергетики та вугільної промисловості України річного фінансового плану, позбавляло права позивача на здійснення витрат на оренду транспортних засобів та інформаційно-консультаційних послуг, так як направлення відповідних документів позивачем на затвердження Міністерству енергетики та вугільної промисловості України не означає їх безумовне погодження уповноваженим органом. Окрім того, відповідач дійшов законного висновку про порушення позивачем підпункту «і» пункту 25 контракту: порушення законодавства під час використання фінансових ресурсів підприємства, у тому числі при здійсненні закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти. Згідно з підпунктом 5 пункту 5 Порядку утворення структурних підрозділів внутрішнього аудиту в міністерствах, інших центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органах та бюджетних установах, які належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1001 від 28 вересня 2011 року (далі - Порядок від 28 вересня 2011 року №1001) підрозділ внутрішнього аудиту подає керівникові центрального органу виконавчої влади, його територіальному органу та бюджетній установі аудиторські звіти і рекомендації для прийняття ним відповідних управлінських рішень. Таким чином, висновки щодо фактів виявлених порушень законодавства під час використання фінансових ресурсів підприємства, наведені в аудиторському звіті, зроблені на підставі офіційної документації, наданої посадовими особами ДП «Укртранснафтопродукт», і відповідно правомірно взяті до уваги при прийнятті Міністерством управлінського рішення щодо позивача. Висновок суду щодо відсутності чіткого визначення на законодавчому рівні терміну «фінансові ресурси» державного підприємства позбавляє можливості диференціювати дії керівника підприємства з точки зору їх законності, є безпідставними, оскільки між позивачем та Міністерством енергетики та вугільної промисловості України був укладений контракт. Відповідно до Типової форми контракту з керівником підприємства, що є у державній власності, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 2 серпня 1995 року № 597, передбачено, що керівник може бути звільнений з посади у разі порушення законодавства під час використання фінансових ресурсів підприємства. На підставі викладеного апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування наказу про звільнення позивача з роботи та поновлення останнього на роботі.
У листопаді 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з касаційною скаргою на рішення апеляційного суду, у якій просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
12 грудня 2016 року ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_4
29 березня 2017 року ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ призначено справу до судового розгляду.
У січні 2018 року вказану справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Касаційну скаргу ОСОБА_4 мотивовано тим, що під час проведення внутрішнього аудиту виявлено випадки недотримання термінів виплати заробітної плати працівникам підприємства, а саме: заробітна плата за березень 2016 року виплачена 8 квітня 2016 року, за квітень 2016 року - 20 травня 2016 року. Водночас постановами державного виконавця Шевченківського районного управління юстиції у м.Києві від 16 грудня 2015 року та 21 березня 2016 року накладено арешт на грошові кошти ДП «Укртранснафтопродукт», що містяться на рахунках підприємства. Зважаючи, що призначення ОСОБА_4 на посаду генерального директора підприємства відбулось у грудні 2015 року, то заборгованість із заробітної плати перед працівниками підприємства виникла за час керівництва підприємством іншою особою, тому вина позивача у виникненні заборгованості підприємства та накладенні арешту на грошові кошти підприємства відсутня. Поза увагою апеляційного суду залишився той факт, що невиплата заробітної плати працівникам була незначною, а позивачем вживалися всі заходи з метою усунення зазначених порушень, зокрема, за результатами звернення до суду ухвалено судове рішення про зняття арешту з рахунків підприємства та терміново виплачено заробітну плату працівникам. Суд апеляційної інстанції не врахував довідки ПАТ «Фортуна Банк» про обмеження у користуванні рахунками підприємства, постанови державного виконавця про накладення арешту на усі рахунки підприємства та факт виплати заробітної плати працівникам, що не заперечували сторони у справі. Крім того, ОСОБА_4 був призначений на посаду генерального директора ДП «Укртранснафтопродукт» 21 грудня 2015 року. Таким чином, обов'язок подання фінансового плану підприємства на 2016 рік у строк до 1 червня 2015 року був покладений на колишнього керівника підприємства, а тому позивач не може нести відповідальність за неналежне виконання трудових обов'язків попереднім керівником підприємства. 30 грудня 2015 року до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України було направлено проект фінансового плану на 2016 рік. Відповідно до пункту 5 Порядку складання, затвердження та контролю виконання фінансового плану суб'єкта господарювання державного сектору економіки, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 205 від 2 березня 2015 року (далі - Порядок № 205), органи управління та відповідальні органи управління протягом двох тижнів здійснюють аналіз проекту фінансового плану підприємства з обов'язковим порівнянням його показників з показниками фінансового-господарської діяльності підприємства за два попередні роки, приймають рішення щодо затвердження/погодження фінансового плану або повернення його на доопрацювання та в письмовій формі повідомляють підприємство про прийняте рішення. 6 лютого 2016 року ДП «Укртранснафтопродукт» отримало від Міністерства енергетики та вугільної промисловості України лист із зазначенням недоліків наданого фінансового плану. Згідно з Порядком № 205 у разі повернення проекту фінансового плану на доопрацювання, підприємство забезпечує його доопрацювання з урахуванням зауважень та подає його на повторне затвердження/погодження протягом терміну, встановленого органом управління або відповідальним органом управління, але у строк, що становить не більше 10 робочих днів з дня надходження проекту до підприємства. Визначені Міністерством енергетики та вугільної промисловості України недоліки фінансового звіту були враховані підприємством та 8 лютого 2016 року новий проект фінансового плану направлено до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України. Однак письмової відповіді щодо затвердження або відмови у затвердженні фінансового плану підприємства на 2016 рік від Міністерства енергетики та вугільної промисловості Українине надходило. Відповідно до пункту 10 Порядку № 205 контроль за виконанням за своєчасним складанням фінансових планів підприємств та виконання показників затверджених фінансових планів підприємств здійснюють органи управління/відповідальні органи управління. Отже, суд першої інстанції дійшов законного висновку про те, що Міністерство енергетики та вугільної промисловості України у порушення своїх обов'язків не затвердило фінансовий план підприємства на 2016 рік, а посилання відповідача на те, що додаткові зауваження до проекту фінансового плану були надані 16 лютого 2016 року на узгоджувальній нараді за участі заступника генерального директора підприємства, який зобов'язався доопрацювати проект фінансового плану, у найкоротші терміни подати до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України проект фінансового плану, є безпідставним, оскільки Порядком №205 передбачено надання зауважень щодо проекту фінансового плану підприємства у визначені строки та виключно в письмовій формі. Крім цього, підприємство має відокремлені підрозділи у містах Кременчук, Лубни, Одеса. З метою виконання виробничих завдань здійснювались витрати на оренду двох транспортних засобів, витрати на інформаційно-консультаційні послуги в сумі 3 400 грн надавались компанією «ІС» з обслуговування бази «1С: Підприємство» та по суті є послугами з технічного обслуговування підприємства. Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем не було порушено вимог підпункту «г» пункту 25 контракту, оскільки відсутній причино-наслідковий зв'язок між невиконанням позивачем своїх трудових обов'язків і негативними наслідками, що настали внаслідок такого порушення. ДП «Укртранснафтопродукт» не є замовником у розумінні пункту 9 частини першої статті 1 Закону України «Про здійснення державних закупівель», а чинним законодавством України не визначено поняття «фінансові ресурси» для діяльності державних підприємств та чіткої регламентації діяльності керівника підприємства щодо використання таких фінансових ресурсів, що позбавляє можливості кваліфікувати дії керівника підприємства, як незаконні, а тому відсутній факт порушення позивачем підпункту «і» пункту 25 контракту: порушення законодавства під час використання фінансових ресурсів підприємства, у тому числі при здійсненні закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти.
У запереченнях на касаційну скаргу Міністерство енергетики та вугільної промисловості України просить касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Заперечення на касаційну скаргу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України мотивовані тим, що аудиторським звітом встановлено недотримання термінів виплати заробітної плати працівникам підприємства, а саме: заробітна плата за березень 2016 року виплачена 8 квітня 2016 року, за квітень 2016 року - 20 травня 2016 року. Таким чином, генеральним директором ДП «Укртранснафтопродукт» ОСОБА_4 не дотримано строків виплати заробітної плати, встановлених пунктом 4.1 Положення про оплату праці, чим порушено вимоги абзацу 17 пункту 8 контракту та є підставою для звільнення, передбаченого підпунктом «в» пункту 25 контракту у зв'язку з невиконанням підприємством зобов'язань щодо своєчасності виплати заробітної плати працівникам. Посилання позивача на те, що порушення термінів виплати заробітної плати виникло у зв'язку з накладенням на рахунки підприємства арешту, не заслуговують на увагу, оскільки судом апеляційної інстанцій встановлено, що з березня до травня 2016 року існували обмеження у користуванні підприємством грошовими коштами, що містяться на рахунках банку. Водночас вказано номери 8-ми рахунків без зазначення їх цільового призначення, а тому твердження позивача, що державним виконавцем було накладено арешт саме на рахунки підприємства із заробітної плати не підтверджуються належними доказами. Відповідно до абзацу 28 пункту 8 контракту та пункту 1 Порядку здійснення витрат суб'єктами господарювання державного сектору економіки у разі незатвердження (непогодження) річних фінансових планів у встановленому порядку, затвердженого Постановою КМУ № 899, суб'єкту господарювання державного сектору економіки забороняється здійснювати витрати на оренду легкових автомобілів, маркетингові та інформаційно-консультаційні послуги, аудиторські та консалтингові послуги та інші. Однак Аудитом встановлено, що протягом І кварталу 2016 року підприємством здійснені витрати на оренду транспортного засобу в сумі 44 000 грн та інформаційно-консультаційні послуги в сумі 3 400 грн, що є підставою для звільнення позивача згідно з підпунктом «і» пункту 25 контракту: у випадку порушення законодавства під час використання фінансових ресурсів підприємства, у тому числі при здійсненні закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти. Як установлено судами, підприємство не отримало від Міністерства енергетики та вугільної промисловості України затверджений (погоджений) річний фінансовий план. Причини та підстави такого незатвердження позивач не встановлював. Відсутність даних про затвердження (погодження) Міністерством енергетики та вугільної промисловості України річного фінансового плану позбавляло права позивача на здійснення витрат на оренду транспортних засобів та інформаційно-консультаційних послуг, оскільки направлення документів на затвердження до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України не означає їх безумовне погодження уповноваженим органом. Зазначені обставини є підставою для звільнення позивача згідно з підпунктом «г» пункту 25 контракту: неподання в установленому порядку на затвердження або погодження уповноваженому органу управління річного з поквартальною розбивкою фінансового плану підприємства або порушення порядку здійснення витрат суб'єктами господарювання державного сектору економіки у разі незатвердження (непогодження) річних фінансових планів у встановленому порядку, визначеного постановою КМУ № 899. Згідно з підпунктом 5 пункту 5 Порядку від 28 вересня 2011 року №1001 підрозділ внутрішнього аудиту подає керівникові центрального органу виконавчої влади, його територіального органу та бюджетної установи аудиторські звіти і рекомендації для прийняття ним відповідних управлінських рішень, а тому висновки щодо фактів виявлення порушень законодавства встановлені у аудиторському звіті є офіційною документацією та обґрунтовано взято до уваги апеляційним судом. У аудиторському звіті встановлено, що замість застосування штрафних санкцій до контрагентів за порушення умов договорів, керівництвом підприємства прийнято рішення щодо відстрочки розрахунку за товар до шести місяців шляхом укладення додаткових угод, чим втрачено можливість отримати додаткові доходи у вигляді компенсаційних виплат за несвоєчасність оплати за фактично поставлені нафтопродукти покупцям на загальну суму 14,5 млн грн. Тобто, за період перебування позивача на посаді генерального директора підприємство не тільки не отримало прибуток, а й стало збитковим.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга ОСОБА_4 не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що 21 грудня 2015 року Міністерством енергетики та вугільної промисловості України укладено з ОСОБА_4 контракт № 12-н/15як з керівником ДП «Укртранснафтопродукт» на один рік, з 21 грудня 2015 року до 20 грудня 2016 року включно (т. 1, а. с.14-24).
Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 21 грудня 2015 року № 206-к/к ОСОБА_4 призначено на посаду генерального директора ДП «Укртранснафтопродукт».
Відповідно до пункту 1.1 Статуту ДП «Укртранснафтопродукт», затвердженого в новій редакції наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 28 січня 2016 року № 38, це підприємство засноване на державній власності згідно з наказом Міністерства палива та енергетики України від 13 березня 2006 року № 76 «Про створення ДП «Укртранснафтопродукт» та належить до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України (Т. 1, а. с. 91-102).
Генеральний директор підприємства призначається на посаду та звільняється з посади уповноваженим органом управління (Міністерством палива та енергетики України). З генеральним директором підприємства укладається контракт, у якому визначаються строк найму, його права, обов'язки і відповідальність, умови матеріального забезпечення, звільнення з посади, інші умови найму, за погодженням сторін (пункти 7.3, 7.4 Статуту).
Згідно з наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 28 липня 2016 року № 110-к/к, генерального директора «Укртранснафтопродукт» ОСОБА_4 звільнено 29 липня 2016 року із займаної посади відповідно до пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України (підстави передбачені контрактом). Контракт, укладений з ОСОБА_4 від 21 грудня 2015 року №12-н/15, розірвано на підставі підпунктів «в», «г», «і» пункту 25 цього контракту (т. 1, а. с. 10).
Підставами для звільнення зазначено лист Департаменту внутрішнього аудиту від 4 липня 2016 року №11-ВН/231-16, пояснення ОСОБА_4 від 12 липня 2016 року, аудиторський звіт № 13-16 за результатами позапланового внутрішнього аудиту ДП «Укртранснафтопродукт» за період з 1 квітня 2015 року до 31 травня 2016 року, окреме доручення Міністра енергетики та вугільної промисловості України І. Насалика від 28 липня 2016 року № 96/1-11-185, доповідна записка Департаменту внутрішнього аудиту від 28 липня 2016 № 11-ВН/266-16.
Відповідно до частини третьої статті 21 КЗпП України контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, у тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є підстави, передбачені контрактом.
За змістом пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України трудовий договір при наявності умов, визначених сторонами в контракті для його розірвання, припиняється.
Підпунктом «в» пункту 25 контракту передбачено звільнення керівника у випадку невиконання підприємством зобов'язань щодо своєчасності виплати заробітної плати працівникам чи недотримання графіка погашення заборгованості із заробітної плати.
Підпунктом «г» пункту 25 контракту передбачено звільнення керівника у випадку неподання в установленому порядку на затвердження або погодження уповноваженому органу управління річного з поквартальною розбивкою фінансового плану підприємства або порушення порядку здійснення витрат суб'єктами господарювання державного сектору економіки у разі незатвердження (непогодження) річних фінансових планів у встановленому порядку, визначеному Постановою КМУ № 899.
Підпунктом «і» пункту 25 контракту передбачено звільнення керівника у випадку порушення законодавства під час використання фінансових ресурсів підприємства, у тому числі при здійсненні закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти (т. 1 а. с. 21-23).
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Міністерством енергетики та вугільної промисловості України було проведено позаплановий внутрішній аудит ДП «Укртранснафтопродукт» за період з 1 квітня 2015 року до 31 травня 2016 року, за результатами якого було виявлено порушення керівництвом ДП «Укртранснафтопродукт», зокрема, в частині своєчасності виплати заробітної плати працівникам, неподання в установленому порядку на затвердження або погодження уповноваженому органу управління річного з поквартальною розбивкою фінансового плану підприємства та порушення порядку здійснення витрат суб'єктами господарювання державного сектора економіки у разі незатвердження (непогодження) річних фінансових планів у встановленому порядку, визначеному Постановою КМУ № 899, порушення законодавства під час використання фінансових ресурсів підприємства, у тому числі при здійсненні закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти.
У звіті № 13-16 за результатами позапланового внутрішнього аудиту вказано, що згідно пунктом 4.1 Положення про оплату праці, преміювання, додаткові заохочувальні, компенсаційні виплати та додаткові винагороди ДП «Укртранснафтопродукт», що є додатком № 1 до колективного договору, заробітна плата виплачується регулярно до 22 числа поточного місяця (аванс) і до 7 числа наступного місяця, а в разі, якщо день виплати збігається з вихідним, святковим днем, напередодні цього дня. Аналізуючи банківські виписки, судом встановлено недотримання термінів виплати заробітної плати працівникам підприємства, а саме: заробітна плата за березень 2016 року виплачена 8 квітня 2016 року, за квітень 2016 року - 20 травня 2016 року. Таким чином, генеральним директором ОСОБА_4 не дотримано строків виплати заробітної плати, встановлених пунктом 4.1 Положення про оплату праці, чим порушено вимоги абзацу 17 пункту 8 контракту від 21 грудня 2015 року № 12-н/15 (Т. 1 а. с. 178, 179).
У письмових поясненнях ДП «Укртранснафтопродукт» зазначено, що обставини, пов'язані з невиплатою заробітної плати, абсолютно не залежали від волі керівництва та були зумовлені накладенням державним виконавцем арешту на всі рахунки підприємства, у тому числі на рахунки із заробітної плати, що підтверджується відповідною довідкою банку.
Однак, згідно з довідкою ПАТ «Фортуна Банк» б/н і дати, з березня до травня 2016 року існували обмеження в користуванні ДП «Укртранснафтопродукт» грошовими коштами, що містяться на рахунках банку. Водночас вказано номери 8-ми рахунків без зазначення їхнього цільового призначення (т. 2 а. с. 39).
Твердження позивача у касаційній скарзі про те, що державним виконавцем було накладено арешт саме на рахунки із заробітної плати, не заслуговують на увагу, оскільки вони не підтверджуються належними та безспірними доказами.
Встановивши, що призначення позивача на посаду генерального директора ДП «Укртранснафтапродукт» відбулось у грудні 2015 року, після чого виплата заробітної плати проводилась своєчасно і лише надалі, у березні та квітні 2016 року, розпочалась затримка з її виплати, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відхилив доводи позивача про неможливість належного виконання обов'язків останнім з огляду на тривалий характер збитковості підприємства, наявної заборгованості, яка виникла задовго до призначення позивача на посаду.
За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про порушення позивачем підпункту «в» пункту 25 контракту: невиконання підприємством зобов'язань щодо своєчасності виплати заробітної плати працівникам чи недотримання графіка погашення заборгованості із заробітної плати, що є підставою для звільнення керівника підприємства.
Крім того, аудиторським звітом встановлено, що у порушення вимог пункту 1 Постанови КМУ № 899 та вимог контракту з генеральним директором, протягом І кварталу 2016 року ДП «Укртранснафтопродукт» здійснені витрати на оренду транспортного засобу у загальній сумі 44 000 грн та інформаційно-консультаційні послуги (ТОВ «МС-Партнер») на суму 3 400 грн.
Відповідно до пункту 1 Порядку здійснення витрат суб'єктами господарювання державного сектору економіки у разі незатвердження (непогодження) річних фінансових планів у встановленому порядку, затвердженого постановою КМУ № 899, суб'єкту господарювання державного сектора економіки забороняється здійснювати витрати, зокрема, на оренду легкових автомобілів, маркетингові та інформаційно-консультаційні послуги, аудиторські та консалтингові послуги (Т. 1 а. с.116-119).
Такі ж положення передбачені абзацом 28 пункту 8 контракту із генеральним директором ДП «Укртранснафтопродукт» ОСОБА_4 (Т.1, а. с. 16, 17).
Відповідно до пункту 4 Порядку складання, затвердження та контролю виконання фінансового плану суб'єкта господарювання державного сектору економіки, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 205 від 2 березня 2015 року, проект фінансового плану підприємства з пронумерованими, прошнурованими та скріпленими печаткою сторінками - у двох примірниках у паперовому та електронному вигляді подається органу, уповноваженому управляти державним майном або корпоративними правами держави, до 1 червня року, що передує плановому.
30 грудня 2015 року позивач надіслав до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України проект фінансового плану на 2016 рік, який зареєстровано у Міністерстві 31 грудня 2015 року.
6 лютого 2016 року ДП «Укртранснафтопродукт» отримало лист Міністерства енергетики та вугільної промисловості України із зазначенням недоліків наданого фінансового плану.
8 лютого 2016 року після доопрацювання з урахуванням зауважень, ДП «Укртранснафтопродукт» направило до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України новий проект фінансового плану на затвердження.
Однак, підприємство письмової відповіді щодо затвердження або відмови у затвердженні фінансового плану на 2016 рік від Міністерства енергетики та вугільної промисловості України не отримало.
У пункті 1 Порядку № 899 міститься чітка заборона суб'єкту господарювання державного сектора економіки здійснювати витрати на оренду легкових автомобілів, маркетингові та інформаційно-консультаційні послуги, аудиторські та консалтингові послуги у разі незатвердження (непогодження) річних фінансових планів у встановленому порядку.
Відповідно до абзацу 28 пункту 8 контракту, укладеного з позивачем, керівнику забороняється здійснювати витрати, зокрема, на придбання та оренду легкових автомобілів, маркетингові та інформаційно-консультативні послуги, консалтингові послуги у разі незатвердження (непогодження) річного фінансового плану у встановленому порядку.
Встановивши, що підприємством були здійснені витрати на оренду транспортного засобу в сумі 44 000 грн та інформаційно-консультаційні послуги (ТОВ «МС-Партнер») на суму 3 400 грн без затвердження (погодження) річного фінансового плану, а керівником підприємства не встановлено причини відсутності такого погодження, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем порушено вимоги, підпунктів «г», «і» пункту 25 контракту: порушення порядку здійснення витрат суб'єктами господарювання державного сектору економіки у разі незатвердження (непогодження) річних фінансових планів у встановленому порядку; порушення законодавства під час використання фінансових ресурсів підприємства, у тому числі при здійсненні закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти, що є підставою для звільнення керівника підприємства, оскільки само по собі направлення позивачем проекту фінансового плану підприємства на затвердження Міністерству енергетики та вугільної промисловості України не означає його погодження уповноваженим органом.
Крім того, спростовуючи доводи про те, що висновки внутрішнього аудиту носять рекомендаційний характер для підприємства і не встановлюють фактів, які мають доказове значення для суду без інших доказів; чинним законодавством України не визначено поняття «фінансові ресурси» для діяльності державних підприємств, також відсутнє визначення форми існування фінансових ресурсів підприємства, висновки аудиторського звіту є умовно-позитивними, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з того, що згідно з підпунктом 5 пункту 5 Порядку від 28 вересня 2011 року № 1001, підрозділ внутрішнього аудиту подає керівникові центрального органу виконавчої влади, його територіального органу та бюджетної установи аудиторські звіти і рекомендації для прийняття ним відповідних управлінських рішень, а тому висновки щодо фактів виявлення порушень законодавства, встановлені в аудиторському звіті, є офіційним документом та обґрунтовано взято до уваги апеляційним судом.
Судом апеляційної інстанції обґрунтовано взято до уваги, що згідно з висновками аудиторського звіту позивачем допущено інші порушення під використання фінансових ресурсів підприємства, зокрема відсутність первинних документів щодо частини основних засобів, непідтверджені джерела походження дебіторської заборгованості на суму 3 864 грн 50 коп. та кредиторської заборгованості на суму 9 526 грн 50 коп., не відображено вартість земельних ділянок, що призвело до заниження вартості активів підприємства. Замість застосування штрафних санкцій до контрагентів за порушення умов договорів керівництвом ДП «Укртранснафтопродукт» прийнято рішення щодо відстрочки розрахунку за товар до шести місяців шляхом укладання додаткових угод, чим втрачено можливість отримати додаткові доходи у вигляді компенсаційних виплат за несвоєчасність оплати за фактично поставлені нафтопродукти покупцями на загальну суму 14,5 млн грн. Чистий дохід підприємства у II-IV кварталах 2015 року становив 917,5 млн грн, прибуток - 9,7 млн грн, однак у I кварталі 2016 року чистий дохід становив 6,9 млн грн, збиток - 1,7 млн грн. Тобто, за період перебування позивача на посаді генерального директора, підприємство стало збитковим.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_4 про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі.
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
За таких обставин колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Керуючись статтями 400, 409-415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Рішення апеляційного суду Житомирської області від 2 листопада 2016 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. А. Стрільчук
Судді: В. О. Кузнєцов А.С. Олійник О.В. Ступак
Г. І. Усик