Постанова
Іменем України
14 березня 2018 року
м. Київ
справа № 225/2815/15-ц
провадження № 61-4373св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Крата В. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_3,
відповідач - державне підприємство «Дзержинськвугілля»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3, в інтересах якого діє ОСОБА_4, на рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 07 червня 2016 року у складі головуючого судді Геря О. Г. та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 16 серпня 2016 року у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді - Кішкіної І. В., суддів: Біляєвої О. М., Гапонова А. В.,
встановив:
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 серпня 2017 року справу № 225/2815/15-ц призначено до судового розгляду.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України справу № 225/2815/15-ц передано до Касаційного цивільного суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У травні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до державного підприємства «Дзержинськвугілля» (далі - ДП «Дзержинськвугілля») про стягнення недоотриманої заробітної плати.
Позовна заява мотивована тим, що з 15 березня 2002 року по 18 лютого 2014 року позивач перебував у трудових відносинах з ДП «Дзержинськвугілля», де працював у відокремленому підрозділі «Шахта «Південна» підземним гірничим майстром з повним робочим днем на підземній роботі.
18 лютого 2014 року його було звільнено з роботи на підставі пункту 2 частини першої статті 40 КЗпП України, оскільки за станом здоров'я він не зміг виконувати трудові обов'язки. Після звільнення йому стало відомо, що відповідач неправильно нараховував і виплачував заробітну плату, що призвело до порушення його прав.
У добровільному порядку відповідач відмовився відшкодовувати розмір недоотриманої заробітної плати.
З огляду на викладене та з урахуванням уточнених позовних вимог ОСОБА_3 просив суд стягнути з ДП «Дзержинськвугілля», ВП «Шахта «Південна», недоотриману заробітну плату в сумі 113 207 грн 76 коп.
Рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 07 червня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 16 серпня 2016 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що при формуванні заробітної плати позивача відповідач не порушив встановлених Галузевою угодою між Міністерством вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками, що діють у вугільній галузі, та всеукраїнськими профспілковими організаціями вугільної промисловості від 03 липня 2001 року, з доповненнями та змінами (далі - Галузева угода) та Законом України «Про підвищення престижності шахтарської праці» мінімальних гарантій в його оплаті, а тому позовні вимоги є безпідставними.
У вересні 2016 року ОСОБА_3 подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати судові рішення у справі та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, обґрунтовуючи свої доводи порушенням судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що розрахунки посадового окладу позивача не відповідають дійсності, оскільки при формуванні заробітної плати відповідач порушив встановлені статтею 3 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» мінімальні гарантії оплати праці. Вважає, що відповідач зобов'язаний був застосовувати передбачений коефіцієнт 1,2, а після цього уже коефіцієнти, встановлені Галузевою угодою.
При вирішенні спору суди першої та апеляційної інстанцій керувалися нормами Галузевої угоди лише в редакції 2012 року, не беручи до уваги норми попередніх редакцій.
Крім того, суди не звернули уваги, що відповідно до підпунктів 9.4.1, 9.4.5 Галузевої угоди оплата праці нижче від норм, визначених Генеральною, Галузевою угодами, але не нижче від державних соціальних гарантій в оплаті праці, може застосовуватись лише тимчасово, на період подолання фінансових труднощів підприємства, терміном не більше як шість місяців.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 з 15 березня 2002 року по 18 лютого 2014 року перебував у трудових відносинах з ДП «Дзержинськвугілля», де працював у відокремленому підрозділі «Шахта «Південна» підземним гірничим майстром.
18 лютого 2014 року позивача звільнено на підставі пункту 2 частини першої статті 40 КЗпП України через невідповідність виконуваній роботі за станом здоров'я.
Відповідно до частини першої статті 15 Закону України «Про оплату праці» форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюється підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами.
Згідно зі статтею 16 Закону України «Про оплату праці» на підприємствах і організаціях, які знаходяться на госпрозрахунку і отримують дотації з бюджету, організація оплати праці здійснюється відповідно до статті 15 цього Закону, але в межах визначених для них у встановленому порядку сум дотацій та власних доходів з урахуванням умов, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Працівнику має бути встановлено тарифну ставку чи оклад. При цьому враховуються норми статті 3 Закону, згідно з якою при виконанні норми праці (обсягу робіт) некваліфікованим працівником основна заробітна плата не може бути нижче, ніж мінімальна заробітна плата, та статті 6 Закону, якою встановлено, що на підприємствах організація оплати праці має здійснюватися з урахуванням міжпосадових (міжкваліфікаційних) співвідношень розмірів тарифних ставок (окладів).
Відповідно до статті 96 КЗпП України основою організації оплати праці є тарифна система оплати праці, яка включає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники). Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників залежно від їх кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати. Формування тарифної сітки (схеми посадових окладів) провадиться на основі тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).
Згідно зі статтею 97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт. Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті. Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» тарифна сітка (схема посадових окладів) шахтарів формується на основі тарифної ставки робітника першого розряду, яка перевищує законодавчо встановлений рівень мінімальної заробітної плати на величину не менш як на 30 відсотків.
Галузева угода - це нормативний документ, яким встановлюється основні норми, принципи та взаємні зобов'язання сторін стосовно регулювання на галузевому рівні соціально-економічних та трудових відносин у галузі згідно із законодавством, додаткові соціально-економічні гарантії та трудові пільги. Вона укладена з метою посилення соціального захисту працівників галузі і включає зобов'язання сторін, які спрямовані на створення умов для підвищення ефективності роботи підприємств, реалізації на цій основі професійних, трудових і соціально-економічних гарантій трудящих і трудових колективів (пункт 1.1 Галузевої угоди).
Відповідно до пунктів 1.2, 1.3 Галузевої угоди, дія такої поширюється на всіх працівників, прийнятих на умовах найму на підприємства, в організації та установи (далі - підприємства), які входять до сфери управління Мінпаливенерго, та на працівників профспілкових органів і підвідомчих їм організацій в частині пільг і гарантій, визначених угодою, а також оплати праці робітників та службовців за загальними наскрізними професіями (посадами). Положення угоди діють безпосередньо і поширюються на всіх суб'єктів, які перебувають у сфері дії кожної із Сторін, які підписали цю угоду. Норми, положення та умови (далі - норми) Галузевої угоди діють безпосередньо і є обов'язковими для сторін та для застосування під час ведення колективних переговорів на виробничому рівні як мінімальні гарантії.
Підпунктом 9.4.1 Галузевої угоди передбачено, що умови оплати праці, міжкваліфікаційні та міжпосадові співвідношення, розміри тарифних ставок і посадових окладів працівників підприємств і організацій, включаючи працівників загальних (наскрізних) професій та посад, їхніх структурних підрозділів, що виконують роботи, які відповідають основній діяльності підприємств вугільної галузі та шахтного будівництва, визначаються додатком до розділу 9 угоди (далі - додаток), чинним законодавством і впроваджуються в порядку та терміни, встановлені законодавством, під контролем Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, яке забезпечує реалізацію державної політики щодо оплати праці та соціального захисту працівників вугільної промисловості.
Тарифні сітки (схеми посадових окладів) на підприємствах формуються на основі тарифних ставок робітників першого розряду, які встановлюються в розмірах, що перевищують законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів), визначених у таблицях додатків до Умов оплати праці (додаток), якими враховані міжгалузеві, міжкваліфікаційні та міжпосадові співвідношення в оплаті праці. Тарифні ставки (оклади, посадові оклади) розраховуються шляхом множення мінімальної годинної тарифної ставки (мінімального місячного окладу), розрахованої згідно з підпунктом 9.4.2 цієї угоди, на коефіцієнти співвідношень розмірів годинних тарифних ставок (окладів) робітників і посадових окладів керівників, професіоналів, фахівців і технічних службовців, передбачених додатком. При цьому мінімальними гарантіями в оплаті праці, обов'язковими для всіх підприємств галузі, які знаходяться у сфері дії Угоди, є розмір тарифної ставки (мінімального окладу) робітників першого розряду, що розраховується із встановленого розміру мінімальної годинної тарифної ставки, яка розраховується із законодавчо встановленої мінімальної заробітної плати, збільшеної на коефіцієнти: 3,234 - на підземних роботах; 1,514 - на роботах на поверхні шахт.
Згідно із підпунктом 9.4.2 угоди перегляд діючих і введення нових тарифних ставок (окладів), посадових окладів працівників підприємств проводиться самостійно в порядку та терміни, встановлені діючою на підприємстві системою оплати праці, з дотриманням соціальних норм і гарантій, передбачених діючим законодавством та цією угодою.
Тарифні ставки розраховуються шляхом множення мінімальної годинної тарифної ставки (мінімального місячного окладу), розрахованої згідно з підпунктом 9.4.2 цієї угоди, на коефіцієнт співвідношень розмірів годинних тарифних ставок робітників і посадових окладів керівників, професіоналів, фахівців і технічних службовців, передбачених додатком.
Розмір тарифних ставок з урахуванням змін щодо мінімальної заробітної плати Міністерством вугільної промисловості України зазначені в таблиці 1 додатку 1 до умов оплати праці розміри тарифних ставок, розрахованих виходячи з мінімальної заробітної плати на місяць, встановленої Законом України «Про державний бюджет України».
Водночас у таблиці 1 додатку 1 до умов оплати праці, визначено, що коефіцієнти співвідношень розмірів годинних тарифних ставок робітників за професією «Майстер гірничий дільниці з видобування вугілля» становлять мінімальний 3,92, максимальний 4,32, який, крім галузевих, регіональних коефіцієнтів та коефіцієнта престижності шахтарської праці, ще враховує міжрозрядний коефіцієнт. Зазначені розміри тарифної ставки майстра гірничого встановлені та нараховані Міністерством вугільної промисловості України і доведені до керівництва підприємств вугільної промисловості у вигляді збірників «Розміри тарифних ставок (посадових окладів), розрахованих виходячи з мінімальної заробітної плати». Після отримання розмірів тарифних ставок підприємство відповідача нараховує заробітну плату, виходячи з цих тарифних ставок.
У разі зміни мінімальної заробітної плати, яка передбачена законодавством, підприємство переходить на іншу мінімальну заробітну плату і нарахування проводяться тільки після затвердження Міністерством вугільної промисловості України відповідного розміру годинної тарифної ставки.
Суди встановили, що нарахування заробітної плати позивачу проводилось за такою схемою: встановлена законодавством мінімальна заробітна плата помножена на галузевий коефіцієнт (1,2), помножена на регіональний коефіцієнт (1,15), помножена на коефіцієнт престижності праці шахтарів (1,3).
Таким чином встановлений Галузевою угодою коефіцієнт співвідношень розмірів тарифних ставок на підземних роботах 3,234 є вищим, ніж рівень необхідного збільшення мінімальної заробітної плати, відповідно до статті 3 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».
Враховуючи встановлені обставини, суди дійшли обґрунтованого висновку, що, формуючи заробітну плату позивача, відповідач не порушив установлених Галузевою угодою та Законом України «Про підвищення престижності шахтарської праці» мінімальних гарантій оплати праці, а тому позовні вимоги є безпідставними.
Аргументи касаційної скарги аналогічні аргументам, викладеним ОСОБА_3 в апеляційній скарзі, та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про залишення без задоволення касаційної скарги та залишення без змін рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 07 червня 2016 року та ухвали Апеляційного суду Донецької області від 16 серпня 2016 року, оскільки судові рішення законні та обґрунтовані.
Керуючись статтями 409, 410, 415, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
постановив:
Касаційну скаргу ОСОБА_3, в інтересах якого діє ОСОБА_4, залишити без задоволення.
Рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 07 червня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 16 серпня 2016 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді:Н. О. Антоненко
В. І. Журавель В. М. Коротун
В. І. Крат