Справа № 686/1152/17
Провадження № 22-ц/792/296/18
21 березня 2018 року м. Хмельницький
Апеляційний суд Хмельницької області у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Талалай О.І. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., П'єнти І.В.,
секретар судового засідання Філіпчук О.С.,
з участю: представника ОСОБА_4 ОСОБА_5,
представника відділу ДВС Демчук Н.В.,
представника Державної казначейської служби України і
ГУ ДКС України у Хмельницькій області Сидорчук І.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №686/1152/17 за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 12 грудня 2017 року (суддя Боголюбова Л.М.) у справі за позовом ОСОБА_4 до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд
ОСОБА_4 звернулася з позовом до Першого відділу державної виконавчої служби міста Хмельницький Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області, Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. В обґрунтування вимог зазначала, що ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 25 лютого 2015 року вона була обмежена у праві виїзду за межі України, яка в подальшому була скасована ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 14 листопада 2016 року. Шкода, завдана незаконними рішеннями органу державної влади при здійсненні повноважень, відшкодовується державою.
За заявою ОСОБА_4 від 04 квітня 2017 року до участі у розгляді справи в якості співвідповідача залучено Хмельницький міськрайонний суд.
Рішенням Красилівського районного суду від 12 грудня 2017 року з урахуванням додаткового рішення від 29 січня 2018 року в позові відмовлено.
ОСОБА_4, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позву. Посилається на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Згідно з п.п. 8 п. 1 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
У засіданні апеляційного суду представник позивача апеляційну скаргу підтримав. Представники відповідачів визнали її необґрунтованою у повному обсязі.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Рішення Красилівського районного суду Хмельницької області в частині відмови в позові ОСОБА_4 до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди не відповідає вимогам закону.
Частиною 1 ст. 377 ЦПК України передбачено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Судом встановлено, що за поданням заступника начальника Першого міського відділу державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 лютого 2015 року ОСОБА_4 як керівника Кредитної спілки «Веста» було тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа до виконання КС «Веста» зобов'язань перед стягувачами у зведеному виконавчому провадженні №36521650.
Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 14 листопада 2016 року ухвала Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 лютого 2015 року скасована, у задоволенні подання заступника начальника Першого міського відділу ДВС Хмельницького міськрайонного управління юстиції про встановлення тимчасового обмеження боржника ОСОБА_4 у праві виїзду за межі України відмовлено.
Подавши заяву про залучення до участі у розгляді справи як співвідповідача Хмельницький міськрайонний суд, позивач вважала, що ухваленням судового рішення, яке в подальшому було скасовано, їй заподіяно матеріальну і моральну шкоду.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України в редакції, чинній до внесення змін Законом України №1401-VІІІ від 02.06.2016 року, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Проте, у зазначених вище випадках між позивачем і судом (співвідповідачем) такі правовідносини не виникають.
Зазначений спір не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів від порушень з боку органів державної влади, оскільки дії вчинені при здійсненні правосуддя, а тому законність таких дій може перевірятися лише судом вищої інстанції в порядку, передбаченому процесуальним законом.
Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України.
Особи мають право оскаржити судове рішення до судів вищої інстанції в порядку та з підстав, визначених у процесуальному законодавстві.
Законність процесуальних рішень при розгляді конкретної справи не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю.
У п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року №8 «Про незалежність судової влади» роз'яснено, що виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається; суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.
У постанові Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 р. №6 «Про деякі питання, що виникають у судовій практиці при прийнятті до провадження адміністративних судів та розгляді ними адміністративних позовів до судів і суддів» судам роз'яснено, що у розумінні положень ч. 1 ст. 2, пп. 1, 7, 9 ч. 1 ст. 3, ст. 17, ч. 3 ст. 50 Кодексу адміністративного судочинства України судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб'єктами владних повноважень і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв'язку з розглядом судових справ. Скарги на дії, бездіяльність і рішення суддів мають розглядатися відповідно до процесуального законодавства.
Наведені роз'яснення є відтворенням положень ст.ст. 62, 126 і 129 Конституції України, відповідно до яких матеріальна та моральна шкода, заподіяна при здійсненні правосуддя, відшкодовується державою лише безпідставно засудженій особі в разі скасування вироку як неправосудного; судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону, вплив на них у будь-який спосіб забороняється, а однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Зазначеними положеннями Конституції України визначено, що рішення суду і відповідно до цього дії або бездіяльність судів у питаннях здійснення правосуддя, пов'язаних з підготовкою, розглядом справ у судових інстанціях тощо, можуть оскаржуватись у порядку, передбаченому процесуальними законами, а не шляхом оскарження їх дій (чи відшкодування моральної шкоди одночасно з оскарженням таких дій) до іншого суду, оскільки це порушуватиме принцип незалежності судів і заборону втручання у вирішення справи належним судом.
З огляду на викладене, розгляд судом позовних вимог, незалежно від їх викладення та змісту, предметом яких є, по суті, оскарження процесуальних дій суду, пов'язаних із розглядом справи, нормами ЦПК України чи іншими законами України не передбачено.
Зі змісту позовних вимог ОСОБА_4 вбачається, що їх предметом є процесуальне рішення судді при здійсненні правосуддя.
Крім того, застосування положення ч. 6 ст. 1176 ЦК України можливе у випадку, коли предметом позову є інші дії чи бездіяльність, зокрема, суду, які не пов'язані зі здійсненням правосуддя, відправленням судочинства, яке має на меті прийняття акту органом судової влади.
Суд першої інстанції в порушення вимог ст.ст. 212-214 ЦПК України в редакції, чинній на час ухвалення рішення, на зазначені вище положення закону уваги не звернув, не визначився з характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню.
Отже, рішення суду першої інстанції в частині вимог ОСОБА_4 до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 255, 374, 377 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 12 грудня 2017 року в частині вимог ОСОБА_4 до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди скасувати і закрити провадження у справі в цій частині.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 26 березня 2018 року.
Суддя-доповідач /підпис/ О.І. Талалай
Суддя /підпис/ А.П. Корніюк
Суддя /підпис/ І.В. П'єнта
З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду О.І.Талалай