ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.03.2018Справа № 910/19090/17
Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В., за участі секретаря судового засідання Рижонкова С.В., розглянувши матеріали справи
за позовом Фізичної особи-підприємця Шагако Віри Теодорівни
до Державної служби України з безпеки на транспорті
про стягнення 2070 грн.
за участі представників:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився.
У жовтні 2017 року Фізична особа-підприємець Шагако Віра Теодорівна звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 2070 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Управлінням Укртрансбезпеуи у Запорізькій області було прийнято постанову №038583 від 31.01.2017 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу в розмірі 1700 грн. Не погоджуючись із вказаною постановою, позивачем було подано до Запорізького окружного адміністративного суду адміністративний позов про визнання протиправною та скасування вказаної постанови. Разом з тим, на підставі вказаної постанови державним виконавцем було відкрито виконавче провадження №53719542 та, зокрема, накладено арешт на належні позивачу транспортні засоби.
Так, позивач зазначає, що у вказаному виконавчому провадженню, останні в повному обсязі сплатила штраф в розмірі 1700 грн., виконавчий збір в сумі 170 грн. та витрати на проведення виконавчих дій в розмірі 200 грн., загалом на суму 2070 грн.
В подальшому, постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 29.05.2017 у справі №808/755/17, було задоволено адміністративний позов Фізичної особи-підприємця Шагако Віри Теодорівни, визнано протиправною та скасовано постанову №038583 від 31.01.2017 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу в розмірі 1700 грн.
На підставі викладеного позивач просить суд стягнути з відповідача завдану шкоду в розмірі 2070 грн., що складається із сплаченої суми штрафу в розмірі 1700 грн., виконавчому зборі в сумі 170 грн. та витрат на проведення виконавчих дій в розмірі 200 грн.
Позивач в судове засідання не з'явилась, уповноваженого представника не направила, проте в ході розгляду справи через загальний відділ діловодства господарського суду міста Києва подала клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, відзиву на позов протягом усього часу розгляду справи не направив, хоча про час та місце його проведення був повідомлений у встановленому законом порядку.
Суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч.9 ст.165, ч.2 ст.178, ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, 31.01.2017 начальником Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області Балатовим О.А. було прийнято постанову №038583 про застосування адміністративно-господарського штрафу по відношенню до позивача в розмірі 1700 грн. Вказана постанова мотивована порушенням Фізичною особою-підприємцем Шагако Вірою Теодорівною ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт».
В подальшому, на підставі вказаної постанови, 07.04.2017 старшим державним виконавцем Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Петраш С.М. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови №038583 від 31.01.2017 Управління Укртррансбезпеки у Запорізькій області, та постановлено стягнути з позивача 1700 грн. штрафу та 170 грн. виконавчого збору.
10.04.2017 старшим державним виконавцем Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Петраш С.М. було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження (з урахуванням постанови від 15.05.2017 про виправлення помилки) у зв'язку зі сплатою ФОП Шагако В.Т. боргу, виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій.
Факт повної оплати позивачем штрафу в розмірі 1700 грн., виконавчого збору в сумі 170 грн. та витрат на проведення виконавчих дій в розмірі 200 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи оригіналами Квитанцій №11 від 06.04.2017, №12 від 06.04.2017 та №13 від 06.04.2017.
Разом з тим, не погоджуючись із зазначеною постановою Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області, позивач завернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №038583 від 31.01.2017.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 29.05.2017 у справі №808/755/17 за позовом ФОП Шагако В.Т. до Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті адміністративний позов задоволено та, зокрема, визнано протиправною та скасовано постанову Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області №038583 від 31.01.2017 про накладення на позивача адміністративно-господарського штрафу в розмірі 1700 грн.
Так, звертаючись із розглядуваним позовом до суду, позивач зазначила, що у зв'язку із повним фактичним виконанням останньою постанови Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області №038583 від 31.01.2017 зі сплати штрафу, виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій, та подальшим визнанням судом вказаної постанови протиправною, останній завдано шкоди в розмірі 2070 грн.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Статтею 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди передбачено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
У статті 56 Конституції України проголошується право кожного на відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Шкода, завдана юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні ним своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цього органу (стаття 1173 Цивільного кодексу України).
Таким чином, на відміну від загальної норми статті 1166 Цивільного кодексу України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальна норма статті 1173 Цивільного кодексу України допускає можливість відшкодування шкоди незалежно від вини державних органів.
За таких обставин, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій цього державного органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. При цьому неправомірність рішення, дій або бездіяльності органу державної влади має підтверджуватись відповідним рішенням суду, яке буде мати преюдиційне значення для справи про відшкодування шкоди.
Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
В спірних деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки органу державної виконавчої служби та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача і збитками потерпілої сторони. Тобто слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Відповідно до положень ч.4, 6 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Так наявною в матеріалах справи копією постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 29.05.2017 у справі №808/755/17 підтверджується, що саме внаслідок неправомірних дій Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області із винесення постанови №038583 від 31.01.2017 про застосування до позивача адміністративного господарського штрафу в розмірі 1700 грн., позивачу завдано майнову шкоду, оскільки остання в повному обсязі сплатила вказаний штраф, а також у зв'язку із зверненням Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області до державного виконавця із заявою про примусове стягнення штрафу, позивачу також завдано майнову шкоду в розмірі 370 грн., що полягає у сплаті нею виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій.
Суд зазначає, що наявна у матеріалах справи копія постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 29.05.2017 у справі №808/755/17, що набрала законної сили 17.07.2017, якою встановлено факт неправомірних дій Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області із винесення постанови №038583 від 31.01.2017 має преюдиційне заначення для розгляду даної справи.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що наявні у матеріалах справи документи в повному обсязі підтверджують доводи позивача, щодо завдання відповідачем останній шкоди в розмірі 2070 грн., а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідачем не надано суду жодних доказів на спростування викладених у позові обставин.
Приписами п.13 ч.2 ст.3 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
Разом з тим, відповідно до ч.2 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
На підставі викладеного, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір - Державну службу України з безпеки на транспорті.
Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті (01135, м. Київ, пр-кт. Перемоги, 14; ідентифікаційний код 39816845) на користь Фізичної особи-підприємця Шагако Віри Теодорівни (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 2070 (дві тисячі сімдесят) грн. завданої шкоди.
Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті (01135, м. Київ, пр-кт. Перемоги, 14; ідентифікаційний код 39816845) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено: 26.03.2018
Суддя Я.В. Маринченко