1Справа № 335/2790/18 2/335/1200/2018
19 березня 2018 року м. Запоріжжя
Суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Калюжна В.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Вознесенівського відділу державної виконавчої служби м.Запоріжжя Головного територіального управління юстиції в Запорізькій області про визнання недійсним повідомлення відносно результатів визначення вартості майна,
До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Вознесенівського відділу державної виконавчої служби м.Запоріжжя Головного територіального управління юстиції в Запорізькій області про визнання недійсним повідомлення відносно результатів визначення вартості майна.
Дослідивши матеріали позовної заяви, суд приходить до наступного висновку.
Так зі змісту позовної заяви вбачається, що на думку позивача, зроблена оцінка вартості майна не відповідає нормам оцінювання, та є суттєво заниженою.
Просить повідомлення про результати оцінки майна від 28.02.2018 року визнати недійсним.
Згідно із ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. В той же час, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Спосіб захисту порушеного права визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
У ст.ст.3,5 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Відповідно до ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна. Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.
Відповідно до постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», у справах за скаргами стягувача чи боржника на дії державного виконавця, пов'язані з арештом і вилученням майна та визначенням вартості й оцінки цього майна, суд перевіряє відповідність цих дій положенням статей 57, 58 Закону про виконавче провадження. При цьому судам необхідно враховувати, що визначення вартості майна боржника проводиться самим державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості, крім випадків, коли застосовуються оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден. При складності визначення вартості майна (окремих предметів) чи наявності у боржника або стягувача заперечень проти передачі арештованого майна боржника для реалізації за ціною, визначеною державним виконавцем, до участі у виконавчому провадженні і проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден залучається суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України від 12 липня 2001 року № 2658-III"Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".
При цьому суди мають враховувати, що суб'єкт оціночної діяльності є учасником виконавчого провадження, а не посадовою особою державної виконавчої служби і його звіт про оцінку майна є результатом практичної діяльності фахівця - оцінювача, а не актом державного органу. Тому вимоги заявника в частині оскарження оцінки майна, визначеної за результатами рецензування, підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства. Такі вимоги сторони виконавчого провадження розглядаються не у позовному провадженні, а як оскарження рішення державного виконавця про оцінку майна в процесуальному порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, оскільки є процесуальною дією державного виконавця незалежно від того, яка конкретно особа (сам державний виконавець, залучений ним суб'єкт оціночної діяльності чи особа, яка рецензувала звіт про оцінку майна) здійснювала відповідні дії, так як виконавчо-процесуальні відносини виникли між сторонами виконавчого провадження та державним виконавцем і між державним виконавцем та суб'єктом оціночної діяльності.
Виходячи з того, що позивачем подана позовна заява, суд виходить з наступного.
Згідно до ч.2 ст. 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач звертається до відповідача, місцезнаходження якого: м.Запоріжжя пр. Металургів, 6, що відноситься до території Дніпровського району м.Запоріжжя.
Правила ст. 30 ЦПК України, з урахуванням обставин, викладених у позові, на даний позов не розповсюджуються. Отже дана позовна заява не є підсудною Орджонікідзевському районному суду м. Запоріжжя.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Частиною 3 ст. 31 ЦПК України передбачено, що передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що справа не підсудна Орджонікідзевському районному суду м. Запоріжжя та підлягає направленню за підсудністю до Ленінського районного суду м.Запоріжжя.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 27, 30, 31, 187, 260, 353 ЦПК України, суддя -
Цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Вознесенівського відділу державної виконавчої служби м.Запоріжжя Головного територіального управління юстиції в Запорізькій області про визнання недійсним повідомлення відносно результатів визначення вартості майна, - направити за підсудністю до Ленінського районного суду м.Запоріжжя (69006, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 1/2).
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Запорізької області шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Суддя: В.В. Калюжна