ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.03.2018Справа № 910/21358/17
Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О. при секретарі судового засідання Астаповій Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" до Приватного акціонерного товариства "Європейський Страховий Союз" про стягнення 18 785,00 грн., за участю представника позивача - не з'явився, відповідача - не з'явився,
У грудні 2017 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 18 785,00 грн. страхового відшкодування.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 17.03.2017 року по вул. Левітана у м. Одеса, сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_1 (застрахований позивачем транспортний засіб) та автомобіля НОМЕР_2, яким керувала ОСОБА_1.
Позивачем було виплачено страхове відшкодування в розмірі 19 785,00 грн.
Цивільну відповідальність винної особи у ДТП - гр. ОСОБА_1 було застраховано в Приватному акціонерному товаристві "Європейський Страховий Союз".
Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.11.2017 року порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 17.01.2018 р.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.01.2018 року справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 21.02.2018 року.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.02.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.03.2018 року.
13.03.2018 року від позивача до суду надано клопотання з проханням здійснювати розгляд справи у відсутності представника позивача.
21.03.2018 року представники сторін в судове засідання не з'явилися.
Сторони у справі були належним чином повідомлені про розгляд даної справи судом, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з довідки про ДТП та постанови Київського районного суду м. Одеси від 25.04.2017 року ОСОБА_1, керуючи автомобілем НОМЕР_2 рухалась 17.03.2017 року по вул. Левітана у м. Одеса, порушила п. 10.9 ПДР України внаслідок чого сталася ДТП та автомобіль НОМЕР_1 отримав пошкодження .
Так, постановою Київського районного суду м. Одеси від 25.04.2017 року ОСОБА_1 , визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України та накладено на неї штраф.
Пошкоджений автомобіль був застрахований у позивача на підставі договору №0108а7о від 31.01.2017 року, копія якого наявна в матеріалах справи.
Відповідно до експертного висновку №4341 від 22.03.2017 року, що містяться в матеріалах справи, вартість матеріального збитку, завданого власникові автомобіля НОМЕР_1 в результаті його пошкодження при ДТП склала 23 876,68 грн.
Як вбачається з страхового акту № АХА2198305 від 27.03.2017 року, позивачем встановлено факт настання страхового випадку та вирішено виплати страхове відшкодування на загальну суму 19 785,00 грн.
Зазначені кошти в розмірі 19 785,00 грн. позивачем було виплачено страхувальнику, що підтверджується платіжним дорученням №319 766 від 28.03.2017 року.
Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Як вбачається з матеріалів справи, транспортним засобом - автомобілем НОМЕР_2, який спричинив ДТП та заподіяв збитки автомобілю НОМЕР_1, керувала ОСОБА_1.
Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.
Вина особи, яка керувала - автомобілем НОМЕР_2, ОСОБА_1 встановлена в судовому порядку.
Тому, ОСОБА_1 є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю НОМЕР_1, у результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.
Відповідно до статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Судом встановлено, що між відповідачем та страхувальником було укладено договір (поліс) ОСЦПВВНТЗ № АЕ/9029302 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого відповідач взяв на себе зобов'язання відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу автомобілем НОМЕР_2, і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди. Вказаним договором передбачено ліміт відповідальності за шкоду завдану майну у розмірі 100 000 та франшизу у розмірі 1000 грн.
Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно з статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Розглядаючи спір по суті суд також зазначає, що частиною п'ятою статті 1187 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Оскільки, відповідач не довів факт того, що шкоду автомобілю НОМЕР_1, було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, та не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь власника зазначеного автомобіля та беручи до уваги те, що розмір збитків розраховується, виходячи із вартості матеріального збитку з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, за вирахуванням франшизи (1000,00 грн.) та в межах ліміту відповідальності (100 000,00 грн.) передбаченого договором (полісом) № АЕ/9029302, суд приходить до висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, порушено відповідачем, та позовні вимоги про стягнення страхового відшкодування у розмірі 18 785, 00 грн. (19 785, 00 грн. виплачене страхове відшкодування - 1000,00 грн. франшизи) підлягають задоволенню.
Судовий збір відповідно до вимог ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 86, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Європейський Страховий Союз" (04128, місто Київ, вулиця Академіка Туполєва, будинок 18-В, офіс 4; код 33552636) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" (04070, місто Київ, вулиця Іллінська, будинок 8; код 20474912) 18 785 (вісімнадцять тисяч сімсот вісімдесят п'ять) грн. 00 коп. страхового відшкодування та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.
Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню в порядку та у строк, які визначені розділом ІV ГПК України.
Дата складення повного судового рішення: 23.03.2018р.
Суддя С.О. Чебикіна