Справа 237/933/18
Номер провадження 2-о/237/170/18
21.03.18 року м. Курахове
Мар'їнський районний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Сенаторова В.А.,
при секретарі Лахно Т.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_1, представника заявника - адвоката ОСОБА_2, заінтересована особа: Мар'їнський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецької області про встановлення факту смерті,
ОСОБА_1 звернулася до Мар'їнського районного суду Донецької області із заявою про встановлення факту смерті, в якій зазначила, що 23 січня 2018 року помер її чоловік - ОСОБА_3, про що було видано свідоцтво про смерть серії ДНР № 089374 від 23 січня 2018 року. Однак, оскільки документи, видані органами та установами, розташованими на тимчасово окупованій території, владою України не визнаються, вона позбавлена можливості отримати свідоцтво про смерть встановленого зразку на території України. В зв'язку з цим просить встановити факт смерті ОСОБА_3, який помер 23 січня 2018 року у місті Донецьк, Донецької області, Україна.
Заявник ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, про причини неявки суду не повідомила, надіслала на адресу суду заяву, в якій вимоги заяви підтримані, просить розглянути справу у її відсутність.
Представник заявника - адвокат ОСОБА_2 у судове засідання з'явилася, вимоги заяви підтримала, наполягала на їх задоволенні.
Представник заінтересованої особи до суду не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Суд, розглянувши заяву та додані письмові докази, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об'єктивно оцінивши докази, приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території підлягають задоволенню з підстав, які викладені нижче.
У відповідності до ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що праву на справедливий судовий розгляд кореспондує певний обов'язок держави в особі судового органу провести ефективне дослідження доводів, аргументів та доказів сторін та зацікавлених осіб.
Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України "Про міжнародне приватне право". А, якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору - встановлено частиною 2 ст. 3 ЦПК України.
Згідно з Правилами державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18.10.2000 року № 52/5, у зв'язку з неможливістю виконувати повноваження відділами державної реєстрації актів цивільного стану Автономної Республіки Крим, м. Севастополя та тимчасово окупованих територіях, на території проведення АТО, проведення державної реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення, анулювання здійснюються відділами державної реєстрації актів цивільного стану за межами цієї території за місцем звернення заявника.
Державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою - встановлено ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану".
Згідно ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження.
Згідно ч. 4 ст. 317 ЦПК України ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню. Рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Суд оцінює обставини, які наведені у заяві, з урахуванням п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», де наведено, що суд встановлює факт смерті особи за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин.
Пунктом 1 глави 5 розділу 111 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні,затверджених наказом Міністерства юстиції України 18.10.2000 року № 52/5, визначені підстави про смерть (форма 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 року за № 1150/13024.
2) фельдшерська довідка про смерть форми № 106/1о,затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 року ; 545, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.10.2006 року за № 1150/13024 ;
3) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть форми № 106-2/о, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 року № 545, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024
4) рішенням суду про встановлення факту смерті
5) рішення суду про оголошення особи померлою.
Згідно з Інструкцією щодо заповнення та видачі лікарського свідоцтва про смерть, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я від 08.08.2006 року № 545-а, перший примірник лікарського свідоцтва про смерть видається родичам померлого чи іншим особам, які зобов'язалися поховати померлого, другий примірник лікарського свідоцтва про смерть залишається в закладі охорони здоров'я.
Згідно ст. 9 Закону України « Про забезпечення прав і свобод громадян на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові і службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені в порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт, виданий органами та особами, передбаченими частиною другою цієї статті є недійсним і не створює правових наслідків. Встановлення зв'язків та їх посадових осіб з незаконними органами, створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України, виконання міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, сприяння відновленню в межах тимчасово окупованої території конституційного ладу України.
Відповідно до п. 1 Постанови ПВС України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.
Згідно висновків ЄСПЛ у справах проти Туреччини зокрема, «Loizidou v. Turkey»,«Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republico f Moldova and Russia», «Ila§cu and Others v. Moldova and Russia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.
Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать. Враховуючи наведену практику ЄСПЛ, а також ключове значення, яке має встановлення факту народження або смерті особи для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявників, рішення суду у такій категорії справ має ґрунтуватись на дотриманні вимог статті 263 ЦПК України щодо повного і всебічного з'ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності, в тому числі з урахуванням документів, які видані органами та установами, що знаходяться на такій території.
Таким чином, документи, видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв'язку під час розгляду справ у порядку статті 317 ЦПК України. Отже, із свідоцтва про смерть серії ДНР № 089374 від 23.01.2018 року вбачається, що ОСОБА_3 помер 23 січня 2018 року.
Враховуючи вищезазначені норми права, обставини справи, зокрема і ту обставину, що факт смерті ОСОБА_3 23 січня 2018 року, переконливо підтверджений вказаними доказами, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви.
Керуючись ст.ст.12,81,263-265,273,293,315-319 ЦПК України, суд,-
Заяву ОСОБА_1, представника заявника - адвоката ОСОБА_2, заінтересована особа: Мар'їнський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецької області про встановлення факту смерті задовольнити.
Встановити факт смерті ОСОБА_3, чоловічої статі, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, яка настала 23 січня 2018 у Петровському районі міста Донецьк, Донецької області, Україна.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Донецької області через Мар'їнський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідно до ч. 4 ст. 317 ЦПК України ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.
Рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Суддя В.А.Сенаторов
Дата документу 21.03.2018