22 березня 2018 року м. Чернівці
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Чернівецької області ОСОБА_1, розглянувши за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності- Шевченка І.О.,адвоката ОСОБА_2 провадження у справі про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_3, на постанову судді Першотравневого районного суду м. Чернівців від 17 січня 2018 року,-
Постановою судді Першотравневого районного суду м. Чернівців від 17 січня 2018 року ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканець м.Чернівці,провул.Ентузіастів,6,кв.20 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП і на нього накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10 тис. 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто із ОСОБА_3на користь держави судовий збір у розмірі 320 гривень.
Згідно постанови, 02 листопада 2017 року о 14.00 год. ОСОБА_3 керував автомобілем НОМЕР_1, по вул. Герцена, 5, в м. Чернівці, з ознаками алкогольного сп'яніння: тремтіння пальців рук, почервоніння обличчя, запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан сп'яніння, у встановленому законом порядку, водій відмовився в присутності двох свідків, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ст. 130 ч.1КУпАП.
На таке судове рішення ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу із проханням скасувати постанову судді та закрити провадження у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Посилається на те, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували його винуватість.Зазначає, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення працівник поліції не дотримався вимог закону щодо його огляду на стан сп'яніння, зокрема не запропонував йому пройти такий огляд на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів та у присутності свідків.
Провадження №33/794/215/18 Головуючий у І інстанції: ІщенкоІ.В.
Категорія:ст.130ч.1КУпАП Доповідач:ОСОБА_1.
Вважає, що у разі його відмови від проведення огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу чи його незгоди з результатами огляду такий огляд повинен був проводитись у найближчому закладі охорони здоров'я, однак йому також не пропонували пройти огляд на стан сп»яніння у закладі охорони здоров»я та він не відмовлявся від такого огляду.Вказує на те, що зазначені у протоколі ознаки сп'яніння нічим не підтверджені, а отже,були відсутні підстави для огляду.
Посилається на ч.5 ст.266 КУпАП,яка встановлює недійсність огляду,проведеного із порушенням вимог ст.266 КУпАП.
Також апелянт стверджує, що вищезазначеним автомобілем не керував, а за кермом перебувала його знайома ОСОБА_4 і на момент приїзду поліції автомобіль не рухався, а стояв із вимкненим двигуном.Вважає,що такі обставини можуть бути підтверджені записом з боді-камер поліцейських.Просив,окрім того,викликати до суду свідків,зазначених у протоколі.
Також заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді, оскільки не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи,копія постанови йому не направлялась,була отримана лише 23.02.2018,відтак 01.03.2018 подана апеляційна скарга.Вважає,що пропустив процесуальний строк із поважних причин.
Заслухавши доповідь судді, доводи апелянта та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу,пояснення свідка ОСОБА_5,дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Перевіривши доводи щодо поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді, апеляційний суд вважає, що такий процесуальний строк пропущений із поважних причин та його слід поновити, оскільки апелянт не був належним чином повідомлений та присутній під час розгляду справи,копія судового рішення йому не направлялась.Копію постанови отримав 23 лютого 2018 року,відтак 01.03.2018 року подав апеляційну скаргу.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати обставини, перелічені у ст.ст. 247, 280 КУпАП.
Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283,284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до вимог ст.251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Обов»язок щодо збирання доказів покладається на осіб,уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення,визначених ст.255 КУпАП
Вважаю, що районний суд таких вимог в повній мірі не дотримався,а тому прийшов до неправильного висновку про наявність у діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП.
Районний суд встановив та визнав доведеними ті обставини,що ОСОБА_3 02 листопада 2017 року о 14.00 год. керував автомобілем НОМЕР_1, по вул. Герцена, 5, в м. Чернівці, з ознаками алкогольного сп'яніння: тремтіння пальців рук, почервоніння обличчя, запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан сп'яніння, у встановленому законом порядку, водій відмовився в присутності двох свідків, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ст. 130 ч.1КУпАП.
Обгрунтовуючи такі висновки, суд у постанові зазначив, що винуватість ОСОБА_3 підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення та іншими матеріалами справи.
Так,із протоколу про адміністративне правопорушення серії БД № 062646 вбачається, що ОСОБА_3керував транспортним засобом із ознаками алкогольного сп»яніння та відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку в присутності двох свідків.(а.с.1)
При цьому,за змістом пояснень ОСОБА_3,вказаних у протоколі,останній не визнав винуватість та зазначив, що не здійснював рух на транспортному засобі.
Незважаючи на фактичне заперечення особою,відносно якої був складений протокол,своєї винуватості,суд визнав ОСОБА_3 винним,не посилаючись на жоден інший доказ в обгрунтування своїх висновків,обмежившись загальною фразою про інші докази,які підтверджують вину,що є недопустимим.
При цьому поза увагою суду залишились наступні обставини.
У відповідності з п.2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння,впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно вимог ч.ч.2,3 ст.266 КпАп України, п.п.6,7 «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції»,затвердженої наказом МВС,МОЗ України 09.11.2015 №1452/735, п.4,6«Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного,наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів,що знижують увагу та швидкість реакції,і проведення такого огляду»,затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року (зі змінами), огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу із використанням спеціальних технічних засобів у присутності двох свідків,або лікарем закладу охорони здоров'я.
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення.
Згідно п.8 вказаного вище Порядку... від 17.12.2008 у разі відмови водія від проведення огляду у закладі охорони здоров»я поліцейський у присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення,у якому зазначає ознаки сп»яніння та дії водія щодо ухилення від огляду
Отже,згідно КпАП та підзаконних актів підставою для складення протоколу про адміністративне правопорушення за відмову від проходження огляду на стан сп»яніння є встановлення та підтвердження належними і допустимими доказами тих,зокрема, обставин,що у водія наявні ознаки алкогольного сп»яніння; водій відмовився у присутності двох свідків від проходження огляду як на місці зупинки транспортного засобу поліцейськими,так і від проведення такого огляду у закладі охорони здоров»я.
Із пояснень у суді апеляційної інстанції ОСОБА_3 вбачається, що 02 листопада 2017 року о 14.00 год. перебувавав в автомобілі НОМЕР_1, по вул. Герцена, 5, в м. Чернівці,як пасажир, а довірив керування своїй знайомій ОСОБА_4, яка здійснила зупинку у невстановленому місці. Факт керування цим автомобілем заперечує, на момент приїзду працівників поліції автомобіль не рухався,а стояв із вимкненим двигуном.Пройти огляд на стан сп»яніння йому не пропонували ні на місці зупинки,ні у закладі охорони здоров»я,та він від такого огляду не відмовлявся.Вину у вчиненні правопорушення не визнає,просив скасувати постанову та закрити провадження за відсутністю у його діях складу правопорушення.
Свідок ОСОБА_5,який у протоколі про адміністративне правопорушення зазначений як свідок відмови ОСОБА_3від огляду на стан сп»яніння, у апеляційному суді пояснив,що 02.11.2017 року на вул.Герцена підійшов до автомобіля НОМЕР_1,який був припаркований,коли біля автомобіля знаходились працівники поліції,також був ОСОБА_3 та дівчина на ім»я Діана.Працівники поліції вирішували питання,щоб евакуювати автомобіль,а ОСОБА_3 заперечував.У його присутності працівники поліції не пропонували ОСОБА_6 пройти огляд на стан сп»яніння із застосуванням алкотесту на місці,а також не пропонували їхати до медичного закладу для проходження огляду на стан сп»яніння.Відповідно,ОСОБА_3 від такого огляду у його присутності не відмовлявся.Зміст письмових пояснень не підтвердив,із ними не ознайомлювався,зміст протоколу не читав.
Пояснення свідка ОСОБА_5 апеляційний суд сприймав безпосередньо у судовому засіданні, а тому саме такі пояснення приймає як належний і допустимий доказ,відкидаючи письмове пояснення,наявне у справі. Викладена оцінка допустимості доказів узгоджується із практикою ЄСПЛ,який поширює стандарти та процедурні гарантії ,що передбачені Конвенцією про захист прав та основоположних свобод людини,встановлені для кримінальних проваджень на провадження у справах про адміністративні правопорушення,вважаючи їх кримінальними провадженнями по суті і за змістом
Також суд вбачає,що письмові пояснення свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_4Д.у матеріалах справи є дослівно ідентичними та з їх змісту не вбачається і не можливо зробити висновок про те,чи була дотримана процедура огляду,зокрема,чи пропонували пройти огляд ОСОБА_3 на стан сп»яніння на місці зупинки,чи було запропоновано проїхати до медичного закладу для огляду,а відтак-чи відмовився ОСОБА_3 від проведення такої процедури огляду.А тому такі пояснення,зміст якого свідок ОСОБА_5О.у апеляційному суді заперечив, не можуть братись до уваги як докази
Свідок ОСОБА_4,зазначена у протоколі як інший свідок відмови ОСОБА_3 від огляду,на виклик до апеляційного суду не з»явилась.Також не з»явились свідки-працівники поліції ОСОБА_7 та ОСОБА_8,яких апеляційних суд викликав для з»ясування обставин у цій справі.Про причини неявки свідки суду не повідомили.
Копія відеозапису подій 02.11.2017 року із боді-камер поліцейських на вимогу апеляційного суду не надана.
У матеріалах справи відсутнє направлення ОСОБА_3 для проведення огляду на стан сп»яніння у закладі охорони здоров»я.
Підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення та притягнення особи до відповідальності за ст.130 ч.1 КУпАП за дії,передбачені у диспозиції цієї статті-відмову особи,яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп»яніння є,зокрема, встановлення власне факту відмови суб»єкта правопорушення,у якого наявні ознаки сп»яніння, від такого огляду та присутність при цьому двох свідків.
Саме із такими умовами закон пов»язує достовірність фіксації та встановлення факту відмови водія від проходження огляду на стан сп»яніння,що у подальшому є підставою для складання протоколу.
Із пояснень у апеляційному суді свідка ОСОБА_5 встановлено,що у його присутності ОСОБА_6 працівники поліції не пропонували пройти огляд на стан сп»яніння у встановленому порядку на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі,та не направляли ОСОБА_3 до найближчого закладу охорони здоров'я для проведення такого огляду, і від такого огляду ОСОБА_3 не відмовлявся. Аналогічні пояснення надав ОСОБА_6
Викладене свідчить про те,що не була дотримана процедура проведення огляду на стан сп»яніння ,яка встановлена ст.266 КУпАП, «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 09.11.2015 №1452/735, «Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного,наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів,що знижують увагу та швидкість реакції,і проведення такого огляду»,затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року
Наданими суду доказами такі висновки не спростовуються.
Отже,оцінюючи викладені вище докази у їх сукупності,апеляційний суд вважає,що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення,передбаченого ст.130 ч.1 КпАП України, поза розумним сумнівом не доведена,а неврахування та неповнота дослідження районним судом таких обставин істотно вплинула на правильність прийнятого по суті рішення та висновки щодо винуватості особи.
Рішення суду не може грунтуватись на припущеннях,а норми Конституції як норми прямої дії встановлюють,що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь(ст.62 Конституції України)
За таких обставин подану ОСОБА_6 апеляційну скаргу слід задовольнити,постанову судді районного суду скасувати та закрити провадження з підстав,що передбачені п.1 ст.247 КпАП України за відсутністю події і складу правопорушення.
Керуючись ст.ст.247, 294 КпАП України, суддя судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Чернівецької області,-
Поновити ОСОБА_3 строк на апеляційне оскарження постанови судді Першотравневого районного суду м. Чернівців від 17 січня 2018 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Постанову судді Першотравневого районного суду м. Чернівців від 17 січня 2018 року щодо ОСОБА_3 скасувати, а провадження у справі закрити на підставі ст.247 п.1 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя апеляційного суду
Чернівецької області ОСОБА_1