вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua
"19" березня 2018 р. Справа№ 910/15110/17
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пономаренка Є.Ю.
суддів: Руденко М.А.
Дідиченко М.А.
при секретарі судового засідання Мовчан А.Б.,
за участю представників:
від позивача - представник не прибув;
від відповідача - представник не прибув,
розглянувши апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2017 у справі №910/15110/17 (суддя Ярмак О.М., м. Київ, повний текст складено - 17.11.2017) за позовом приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" до приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега" про стягнення 99 000,00 грн.
ВСТАНОВИВ наступне.
Приватне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега" про стягнення 99 000,00 грн. страхового відшкодування.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.11.2017 у справі №910/15110/17 позов задоволено повністю; вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 99 000,00 грн. страхового відшкодування.
При ухваленні даного рішення, суд першої інстанції виходив з доведеності факту заподіяння шкоди водієм автомобіля "Ford Transit", державний номер НОМЕР_1, цивільно-правова відповідальність власника якого на момент виникнення ДТП була застрахована ПрАТ "Акціонерна страхова компанія "Омега".
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2017 у справі №910/15110/17 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на недоведеність прав Ладижинської філії ПАТ "Миронівський хлібопродукт" на отримання страхового відшкодування.
Сторони своїм правом на участь представників у даному судовому засіданні не скористались, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належнім чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.
Будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутніми в даному судовому засіданні від сторін до суду не надійшло.
Слід також зазначити, що явка представників сторін не визнавалася обов'язковою, певних пояснень суд не витребував.
Враховуючи належне повідомлення сторін, а також те, що неявка їх представників не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, вона розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.
Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.
Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
Між приватним акціонерним товариством "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" (страховик) та товариством з обмеженою відповідальністю "Сканія Кредіт Україна" 22.02.2016 укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів (КАСКО) № 06/02-069407, яким передбачено страхування майнових інтересів страхувальника, пов'язаних з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом, визначеним у Додатку №1 до договору ("Scania P230", державний номер НОМЕР_2).
На автомобільній дорозі М-12-Стрий-Тернопіль-Кіровоград-Знам'янка (через Вінницю), 587 км. 110 м 29.11.2016 сталась дорожньо-транспортна пригода, за участю застрахованого автомобіля "Scania P230", державний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3, який перебував у трудових відносинах з Ладижинською філією ПАТ "Миронівський хлібопродукт" (подорожній лист № НОМЕР_3 від 29.11.2016) та автомобіля "Ford Transit", державний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_4
Внаслідок зазначеної вище ДТП застрахований у позивача ТЗ отримав механічні пошкодження.
Вказане встановлено Довідкою про дорожньо-транспортну пригоду №3016354533116011.
Постановою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 30.01.2017 у справі № 537/162/17 ОСОБА_4 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Страхувальник - ТОВ "Сканія Кредіт Україна" 08.12.2016 звернулось до позивача із повідомленням про подію, що має ознаки страхового випадку, вказуючи обставини ДТП та із зазначенням того, що у разі визнання випадку страховим, страхову виплату просить здійснити шляхом перерахування на користь Ладижинської філії ПАТ "Миронівський хлібопродукт".
Відповідно до рахунка на передоплату № НОМЕР_4від 14.12.2016 ТОВ "Сканія Україна", вартість ремонту автомобіля "Scania P230", державний номер НОМЕР_2, за наслідками вказаної ДТП розраховано в сумі 278 526,62 грн.
Згідно Висновку про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, складеного ТОВ "ЕАК "Фаворит", за вих. № 7252/4 від 26.02.2017, станом на 12.12.2016, вартість матеріального збитку з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу та ПДВ, але без урахування ВТВ, склала 144 542,92 грн.
Позивачем було складено страховий акт № НОМЕР_5 від 01.03.2017, згідно якого сума виплати страхового відшкодування складає 267 083,06 грн.
Виконуючи взяті на себе зобов'язання за договором страхування, позивач на підставі страхового акта № НОМЕР_5 від 01.03.2017, за заявою ТОВ "Сканія Кредіт Україна" за вих. № 357/124-16 від 21.12.2016, виплатив страхове відшкодування у розмірі 267 083,06 грн. на користь Ладижинської філії ПАТ "Миронівський хлібопродукт", що підтверджується платіжним дорученням №ЗР013308 від 02.03.2017.
Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля "Ford Transit", державний номер НОМЕР_1, на момент скоєння ДТП була застрахована приватним акціонерним товариством "Акціонерна страхова компанія "Омега" згідно із полісом № АК/0620143, що підтверджується витягом з централізованої бази даних МТСБУ, наданої позивачем до суду першої інстанції.
При цьому, згідно вказаного Полісу ліміт відповідальності по майну становить 100 000 грн., розмір франшизи - 1 000 грн.
Позивач звернувся до відповідача з претензією про виплату страхового відшкодування.
Проте, відповідачем сума страхового відшкодування сплачена не була, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення з приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега" 99 000 грн. страхового відшкодування (100 000 грн. - ліміт відповідальності - 1 000 грн. - франшизи).
Судом першої інстанції вказані вимоги було задоволено в повному обсязі.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. При цьому, страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору, і не може перевищувати розміру реальних збитків (втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права). Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
Відповідно до ст.ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Такими законами, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування", відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Аналіз наведених норм законодавства свідчить, що до страховика за договором майнового страхування (позивача у справі) після виплати страхового відшкодування потерпілій особі у межах фактичних витрат, які не можуть перевищувати розміру реальних збитків, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.
За загальним правилом майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК України). Тобто, відповідальність за шкоду несе безпосередньо боржник - особа, яка завдала шкоди. Така особа відповідно до ст. 1192 ЦК України має відшкодувати завдані збитки у повному обсязі, розмір яких визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Разом з тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.
Так, відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).
У Законі України "Про страхування" встановлено види обов'язкового страхування, одним із яких є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (п. 9 ч. 1 ст. 7). Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
За змістом цього Закону (статті 9, 22 - 31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми.
Отже, страховик (відповідач) за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів також є відповідальною особою за завдані збитки. Водночас, на відміну від особи, яка завдала шкоди, обсяг відповідальності страховика за договором страхування відповідальності обмежений нормами Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Зокрема, правила відшкодування шкоди заподіяної третій особі встановлені ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", згідно п. 22.1 якої у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Так, спеціальні норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
За Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/0620143 ліміт відповідальності за шкоду, завдану майну, становить 100 000 грн. 00 коп., розмір франшизи - 1 000 грн.
Отже, розмір шкоди, яка підлягає відшкодуванню відповідачем позивачу обмежується лімітом відповідальності, тобто 100 000 грн., а також вказана сума підлягає зменшенню на розмір франшизи (1 000 грн.).
За таких обставин, заявлені позивачем вимоги про відшкодування шкоди в розмірі 99 000 грн. обґрунтовано задоволено місцевим господарським судом.
Доводи апелянта про недоведеність прав Ладижинської філії ПАТ "Миронівський хлібопродукт" на отримання страхового відшкодування, колегією суддів відхиляються з наступних підстав.
Так, скаржник, посилаючись на ч. 4 ст. 3 Закону України "Про страхування", зазначає, що зміна вигодонабувачів за договором страхування має відбуватися до настання страхового випадку, якщо інше не встановлено договором страхування.
Як зазначає апелянт, п. 26.4 Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 06/02-069407, укладеного між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Сканія Кредіт Україна", передбачено, що зміна страхувальника за діючим договором страхування дозволяється тільки до настання страхового випадку. Також, апелянт посилається на те, що за вказаним договором страхувальником та вигодонабувачем є саме товариство з обмеженою відповідальністю "Сканія Кредіт Україна".
Отже, за доводами скаржника, зміна вигодонабувача у даному випадку не відбувалась до настання страхового випадку.
Стосовно вказаних доводів колегія суддів зазначає наступне.
Страхувальники мають право при укладанні договорів страхування інших, ніж договори особистого страхування, призначати фізичних осіб або юридичних осіб (вигодонабувачів), які можуть зазнати збитків у результаті настання страхового випадку, для отримання страхового відшкодування, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування (ч. 4 ст. 3 Закону України "Про страхування").
Згідно п. 26.7 Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 06/02-069407, укладеного між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Сканія Кредіт Україна", за письмовою заявою вигодонабувача (яким відповідно до п. 3 цього договору є ТОВ "Сканія Кредіт Україна") виплата страхового відшкодування може бути здійснена на рахунок Лізингоодержувача зазначеного в Додатку №1 до цього договору.
Пунктом 26.6 вказаного договору передбачено, що лізингоодержувачем за ним є юридичні та фізичні особи та їх структурні підрозділи вказані в Додатку №1 до цього договору.
У вказаному Додатку (а.с.28-30) значиться як лізингоодержувач, зокрема, ПАТ "Миронівський хлібопродукт", а також міститься посилання на застрахований ТЗ - "Scania P230", державний номер НОМЕР_2.
Щодо посилань апелянта на п. 26.4 Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 06/02-069407, яким передбачено, що зміна страхувальника за діючим договором страхування дозволяється тільки до настання страхового випадку, то даний договір пункту такого змісту не містить.
Так, п. 26.4 договору передбачено, що страхова сума та франшиза по кожному застрахованому ТЗ індексується в євро або долар США (в залежності від валюти, яка вказана в договорі лізингу) по курсу НБУ на дату настання страхового випадку.
Отже, умовами Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів №06/02-069407 сторони погодили можливість виплати страхового відшкодування на рахунок ПАТ "Миронівський хлібопродукт".
Крім цього, у матеріалах справи наявний лист ТОВ "Сканія Кредіт Україна" за вих. № 357/124-16 від 21.12.2016 (а.с.31), повідомлення про настання страхового випадку від 08.12.2016 (а.с.77), в яких страхувальник/вигодонабувач звертався та надавав дозвіл позивачу здійснити одноразово виплату по ДТП 29.11.2016 у сумі 267 083,06 грн. саме на користь Ладижинської філії ПАТ "Миронівський хлібопродукт" з тих підстав, що транспортний засіб "Scania P230", реєстраційний номер НОМЕР_2 був переданий ПАТ "Миронівський хлібопродукт" за договором фінансового лізингу.
Таким чином, доводи апелянта про недоведеність прав Ладижинської філії ПАТ "Миронівський хлібопродукт" на отримання страхового відшкодування колегією суддів відхиляються за необґрунтованістю.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).
Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2017 у справі №910/15110/17 - без змін.
2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст постанови складено: 22.03.2018 року.
Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко
Судді М.А. Руденко
М.А. Дідиченко