ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
19 березня 2018 року № 826/2731/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Федорчука А.Б., суддів: Качура І.А., Келеберди В.І., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Заміокулькас»
до Державного агентства рибного господарства України,
Міністерства аграрної політики та продовольства України
третя особа Міністерство юстиції України
про визнання протиправним та скасування рішення
Позивач, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю «Заміокулькас» (надалі - Позивач), звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державного агентства рибного господарства України (надалі - Відповідач-1), Міністерства аграрної політики та продовольства України (надалі - Вдіповідач-2), третя особа - Міністерство юстиції України, в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України №5 від 18.01.2017 року «Про затвердження режимів рибальства у 2017 році» зареєстрований Міністерством юстиції України 01.02.2017 року за №134/30002.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва 27.02.2017 р., відкрито провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання на 17.05.2017 р.
В судовому засіданні 17.05.2017 р., оголошено перерву до 23.08.2017 р.
У відповідності до Довідки про не здійснення фіксування судового засідання від 23.08.2017 р. розгляд справі відкладено до 22.11.17 р. у зв'язку з перебуванням члена колегії у відпустці.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що встановлення режимів рибальства у 2017 році здійснено з порушенням положень Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів», Правил промислового рибальства в рибогосподарських водних об'єктах України та Положення про Державне агентство рибного господарства України.
В судовому засіданні представник Позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник Відповідача-1 заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що наказ прийнято правомірно та відповідно до чинного законодавства України.
Представник Відповідача-2 також заперечував проти задоволення позову, обґрунтовуючи тим, що спірний наказ відповідає вимогам чинного законодавства України.
Представником третьої особи надано письмові пояснення, з яких вбачається що останнім правомірно здійснено державну реєстрацію оскаржуваного наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 18.01.2017 року №5.
В судовому засіданні 22.11.2017 року Судом прийнято рішення про розгляд справи в письмову провадженні на підставі частини четвертої статті 122 КАС України (в редакції станом на листопад 2017 р.).
Враховуючи те, що 15.12.2017 року набрала чинності нова редакція КАС України, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Беручи до уваги те, що станом на дату прийняття рішення у справі вона знаходить на стадії розгляду у письмовому провадженні, відповідно справа розглянута з урахуванням положень п. 10 ч. 1 ст. 4, ч. 4 та ч. 5 ст. 250 КАС України в редакції з 15.12.2017 року.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає наступне.
З протоколу від 12.10.2016 року №2 вбачається, що на засіданні секції промислового рибальства у внутрішніх водних об'єктах 12.010.2016 року прийнято рішення доручити Інституту рибного господарства Національної академії Аграрних Наук України підготувати та представити на розгляд Науково-промислової ради Держрибагентства проекту Режиму спеціального використання водних біоресурсів у водосховищах на 2017 рік з урахуванням висловлених на засіданні секції зауважень та доповнень до попереднього розробленого проекту.
Відповідно до протоколу від 30.08.2016 року №1 та протоколу від 08.09.2016 року №1 вбачається, що на засіданнях секції промислового рибальства в Азовському морі та на засіданнях секції промислового рибальства у Чорному морі здійснювалась розробка та погодження режимів рибальства в басейнах Чорного та Азовського морях відповідно.
За результатами обговорень та прийнятих рішень на засіданнях секцій було розроблено та затверджено Інститутом рибного господарства НААНУ Режим спеціального промислового рибальства на водосховищах у 2017 році, Одеським центром ПівденНІРО Біологічне обґрунтування внесення доповнень до Режиму рибальства в басейні Чорного моря у 2017 році та підготовлено проект Режиму промислового рибальства в басейні Азовського моря на 2017 рік.
На засіданні НПР Держрибагенства 23.12.2016 року затверджено проекти режиму спеціального промислового рибальства в басейнах Азовського та Чорного морях, в дніпровських водосховищах на 2017 рік.
Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 18.01.2017 року №5 прийнято рішення «Про затвердження режимів рибальства у 2017 році» зареєстрований Міністерством юстиції України 01.02.2017 року за №134/30002.
Позивач вважає, що Відповідачем в порушення вимог законодавства безпідставно винесено спірну постанови, а тому звернувся до суду з відповідним позовом.
Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.
Згідно з ст. 1 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» режим промислу - встановлена на певний проміжок часу сукупність вимог та правил, які уточнюють, доповнюють або скасовують правила рибальства для оптимізації кількісного та видового складу водних біоресурсів у визначеному водному об'єкті (його частині).
Також відповідно до вказаної статті визначено, що правила рибальства - нормативно-правові акти, які у визначеному районі дії встановлюють умови, способи добування, допустимі до вилучення розміри водних біоресурсів, вимоги щодо їх охорони, а також можуть визначати кількість, типи, розміри, технічні характеристики суден флоту рибної промисловості та знарядь вилову, умови користування рибогосподарськими водними об'єктами та навантаження на них.
Відповідно до ч.1 ст. 6 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» державне управління та регулювання у галузі рибного господарства здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері рибного господарства та рибної промисловості, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері рибного господарства, та інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх повноважень, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації.
Згідно з ст.8 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» до повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері рибного господарства та рибної промисловості належать, зокрема, затвердження правил та режимів рибальства, добування (вилучення, вилову) та відтворення водних біоресурсів.
Відповідно до ст. 31 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» з метою забезпечення охорони, раціонального використання окремих видів водних біоресурсів, а також для доповнення, уточнення або зміни зазначених правил можуть розроблятися режими для окремих рибогосподарських водних об'єктів (їх частин). Режими затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері рибного господарства та рибної промисловості.
У відповідності до п.5.1 Правил промислового рибальства в рибогосподарських водних об'єктах України, затверджених наказом Державного комітету рибного господарства України 18.03.1999 року №33 (надалі - Правила), зазначено, що з метою створення оптимальних умов відтворення, штучного розведення, вирощування водних живих ресурсів та їх використання і охорони, до цих Правил можуть розроблятись Режими, які уточнюють і доповнюють вимоги щодо здійснення спеціального використання водних живих ресурсів у окремих рибогосподарських водних об'єктах.
Підпунктом 6.1.1 Правил передбачено, здійснювати промисел згідно з Правилами, Режимами рибальства та іншими вимогами законодавства з питань охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів. Не перевищувати обсяги вилучення виділених їм квот водних живих ресурсів.
Відповідно до ст.1 Положення про Міністерство аграрної політики та продовольства України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.2015 року №1119 (надалі - Положення), Мінагрополітики є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сферах рибного господарства та рибної промисловості, охорони, використання та відтворення водних біоресурсів.
Згідно з ст. 2 Положення Мінагрополітики у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
Отже, Міністерством аграрної політики та продовольства України в межах повноважень та на підставі законодавства України прийнято спірний наказ №5 від 18.01.2017 року.
З матеріалів справи вбачається, що Позивачем надано порівняльну таблицю вимог, затвердженими режимами рибальства у 2017 році, та вимог, встановленими Правилами промислового рибальства в рибогосподарських водних об'єктах України, та зазначає про суперечність між Режимами та Правилами.
Однак, під час розгляду справи встановлено, що встановленими Режимами уточняються Правила та передбачають обмеження, які не заборонені Правилами, а тому твердження Позивача є безпідставними.
Таким чином, Режими розроблено у відповідності до Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів», Порядку здійснення спеціального використання водних біоресурсів у внутрішніх рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах), внутрішніх морських водах, територіальному морі, виключній (морській) економічній зоні та на континентальному шлейфі України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.2015 року №992 та Правилам промислового рибальства в рибогосподарських водних об'єктах України, затверджених наказом Державного комітету рибного господарства України №33.
Крім того, третя особа зазначає, що зазначений нормативно-правовий акт погоджено з Державною регуляторною службою України (рішення від 12.01.2017 р. за № 7), Державним агентством рибного господарства України, Міністерством екології та природних ресурсів України.
Згідно з висновком Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини від 01.02.2017 р. оскаржуваний наказ Мінагрополітики відповідає Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини.
Відповідно до пункту 12 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 № 731, та згідно з наказом Міністерства юстиції від 01.02.2017 № 250/5, наказ Мінагрополітики від 18.01.2017 за № 5 «Про затвердження режимів рибальства у 2017 році» зареєстровано в Міністерстві юстиції та занесено до державного реєстру нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади 01.02.017 за № 134/30002-136/30004.
З аналізу матеріалів справи та норм права, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновків про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись положеннями статей 2-4, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79, 139, 194, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Заміокулькас» (адреса: 02068, м. Київ, вул. Драгоманова, буд. 31-Б, кв. 134) відмовити повністю.
Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч. 1 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України. апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Головуючий суддя А.Б. Федорчук
Судді І.А. Качур
В.І. Келеберда