ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
місто Київ
15 березня 2018 року 10:02 № 826/11492/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., за участю секретаря судових засідань Огнивого Д.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Інфробуд"
до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.04.2017 №0972615147, від 05.04.2017 №0952615147 та від 05.04.2017 №0962615147,
за участю:
представника позивача - Полуніна А.Є.
представника відповідача - Перепелюка О.В.
На підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 15 березня 2018 року проголошено скорочену (вступну та резолютивну) частини рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини шостої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Інфробуд" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, у якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.04.2017 №0972615147, від 05.04.2017 №0952615147 та від 05.04.2017 №0962615147.
Позовні вимоги вмотивовано тим, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві протиправно, на підставі хибних висновків акта перевірки від 14.03.2017 №39/26-15-14-07-01-10/38964397, прийнято податкові повідомлення-рішення від 05.04.2017 №0972615147, від 05.04.2017 №0952615147 та від 05.04.2017 №0962615147. Так позивач наполягав на тому, що здійснені ним господарські операції з контрагентами є реальними, а висновки, що містяться в акті перевірки ґрунтуються на даних, що не відповідають дійсності, оскільки саму перевірку відповідачем проведено з низкою порушень.
Відповідач подав до суду письмові заперечення, в тексті яких зазначив, що висновки акта перевірки від 14.03.2017 №39/26-15-14-07-01-10/38964397 є обгрутованими та правомірними. Так, відповідач посилається на наявність пояснень керівників та засновників суб'єктів господарювання - контрагентів позивача, щодо непричетності до ведення фінансово-господарської діяльності, що є підставою для неврахування первинних документів/податкових накладних в даних податкового обліку, також відповідач наголосив на наявності вироку у кримінальній справі стосовно ОСОБА_4, який є директором товариства з обмеженою відповідальністю "Айлен Альянс", яке є контрагентом позивача. Крім того, відповідач зазначив, що на запити контролюючого органу, позивачем також не було надано всіх первинних документів податкового та бухгалтерського обліку, що засвідчують фінансово-господарські відносини позивача з контрагентами. Таким чином, відповідач зазначив, що податкові повідомлення-рішення від 05.04.2017 №0972615147, від 05.04.2017 №0952615147 та від 05.04.2017 №0962615147 є правомірними.
Відповідно до пункту 10 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" № 2147-VIII від 03.10.2017, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Інфробуд" з питань дотримання вимог податкового законодавства України по взаємовідносинах із товариством з обмеженою відповідальністю "Оушенс Сістемс", товариством з обмеженою відповідальністю "Халкбуд", товариством з обмеженою відповідальність "Айлен Альянс" за період з 01.01.2016 по 30.09.2016.
Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю "Інфробуд":
- пункту 138.1 статті 138, пункту 135.1 статті 135, пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в розмірі 1 370 067, 00 грн.;
- пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 1 088 225, 00 грн. та завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного періоду на загальну суму 10 782, 00 грн.
За наслідками перевірки Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт від 14.03.2017 №39/26-15-14-07-01-10/38964397 (далі - акт перевірки) та прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:
від 05.04.2017 №0972615147, яким позивачеві зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 10 782, 00 грн.;
від 05.04.2017 №0952615147, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" у розмірі 1 712 584 грн., у тому числі: 1 370 067, 00 грн. - основний платіж, 342 517, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;
від 05.04.2017 №0962615147, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" у розмірі 1 360 281, 00 грн., у тому числі: 1 088 225, 00 грн. - основний платіж, 272 056, 00 грн.- штрафні (фінансові) санкції.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Інфробуд" не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями, звернулось до суду з даним позовом.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Порядок проведення документальної позапланової виїзної перевірки встановлено Податковим Кодексом України.
Відповідно до пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
Пункт 78.5 статті 78 Податкового кодексу України визначає, що допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.
Строки проведення документальної позапланової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу (пункт 78.6. статті 78 Податкового кодексу України).
Згідно з приписами пункту 82.4 статті 82 Податкового кодексу України проведення документальної виїзної планової та позапланової перевірки великого платника податків може бути зупинено за рішенням керівника контролюючого органу, що оформляється наказом, копія якого не пізніше наступного робочого дня вручається платнику податків або його уповноваженому представнику під розписку або надсилається платнику податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення, з подальшим поновленням її проведення на невикористаний строк.
Зупинення документальної виїзної планової, позапланової перевірки перериває перебіг строку проведення перевірки в разі вручення платнику податків або його уповноваженому представнику під розписку або надіслання платнику податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення копії наказу про зупинення документальної виїзної планової, позапланової перевірки.
При цьому перевірка може бути зупинена на загальний строк, що не перевищує 30 робочих днів, а в разі необхідності проведення експертизи, отримання інформації від іноземних державних органів щодо діяльності платника податків, завершення розгляду судом позовів з питань, пов'язаних з предметом перевірки, відновлення платником податків втрачених документів перевірка може бути зупинена на строк, необхідний для завершення таких процедур.
Так, позивач зазначив в позовній заяві, що контролюючим органом було порушено приписи пункту 82.4 статті 82 Податкового кодексу України, оскільки строк, на який було зупинено перевірку перевищував 30 робочих днів.
Проте суд не бере до увагу зазначені доводи позивача, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з ненаданням в повному обсязі документів товариством обмеженою відповідальністю «Інфробуд» під час проведення перевірки, контролюючим органом, на підставі пункту 85.9 статті 85 Податкового кодексу України, було перенесено строк проведення документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Інфробуд» з 30.11.2016 до дати отримання копій вилучених документів або забезпечення доступу до них.
Після отримання вилучених документів від правоохоронних органів, перелік яких наведено в акті перевірки від 14.03.2017 № 39/26-15-14-07-01/38964397, відповідач, наказом від 03.03.2017 №1527 поновив проведення документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Інфробуд».
Тобто перевірку було перенесено до дати отримання необхідних документів від правоохоронних органів.
Разом з тим, суд звертає увагу, що платник податків, який вважає, що був порушений порядок та підстави проведення перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки, як це передбачено статтею 81 Податкового кодексу України.
Так, згідно позиції Верховного Суду України, висловленій в постанові від 24.12.2010 у справі №21-25а10 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Foods and Goods L.T.D.» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі міста Донецька, третя особа - Державна податкова адміністрація в Донецькій області, про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.
Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 29.06.2017 №К/800/7629/17.
Що стосується правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд зазначає наступне.
Розміри та порядок плати податку на прибуток, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння податку визначає Податковий кодекс України.
Відповідно до підпункту 9.1.1 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України податок на прибуток підприємств належить до загальнодержавних податків та зборів.
Підпунктом 133.1.1 пункту 133.1 статті 133 Податкового кодексу України передбачено, що платниками податку - резидентами є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 цієї статті.
Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.
Згідно з пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
Статтею 138 Податкового кодексу України визначено різниці, які виникають при нарахуванні амортизації необоротних активів, а саме фінансовий результат до оподаткування збільшується:
на суму нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;
на суму уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів, включених до витрат звітного періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;
на суму залишкової вартості окремого об'єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, у разі ліквідації або продажу такого об'єкта.
Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.
Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 365 календарних днів з дати складення податкової накладної; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку; для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.
Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Як вбачається з акта перевірки Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 14.03.2017 №39/26-15-14-07-01-10/38964397, висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на те, що при проведенні перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Інфробуд", останнім не було надано необхідного обсягу первинної документації на підтвердження реальності господарських операцій здійснюваних з товариством з обмеженою відповідальністю "Оушенс Сістемс", товариством з обмеженою відповідальністю "Халкбуд", товариством з обмеженою відповідальність "Айлен Альянс".
Так, як вбачається з акту перевірки, між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Айлен Альянс" було укладено договір поставки від 23.02.2016 №АА0216, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується передавати у зумовлені строки продукцію (Товар) у власність Покупця, а Покупець зобов'язується приймати Товар і сплачувати його вартість.
При проведенні перевірки позивача, не було надано документів, що відображають розрахунки з товариством з обмеженою відповідальністю "Айлен Альянс" згідно договору поставки від 23.02.2016 №АА0216, також не було надано карток балансових рахунків, що унеможливлювало встановити якими проводками в бухгалтерському обліку відображені фінансово-господарські операції позивача з контрагентом.
Суд зазначає, що позивачем до суду також не було надано жодних документів, на підтвердження здійснюваних господарських операцій товариства з обмеженою відповідальністю "Інфробуд" з товариством з обмеженою відповідальністю "Айлен Альянс", а також не було надано суду навіть сам договір поставки від 23.02.2016 №АА0216.
Відповідачем натомість надано суду копію вироку Шевченківського районного суду міста Києва від 01.12.2016 №761/34078/16-к, яким директора товариства з обмеженою відповідальністю "Айлен Альянс" ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, правова кваліфікація якого визначена за частиною п'ятою статті 27 та частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України, як пособництво у фіктивному підприємництві, тобто пособництво у придбанні суб'єкта підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності.
Так, суд наголошує на тому, що статус фіктивного, нелегального підприємництва несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.
Таким чином, первинні документи, які стали підставою для формування даних податкового обліку та виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатись належно оформленими та підписаними звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.
Крім того, суд наголошує, що позивачем взагалі не було надано до суду первинних документів, які б відображали реальність руху господарських операцій, та на підставі яких позивачем були сформовані дані податкового обліку.
Крім того, в судовому засіданні на питання стосовно того, які були відносини між позивачем та контрагентами, представник позивача не надав суду жодної змістовної відповіді.
Також, як вбачається з акту перевірки, між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Оушен Сістемс" було укладено ряд типових договорів підряду від 11.12.2015 №112-2015/1, від 14.12.2015 №112-2015/3, від 16.12.2015 №112-2015/4, від 18.12.2015 №112-2015/5, від 21.12.2015 №112-2015/6, від 23.12.2015 №112-2015/7 на проведення будівельно-монтажних робіт з рекультивації ґрунту.
В акті перевірки, контролюючим органом зазначено, що позивачем не надано платіжних доручень, банківських виписок по рахунках, що відображають розрахунки з товариством з обмеженою відповідальністю "Оушен Сістемс" згідно з вище зазначеними договорами підряду, не надано карток балансових рахунків, інших первинних документів бухгалтерського та податкового обліку стосовно взаємовідносин позивача з товариством з обмеженою відповідальністю "Оушен Сістемс" за період з 01.01.2016 по 30.09.2016 під час проведення перевірки також надано не було.
Суду позивач також не надав жодних документів, які б засвідчували реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом. Доказів неможливості надання цих доказів, позивачем суду також не надано.
Крім того, відповідач наголосив на наявності протоколу допитів керівників товариства з обмеженою відповідальністю "Оушен Сістемс" ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в межах матеріалів кримінального провадження №32016100100000092 від 23.09.2016, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 205 Кримінального Кодексу України. Так, по суті поставлених запитань, свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зазначили, що жодних документів щодо фінансово - господарської діяльності товариства з обмеженою відповідальністю "Оушен Сістемс" вони не підписували, податкових накладних, актів виконаних робіт, договорів не підписували. Готівкових коштів з рахунків товариства не знімали, банківських установ з метою відкриття рахунків не відвідували.
З огляду на зазначене, суд враховує позицію Верховну суду, викладену у постанові від 16.01.2018 №2а-7-75/12/2670 а саме, Верховний суд дійшов висновку, що всі первинні документи контрагента є неналежними, якщо вони підписані особою, яка значилась як засновник та директор товариства, проте фактично ніякого відношення до вказаного підприємства не мала, фінансово-господарською діяльністю не займалася, адміністративно - розпорядчі функції керівника підприємства не виконувала, якщо це встановлено в межах розслідування кримінальної справи, порушеної за фактом вчинення злочинів, передбачених частиною 2 статті 205 частиною 1, частиною 3 статті 358 Кримінального кодексу України.
Також суд приймає до уваги позицію Верховного суду, викладену в постанові від 23.01.2018 у справі №826/7047/13-а, де зазначено, що сам факт порушення кримінальної справи не вказує на наявність обставин, які не потребують доказування, разом з тим, зазначені обставини підлягають врахуванню з огляду на те, що в податкових накладних, прийнятих до обліку, з цими контрагентами, зазначені прізвища саме цих осіб.
Позивач не надав суду доказів того, що документація на підтвердження господарської діяльності між позивачем та "Оушен Сістемс" була підписана іншими особами, ніж ті, на яких вказує відповідач, крім того, позивачем взагалі не було надано суду жодних документів які б засвідчували факт здійснення господарських відносин між позивачем та контрагентом.
Суд ще раз наголошує на тому, що в судовому засіданні представник позивача не надав жодної змістовної відповіді на поставлені судом запитання щодо характеру господарських відносин між позивачем та контрагентами.
Аналогічна ситуація склалася з приводу взаємовідносин між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Халкбуд".
Також, як вбачається з акту перевірки, між товариством з обмеженою відповідальністю "Інфробуд" та товариством з обмеженою відповідальністю "Халкбуд" було укладено ряд типових договорів підряду на проведення будівельно-монтажних робіт з рекультивації ґрунту від 25.12.2015 №112-2015/10, від 29.12.2015 №122-2015/11, від 30.12.2015 №112-2015/12, від 18.12.2015 №112-2015/2, від 22.12.2015 №112-2015/8, від 24.12.2015 №112-2015/9.
Так, в акті перевірки, контролюючим органом зазначено, що позивачем не надано платіжних доручень, банківських виписок по рахунках, що відображають розрахунки з товариством з обмеженою відповідальністю "Халкбуд" згідно з вище зазначеними договорами підряду, не надано карток балансових рахунків, інших первинних документів бухгалтерського та податкового обліку стосовно взаємовідносин позивача з товариством з обмеженою відповідальністю "Халкбуд" за період з 01.01.2016 по 30.09.2016 під час проведення перевірки також надано не було. Також не було надано виконавчої документації.
Таким чином, за сукупністю вищевказаних фактів, перевіркою не підтверджено реальності проведення господарських операцій позивача з товариством з обмеженою відповідальністю "Халкбуд".
Також відповідач наголосив на наявності протоколу допита керівника товариства з обмеженою відповідальністю "Халкбуд" ОСОБА_7 в межах кримінального провадження від 06.10.2016 у справі №761/35093/16-к, який зазначив, що ніякого відношення до господарської діяльності товариства з обмеженою відповідальністю "Халкбуд" не має.
Відповідач зазначив, що на запити контролюючого органу, позивачем також не було надано всіх первинних документів податкового та бухгалтерського обліку, що засвідчують фінансово-господарські відносини позивача з контрагентами.
З огляду на зазначене, суд звертає увагу, що позивач не надав жодних обґрунтованих пояснень чи документів які б підтверджували реальність всіх вище зазначених господарських операцій товариства з обмеженою відповідальністю "Інфробуд" з контрагентами: товариством з обмеженою відповідальністю "Оушенс Сістемс", товариством з обмеженою відповідальністю "Халкбуд", товариством з обмеженою відповідальність "Айлен Альянс".
Позивач не надав суду жодних первинних документів, які стали підставою для формування даних податкового обліку.
У своїй позовній заяві позивач також не зазначив жодних підтверджуючих обставин, які б спростовували висновки контролюючого органу щодо відсутності факту реального здійснення господарських операцій.
З огляду наведене вище, суд приходить до висновку, що результати перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Інфробуд", які задокументовані в акті перевірки, є повністю обгрутованими та доведеними контролюючим органом в процесі судового розгляду.
Таким чином, суд погоджується з висновками Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві щодо порушення позивачем норм податкового законодавства України та вважає їх обгрутованими, а винесені на їх підставі податкові повідомлення-рішення від 05.04.2017 №0972615147, від 05.04.2017 №0952615147 та від 05.04.2017 №0962615147 - правомірними.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Літвінова А.В.
Повний текс рішення виготовлено 21.03.2018.