ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
19 березня 2018 року № 826/6357/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомФізичної особи-підприємця Ремезь Юрія Віталійовича
до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Києві
про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Позивач, в особі Фізичної особи-підприємця Ремезь Юрія Віталійовича (надалі- Позивач), звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (надалі - Відповідач), в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві за №316/26-52-13-02-38 від 17.02.2017 року про виключення ФОП Ремезя Ю.В. з 01.10.2014 року з реєстру платників єдиного податку; визнати протиправними дії відповідача стосовно визнання діяльності ФОП Ремезя Ю.В. по здачі в оренду електронного обладнання-цифрових портів (код виду економічної діяльності 77,39), як ліцензійного виду діяльності.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва 22.05.2017 р., відкрито провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання на 25.09.2017 р.
У відповідності до Довідки про не здійснення фіксування судового засідання від 25.09.2017 р. розгляд справі відкладено до 21.11.2017 р., у зв'язку з неявкою представника Позивача.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що висновки Контролюючого органу про порушення фізичною особою-підприємцем Ремезем Ю.В. умов перебування на спрощеній системі оподаткування, а саме: здійснення діяльності, яка заборонена платникам єдиного податку першої - третьої груп, не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки у межах власної господарської діяльності Позивач надав в оренду третім особам цифрові порти, що не потребує ліцензування з боку відповідного ліцензійного органу.
На адресу суду від представника Позивача надійшло клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні.
Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про розгляд справи.
Відповідач надано суду письмові заперечення на позовну заяву, в яких проти позовних вимог заперечував в повному обсязі.
Враховуючи, що в судове засідання 21.11.2017 р. не з'явилися представники сторін, Судом у відповідності до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження(в редакції станом на листопад 2017 р.).
Враховуючи те, що 15.12.2017 року набрала чинності нова редакція КАС України, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Беручи до уваги те, що станом на дату прийняття рішення у справі вона знаходить на стадії розгляду у письмовому провадженні, відповідно справа розглянута з урахуванням положень п. 10 ч. 1 ст. 4, ч. 4 та ч. 5 ст. 250 КАС України в редакції з 15.12.2017 року.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.
Співробітниками Державної податкової інспекції у Деснянському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на підставі ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 26.08.2016 у справі №761/30059/16-к (провадження №1-кс/761/18446/2016) та відповідно до Наказу від 28.10.2016 №678 проведено невиїзну документальну позапланову перевірку фізичної особи-підприємця Ремезь Ю.В. з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 17.03.2014 року по 22.08.2016 року.
За результатами перевірки Контролюючим органом складено Акт перевірки від 21.11.2016 року №10673/26-52-13-06/НОМЕР_1 (надалі - Акт перевірки).
В Акті перевірки встановлено наступні порушення: пункту 291.4 статті 291, підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298, пункту 291.5статті 291 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), у зв'язку з чим реєстрація платника єдиного податку підлягає анулюванню з 01.10.2014 р., не застосовано ставку єдиного податку у розмірі 15% до доходу отриманого від надання послуг за 3 квартал 2013 р., та донараховано єдиного податку в сумі - 2977,26 грн.; п.179.1 ст. 179, п. 177.5 ст. 177, п. 57.1 ст. 57, п. 177.11 ст. 177, п.п.49.18.5 п.49.18 ст. 49, п.164.1 ст. 164, п. 177.1, п. 177.2, п. 177.10 ст. 177, п. 167.1 ст. 167, - ФОП Ремез Ю.В. застосовуючи загальну систему оподаткування, не подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2014, 2015 роки грн.., та занижено чистий дохід на загальну суму - 904221,76 грн. (в т.ч. 2014 рік - 75574,47 грн., 2015 рік - 820361,73 грн.) та занижено податок з доходів фізичних осіб на загальну суму - 171769,37 грн. (в т.ч. в 2014 р. - 15005,02 грн., 2015 р. - 156764,35 грн.); п.1 п.4 ч. 2 ст. 6, п. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» - ФОП Ремез Ю.В. не подано Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2015 р. Та не сплачено до бюджету ЄСВ на загальну суму - 108000,51 грн.; пп. 44.1, пп.44.3 ст. 44, п. 85.2 «абз.1», п. 85.8 ст. 85 Податкового кодексу України - ФОП Ремез Ю.В. не надані для перевірки документи щодо здійснення господарської діяльності; ч. 3, 4 п. 7 ст. 42 Закону України «Про телекомунікації», п. 8 ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» - підприємницька діяльність ФОП Ремез Ю.В. підлягає ліцензуванню.
На підставі Акту перевірки Контролюючим органом прийнято рішення №316/26-52-13-02-38 від 17.02.2017 року про виключення Ремеза Ю.В. з реєстру платників єдиного податку з 01.10.2014 року.
Позивач вважає спірне рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернувся з позовом до суду.
Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, Суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.
Відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), документальна позапланова перевірка здійснюється у разі отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.
Про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом (пункт 78.4 статті 78 Податкового кодексу України).
Зі змісту Акту перевірки вбачається, що перевірка проведена контролюючим органом на підставі ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 26.08.2016 у справі №761/30059/16-к (провадження №1-кс/761/18446/2016) та відповідно до Наказу від 28.10.2016 №678.
Так, ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 26.08.2016 у справі №761/30059/16-к (провадження №1-кс/761/18446/2016) надано дозвіл на проведення документальної позапланової перевірки, зокрема, фізичної особи-підприємця Ремеза Ю.В.
Як вбачається зі змісту Акту перевірки, підставою для анулювання реєстрації позивача, як платника єдиного податку, з 01.10.2014 р. слугували такі висновки контролюючого органу.
Відповідно до наданих до перевірки частин документів, фізична особа-підприємець Ремез Ю.В. здійснює діяльність в сфері надання в оренду інших машин, устаткування та товарів (одним з орендарів, згідно з договором користування кабельною мережею є ТОВ «Контент Делівері Нетворк»).
З матеріалів справи вбачається, що згідно з Договором від 15.11.2014 року №3815-КДН, відповідно до умов якого Виконавець зобов'язується здійснювати технічне обслуговування Мережі (телекомунікаційної мережі - це комплекс технічних засобів телекомунікацій та споруд, призначених для маршрутизації, комутації, передавання та /або приймання даних і ШЗ-трафіку п.1.1 Договору). Також, на підставі публічного договору-оферти ФОП Ремез Ю.В. надає кінцевим споживачам послуги оренди електронного цифрового порту, що являється технічним устаткуванням та складовою частиною обладнання орендованої цифрової мережі п.2.1 Договору (а.с.33).
У Акті перевірки, Контролюючим органом зроблено висновок про те, що за допомогою орендованого «цифрового пристрою - порту» надається послуга з доступу до Інтернет, отже, фізична особа-підприємець Ремез Ю.В. фактично здійснює діяльність у сфері телекомунікацій та надає послуги з доступу до мережі Інтернет, адже, забезпечує абоненту можливість з'єднання кінцевого обладнання абонента (модем, комп'ютер) з мережею Інтернет за допомогою телекомунікаційної мережі, орендованої у відкритому акціонерному товаристві «Контент Делівері Нетворк» та/або іншого постачальника , внаслідок вказаного встановлено порушення пункту 291.4 статті 291, підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298, пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), у зв'язку з чим реєстрація позивача, платника єдиного податку, анульована контролюючим органом з 01.10.2014.
Як вбачається з наявної у матеріалах справи Інформації з реєстру платників єдиного внеску - суб'єкт господарювання - фізична особа Ремез Ю.В. здійснює підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності за ставкою 20% від розміру мінімальної заробітної плати - група 2.
Згідно з пунктом 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на групи платників єдиного податку. Друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень.
Дія цього підпункту не поширюється на фізичних осіб - підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005), а також здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння. Такі фізичні особи - підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для такої групи;
Приписами підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України передбачено, що не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп, зокрема, суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють: 1) діяльність з організації, проведення азартних ігор, лотерей (крім розповсюдження лотерей), парі (букмекерське парі, парі тоталізатора); 2) обмін іноземної валюти; 3) виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів в ємностях до 20 літрів та діяльності фізичних осіб, пов'язаної з роздрібним продажем пива та столових вин); 4) видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення (крім виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння); 5) видобуток, реалізацію корисних копалин, крім реалізації корисних копалин місцевого значення; 6) діяльність у сфері фінансового посередництва, крім діяльності у сфері страхування, яка здійснюється страховими агентами, визначеними Законом України «Про страхування», сюрвейєрами, аварійними комісарами та аджастерами, визначеними розділом III цього Кодексу; 7) діяльність з управління підприємствами; 8) діяльність з надання послуг пошти (крім кур'єрської діяльності) та зв'язку (крім діяльності, що не підлягає ліцензуванню); 9) діяльність з продажу предметів мистецтва та антикваріату, діяльність з організації торгів (аукціонів) виробами мистецтва, предметами колекціонування або антикваріату; 10) діяльність з організації, проведення гастрольних заходів.
При цьому, пунктом 5 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України визначено, що платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми.
З аналізу наведених положень податкового законодавства вбачається, що контролюючим органом у межах спірних правовідносин встановлено факт здійснення фізичною особою-підприємцем Ремез Ю.В. виду діяльності, який не дає змоги застосовувати спрощену систему оподаткування, а саме: діяльність у сфері телекомунікацій та надання послуг з доступу до мережі Інтернет, що підлягає ліцензуванню.
Нормативно-правовим актом, який встановлює правову основу діяльності у сфері телекомунікацій та визначає повноваження держави щодо управління та регулювання зазначеної діяльності, а також права, обов'язки та засади відповідальності фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у даній діяльності або користуються телекомунікаційними послугами, є Закон України «Про телекомунікації».
Згідно з частинами першою та другою статті 42 Закону України «Про телекомунікації», діяльність у сфері телекомунікацій здійснюється за умови включення до реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій, а у визначених законом випадках також за наявності відповідних ліцензій та/або дозволів.
Суб'єкти господарювання, які бажають здійснювати діяльність у сфері телекомунікацій, зобов'язані не менш як за місяць до її початку подати до національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, заяву про включення до реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій за формою, що затверджується національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації.
У разі якщо вид діяльності, що має намір здійснювати суб'єкт господарювання, потребує отримання ліцензії та/або дозволів, то одночасно із заявою на реєстрацію подається заява та пакет документів на отримання ліцензії та/або дозволів.
Приписами частини сьомої статті 42 Закону України «Про телекомунікації» визначено вичерпний перелік видів діяльності у сфері телекомунікацій, які підлягають ліцензуванню, а саме: 1) надання послуг фіксованого телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку: місцевого; міжміського; міжнародного; 2) надання послуг фіксованого телефонного зв'язку з використанням безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з правом технічного обслуговування і надання в користування каналів електрозв'язку: місцевого; міжміського; міжнародного; 3) надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку; 4) надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле- і радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж.
Оскільки вид діяльності з надання послуг доступу до Інтернету та/або з технічного обслуговування та експлуатації власних телекомунаційних мереж, мереж ефірного теле- та радіомовлення, проводового радіомовлення, телемереж не входить до переліку видів діяльності, що підлягають ліцензуванню, визначеному частиною сьомою статті 42 Закону України «Про телекомунікації», необхідність отримання ліцензії на вказаний вид діяльності відсутня.
Аналогічна позиція викладена у листі-роз'ясненні Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації (http://nkrzi.gov.ua/index.php?r=site/index&pg=51&language=uk).
Таким чином, з урахуванням того, що спеціальними нормами чинного законодавства не передбачено ліцензування такого виду діяльності як надання послуг доступу до Інтернету та/або з технічного обслуговування та експлуатації власних телекомунаційних мереж, мереж ефірного теле- та радіомовлення, проводового радіомовлення, телемереж, у контролюючого органу у межах спірних правовідносин були відсутні підстави для анулювання реєстрації позивача, як платника єдиного податку, з огляду на порушення позивачем умов перебування на спрощеній системі оподаткування, а саме: здійснення фізичною особою-підприємцем Ремезем Ю.В. виду діяльності, який не дає змоги застосовувати спрощену систему оподаткування - діяльність у сфері телекомунікацій та надання послуг з доступу до мережі Інтернет, - оскільки здійснений позивачем вид діяльності не підлягає ліцензуванню, що відповідно, не перешкодою для перебування позивача на спрощеній системі оподаткування.
З огляду на зазначені вимоги, Суд приходить до висновку про безпідставності висновку Контролюючого органу про анулювання реєстрації Позивача, як платника єдиного податку.
Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача щодо визнання протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві №316/26-52-13-02-38 від 17.02.2017 року про виключення ФОП Ремезі Ю.В. з 01.10.2014 року з реєстру платників єдиного податку є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З урахуванням викладеного, Суд приходить до висновків про задоволення позовних вимог.
Керуючись положеннями статей 2 - 4 , 7, 9, 11, 44, 72-78, 79, 194, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця Ремезь Юрія Віталійовича (адреса: АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві №316/26-52-13-02-38 від 17.02.2017 року про виключення ФОП Ремезь Юрія Віталійовича з 01.10.2014 року з реєстру платників єдиного податку.
3. Стягнути з Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві за рахунок державних асигнувань на користь Фізичної особи-підприємця Ремезь Юрія Віталійовича (адреса: АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 3200,00 грн. (три тисячі двісті гривень 00 копійок).
Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч. 1 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України. апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя А.Б. Федорчук