20 березня 2018 року м.Суми
Справа №591/4584/17
Номер провадження 22-ц/788/455/18
Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Левченко Т. А. (суддя-доповідач),
суддів - Хвостика С. Г. , Собини О. І.
за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,
сторони:
позивач - Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Сумської області в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна
на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 10 січня 2018 року, ухваленого у складі судді Шелєхової Г.В., в приміщенні Зарічного районного суду м. Суми, повний текст рішення складено 11 січня 2018 року, -
Відповідно до п.3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.
У серпні 2017 року Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа: Північно-східний офіс Держаудитслужби про стягнення вартості навчання в аспірантурі. Свої вимоги обґрунтовував тим, що наказом від 08 листопада 2013 року ОСОБА_2 з 15 листопада 2013 року була зарахована до аспірантури університету на навчання з відривом від виробництва за державним замовленням за спеціальністю №10.01.04-Література зарубіжних країн по 14 листопада 2016 року. 18 грудня 2014 року ОСОБА_2, на підставі її заяви, була відрахована з аспірантури за власним бажанням. Враховуючи те, що відповідачем на момент відрахування з аспірантури не було виконано індивідуальний план роботи, просив стягнути з неї на свою користь отриману стипендії за період з грудня 2013 року по грудень 2014 року в сумі 19 243 грн. 19 коп.
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 10 січня 2018 року в задоволенні позову Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна відмовлено за необґрунтованістю.
В апеляційній скарзі Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, посилаючись на необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити. Зазначає, що судом першої інстанції при ухваленні рішення не було враховано те, що між сторонами виникли договірні відносини, а ОСОБА_2 будучи відрахованою за власним бажанням, не відшкодувала університету витрати, пов'язані з навчанням.
Представником ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подано відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує, що судом ухвалено законне та обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування. Зазначає, що умовами укладеної між сторонами угоди не було передбачено обов'язку аспіранта відшкодовувати вартість навчання при відрахуванні з навчання за власним бажанням. Окрім того, порядок визначення та відшкодування вартості навчання у разі відрахування аспіранта за власним бажанням не розроблений та не затверджений.
У відзиві на апеляційну скаргу представник Північно-східного офісу Держаудитслужби - Соловей П.О. підтримує доводи апеляційної скарги. При цьому посилається на те, що до ревізії не було надано доказів відрахування відповідача з аспірантури з поважних причин.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників відповідача ОСОБА_5 і ОСОБА_3, які заперечують проти апеляційної скарги, представника Північно-східного офісу Держаудитслужби Соловей П.О., який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Статтею 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що ні Положенням про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 березня 1999 року №309, ні умовами укладеної між сторонам угоди не було передбачено відшкодування вартості навчання в разі відрахування аспіранта за власним бажанням.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як суд дійшов їх правильно встановивши фактичні обставини справи, з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що наказом №0302-3/588 від 08 листопада 2013 року по Харківському національному університету імені В.Н. Каразіна, ОСОБА_2 зараховано з 15 листопада 2013 року до аспірантури з відривом від виробництва (денна), за спеціальністю №10.01.04- Література зарубіжних країн (Цільова аспірантура для Сумського держпедуніверситету імені А.С. Макаренка), термін закінчення встановлено 14 листопада 2016 року (а. с. 10).
26 листопада 2013 року між Харківським національним університетом імені В.Н. Каразіна, Сумським державним педагогічним університетом імені А.С. Макаренка та ОСОБА_2 укладено угоду про підготовку аспіранта денної форми навчання за рахунок державного замовлення (а. с. 11).
ОСОБА_2 23 січня 2014 року було подано заяву першому проректору з наукової роботи професору ОСОБА_7, в якій вона просила перервати навчання в аспірантурі з 01 лютого 2014 року до 25 червня 2014 року, в зв'язку з отриманням гранту на навчання в коледжі Європи за напрямком «Міждисциплінарні європейські студії» у місті Варшава Польща, та надати академічну відпустку (а. с. 12).
Наказом №0302/3/065 від 04 лютого 2014 року, надано академічну відпустку аспіранту філологічного факультету ОСОБА_2 з 01 лютого 2014 року по 25 червня 2014 року, в зв'язку з отриманням гранту на навчання в коледжі Європи у Натоліні (Варшава) (а. с. 13).
На підставі заяви ОСОБА_2 від 18 червня 2014 року, 04 липня 2014 року проректором з наукової роботи ОСОБА_7 винесено наказ, відповідно до якого вважати, що аспірантка філологічного факультету ОСОБА_2 26 червня 2014 року приступила до навчання в аспірантурі після закінчення академічної відпустки (а. с. 14, 15).
18 грудня 2014 року ОСОБА_2 подано першому проректору з наукової роботи Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна ОСОБА_7 заяву про відрахування її з аспірантури з 30 грудня 2014 року за власним бажанням (а. с. 22).
Наказом №0302-3/680 від 18 грудня 2014 року ОСОБА_2 відраховано з аспірантури 30 грудня 2014 року за власним бажанням (а. с. 23).
12 квітня 2017 року на адресу ОСОБА_2 позивачем було надіслано листа, в якому її повідомили, що в ході перевірки фінансово-господарської діяльності навчального закладу Північно-східним офісом Держаудитслужби було встановлено недоотримання коштів державним бюджетом України в результаті її відрахування з університету за власним бажанням (а. с. 25). Просили не пізніше п'ятнадцятиденного строку з дня отримання даного листа відшкодувати суму виплаченої їй стипендії за навчання.
Згідно довідки Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна від 25 травня 2017 року за №0103-1998, загальна сума виплаченої стипендії ОСОБА_2, за період з грудня 2013 по грудень 2014 року, становить 19 243 грн. 19 коп. (а. с. 24).
Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про вищу освіту», Положенням про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 березня 1999 року №309 (далі - Положення) та угодою про підготовку аспіранта денної форми навчання за рахунок державного замовлення від 26 листопада 2013 року.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 526, ст. 610 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 46 Закону України «Про вищу освіту» (в редакції станом на грудень 2014 року) підставами для відрахування здобувача вищої освіти є: 1) завершення навчання за відповідною освітньою (науковою) програмою; 2) власне бажання; 3) переведення до іншого навчального закладу; 4) невиконання навчального плану; 5) порушення умов договору (контракту), укладеного між вищим навчальним закладом та особою, яка навчається, або фізичною (юридичною) особою, яка оплачує таке навчання; 6) інші випадки, передбачені законом.
Пунктом 22 Положення передбачено, що аспірант або докторант може бути відрахованим з аспірантури або докторантури за грубе порушення правил внутрішнього розпорядку вищого навчального закладу, наукової установи, за вчинення протиправних дій, а також за невиконання індивідуального плану роботи без поважних причин, передбачених пунктом 19 цього Положення.
Рішення про відрахування аспіранта або докторанта приймає вчена рада вищого навчального закладу, наукової установи. На підставі рішення вченої ради аспірант або докторант відраховується з аспірантури або докторантури наказом керівника вищого навчального закладу, наукової установи.
Аспірант або докторант, який був зарахований до аспірантури або докторантури за державним замовленням і відрахований через зазначені причини, відшкодовує вартість навчання згідно із законодавством України.
Відповідно до п. 3.1 угоди про підготовку аспірантури денної форми навчання за рахунок державного замовлення від 26 листопада 2013 року №0302-090, аспірант зобов'язується дотримуватись всіх умов Положення. Згідно із законодавством України відшкодувати вартість навчання у разі відрахування за грубе порушення правил внутрішнього розпорядку, за вчинення протиправних дій, а також за невиконання індивідуального плану роботи без поважних причин.
Отже, з вказаних норм вбачається, що невиконання аспірантом індивідуального плану роботи без поважних причин є підставою для відшкодування вартості навчання, лише в разі якщо це стало причиною для відрахування з аспірантури. До таких висновків прийшов і суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог.
З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що ОСОБА_2 з аспірантури відраховано за власним бажанням на підставі поданої нею заявою.
Згідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Однак, укладаючи угоду про підготовку аспіранта денної форми навчання за рахунок державного замовлення, сторонами не було узгоджено обов'язок аспіранта відшкодувати вартість навчання, в разі відрахування за власним бажанням. Такого обов'язку також не передбачено ні в Положенні, ні в Законі України «Про вищу освіту», в редакції, яка діяла станом на грудень 2014 року.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять нових даних, які б давали підстави для скасування ухваленого рішення. Правильно встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 367; 374 ч. 1 п. 1; 375, 381-382 ЦПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна залишити без задоволення.
Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 10 січня 2018 року в даній справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 21 березня 2018 року.
Головуючий: Т.А. Левченко
Судді: С.Г. Хвостик
О.І. Собина