Справа №127/5687/18
Провадження №1-кс/127/2704/18
16 березня 2018 року Вінницький міський суд Вінницької області
в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши клопотання прокурора військової прокуратури Вінницького гарнізону ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Ладижин, Вінницької області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, -
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло клопотання прокурора військової прокуратури Вінницького гарнізону ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 .
Клопотання мотивовано тим, що військовою прокуратурою Вінницького гарнізону проводиться досудове розслідування кримінального правопорушення, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015020420000027 від 17 січня 2015 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 408 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що солдат військової частини НОМЕР_1 Націотатьної гвардії України ОСОБА_4 призваний 8 серпня 2014 року під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_2 та проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України на посаді стрільця - кулеметника 1-го відділення 1-го взводу 7-ої стрілецької роти 3-го стрілецького батальйону.
17 березня 2014 року Указом В.о. Президента України №303/2014 оголошено часткову мобілізацію в Україні та, відповідно до ст. 1 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку», саме з 17 березня 2014 року в країні почав діяти особливий період, який діє по даний час.
03 січня 2015. року після закінчення звільнення солдат ОСОБА_4 , знаючи про те, що він повинен проходити військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, в порушення ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, незаконно припинив виконувати свій конституційний обов'язок по захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України і умисно, з метою ухилитися від військової служби, не прибув на військову службу до військової частини НОМЕР_1 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_2 , та з того ж дня відповідно до наказу №3 від 06.01.2015 вважається таким, що самовільно залишив військову частину 03 січня 2015 року.
Таким чином солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період військової частини НОМЕР_1 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_2 , та приймає участь в проведенні Антитерористичної операції, в порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, в період з 03 січня 2015 року по даний час діючи умисно, з метою ухилитися від військової служби, не з'явився до розташування військової частини НОМЕР_1 .
Станом на 13 березня 2018 року солдат ОСОБА_4 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України для подальшого проходження військової служби не повернувся та наміру повертатись не має.
Переховуючись від органів досудового розслідування, ОСОБА_4 не вжив жодних заходів щодо повернення до місця служби за наявності можливості для цього та не заявив про себе до правоохоронних органів, проводячи час на власний розсуд поза межами місця служби та ухиляється від проходження служби до цього часу.
Викладені обставини свідчать про наявність достатніх доказів для підозри ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 408 КК України.
Повідомлення про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 408 КК України складено 8 вересня 2015 року та цього ж дня направлено за постійним місцем дислокації військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: показаннями свідків та іншими матеріалами досудового розслідування.
З урахуванням ризиків, які виникли внаслідок дій ОСОБА_4 жоден інший більш м'який запобіжний захід, передбачений ст. 176 КПК України не забезпечить належну поведінку підозрюваного ОСОБА_4 виконання з ним процесуальних дій та спробам останнього перешкоджати досудовому розслідуванню.
У зв'язку з вищевикладеним, враховуючи суспільний резонанс дій ОСОБА_4 в умовах сьогодення, набуття суспільного осуду, а також враховуючи те, що у зв'язку із тяжкістю вчиненого злочину, підозрюваний ОСОБА_4 переховується від органів досудового розслідування, а також може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, а також те, що запобігти вказаним ризикам неможливо шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу, просив задовольнити клопотання.
В судове засідання прокурор не з'явився.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, прийшов до наступного висновку.
При вирішенні питання про наявність підстав для задоволення клопотання слідчий суддя приймає до уваги, що згідно ч. 1 ст. 183 КПК України взяття під варту є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
При цьому відповідно до ст. 178 КПК України, слідчий суддя враховує вік та стан здоров'я сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання ОСОБА_4 та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.
Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Так, на час розгляду клопотання підозри щодо вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення обґрунтовані, про що свідчать докази, які зібрані в кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 КПК України розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника.
Оскільки прокурором не було доставлено підозрюваного в судове засідання, що унеможливлює розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, тому у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід відмовити.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 193, 194, 196, 309, 395 КПК України, слідчий суддя,-
Відмовити в задоволенні клопотання прокурора військової прокуратури Вінницького гарнізону ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 .
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Апеляційного суду Вінницької області протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя