вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua
"19" березня 2018 р. Справа№ 910/20642/17
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мальченко А.О.
суддів: Жук Г.А.
Дикунської С.Я.
при секретарі судового засідання Добрицькій В.С.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «УКРНАФТА»
на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2017
у справі №910/20642/17 (суддя Турчин С.О.)
за позовом ОСОБА_2
до Публічного акціонерного товариства «УКРНАФТА»
про стягнення 66 719,43 грн
за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання,
ОСОБА_2 (надалі - ОСОБА_2, позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (надалі - ПАТ «Укрнафта», відповідач) про стягнення 66 719,43 грн, з яких 42 386,30 грн заборгованості по виплаті дивідендів за 2011-2013 роки, 116,60 грн заборгованості з виплати дивідендів за 2014 рік, 20 885,53 грн інфляційних втрат, 3 331,00 грн 3% річних, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань з виплати йому, як акціонерові ПАТ «Укрнафта», дивідендів за 2011-2013, 2014 роки.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.12.2017 у справі №910/20642/17 позов задоволено частково, стягнуто з ПАТ «Укрнафта» на користь ОСОБА_2 заборгованість по виплаті дивідендів за 2011-2013 роки у розмірі 39 631,19 грн, заборгованість по виплаті дивідендів за 2014 рік у розмірі 109,02 грн, 3% річних у розмірі 3 117,74 грн, інфляційні втрати у сумі 19 573,78 грн та судові витрати у розмірі 1 497,18 грн, в іншій частині позову відмовлено.
Вирішуючи спір та задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що чинним законодавством України не передбачено обов'язку акціонера звертатися до товариства з вимогою про виплату дивідендів; не здійснення відповідачем виплати позивачеві встановлених рішеннями загальних зборів дивідендів свідчить про порушення прав позивача як акціонера товариства на отримання прибутку, у зв'язку з чим до відповідача мають бути застосовані положення статті 625 ЦК України; з урахуванням сплачених відповідачем сум податку з доходів фізичних осіб та військового збору із суми дивідендів, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Не погоджуючись із рішенням суду, ПАТ «Укрнафта» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог та постановити в цій частині нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з неправильним застосуванням судом норм матеріального права, недоведеністю обставин, які суд визнав встановленими, у зв'язку з чим висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.
В обґрунтування скарги позивач посилався на те, що зобов'язання по виплаті дивідендів за своєю правовою природою не є грошовим, виникло з корпоративних відносин, що виключає застосування до нього відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ «Укрнафта», встановлено ОСОБА_2 строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2018 розгляд апеляційної скарги ПАТ «Укрнафта» призначено на 26.02.2018, ОСОБА_2 встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.
Позивач скористався правом, наданим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва - без змін.
Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, позивач вказував на те, що зобов'язання товариства з виплати акціонеру дивідендів, у разі прийняття такого рішення загальними зборами, є грошовим зобов'язанням, а тому суд першої інстанції правомірно застосував до цих правовідносин положення ст. 625 ЦК України.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2018 в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України, в судовому засіданні було оголошено перерву до 19.03.2018.
У судове засідання позивач явку свого уповноваженого представника повторно не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про день, місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином.
Відповідно до частини 12 статті 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.
Обговоривши питання щодо можливості розгляду апеляційної скарги за відсутності представника позивача, судова колегія, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд скарги за наявними у справі матеріалами.
Представник відповідача у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив скасувати оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог та постановити в цій частині нове, яким відмовити у задоволенні позову.
19.03.2018 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови апеляційного господарського суду.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відкрите акціонерне товариство «Укрнафта» засновано на підставі наказу Державного комітету України по нафті і газу від 23.02.1994 № 57 шляхом перетворення Державного підприємства «Виробниче об'єднання «Укрнафта» у Відкрите акціонерне товариство відповідно до Указу Президента України «Про корпоратизацію підприємств» від 15.06.1993 № 210/93.
Згідно з рішенням загальних зборів акціонерів від 22.03.2011 змінено тип та назву товариства з Відкритого акціонерного товариства «Укрнафта» на Публічне акціонерне товариство «Укрнафта».
Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 10.10.2014 відбулися загальні збори акціонерів ПАТ «Укрнафта», до порядку денного яких було внесено питання розподілу прибутку товариства за 2011, 2012 та 2013 роки, затвердження строку та порядку виплати дивідендів.
На вказаних загальних зборах були прийняті рішення, оформлені протоколом №22 від 10.10.2014 (а.с. 88-94), згідно із якими вирішено:
- затвердити такий порядок розподілу прибутку товариства за 2011 рік у сумі 2 181 892 000 грн: 2 181 612 957,30 грн, що складає 99,99 % чистого прибутку направити на виплату дивідендів акціонерам; розмір дивідендів, що припадає на одну акцію, становить 40,23 грн; решту чистого прибутку направити на розвиток товариства;
- затвердити такий порядок розподілу прибутку товариства за 2012 рік у сумі 1 428 110 724 грн: 1 428 110 724 грн, що складає 99,98 % чистого прибутку направити на виплату дивідендів акціонерам; розмір дивідендів, що припадає на одну акцію, становить 26,33 грн; решту чистого прибутку направити на розвиток товариства;
- затвердити такий порядок розподілу прибутку товариства за 2013 рік у сумі 189 799 785 грн: 189 799 785 грн, що складає 99,95 % чистого прибутку, направити на виплату дивідендів акціонерам; розмір дивідендів, що припадає на одну акцію, становить 3,50 грн; решту чистого прибутку направити на розвиток товариства;
- встановити дату складання переліку осіб, що мають право на отримання дивідендів - 20.10.2014;
- виплату дивідендів здійснити у строк з 20.10.2014 по 10.04.2015;
- перерахування дивідендів іншим акціонерам (крім Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України») здійснити відповідно до частини п'ятої статті 30 Закону України «Про акціонерні товариства».
Станом на 20.10.2014 позивач був власником 605 штук простих іменних акцій ПАТ «Укрнафта», номінальною вартістю - 151,25 грн, що підтверджується інформаційною довідкою про стан рахунку в цінних паперах, виданою депозитарною установою ПАТ «КБ «ІНВЕСТБАНК» за вих. №45 від 08.09.2017 (а.с. 11).
22.07.2015 були проведені загальні збори акціонерів ПАТ «Укрнафта», рішення яких оформлені протоколом №23 від 22.07.2015 (а.с. 95-99).
Рішенням вказаних загальних зборів акціонерів ПАТ «Укрнафта», з дев'ятого питання порядку денного «Розподіл прибутку товариства (порядок покриття збитків) за підсумками 2014 року. Затвердження розміру, порядку та строків виплати дивідендів» вирішено:
- затвердити наступний розмір та порядок розподілу прибутку товариства за 2014 рік: направити на виплату дивідендів акціонерами 100% або максимально наближений до 100%, але не менше ніж 99,9% розмір чистого прибутку товариства за 2014 рік за даними річної фінансової звітності, підтвердженої аудиторським висновком. Розмір дивідендів, що припадає на одну акцію, становить 23,32 грн.
- встановити дату складання переліку осіб, що мають право на отримання дивідендів, - 03.08.2015;
- виплату дивідендів здійснити у строк з 03.08.2015 по 03.10.2015.
Станом на 03.08.2015 позивач був власником 5 штук простих іменних акцій ПАТ «Укрнафта», номінальною вартістю - 1,25 грн, що підтверджується інформаційною довідкою про стан рахунку в цінних паперах, виданою депозитарною установою ПАТ «КБ «ІНВЕСТБАНК» за вих. №46 від 08.09.2017 (а.с. 12).
У зв'язку з тим, що відповідачем не було сплачено позивачеві як акціонеру ПАТ «Укрнафта» дивідендів за 2011-2013 роки та за 2014 рік, розподілених відповідними рішеннями загальних зборів товариства, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Порядок створення, діяльності, припинення, виділу акціонерних товариств, їх правовий статус, права та обов'язки акціонерів, у тому числі і щодо отримання дивідендів визначено Цивільним кодексом України (надалі - ЦК України), Господарським кодексом України (надалі - ГК України), Законом України «Про господарські товариства» від 19.09.1991 № 1576-XII та Законом України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 514-VI.
Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 88 ГК України, п. 2 ч. 1 ст. 116 ЦК України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).
Аналогічне положення містить і ст. 10 Закону України «Про господарські товариства», якою, крім того, визначено, що право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про акціонерні товариства» дивіденд - частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу/або класу. За акціями одного типу та класу нараховується однаковий розмір дивідендів. Товариство виплачує дивіденди виключно грошовими коштами. Виплата дивідендів за простими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку на підставі рішення загальних зборів акціонерного товариства у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів. Рішення про виплату дивідендів та їх розмір за простими акціями приймається загальними зборами акціонерного товариства.
Відповідно до п.п. 6.20, 6.21 Статуту ПАТ «Укрнафта», затвердженого рішенням Загальних зборів акціонерів ВАТ «Укрнафта» від 22.03.2011 (далі - Статут), дивіденди виплачуються за підсумками календарного року виключно грошовими коштами. Дивіденди виплачуються на акції, звіт про результати розміщення яких зареєстровано у встановленому законодавством порядку. Рішення про виплату дивідендів приймається загальними зборами, якщо інше не встановлено законом. Дивіденди сплачуються акціонерам за рахунок чистого прибутку товариства пропорційно до загальної кількості належних їм акцій. Виплата дивідендів здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку в розмірі, встановленому рішенням загальних зборів. Виплата дивідендів акціонерам-юридичним особам здійснюється шляхом перерахування коштів на їх банківські рахунки, а акціонерам-фізичним особам - готівкою, поштовим переказом, банківським переказом. Спосіб виплати дивідендів визначається органом, що прийняв рішення про виплату дивідендів.
Як було зазначено вище, рішенням загальних зборів акціонерів ПАТ «Укрнафта», оформленими протоколами №22 від 10.10.2014 та №23 від 22.07.2015, було затверджено прибуток товариства за 2011-2013 роки та за 2014 рік відповідно, визначено його розподіл та розмір, порядок і строки виплати дивідендів акціонерам.
Відповідно до п.п. 5.1, 5.2 Статуту статутний фонд товариства становить 13 557 127,50 грн, який поділено на 54 228 510 простих іменних акцій номінальною вартістю 25 копійок.
Пунктом 3.3. Статуту визначено, що кожною простою акцією товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи право на отримання дивідендів.
З урахуванням вказаних вище рішень загальних зборів акціонерів ПАТ «Укрнафта», загальна сума дивідендів за 2011 рік, право на які має позивач становить 24 339,15 грн (605 шт. акцій х 40,23 грн); за 2012 рік - 15 929,65 грн (605 шт. акцій х 26,33 грн); за 2013 рік - 2 117,50 грн (605 шт. акцій х 3,50 грн); за 2014 рік - 116,60 грн (5 шт. х 23,32 грн).
Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З прийняттям рішення загальних зборів акціонерів ПАТ «Укрнафта», оформленого протоколом №22 від 10.10.2014, відповідач взяв на себе зобов'язання із виплати позивачеві дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2011 році у розмірі 24 339,15 грн, у 2012 році - 15 929,65 грн, у 2013 році - 2 117,50 грн у строк з 20.10.2014 по 10.04.2015.
З прийняттям рішення загальних зборів акціонерів ПАТ Укрнафта», оформленого протоколом №23 від 22.07.2015, відповідач взяв на себе зобов'язання із виплати позивачеві дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2014 році у розмірі 116,60 грн у строк з 03.08.2015 по 03.10.2015.
Частиною 5 статті 30 Закону України «Про акціонерні товариства» передбачено, що для виплати дивідендів товариство в порядку, встановленому законодавством про депозитарну систему України, перераховує дивіденди Центральному депозитарію цінних паперів на рахунок, відкритий у Розрахунковому центрі з обслуговування договорів на фінансових ринках для зарахування на рахунки депозитарних установ та депозитаріїв-кореспондентів для їх подальшого переказу депозитарними установами на рахунки депонентів або сплати депонентам іншим способом, передбаченим договором, а також для їх подальшого переказу депозитаріями-кореспондентами особам, які мають права на отримання доходів та інших виплат відповідно до законодавства іншої країни.
Згідно із п.п. 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду країни № 4 від 25.02.2016 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» під час розгляду справ у спорах про стягнення сум дивідендів господарські суди повинні виходити з того, що відповідно до пункту «д» частини п'ятої та частини шостої статті 41, статті 59 Закону України «Про господарські товариства», пунктів 11, 12 частини другої статті 33 Закону України «Про акціонерні товариства», статті 15 Закону України «Про кооперацію» затвердження річних результатів діяльності юридичної особи, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів) належить до виключної компетенції загальних зборів. Суд має право прийняти рішення про стягнення дивідендів лише за наявності рішення загальних зборів юридичної особи про спрямування прибутку на виплату дивідендів, на підставі якого визначаються розмір належних позивачу - учаснику (акціонеру, члену) дивідендів, строки та порядок їх виплати.
Як правильно зазначив місцевий господарський суд, строки, які встановлені рішенням загальних зборів, визначають період виплати дивідендів, а не період звернення акціонера з вимогою про таку виплату.
Крім того, норми Закону України «Про акціонерні товариства» не містять положень щодо обов'язку акціонера звертатись до товариства з вимогою про виплату дивідендів.
Відповідно до п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» судам необхідно враховувати, що рішення загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарського товариства є актами, оскільки ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Разом з тим, матеріали справи не містять та відповідачем не надано суду доказів в підтвердження здійснення ним виплати позивачеві дивідендів за 2011-2013 роки та за 2014 рік.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, «Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії» від 23.10.1991, «Федоренко проти України» від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.
В межах вироблених ЄСПЛ підходів тлумачення поняття «майно», а саме, в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як «наявне майно, так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого «права власності».
Таким чином, сплата акціонеру дивідендів, щодо виплати яких було прийнято рішення загальними зборами відповідача, надає акціонерові, на користь якого таке рішення прийняте, «законне очікування», що йому будуть такі дивіденди виплачені. Невиплата товариством таких дивідендів акціонерові, прирівнюється до порушення права останнього на мирне володіння майном.
Отже, не здійснення відповідачем виплати позивачеві, встановлених рішеннями загальних зборів від 10.10.2014 та від 22.07.2015, дивідендів свідчить про порушення прав позивача як акціонера ПАТ «Укрнафта» на отримання прибутку акціонерного товариства.
При цьому, відповідно до п. 167.5.2. ст.167 та п. 170.5 ст. 170 Податкового кодексу України відповідач є податковим агентом по сплаті податку на доходи фізичних осіб у розмірі 5% від суми нарахованих дивідендів.
Відповідно до п. 16-1 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України, відповідач є податковим агентом із нарахування і сплати військового збору у розмірі 1,5% від суми дивідендів.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи копій платіжних доручень, на виконання вищевказаних положень податкового законодавства відповідачем було сплачено 5% податку з доходів фізичних осіб та 1,5% військового збору із суми дивідендів за 2014 рік (а.с. 30-37).
Враховуючи вищезазначені приписи законодавства та положення Статуту ПАТ «Укрнафта», здійснивши перерахунок належних до стягнення з відповідача на користь позивача дивідендів за 2011-2014 роки, з урахуванням сплачених 5% податку з доходів фізичних осіб та 1,5% військового збору, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 22 757,10 грн за 2011 рік, 14 894,23 грн за 2012 рік, 1 979,86 грн за 2013 рік, 109,02 грн за 2014 рік, а всього - 39 740,21 грн.
З огляду на викладене, враховуючи, що право на отримання частки прибутку (дивідендів) акціонером передбачено статтею 116 ЦК України, статтею 10 Закону України «Про господарські товариства» і з цього питання, як встановлено судом, були прийняті рішення загальними зборами, однак відповідач виплату дивідендів ОСОБА_2 не здійснив, чим порушив свої зобов'язання та права позивача як акціонера ПАТ «Укрнафта», вимоги останнього про стягнення з відповідача дивідендів за 2011-2013 роки, строк виплат яких встановлено з 20.10.2014 по 10.04.2015, та дивідендів за 2014 рік, строк виплат яких встановлено з 03.08.2015 по 03.10.2015, визнаються судом законними та обґрунтованими.
Разом з тим, враховуючи, що позивачем не було здійснено вирахування 5% податку з доходів фізичних осіб та 1,5% військового збору із суми дивідендів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають дивіденди у сумі 39 740,21 грн, з яких за 2011-2013 роки - 39 631,19 грн, за 2014 рік - 109,02 грн, а вимоги у цій частині підлягають задоволенню частково.
Крім того, у зв'язку з порушенням строку виконання відповідачем обов'язку зі сплати дивідендів, позивачем на підставі ст. 625 ЦК України були заявлені вимоги про стягнення з відповідача втрат від інфляції та 3% річних.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом (ст. 611 ЦК України).
Виходячи з вимог частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, колегія суддів відхиляє доводи апелянта, який стверджує, що положення вказаної статті не поширюється на корпоративні відносини, оскільки вказана норма не регулює зобов'язання учасників господарського товариства у майнових відносинах між ними, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.
Згідно зі статтею 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Отже, грошове зобов'язання може виникати між сторонами не лише із договірних відносин, а й з інших підстав, зокрема, і з рішення загальних зборів акціонерного товариства про виплату дивідендів.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
В силу приписів статей 524, 533-535, 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.
Таким чином, грошовим зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
З матеріалів справи вбачається, що згідно прийнятих загальними зборами відповідача рішень в останнього виникло зобов'язання зі сплати на користь позивача грошових коштів в якості виплати дивідендів.
Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 01.10.2014 у справі № 6-113цс14, будь-яке зобов'язання, що зводиться до сплати грошей, є грошовим зобов'язанням.
Як роз'яснено у п. 3.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» від 25.02.2016 №4, невиплата дивідендів у строки, визначені законом або установчими документами юридичної особи, є порушенням грошового зобов'язання, у зв'язку з яким настають правові наслідки, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України.
З огляду на викладене, твердження відповідача про те, що зобов'язання по виплаті дивідендів не є грошовим, що виключає можливість застосування до нього положень ст. 625 ЦК України, є помилковим та таким, що не ґрунтується на приписах чинного законодавства.
При цьому, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові, а тому обмеження нарахування процентів річних та інфляційних терміном 6 місяців відповідно до ст. 232 ГК України не застосовується.
Враховуючи прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання з виплати дивідендів позивачеві, стягнення з відповідача на користь позивача процентів річних та інфляційних втрат, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України, є правомірним.
Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму заборгованості з виплати дивідендів за 2011-2013 роки за період з 11.04.2015 по 20.11.2017, місцевим господарським судом було правильно встановлено, що стягненню з відповідача підлягають 3% річних у сумі 3 110,78 грн та інфляційні втрати у сумі 19 544,28 грн.
Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму заборгованості з виплати дивідендів за 2014 рік за період з 06.10.2015 по 20.11.2017, місцевим господарським судом було правильно встановлено, що до стягнення з відповідача підлягають 3% річних у сумі 6,96 грн та інфляційні втрати у сумі 29,50 грн.
Таким чином, відповідно до розрахунку суду першої інстанції, перевіреного апеляційним судом, загальна сума 3% річних становить 3 117,74 грн, загальна сума інфляційних втрат - 19 573,78 грн, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. В іншій частині вказаних позовних вимог необхідно відмовити.
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
При цьому, обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Враховуючи вищенаведені обставини справи, відсутність доказів виплати відповідачем позивачеві дивідендів за 2011-2014 роки, колегія суддів погоджується із рішенням суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, а саме, стягнення з ПАТ «Укрнафта» на користь ОСОБА_2 заборгованості по виплаті дивідендів за 2011-2013 роки у розмірі 39 631,19 грн, заборгованості по виплаті дивідендів за 2014 рік у розмірі 109,02 грн, 3% річних у розмірі 3 117,74 грн та інфляційних втрат у сумі 19 573,78 грн. В іншій частині позову необхідно відмовити.
Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарським судом міста від 12.12.2017 у справі №910/20642/17 прийнято з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги обґрунтованих висновків суду не спростовують, у зв'язку з чим оскаржуване рішення має бути залишеним без змін, а апеляційна скарга ПАТ «Укрнафта» - без задоволення.
Судові витрати за перегляд справи у суді апеляційної інстанції, у зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 253-255, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УКРНАФТА» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2017 у справі №910/20642/17 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2017 у справі №910/20642/17 залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/20642/17 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Сторони мають право оскаржити постанову в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.
Повний текст постанови складено 21.03.2018.
Головуючий суддя А.О. Мальченко
Судді Г.А. Жук
С.Я. Дикунська