ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"13" березня 2018 р. справа № 809/174/18
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Лучко О.О.
за участю секретаря Королевич О.В.
за участю сторін:
позивача: ОСОБА_1
представника позивача: ОСОБА_2,
представника відповідача: Мельника Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до відповідача Головного управління ДФС в Івано-Франківській області
про визнання незаконною відмови у проведенні перерахунку заборгованості з податку на доходи фізичних осіб та зобов'язання провести перерахунок, -
31.01.2018 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (далі ГУ ДФС в Івано-Франківській області) про визнання незаконною відмови у проведенні перерахунку заборгованості з податку на доходи фізичних осіб та зобов'язання провести такий перерахунок.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.02.2018 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи призначено на 02.03.2018.
Позивач та представник позивача в судовому засіданні позов підтримали, суду пояснили, що за результатами документальної планової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 29.10.2014 по 31.12.2015 та правильності нарахування обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 29.10.2014 по 31.12.2015 Калуською ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 06.10.2016 за №0004121302 та за №0004061302, а також рішення №0004141302 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску за №Ф-0004131302. Позивачем було оскаржено вказані рішення в адміністративному порядку. За результатами розгляду скарги відповідачем залишено без змін рішення №0004141302 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску за №Ф-0004131302, а податкові повідомлення-рішення №0004121302 та №0004061302 від 06.10.2016 були відкликані відповідачем та 28.12.2016 прийнято рішення №0006761302 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 8999,51 грн., вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску за №Ф-0006771302 в розмірі 110244,05 грн. та податкове повідомлення рішення за №0006751302 про збільшення суми грошового зобовязання за платежем податок на доходи фізичних осіб у розмірі 99786,50 грн. Пояснили, що податкове повідомлення-рішення №0006751302 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на суму 62962 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 15740,50 грн. позивач оскаржила у судовому порядку. За результатами такого оскарження судовими рішеннями в задоволенні позову відмовлено, однак позивач оскаржив прийняті судові рішення в касаційному порядку. Представник позивача вказав, що Калуською ОДПІ було неправомірно зараховано до загального оподатковуваного доходу позивача поворотну фінансову допомогу в розмірі 323022,00 грн., що була надана ТОВ «Захід-Логістік» позивачу на підставі договору про надання безпроцентної фінансової допомоги на поворотній основі. Проте, відмовляючи у позові суди посилались на те, що перераховані ТОВ «Захід-Логістік» кошти у розмірі 323022, 00 грн. є оплатою за надані позивачем транспортно-експедиційні послуги з перевезення вантажів згідно договору від 09.03.2015, а не поворотною фінансовою допомогою. Пояснив, що згідно п.1.23 акту перевірки у позивача на час проведення перевірки існував борг перед ТОВ «Захід-Логістік» у розмірі 289600, 00 грн., а тому сума боргу є авансом, що отриманий позивачем згідно договору №100315 на здійснення транспортно-експедиційного обслуговування. Оскільки 30.12.2016 зазначений договір було припинено сторонами шляхом його розірвання, позивач повернув аванс в розмірі 289600 00 грн. на рахунок ТОВ «Захід-Логістік», так як на вказану суму авансу транспортно-експедиційні послуги впродовж 2016 року не надавались. Зазначив, що з 01.01.2017 по день припинення підприємницької діяльності (22.03.2017) позивач не здійснювала господарську діяльність. Представник позивача також вказав, що у вересні 2017 року ОСОБА_1 отримала податкову вимогу від 13.09.2017 за №15650-17, згідно з якою борг позивача за узгодженими зобов'язаннями становить 121969,17 грн., у тому числі по податку на доходи фізичних осіб у розмірі 78036, 14 грн., штрафні санкції - 19957,30 грн. та пеня у розмірі 2396,88 грн. 07.12.2017 позивач подала до податкового органу уточнюючу декларацію за 2016 рік, де вказала на яку суму податку підлягає зменшенню її заборгованість по донарахованому зобов'язанню зі сплати податку на доходи фізичних осіб. Відповідач відмовив у проведенні перерахунку заборгованості позивача з тих підстав, що зменшення нарахованих фізичній особі-підприємцю податкових зобов'язань не здійснюється, оскільки це не передбачено затвердженою формою звітності. Вважає, що така відмова позивача відповідача суперечить як Конституції України так і практиці Європейського суду з прав людини, оскільки відбувається подвійне стягнення коштів позивача та порушує її право мирно володіти майно. На підставі наведеного позов просили задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з мотивів, викладених відзиві на позовну заяву. Суду пояснив, що працівники ГУ ДФС в Івано-Франківській області провели документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 29.10.2014 по 31.12.2015, за результатами якої складено акт від 22.09.2016 за №442/1302/НОМЕР_1 та прийнято, зокрема, податкове повідомлення-рішення №0006751302 від 28.12.2016, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем податок на доходи фізичних осіб у загальному розмірі 99786,5 грн., а саме: за податковими зобов'язаннями в розмірі 79829,2 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 199957,3 грн., яке оскаржується позивачем у судовому порядку. Підставою для винесення даного податкового повідомлення-рішення слугував висновок податкового органу про те, що позивачем за 2015 рік до складу доходу, що враховується для цілей визначення чистого оподатковуваного доходу, який об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб, не включено кошти в розмірі 323022,00 грн., отримані позивачем за надані нею ТОВ «Захід-Логістік» транспортно-експедиційні послуги з перевезення вантажів. Натомість, позивач зазначала, що вказані кошти отримані нею як безпроцентна фінансова допомога від ТОВ «Захід-Логістік» згідно Договору про надання безпроцентної фінансової допомоги №011015 від 01.10.2015, а тому правомірно не були включені до загального оподатковуваного доходу. Представник відповідача зазначив, що ФОП ОСОБА_1 проводила господарську діяльність з ТОВ «Захід-Логістік» на підставі Договору №100315 від 10.03.2015 на здійснення транспортно-експедиційного обслуговування, а тому кошти, які надійшли від ТОВ «Захід-Логістік», є оплатою за надані послуги згідно вказаного договору, а не поворотною допомогою. Зазначене вище узгоджується з правовою позицією судів першої та апеляційної інстанції, викладеній у постанові Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.02.2017 та в ухвалі Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2017. На підставі зазначеного, ГУ ДФС в Івано-Франківській області направила позивачу податкову вимогу за №15650-17 від 13.09.2017. Крім того, позивач 24.04.2017 та 07.12.2017 подавала уточнюючі податкові декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік, якими зменшувала розмір сум податку з доходів фізичних осіб. Однак, уточнена сума податку не була врахована при зменшенні суми, яка підлягала перерахуванню до бюджету, а тому вважає, що податкова вимога сформована правомірно. В задоволенні позову просив відмовити.
Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до вимог ст.ст.260-262 КАС України, заслухавши представників сторін, дослідивши подані докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 29.10.2014 зареєстрована як фізична особа-підприємець в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців за №21200000000010009 (номер запису в ЄДР №619138).
21.03.2017 до ЄДРПОУ внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (а.с.92-95).
В період здійснення підприємницької діяльності позивач знаходилась на податковому обліку в Калуській ОДПІ.
В період з 26.08.2016 по 15.09.2016 посадовими особами Калуській ОДПІ було проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 29.10.2014 по 31.12.2015 та правильність нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 29.10.2014 по 31.12.2015.
За результатами перевірки складено акт №442/1302/НОМЕР_1 від 22.09.2016, яким встановлено, зокрема, порушення вимог статті 164, пунктів 177.1, 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, в результаті чого позивач занизила податок на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності, що підлягає сплаті до бюджету за період з 29.10.2014 по 31.12.2015 на 80587,20 грн., в тому числі за 2015 рік - 80587,20 грн.
На підставі акту планової перевірки Калуською ОДПІ 06.10.2016 прийнято, зокрема, податкове повідомлення-рішення №0004121302, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у розмірі 100 713 грн.
Дане податкове повідомлення-рішення позивачем було оскаржено в адміністративному порядку. За результатами розгляду скарги Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області прийнято рішення від 16.12.2016 за №3726/10/09/2016, яким податкове повідомлення-рішення Калуської ОДПІ №0004121302 від 06.10.2016 скасовано частково та зобов'язано відповідача винести та направити платнику нове податкове повідомлення рішення на суму 99786,50 грн. (а.с.40-43).
З урахуванням наведеного, Калуською ОДПІ 28.12.2016 винесено податкове повідомлення-рішення №0006751302, згідно із яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на 99 786,50 грн., з яких 79 829,20 грн. - основний платіж, 19 957,30 грн. - штрафні (фінансові) санкції (а.с.44-45).
Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в розмірі 62 962 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 15740,50 грн., позивач оскаржила його у судовому порядку.
Підставою для визначення грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб слугував висновок податкового органу про те, що позивачем за 2015 рік до складу доходу, що враховується для цілей визначення чистого оподатковуваного доходу, який є об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб, не включено кошти у сумі 323022 грн., отримані нею за надані ТОВ "Захід-Логістік" транспортно-експедиційні послуги з перевезення вантажів, що призвело до заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб за вказаний період на 79 829,20 грн.
Однак, позивач вважала кошти в розмірі 323 022 грн. поворотною фінансовою допомогою, отриманою нею від ТОВ "Захід-Логістік" згідно Договору про надання безпроцентної фінансової допомоги на поворотній основі від 01.10.2015 №011015, а тому вважала, що дані кошти нею правомірно не були включені до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.02.2017, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2017, у задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення №0006751302 від 28.12.2016 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування, у розмірі 62 962,00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 15 740,50 грн. відмовлено. Судові рішення набрали законної сили, однак позивач оскаржив їх касаційному порядку.
13.09.2017 відповідач сформував та направив позивачу податкову вимогу за №15650-17, якою ОСОБА_1 повідомлено про суму податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями у розмірі 121969,17 грн., у тому числі: податок на доходи фізичних осіб у розмірі 78036, 14 грн, штрафні санкції у розмірі 19957,30 грн. та пеня 23961, 88 грн. (а.с.63).
В той же час, 09.02.2017 позивач подала до податкового органу звітну податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2016 рік, визначивши у ній суму податку з доходів фізичних осіб, який підлягає сплаті, у розмірі 1827,02 грн. (а.с.116-118).
24.04.2017 позивач подала уточнюючу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2016 рік, якою зменшила суму податку на доходи фізичних осіб на 1827,02 грн. (а.с.119-121).
07.12.2017 ОСОБА_1 подала уточнюючу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2016 рік, якою зменшила суму податку на доходи фізичних осіб, яка підлягала перерахуванню до бюджету на 52128 грн. (а.с.64-67).
Підставою для подання вказаних уточнюючих декларацій було те, що згідно з п.1.23 акту перевірки від 22.09.2016 у позивача існувала дебіторська заборгованість станом на 31.12.2015 перед ТОВ «Захід-Логістік» у розмірі 289600, 00 грн.
Вважаючи вказану суму заборгованості авансом, отриманим позивачем відповідно до договору №100315 на здійснення транспортно-експедиційного обслуговування, та враховуючи те, що 30.12.2016 зазначений договір було припинено сторонами шляхом розірвання, аванс в розмірі 289600 грн. був повернутий позивачем на рахунок ТОВ «Захід-Логістік», так як на вказану суму авансу транспортно-експедиційні послуги впродовж 2016 року не надавались.
На підтвердження вказаних обставин позивач подала суду додаток до договору №100315 на здійснення транспортного-експедиційного обслуговування від 30.12.2016, яким сторони (ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Захід-Логістік») вирішили розірвати з 30.12.2016 року договір №100315 на здійснення транспортно-експедиційного обслуговування та підтвердили відсутність між ними будь-яких невиконаних договірних зобов'язань (а.с.114).
Крім того, на підтвердження повернення ТОВ «Захід-Логістік» отриманої суми авансу в розмірі 289600 грн. позивач надала платіжне доручення №95 від 15.11.2016, згідно з яким ФОП ОСОБА_1 повернула на рахунок ТОВ «Захід-Логістік» 323 022, 00 грн., які в графі «призначення платежу» вказані як повернення фінансової допомоги згідно договору за №011015 від 01.10.2015 (а.с.35).
В судовому засіданні позивач та її представник пояснили, що аванс в розмірі 289600 грн. входив у суму 323022 грн., яка була повернута ТОВ «Захід-Логістік» на підставі зазначеного вище платіжного доручення.
Оскільки відповідач не скоригував податкові зобов'язання позивача на підставі поданих нею уточнюючих декларацій про майновий стан і доходи за 2016 рік, позивач звернулась з відповідною заявою від 13.12.2017.
Однак, відповідач листом від 29.12.2017 відмовив ОСОБА_1 у проведенні такого коригування податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, оскільки згідно з п..п.177.5.3 п.177.5 ст.177 ПК України остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними у річній податковій декларації, з урахуванням сплаченого ним протягом року податку на доходи фізичних осіб на підставі документального підтвердження факту його сплати, а у разі отримання за результатами господарської діяльності збитку - графа 8 додатку Ф2 до декларації прокреслюється. Відтак, податковий орган вважав, що уточнена сума податку на доходи фізичних осіб не може бути врахована при зменшенні суми, яка має бути перерахована до бюджету відповідно до сформованої податкової вимоги від 13.09.2017 року за №15650-17 (а.с.68-69).
Вказані обставини слугували підставою для оскарження позивачем в судовому порядку відмови відповідача у проведенні перерахунку заборгованості з податку на доходи фізичних осіб та зобов'язання відповідача провести такий перерахунок.
Вирішуючи даний спір, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Податковий борг позивача виник на підставі узгоджених грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, донарахованих ОСОБА_1 на підставі податкового повідомлення-рішення №0006751302, згідно із яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на 99 786,50 грн., з яких 79 829,20 грн. - основний платіж, 19 957,30 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Позивач оскаржила вказане податкове повідомлення-рішення в судовому порядку. Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.02.2017 (адміністративна справа №809/34/17), залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2017, у задоволенні позову відмовлено. Судові рішення набрали законної сили.
Оскільки грошові зобов'язання стали узгодженими і набрали статусу податкового боргу, 13.09.2017 відповідач сформував та направив позивачу податкову вимогу за №15650-17, якою ОСОБА_1 повідомлено про суму податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями у розмірі 121969,17 грн., у тому числі податок на доходи фізичних осіб у розмірі 78036, 14 грн, штрафні санкції у розмірі 19957,30 грн. та пеня 23961, 88 грн. (а.с.63).
Як вбачається з досліджених доказів, дані податкові зобов'язання позивача донараховані податковим органом за період господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 - 2015 рік. При цьому, оскаржуючи донараховані суми податку з доходів фізичних осіб, позивач вважала отримані від ТОВ "Захід-Логістік" кошти в розмірі 323 022 грн. поворотною фінансовою допомогою відповідно до Договору про надання безпроцентної фінансової допомоги на поворотній основі від 01.10.2015 №011015.
В той же час, в судовому засіданні позивач та її представник, оскаржуючи відмову відповідача у проведенні коригувань податкових зобов'язань, пояснили суду, що вважають заборгованість перед ТОВ «Захід-Логістік» у розмірі 289600, 00 грн. авансом, отриманим позивачем відповідно до договору №100315 на здійснення транспортно-експедиційного обслуговування, посилаючись при цьому на п.1.23 акту перевірки від 22.09.2016.
А тому, повернення коштів у розмірі 289600 грн. на підставі розірвання 30.12.2016 договору №100315 на здійснення транспортного-експедиційного обслуговування та відображення такого повернення коштів в уточнюючих податкових деклараціях про майновий стан і доходи за 2016 рік, на думку позивача та її представника, мало би призвести до коригування податкових зобов'язань ОСОБА_1 по податку з доходів фізичних осіб.
Суд вважає такі доводи позивача та її представника помилковими з огляду на те, що коригування податкових зобов'язань позивача можливе за умови внесення нею уточнюючої декларації за 2015 рік, тобто період, за який проводилась перевірка і за який податковим органом донараховано грошові зобов'язання позивачу.
Так, відповідно до п.50.1 ст.50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.
Згідно із п.50.2 ст.50 ПК України платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.
Це правило не поширюється на випадки, встановлені статтею 177 цього Кодексу.
Так, стаття 177 ПК України регулює питання оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування.
Фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи (п.177.5 ст.177 ПК України).
Остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в річній податковій декларації, з урахуванням сплаченого ним протягом року податку на доходи фізичних осіб на підставі документального підтвердження факту його сплати.
Надмірно сплачені суми податку підлягають зарахуванню в рахунок майбутніх платежів з цього податку або поверненню платнику податку в порядку, передбаченому цим Кодексом (п.п.177.5.3 п.177.5 ст.177 ПК України).
Відповідно до п.50.3 ст.50 ПК України у разі якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, або не подає уточнюючий розрахунок протягом 20 робочих днів після дати складення довідки про проведення електронної перевірки, якою встановлено порушення податкового законодавства, відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період.
В п.п.78.1.3 п.78.1 ст.78 ПК України визначено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: платником податків подано контролюючому органу уточнюючий розрахунок з відповідного податку за період, який перевірявся контролюючим органом.
Оскільки позивачем було подано уточнюючі податкові декларації про майновий стан і доходи ОСОБА_1 за 2016 рік, а податкові зобов»язання позивача стосувалися податкового періоду - 2015 року, відповідач відповідно до наведених вище норм ПК України не був зобов»язаний проводити позапланову перевірку позивача та зменшувати її податкові зобов»язання по податку з доходів фізичних осіб.
Крім того, на переконання суду, доведення факту повернення позивачем суми авансу в розмірі 289600 грн. та врахування такого повернення для зменшення суми податкових зобов»язань, визначених за результатами планової перевірки ФОП ОСОБА_1, проведеної у 2016 році, повинно здійснюватися в межах судового оскарження податкового повідомлення-рішення №0006751302 від 28.12.2016, яке ще не закінчене, оскільки судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій оскаржені до суду касаційної інстанції.
За таких обставин, суд дійшов висновку про безпідставність та необгрунтованість позовних вимог, а тому в задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до аб.1 ч.5 ст.139 КАС України у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відтак, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, відповідач не надав суду підтвердження понесених судових витрат, відсутні і підстави для їх компенсації.
На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Івано-Франківський окружний адміністративний суд або безпосередньо до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Лучко О.О.
Рішення в повному обсязі складене 19 березня 2018 р.