14 березня 2018 року
м. Київ
Справа № 911/1391/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І.С. - головуючого, Мачульського Г.М., Міщенка І.С.,
за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О.В.,
за участю представників:
Генеральної прокуратури України - Зарудяної Н.О.,
Ірпінської міської ради Київської області - не з'явився,
Управління освіти і науки Ірпінської міської ради
Київської області - не з'явився,
Центру творчості дітей та юнацтва м. Ірпеня
Ірпінської міської ради Київської області - не з'явився,
Гостомельської селищної ради Київської області - Гусєвої Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2017 (у складі колегії суддів: Кропивна Л.В. (головуючий), Мальченко А.О., Смірнова Л.Г.)
та на рішення Господарського суду Київської області від 24.07.2017(суддя Чонгова С.І.)
у справі № 911/1391/17
за позовом Заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області
до Ірпінської міської ради Київської області,
Управління освіти і науки Ірпінської міської ради Київської області,
Центру творчості дітей та юнацтва м. Ірпеня Ірпінської міської ради Київської області,
Гостомельської селищної ради Київської області
про визнання недійним рішення, визнання недійсним договору оренди та повернення нежитлового приміщення,
У травні 2017 року Заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області (далі - Прокурор) звернувся до суду з позовом до Ірпінської міської ради Київської області (далі - Ірпінська міськрада), Управління освіти і науки Ірпінської міської ради Київської області (далі - Управління освіти), Центру творчості дітей та юнацтва м. Ірпеня Ірпінської міської ради Київської області (далі - Центр творчості), Гостомельської селищної ради Київської області (далі - Гостомельська рада), у якому просив:
- визнати незаконним рішення 26 сесії VII скликання Ірпінської міськради від 22.12.2016 № 1709-26-VII "Про продовження терміну дії договору оренди на нерухоме майно, що знаходиться на балансі Управління освіти, укладеного з Гостомельською радою" (далі - Рішення від 22.12.2016 № 1709-26-VII);
- визнати недійсним з моменту укладення договір оренди об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Ірпеня № 4/2017, укладений 01.01.2017 між Управлінням освіти (балансоутримувач), Центром творчості (орендодавець) та Гостомельською радою (орендар) (далі - Договір оренди № 4/2017);
- зобов'язати Гостомельську раду звільнити та повернути орендоване майно - нежитлове приміщення Центру творчості, площею 776,6 кв.м, вартістю 252 390,00 грн, розташоване по вул. Свято-Покровській, 220, смт Гостомель, Київської області, - балансоутримувачу - Управлінню освіти.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Рішення від 22.12.2016 № 1709-26-VII і Договір оренди № 4/2017 не відповідають вимогам чинного законодавства, якими заборонено використання не за призначенням об'єктів освіти і науки, у тому числі передачу їх в оренду.
Рішенням Господарського суду Київської області від 24.07.2017 позов задоволено частково. Визнано незаконним Рішення від 22.12.2016 № 1709-26-VII; визнано недійсним з моменту укладення Договір оренди № 4/2017. У задоволенні вимоги про зобов'язання Гостомельської ради звільнити та повернути нежитлове приміщення відмовлено. Стягнуто з кожного відповідача на користь прокуратури Київської області по 800,00 грн витрат зі сплати судового збору.
Суд першої інстанції послався на положення статей 43, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 18, 61, 63 Закону України "Про освіту", статей 9, 14, 26, 27 Закону України "Про позашкільну освіту", статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статті 5 "Про приватизацію державного майна", Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу, статей 21, 203, 215, 216, 236, 785 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) і дійшов висновку про те, що спірне майно є частиною будівлі дошкільного закладу і може передаватися в оренду виключно для діяльності, пов'язаної з навчальним процесом. Оскільки зазначене приміщення використовується для розміщення Гостомельської ради, а не для цілей пов'язаних з навчально-виховним процесом, то Рішення від 22.12.2016 № 1709-26-VII є незаконним, а Договір оренди № 4/2017, укладений на підставі цього рішення, - недійсним.
Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що рішенням Ірпінської міськради від 27.04.2017 № 2137-32-VII вирішено прийняти від Управління освіти безоплатно на баланс виконавчого комітету Ірпінської міськради спірні нежитлові приміщення. Оскільки балансоутримувачем орендованих приміщень є виконавчий комітет Ірпінської міськради, відсутні підстави для повернення цього майна Управлінню освіти.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2017 рішення Господарського суду Київської області від 24.07.2017 залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про недійсність Договору оренди № 4/2017 з підстав, передбачених статтями 203, 215 ЦК. Разом із тим апеляційний суд наголосив на безпідставності позовних вимог Прокурора щодо повернення об'єкта оренди балансоутримувачу цього майна - Управлінню освіти, та помилковості висновків суду першої інстанції щодо передачі орендованого майна балансоутримувачу, який відмінний від заявленого Прокурором у позовній заяві, з огляду на те, що сторонами договору оренди є орендодавець і орендар, тому наслідки недійсності такого договору мають стосуватися лише сторін цього договору.
Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій у частині відмови в задоволенні позовних вимог про зобов'язання Гостомельської ради звільнити та повернути орендоване майно - нежитлове приміщення Центру творчості, у січні 2018 року Перший заступник прокурора Київської області подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2017 та рішення Господарського суду Київської області від 24.07.2017 в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити у цій частині нове рішення, яким позовну вимогу про зобов'язання Гостомельської ради звільнити та повернути орендоване майно - нежитлове приміщення Центру творчості задовольнити.
Касаційну скаргу Перший заступник прокурора Київської області аргументує тим, що судами першої та апеляційної інстанцій у порушення вимог статей 11, 215, 216, 785 ЦК безпідставно відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо застосування наслідків недійсності правочину і не враховано, що визначення балансоутримувачем спірного майна іншу особу не позбавляє відповідача обов'язку звільнити приміщення, передане в оренду за договором, який визнано судом недійсним.
Ірпінська міськрада та Гостомельська рада у відзивах на касаційну скаргу зазначили про відсутність підстав для скасування судових рішень з огляду на те, що судами правомірно відмовлено в задоволенні позовних вимог Прокурора про зобов'язання Гостомельської ради звільнити та повернути орендоване майно - нежитлове приміщення Центру творчості, Управлінню освіти, оскільки останнє не є балансоутримувачем цього майна. Крім того, Ірпінська міськрада просила про розгляд касаційної скарги за відсутності її представника.
Управління освіти та Центр творчості не скористалися наданим їм процесуальним законом правом на подання відзиву на касаційну скаргу. Ці учасники справи в судове засідання своїх представників не направили, хоча були повідомлені про дату, час і місце судового засідання належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.
Ураховуючи наведене, те, що явка відповідачів не визнавалася судом обов'язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, Верховний Суд у складі колегії дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності зазначених представників.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, заперечення на касаційну скаргу та перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення у справі № 911/1391/17 у межах доводів касаційної скарги Першого заступника прокурора Київської області, суд касаційної інстанції виходить із такого.
Відповідно до положень статей 2, 43, 54 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) у редакції, чинній до 15.12.2017, господарські суди розглядають справи за позовами суб'єктів господарської діяльності, фізичних осіб, які такими не є, державних та інших органів, які визначають предмет (матеріально-правову вимогу) та підстави (обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги) позову.
Предметом позову у справі № 911/1391/17 є вимоги Прокурора до відповідачів про визнання незаконним Рішення від 22.12.2016 № 1709-26-VII, недійсним Договору оренди та зобов'язання Гостомельської ради звільнити та повернути орендоване майно - нежитлове приміщення Центру творчості, площею 776,6 кв.м, розташоване по вул. Свято-Покровській, 220, смт Гостомель, Київської області, - балансоутримувачу - Управлінню освіти.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із правомірності позовних вимог Прокурора в частині визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним Договору оренди та задовольнив їх. Судові рішення в цій частині не оскаржуються.
Разом із тим, відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання Гостомельської ради звільнити та повернути орендоване майно балансоутримувачу - Управлінню освіти, не уточнивши ці вимоги та не з'ясувавши належним чином обставини, на яких ґрунтуються такі вимоги, місцевий господарський суд послався на необґрунтованість цих вимог з огляду на зміну балансоутримувача спірного майна на іншу особу - виконавчий комітет Ірпінської міськради.
Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність повернення оренднованого майна орендодавцеві, а не балансоутримувачу спірного майна, проте залишив рішення суду першої інстанції без змін, обмежившись лише посиланням у постанові на помилковість висновків суду в цій частині.
Натомість колегія суддів зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що вимога Прокурора про зобов'язання орендаря звільнити орендоване приміщення ґрунтується на положеннях закону, оскільки підставою для користування відповідачем орендованим майном є договір оренди, визнаний судом недійсним.
Згідно з частиною першою статті 236 ЦК правочин, визнаний судом недійсним, вважається таким із моменту його вчинення.
Разом із тим частиною третьою статті 207 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.
Отже, чинне законодавство не передбачає визнання недійсним правочину на майбутнє. У майбутньому можуть бути припинені виключно права та обов'язки сторін за тим недійсним правочином, за яким ці права та обов'язки передбачалися на майбутнє.
Фактичне користування майном на підставі договору оренди унеможливлює у разі його недійсності проведення між сторонами двосторонньої реституції, тому такий договір є недійсним з моменту укладення, а зобов'язання за цим договором - припиняються на майбутнє.
Правовим наслідком недійсності такого правочину і способом захисту прав, який може бути застосовано до відносин зобов'язального характеру, за умови якщо спір виник між сторонами недійсного правочину (договору), є зокрема звільнення та повернення орендарем орендованого майна.
За таких обставин одночасно з набранням рішенням суду щодо визнання договору оренди недійсним законної сили у відповідача настає обов'язок звільнити орендоване приміщення, оскільки підстава для користування ним відпала.
Проте, при вирішенні справи судом першої інстанції не враховано зазначені вимоги закону, що призвело до ухвалення незаконного рішення в частині, яке не може залишатися в силі.
Апеляційний суд, залишаючи рішення суду в оскаржуваній частині без змін, не виправив помилки допущені місцевим господарським судом.
Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 32- 34, 43, 82, 84 ГПК у редакції, чинній до 15.12.2017 на момент вирішення справи судами першої та апеляційної інстанцій, визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.
Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК у редакції, чинній з 15.12.2017, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Зважаючи на викладене, а також відповідно до положень частини 3 статті 310 ГПК судові рішення у частині відмови у задоволенні позовних вимог Прокурора підлягають скасуванню з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області задовольнити частково.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2017 та рішення Господарського суду Київської області від 24.07.2017 у справі № 911/1391/17 у частині відмови в задоволенні позовних вимог Заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області про зобов'язання Гостомельської селищної ради Київської області звільнити та повернути Управлінню освіти і науки Ірпінської міської ради Київської області нежитлове приміщення Центру творчості дітей та юнацтва м. Ірпеня Ірпінської міської ради Київської області, площею 776,6 кв.м, розташоване по вул. Свято-Покровській, 220 у смт Гостомель Київської області, скасувати.
3. Справу № 911/1391/17 у скасованій частині направити на новий розгляд до Господарського суду Київської області.
4. У решті постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2017 та рішення Господарського суду Київської області від 24.07.2017 у справі № 911/1391/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий І.С. Берднік
Судді: Г.М. Мачульський
І.С. Міщенко