15 березня 2018 року м. ОдесаСправа № 915/935/17
м. Одеса, просп. Шевченка, 29
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Колоколова С.І.
суддів: Разюк Г.П., Головея В.М.
секретар судового засідання: Полінецька В.С.
за участю представників сторін:
від позивача:
-ОСОБА_1 (довіреність № 007Др-8-0118 від 09.01.2018, свідоцтво на право на заняття адвокатської діяльності серії МК № 001271 від 03.11.2017)
- ОСОБА_2 (довіреність № 007Др-144-1217 від 20.12.2017)
від відповідача: не з'явився
від третьої особи: не з'явився
розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «ЖЕК-10»
на рішення господарського суду Миколаївської області від „28” листопада 2017 року, повний текст якого складено та підписано « 04» грудня 2017 року
по справі № 915/935/17
за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікаці
«Миколаївгаз»
до Приватного підприємства «ЖЕК-10»
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Миколаївська міської ради
про визнання договору про зняття показань вузла обліку природного газу та лічильників газу, монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку укладеним на умовах, запропонованих ПАТ «Миколаївгаз»
головуючий суддя - Коваль С.М.
дата і місце ухвалення рішення: 28.11.2017, господарський суд Миколаївської області
Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги. В судовому засіданні 15.03.2018 згідно ст.233 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
14.09.2017 року Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікаці «Миколаївгаз» (далі по тексту - прокурор) звернулось до господарського суду Миколаївської області із позовною заявою до Приватного підприємства «ЖЕК-10» про визнання договору про зняття показань вузла обліку природного газу та лічильників газу, монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку укладеним на умовах, запропонованих ПАТ «Миколаївгаз».
Позовні вимоги мотивовані відмовою відповідача від укладення запропонованого ПАТ “Миколаївгаз” договору, чим порушено пункт 1 розділу 5 глави 9 Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року № 2494, пункти 4, 6 Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2002 року №620.
10.10.2017 року ухвалою господарського суду Миколаївської області було залучено до участі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Миколаївську міську раду.
06.11.2017 року від ПАТ «Миколаївгаз» надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просив прийняти заяву та визнати Договір про зняття показань вузла обліку природного газу та лічильників газу, монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку укладеним на умовах ПАТ «Миколаївгаз».
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 28.11.2017 року, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікаці
«Миколаївгаз» задоволені, визнано Договір про зняття показань про зняття показань вузла обліку природного газу та лічильників газу, монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку укладеним на умовах, запропонованих ПАТ «Миколаївгаз».
Такий висновок суду мотивований тим, що у зв'язку з відсутністю розбіжностей щодо жодного пунктів Договору та умови спірного договору щодо встановлення на будинки, які обліковуються на балансі ПП «ЖЕК -10», загально будинкових вузлів обліку газу не суперечить рішенню Миколаївської міської ради, вимогам чинного законодавства, не порушують права відповідача.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду першої інстанції, Приватне підприємство «ЖЕК-10» звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Миколаївської області від 28.11.2017 року у справі №915/935/17 та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на те, що господарським судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, порушені норми матеріального та процесуального права, а тому прийнято необґрунтоване рішення, яке підлягає скасуванню.
Апелянт зазначає, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку, що рішення Миколаївської міської ради № 5/16 від 14.06.2016 року є таким, що втратило свою дію з моменту отримання Миколаївською міською радою відповіді Національної комісії за 13325/16.1.1/7 - 16 від 09.12.2016 року.
Представники Приватного підприємства «ЖЕК-10», Миколаївська міської ради в судове засідання 15.03.2018 року не з'явились, без поважних причин, хоча були належним чином повідомленні про час та місце слухання справи, що підтверджується відповідним поштовим повідомленням, а тому судова колегія вважає за можливе розглянути справу за їх відсутністю.
20.02.2018 від Миколаївської міської ради надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника та пояснення у справі.
15.03.2018 від Приватного підприємства «ЖЕК-10» надійшла заява про розгляд справи без участі представника, в якої також просили апеляційну скаргу задовольнити у повному обсязі.
Від представника Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікаці «Миколаївгаз» надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого представники в судовому засіданні просили залишити апеляційну скаргу Приватного підприємства «ЖЕК-10» без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, вважаючи його правомірним, обґрунтованим та відповідаючим матеріалам справи.
Законом України “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів” від 03.10.2017р. N2147-VIII (який набрав чинності 15.12.2017) Господарський процесуальний кодекс України викладено у новій редакції.
Пунктом 9 частини 1 Розділу ХІ “Перехідні положення” Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147- VIII від 03.10.2017 установлено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей: справи у судах апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до ст.269 ГПК України (в редакції Закону України №2147- VIII від 03.10.2017) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши та перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників позивача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджено матеріалами справи 10.07.2017 № МК04.1-СЛ-9838-0717 Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікаці «Миколаївгаз» направило на адресу ПП “ЖЕК-10” для підписання проект договору про зняття показань вузла обліку природного газу та лічильників газу, монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку з додатками (далі - договір), предметом котрого є врегулювання взаємовідносин між ПП “ЖЕК-10” (балансоутримувач будинку) та ПАТ “Миколаївгаз” (оператора ГРМ) щодо встановлення, експлуатації, зберігання, будинкового(их) вузла(ів) обліку газу відповідно до Реєстру будинкових вузлів обліку газу, котрий є додатком № 3 до договору, та організації оператором ГРМ фіксації показань квартирних лічильників газу. Згідно умов договору, балансоутримувач будинку зобов'язаний, зокрема, здійснити відповідні заходи щодо забезпечення доступу представникам оператора ГРМ до приміщень та/або елементів конструкції будівель з метою монтажу будинкового вузлу обліку природного газу (далі - ВОГ), зняття, фіксації показань вузла обліку; прийняти ВОГ на відповідальне зберігання та забезпечити оператору ГРМ безперешкодний та безкоштовний доступ до газових мереж та газового обладнання для зняття та фіксації показань ВОГ (п.п. 2, 5.1.1, 5.1.2, 5.1.4 договору). Згідно додатку № 3 до договору “Реєстр будинкових вузлів обліку газу” позивачем передбачено встановлення загальнобудинкових вузлів обліку газу на будинках у м. Миколаєві за наступними адресами: вул. Чигрина №20; вул. Чигрина № 22; вул. Дунаева № 36 (а.с.15).
31.07.2017 ПП “ЖЕК-10” листом № 291 від укладення спірного договору відмовилося, вважаючи, що не є особою, уповноваженою на підписання зазначеного договору від імені власника будинків (а.с. 16).
Відмова відповідача від підписання запропонованого позивачем договору про зняття показань вузла обліку природного газу та лічильників газу, монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку стали підставою для звернення позивача з позовом про визнання його укладеним.
Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про
задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз»та вважає, що доводи, заперечення і вимоги ПП “ЖЕК-10”, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.
Згідно ч. 3 ст. 179 ГК України укладення договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язковим для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладання договору для певної категорії суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Статтею 184 ГК України визначено, що при укладенні господарського договору на основі вільного волевиявлення сторін проект договору може бути розроблений за ініціативою будь-якої із сторін у строки, погоджені самими сторонами. Укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу. Укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.
Правові, економічні та організаційні засади забезпечення всіх категорій споживачів вузлами обліку природного газу з метою запровадження повного комерційного (приладового) обліку природного газу та здійснення контролю за використанням ресурсів імпортованого природного газу і природного газу власного видобутку визначені Законом України “Про забезпечення комерційного обліку природного газу”.
За змістом ст. 1 Закону України “Про забезпечення комерційного обліку природного газу” вузол обліку природного газу - сукупність засобів вимірювальної техніки та допоміжних засобів, призначених для вимірювання, реєстрації результатів вимірювання та розрахунків об'єму природного газу, зведеного до стандартних умов, що складається з одного або кількох вимірювальних комплексів та/або: лічильника газу в комплекті з реєструвальними приладами температури і тиску газу; лічильника газу в комплекті з показувальними приладами температури і тиску газу; лічильника газу, вимоги до якого встановлюються нормативно-правовими і нормативно-технічними документами. Комерційний (приладовий) облік природного газу (далі - облік природного газу) - визначення за допомогою вузла обліку природного газу обсягу споживання та/або реалізації природного газу, на підставі якого проводяться взаєморозрахунки між споживачами природного газу та суб'єктами господарювання, що здійснюють постачання природного газу. Споживачі природного газу - фізичні особи (населення), фізичні особи - підприємці та юридичні особи, які відповідно до договору користуються послугами з газопостачання та використовують природний газ для приготування їжі, опалення, підігріву води, а також як паливо або сировину.
За умовами ч. 1 ст. 2 Закону України “Про забезпечення комерційного обліку природного газу” постачання природного газу здійснюється за умови його комерційного обліку, зокрема, для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, у яких природний газ використовується: комплексно, у тому числі для опалення, - з 1 січня 2012 року; для підігріву води та приготування їжі - з 1 січня 2016 року; тільки для приготування їжі - з 1 січня 2018 року.
За приписами ст. 4 Закону України “Про забезпечення комерційного обліку природного газу” виконавцями робіт із встановлення вузлів обліку природного газу є суб'єкти господарювання, що: здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; отримали відповідні дозволи для виконання робіт із встановлення вузлів обліку природного газу.
Згідно ліцензії від 09.04.2015 року № 1228 НКРЕКП таким суб'єктом у м. Миколаєві є ПАТ по газопостачанню та газифікації “Миколаївгаз”.
Частиною 1 ст. 3 Закону України “Про забезпечення комерційного обліку природного газу” встановлено, що фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством.
В силу ч. 1 ст. 6 Закону України “Про забезпечення комерційного обліку природного газу” суб'єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов'язані, зокрема, забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується: комплексно, у тому числі для опалення, - до 1 січня 2012 року; для підігріву води та приготування їжі - до 1 січня 2016 року; тільки для приготування їжі - до 1 січня 2018 року. У разі не встановлення населенню у строки, зазначені у цьому підпункті, лічильників газу з вини суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, припинення розподілу природного газу таким споживачам забороняється, а його облік до моменту встановлення лічильників газу здійснюється за нормами споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України.
Взаємовідносини між суб'єктами господарювання під час передачі з газорозподільних мереж споживачу природного газу, у тому числі видобутого з газових і газоконденсатних родовищ, та нафтового газу, отриманого з нафтових родовищ (далі - газ) врегульовано Правилами обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затвердженими наказом Мінпаливенерго України від 27.12.2005 № 618 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 26.01.2006 за № 67/11941 (далі - Правила).
Відповідно до 5.1 Правил постачання газу споживачу здійснюється за умови наявності комерційного вузла обліку газу.
За приписами пункту 4 розділу 1 глави 10 Кодексу ГРС передача (розподіл, споживання) природного газу до/з газорозподільної системи здійснюється за умови наявності комерційного вузла обліку природного газу.
За змістом пункту розділу 5 глави 9 Кодексу ГРС за ініціативи балансоутримувача (управителя) або оператора ГРМ та за їх рахунок у багатоквартирному будинку (гуртожитку) або на групу будинків (гуртожитків), мешканці яких в повному обсязі чи частково розраховуються за нормами споживання, або для цілей складання загального балансу споживання природного газу може бути організований та встановлений загальнобудинковий вузол обліку природного газу. Балансоутримувач (управитель) не може відмовити оператору ГРМ в організації та встановленні загальнобудинкового вузла обліку природного газу, якщо ці заходи здійснюються за рахунок оператора ГРМ.
За умовами п. 4 Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2002 № 620 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27.01.2016 № 46) можливість об'єднання споживачів в єдину групу для поліпшення ведення обліку природного газу визначається схемою газопостачання. Рішення про необхідність об'єднання споживачів в єдину групу приймає оператор ГРМ. Ініціювати встановлення будинкового вузла обліку на багатоквартирний будинок, групу багатоквартирних будинків, групу споживачів можуть як власник (власники) такого будинку (таких будинків) (квартир), так і оператор ГРМ. Встановлення будинкового вузла обліку здійснюється згідно з Кодексом ГРС. Встановлення будинкового вузла обліку, в тому числі витрати на проектування, монтаж, здійснюється за кошти сторони, яка ініціювала встановлення такого вузла обліку. Власник (власники) будинку (будинків) (квартир), особа, відповідальна за експлуатацію будинку (будинків) (далі - експлуатаційна організація), балансоутримувач будинку (будинків) тощо та оператор газорозподільної системи зобов'язані врегулювати між собою договірні відносини щодо зняття показань будинкового вузла обліку та лічильників газу, установлених у квартирі (далі - квартирні лічильники газу) (за їх наявності), а також забезпечення можливості проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку. У разі не врегулювання зазначених питань газопостачання такому будинку, групі будинків, групі споживачів може бути припинено відповідно до законодавства. У разі незгоди власника квартири (будинку) розраховуватися за спожитий газ за показаннями будинкового вузла обліку на будинок (групу будинків) він може встановити квартирний лічильник газу (вузол обліку) окремо на квартиру (будинок) за власні кошти.
Як свідчать матеріали справи, фінансування встановлення спірних загальнобудинкових вузлів обліку передбачено Планом розвитку газорозподільної системи ПАТ по газопостачанню та газифікації “Миколаївгаз” на 2016-2025 роки, затвердженого постановою НКРЕКП від 24.03.2016 № 403 в редакції постанови НКРЕКП від 22.12.2016 № 2349 та здійснюється за рахунок Інвестиційної програми газорозподільного підприємства ПАТ по газопостачанню та газифікації “Миколаївгаз” на 2016 рік (далі - Інвестиційна програма).
Як вбачається з п. 1 чинного рішення Миколаївської міської ради від 14.06.2016 № 5/16 “Про тимчасову заборону встановлення на домових вузлів обліку природного газу в м. Миколаєві”, у зв'язку з зростанням соціальної напруженості серед мешканців м. Миколаєва через початок з 2016 року встановлення ПАТ по газопостачанню та газифікації “Миколаївгаз” надомних вузлів обліку природного газу, останньому заборонено встановлювати надомні вузли обліку природного газу за рахунок Інвестиційної програми до моменту прийняття рішення Кабінетом Міністрів України за результатами розгляду звернення Миколаївської міської ради.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території
Листом від 09.12.2016 року за №13325/16.1.1./7-16 Національна комісія, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг, повідомила Миколаївського міського голову ОСОБА_3, щодо необхідності забезпечення комерційного обліку природного газу, відповідно до Закону України “Про забезпечення комерційного обліку природного”. Крім того, даним листом Національна комісія додатково повідомила про можливість встановлення індивідуальних вузлів обліку природного газу за рахунок коштів місцевого бюджету.
У зв'язку з чим колегія суддів також вважає, що рішення Миколаївської міської ради №5/16 від 14.06.2016 року є таким, що втратило свою дію з моменту отримання Миколаївською міською радою відповіді Національної комісії за № 13325/16.1.1/7-16 від 09.12.2016 року, чим спростовуються посилання скаржника в апеляційній скарзі.
Крім того Додатком № 3 до спірного договору передбачений реєстр будинкових вузлів обліку газу, в якому зазначено адреси багатоквартирних житлових будинків, балансоутримувачем та особою відповідальною за експлуатацією яких, є Приватне підприємство «ЖЕК-10». Також Додатком № 3 зазначені будинки, в яких необхідно забезпечити комерційний облік природного газу шляхом встановлення загально будинкового вузла обліку газу є: № 20 по вул. Чигирина, № 22 по вул. Чигирина, № 36 по вул. Дунаєва.
Розпорядженням Миколаївського міського голови № 28 від 19.02.2016 року «Про перемейнування об'єктів топоніміки», вул.Чигирина перейменовано на вул. Пограничну.
Таким чином, перейменування назв вулиць, на яких будуть встановлені вузлі обліку газу, не є зміною умов Договору, відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що господарським судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з'ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.
Доводи наведені в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
Відповідно до п. “в” ч.4 ст.282 ГПК України (в діючій редакції) постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
В даному випадку витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції (витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги) покладаються на Приватного підприємства «ЖЕК-10», оскільки доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Керуючись статтями 269, 270, 275,276, 282
Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «ЖЕК-10» залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Миколаївської області від “28” листопада 2017 року у справі № 915/935/17 залишити без змін.
Постанова в порядку статті 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Верховного суду протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.
Повний текст постанови
складено „20” березня 2018 року
Головуючий суддя С.І. Колоколов
Суддя В.М. Головей
Суддя Г.П. Разюк