15 березня 2018 року Справа № 926/3727/17
Суддя Байталюк Володимир Дмитрович, розглянувши позов заступника військового прокурора Чернівецького гарнізону в інтересах держави в особі ІНФОРМАЦІЯ_1
до ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 )
про зобов'язання вчинити дії
представники сторін:
від позивача - Меланіч В. В., довіреність від 04.01.2018 № 14/29;
від відповідача - Кушнір М. І., довіреність від 03.01.2018.
За участю військового прокурора Лупійчук Б. В.
СУТЬ СПОРУ: Заступник військового прокурора Чернівецького гарнізону звернувся з позовом в інтересах держави в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) про зобов'язання відповідача вчинити дії щодо звернення до компетентних органів для оформлення документів на право постійного користування землями прикордонної смуги на території Новоселицького, Герцаївського, Глибоцького, Сторожинецького, Вижницького, Путильського районів Чернівецької області орієнтованою площею 625,7713 га.
Позовні вимоги військовий прокурор обґрунтував посиланням на те, що Чернівецьким прикордонним загоном не було вжито належних заходів щодо оформлення документів на право постійного користування землями прикордонної смуги, що призвело до незаконного розпорядження органами місцевого самоврядування та місцевими органами виконавчої влади земельними ділянками у межах прикордонної смуги і суміжними землями та становить загрозу безперешкодного виконання функцій по охороні державного кордону.
Ухвалою суду від 20.11.2017 порушено провадження у справі, розгляд її призначено на 30.11.2017.
Ухвалою суду від 30.11.2017 відкладено розгляд справи на 14.12.2017.
У судовому засіданні 14.12.2017 оголошено перерву до 16.01.2018.
Ухвалою суду від 16.01.2018 продовжено строк підготовчого провадження на 15 днів та відкладено підготовче засідання на 01.02.2018.
Ухвалою суду від 05.02.2018 продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 16.02.2018.
Ухвалою суду від 16.02.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
В ході підготовчого провадження військовий прокурор уточнивши свої позовні вимоги просить суд зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (військову частину НОМЕР_1 ) вчинити дії щодо звернення упродовж 30 (тридцяти) денного терміну з дати набрання судовим рішенням законної сили до Чернівецької обласної державної адміністрації та Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області в межах наданих повноважень щодо надання дозволу на розроблення, з урахуванням вимог державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою, проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок прикордонної смуги в постійне користування уздовж лінії українсько-румунського кордону по Чернівецькій області площею 427.8503 га та уздовж лінії українсько-молдовського кордону по Чернівецькій області площею 510.0 га.
У зв'язку з цим розгляд справи продовжується з урахуванням вказаних уточнень.
12.12.2017 позивачем подано письмову заяву про відмову від позову та припинення провадження у справі, у задоволенні якої судом відмовлено на підставі частини п'ятої статті 55 Господарського процесуального кодексу України.
Позивач та відповідач проти позову заперечують з підстав викладених у їхніх письмових відзивах на позов.
Заслухавши пояснення представників сторін та військового прокурора, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини у справі, якими військовий прокурор обґрунтовує свої вимоги, дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно частини п'ятої статті 53 Господарського процесуального кодексу України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу (частина друга статті 45 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас за відсутності об'єктивного порушення прав чи законних інтересів особи заявлені нею чи в її інтересах вимоги не підлягають задоволенню.
Обґрунтовуючи підстави позову заступник військового прокурора Чернівецького гарнізону посилається на те, що відповідач не забезпечив виконання вимог Законів України «Про державну прикордонну службу України», «Про використання земель оборони» та постанови Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 року № 1147 «Про прикордонний режим», що може призвести до незаконного розпорядження органами місцевого самоврядування та місцевими органами виконавчої влади земельними ділянками у межах прикордонної смуги і суміжними землями та становить загрозу для безперешкодного виконання функцій по охороні державного кордону.
Отже вимоги заступника прокурора стосуються зобов'язання відповідача як органу охорони державного кордону, що входить до структури Державної прикордонної служби України, яка є правоохоронним органом спеціального призначення виконати свої повноваження у порядку та у спосіб відповідно до чинного законодавства, які, як вважає прокурор, ним безпідставно не виконуються.
Суспільні відносини, які виникають між державою та Державною прикордонною службою України як правоохоронним органом спеціального призначення (його структурним утворенням) є управлінськими (державно управлінськими). Ці відносини характеризуються певною ієрархією відповідних державних органів (посадових осіб) з чітко визначеною компетенцією, підпорядкованістю, підзвітністю (підконтрольністю), наділенням вищестоящих органів в цій ієрархії певними адміністративними повноваженнями, в тому числі повноваженнями щодо контролю та примусу по відношенню до нижчестоящих. Тобто в разі невиконання чи неналежного виконання структурним утворенням Державної прикордонної служби України (його службовими особами) покладених на нього завдань такі правовідносини не мають ознак правового спору та відповідно повинні врегульовуватися шляхом реалізації згаданих вище повноважень, а не шляхом звернення до суду з позовом.
Вирішуючи даний спір, суд вважає, що наведені заступником військового прокурора Чернівецького гарнізону аргументи в позовній заяві мають опосередковане значення для розгляду справи по суті і при прийнятті рішення щодо спірних правовідносин не можуть бути належним чином оцінені судом, оскільки, в такому випадку, суд покладе на себе невластиві йому повноваження.
За правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною у пункті 9 мотивувальної частини Рішення (у справі про апеляційне оскарження ухвал суду) від 30.01.2003 № 3-рп/2003: «Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах».
Відповідно до рекомендації Комітету міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно виконання адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може виконувати з певною свободою. Тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за конкретних обставин.
Суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки (зобов'язувати вчинити дії, які мають бути визначені вищестоящим органом відповідача), які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого органу, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Враховуючи те, що відносини між позивачем і відповідачем базуються на принципах підконтрольності та підпорядкованості, та те, що позивач, у відповідності до закону, наділений достатнім колом повноважень щодо визначення дій відповідача суд не може перебирати на себе повноваження позивача.
Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Серявін та інші проти України» (Заява № 4909/04) вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29).
Стосовно інших доводів та висновків, суд вважає, що на такі не слід давати детальної відповіді, з урахуванням мотивів, за яких суд прийшов до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову.
Керуючись статтями 130, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (частина перша статті 241 Господарського процесуального кодексу України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення (частина перша статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повне рішення складено 20.03.2018.
Суддя В. Байталюк
Інформацію по справі можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/