20 лютого 2018 року (16:25) м.Київ № 810/2781/17
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Київській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,
за участю:
- позивача: не з'явився,
- представника відповідача: ОСОБА_2, довіреність від 08.02.2018 №1331/9/10-36-10-08,
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДФС у Київській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №92209-13 від 30.06.2017.
Позовні вимоги, з урахуванням заяви про зміну підстав адміністративного позову від 10.10.2017 (а.с.63-68), обґрунтовані тим, що відповідачем протиправно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення №92209-13 від 30.06.2017, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2017 рік в сумі 22916,66 грн. на об'єкт оподаткування - транспортний засіб Audi Q7, 2016 року випуску, об'єм двигуна 2967 куб. см., оскільки зміна вимог щодо об'єкта оподаткування згідно із Законом України від 20.12.2016 № 1791-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році", що набрав чинності з 01.01.2017, не може застосовуватись у 2017 році в цілях визначення об'єкта оподаткування, адже цей період не є плановим бюджетним періодом в розумінні податкового законодавства.
Позивач зазначив, що застосування норм Закону №1791-VIII від 20.12.2016 суперечить принципу стабільності, визначеному ст.4 Податкового кодексу України, де зазначено, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.
Позивач також зазначив, що враховуючи значний об'єм законодавчої бази, яка регулює питання встановлення розміру, порядку адміністрування та сплати транспортного податку, зважаючи на суперечність, непослідовність та неузгодженість таких норм нормативно-правових актів, вказане свідчить про наявність неоднозначного (множинного) трактування прав та обов'язків платників податків, а тому податковий орган має застосовувати імперативне правило про прийняття рішення на користь платника податків, передбачене пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 та п.56.21 ст.56 Податкового кодексу України.
У зв'язку з цим, позивач вважає, що в нього відсутній обов'язок сплачувати транспортний податок у 2017 році.
Відповідач позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у наданих до суду письмових запереченнях. Так, зокрема, відповідач зазначив, що транспортний засіб позивача - Audi Q7, 2016 року випуску, об'єм двигуна 2967 куб. см., - у відповідності до пп.267.2.1 п.267.2 ст.267 Податкового кодексу України є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2017 році, тому відповідачем правомірно визначено позивачу транспортний податок в розмірі 22916,66 грн. за 2017 рік.
Крім того, відповідач зазначив, що ОСОБА_3 України, яким встановлено транспортний податок, та відповідне рішення Броварської міської ради про встановлення місцевих податків не були визнані неконституційними або скасованими, а тому підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Ухвалою від 16.01.2018 року постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Представник позивача в судових засіданнях по справі 12.09.2017, 28.09.2017 позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача в судових засіданнях по справі 28.09.2017, 17.10.2017, 05.12.2017, 16.01.2018, 20.02.2018 проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позову.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянкою України, зареєстрована та проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується відомостями паспорту громадянина України серії СН №387602, виданого Броварським ГО ГУ МВС України в Київській області 01.02.2005 року (а.с.27-29).
Позивачу на праві власності належить автомобіль марки Audi Q7, 2016 року випуску, об'єм двигуна 2967 куб. см., реєстраційний номер НОМЕР_1.
Вказана обставина не заперечується сторонами та підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія СХМ №085580 (а.с. 7) та договором купівлі-продажу автомобіля №АФ17034 від 21 лютого 2017 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ауді-Центр Київ» та позивачем (а.с. 30-44).
30.06.2017 року Головне управління ДФС у Київській області на підставі пп.54.3.3 п.54.3 ст.54, пп.267.6.2 п.267.6 ст.267 Податкового Кодексу України прийняло податкове повідомлення-рішення №92209-13, згідно з яким визначила позивачу грошове зобов'язання за платежем «Транспортний податок з фізичних осіб» за 2017 рік в сумі 22916,66 грн. (а.с. 5).
Податкове повідомлення-рішення №92209-13 від 30.06.2017 отримано позивачем 08.08.2017 засобами поштового зв'язку, на підтвердження чого суду надано копію конверту зі штрихкодовим ідентифікатором Укрпошти 0740020117706 (а.с.6).
Вважаючи, що вказане податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням вимог чинного законодавства позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає про таке.
1 січня 2015 року набрав чинності ОСОБА_3 України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року № 71-VIII, яким, виклавши у новій редакції ст.267 Податкового кодексу України, законодавець запровадив транспортний податок.
Законом України від 20.12.2016 № 1791-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році", що набрав чинності з 01.01.2017, до ст.267 Податкового кодексу України були внесені зміни, зокрема, змінено об'єкт оподаткування транспортним податком.
Так, відповідно до пп.267.1.1 п.267.1 ст.267 Податкового кодексу України (в редакції з 01.01.2017) платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, у тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до пп.267.2.1 п.267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.
Відповідно до пп.267.2.1 п.267.2 ст.267 Податкового кодексу України (в редакції, що була чинна на момент винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення) об'єктом оподаткування транспортним податком є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна, типу пального.
Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, які є об'єктом оподаткування відповідно до пп.267.2.1 п.267.2 ст.267 Податкового кодексу України.
Відповідно до пп.267.3.1 п.267.3 ст.267 Податкового кодексу України базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до пп.267.2.1 п.267.2 цієї статті.
Суд зазначає, що відповідно до ст.8 Закону України "Про державний бюджет на 2017 рік" від 21.12.2016 № 1801-VIII, станом на 01.01.2017, розмір мінімальної заробітної плати було визначено на рівні 3200,00 грн.
Таким чином, у 2017 році об'єктом оподаткування транспортним податком були легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 1200000,00 грн. (375 х 3200).
Згідно переліку легкових автомобілів, який розміщений на офіційному веб-сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, автомобіль з технічними характеристиками, які є у транспортного засобу, що належить на праві власності позивачу, є об'єктом оподаткування відповідно до пп.267.2.1 п.267.2 ст.267 Податкового кодексу України.
Крім того, відповідачем надано суду розрахунок вартості за технічними характеристиками, які є у транспортного засобу, що належить на праві власності позивачу, згідно якого середньоринкова вартість транспортного засобу для цілей оподаткування транспортним податком відповідно до п.267.2 ст.267 Податкового кодексу України за Методикою визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України № 66 від 18.02.2016 зі змінами, становить - 1245375,40 грн. (а.с.48).
Суд звертає увагу, що Мінекономрозвитку відповідно до вказаної Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (п.13 Методики).
Суд також враховує, що відповідно до договору купівлі-продажу автомобіля №АФ17034 від 21 лютого 2017 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ауді-Центр Київ» та ОСОБА_1 ціна автомобіля на дату укладення цього договору складає 2183708,00 грн. з урахуванням ПДВ, що складає суму, еквівалентну 76000,00 ЄВРО (а.с. 30-44).
За таких обставин, суд дійшов висновку, що транспортний засіб позивача - Audi Q7, 2016 року випуску, об'єм двигуна 2967 куб. см., - є об'єктом оподаткування транспортним податком в 2017 році відповідно до пп.267.2.1 п.267.2 ст.267 Податкового кодексу України, а позивач є платником транспортного податку.
Згідно із п.10.2 ст.10 Податкового кодексу України місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).
Відповідно до п.12.3 ст.12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
Отже, встановлення податку на майно, зокрема в частині транспортного податку, є безумовним обов'язком місцевої ради, який повинен бути виконаний шляхом прийняття відповідного рішення.
Для повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи суд ухвалою від 05.12.2017 року витребував від Броварської міської ради Київської області докази по справі: копії рішень про встановлення місцевих податків і зборів на території м.Бровари за 2015, 2016 та 2017 роки із копіями Положення про транспортний податок за 2015, 2016 та 2017 роки із доказами опублікування цих рішень в засобах масової інформації, що є офіційними на території міста Бровари та на офіційному веб-сайті Броварської міської ради Київської області, та докази направлення копій таких рішень податковому органу для використання в роботі.
На виконання вимог ухвали суду від Броварської міської ради Київської області надійшов лист від 11.01.2018 №2-15/161, яким суду направлені всі витребувані судом докази (а.с. 103-147).
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що транспортний податок на території міста Бровари Київської області було вперше встановлено рішенням Броварської міської ради Київської області «Про встановлення місцевих податків і зборів, ставок земельного та акцизного податків на території м. Бровари на 2015 рік» від 30.01.2015 №1392-52-06 (а.с. 105-110), яке 30.01.2015 було оприлюднено на офіційному веб-сайті Броварської міської ради, на підтвердження чого суду надано роздруківку сторінки з офіційного порталу Броварської міської ради Київської області (а.с. 111-118).
Судом встановлено, що рішення Броварської міської ради Київської області «Про встановлення місцевих податків і зборів, ставок земельного та акцизного податків на території м. Бровари на 2015 рік» від 30.01.2015 №1392-52-06 було направлено фінансовим управлінням міської ради до Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області листом від 30.01.2015 №4-20/48, та отримано ОДПІ 30.01.2015, про що свідчить відбиток штампу про реєстрацію вхідної кореспонденції (а.с. 119).
Рішенням Броварської міської ради Київської області «Про встановлення місцевих податків і зборів, ставок земельного та акцизного податків на території м. Бровари на 2016 рік» від 29.01.2016 №115-07-07 (а.с. 120-125), яке було оприлюднено 02.02.2016 на офіційному веб-сайті Броварської міської ради (а.с. 126-132), встановлено транспортний податок на території м. Бровари в 2016 році.
Судом встановлено, що рішення Броварської міської ради Київської області «Про встановлення місцевих податків і зборів, ставок земельного та акцизного податків на території м. Бровари на 2016 рік» від 29.01.2016 №115-07-07 було направлено фінансовим управлінням міської ради до Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області листом від 01.02.2016 №4-20/39, та отримано ОДПІ 01.02.2016, про що свідчить відбиток штампу про реєстрацію вхідної кореспонденції (а.с. 133).
Рішенням Броварської міської ради Київської області «Про встановлення місцевих податків і зборів, ставок земельного та акцизного податків на території м. Бровари на 2017 рік» від 07.06.2016 №225-15-07 (а.с. 134-137), яке було оприлюднено 09.06.2016 на офіційному веб-сайті Броварської міської ради (а.с. 138-144) та в газеті «Нове Життя» за 10 червня 2016 року (а.с. 146), встановлено транспортний податок на території м. Бровари на 2017 рік.
Судом встановлено, що рішення Броварської міської ради Київської області «Про встановлення місцевих податків і зборів, ставок земельного та акцизного податків на території м. Бровари на 2017 рік» від 07.06.2016 №225-15-07 було направлено фінансовим управлінням міської ради до Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області листом від 10.06.2016 №4-20/249, та отримано ОДПІ 10.06.2016, про що свідчить відбиток штампу про реєстрацію вхідної кореспонденції (а.с. 145).
Зокрема, п.3 рішення Броварської міської ради Київської області від 07.06.2016 №225-15-07 передбачено, що транспортний податок в м. Бровари справляється у розмірі та в порядку, встановленому ст. 267 Податкового кодексу України.
Суд бере до уваги те, що відповідно до вимог пп.12.3.2 п.12.3 ст.12 Податкового кодексу України при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.
Аналізуючи наведені норми суд дійшов висновку, що установлення податку на майно в частині транспортного податку є обов'язком місцевої ради, а відтак рішення Броварської міської ради «Про встановлення місцевих податків і зборів, ставок земельного та акцизного податків на території м. Бровари на 2017 рік» від 07.06.2016 №225-15-07 прийнято уповноваженим органом та на виконання прямих норм Податкового кодексу України, оприлюднено у встановленому законодавством порядку та у встановлені законом строки.
Згідно з п.267.4 ст.267 Податкового кодексу України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 грн. за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування.
Відповідно до пп.267.6.1 п.267.6 ст.267 Податкового кодексу України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.
Відповідно до пп.267.6.1 п.267.6 ст.267 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).
Щодо об'єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.
З матеріалів справи вбачається, що транспортний засіб, який є об'єктом оподаткування у спірних правовідносинах, належить на праві власності позивачу з 22 лютого 2017 року, про що свідчить наданий суду акт прийому-передачі автомобіля від 22.02.2017 (а.с.42), дата підписання якого в силу п.2.6 договору купівлі-продажу автомобіля №АФ17034 від 21.02.2017, укладеного між ТОВ «Ауді-Центр Київ» та ОСОБА_1, є датою переходу права власності на автомобіль від Продавця до Покупця.
Тобто податкове повідомлення-рішення про визначення транспортного податку на 2017 рік винесено контролюючим органом з урахуванням того, що право власності на автомобіль виникло у позивача з лютого 2017 року (25000 : 12 х 11 = 22916,66).
Щодо посилання позивача на порушення відповідачем при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення принципу стабільності, суд зазначає наступне.
Відповідно до пп.4.1.9 п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України податкове законодавство України ґрунтується на принципі стабільності, який передбачає, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.
Відповідно до пп.4.5 ст.4 Податкового кодексу України при встановленні або розширенні існуючих податкових пільг такі пільги застосовуються з наступного бюджетного року.
Відповідно до пп. 12.3.4 п.12.3 ст.12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Відповідно до пп. 12.4.3 п.12.4 ст.12 Податкового кодексу України до початку наступного бюджетного періоду прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об'єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов'язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду.
Відповідно до пп. 12.5 ст.12 Податкового кодексу України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.
Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 20.12.2016 №1791-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році" установлено, що в 2017 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів, які прийняті на виконання цього Закону, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України та Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
В такий спосіб Верховною Радою України було змінено правове регулювання питання запровадження місцевих податків, і, зокрема, транспортного податку.
Відповідно, усі передбачені пп.12.3.4 п.12.3, пп.12.4.3 п.12.4, п.12.5 ст.12 Податкового кодексу України наслідки, в тому числі послідовність дій місцевих рад щодо прийняття та опублікування рішень про встановлення місцевих податків, з 01.01.2017 року не застосовуються, як не застосовуються й положення пп.4.1.9 п.4.1 та п.4.5 ст.4 Податкового кодексу України.
При цьому суд зазначає, що в 2017 році не встановлено нового податку (транспортний податок діяв і в 2015 та 2016 роках), а також не змінено його ставку, порядок сплати, а лише змінено вимоги до об'єкту оподаткування.
ОСОБА_3 України від 20.12.2016 №1791-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році" набрав чинності 01.01.2017 року, він не був визнаний неконституційним, а тому підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до пп.33.1, 33.3 ст.33 Податкового кодексу України податковим періодом визнається встановлений цим Кодексом період часу, з урахуванням якого відбувається обчислення та сплата окремих видів податків та зборів. Базовий податковий (звітний) період - період, за який платник податків зобов'язаний здійснювати розрахунки податків, подавати податкові декларації (звіти, розрахунки) та сплачувати до бюджету суми податків та зборів, крім випадків, передбачених цим Кодексом, коли контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податку. Звідси, податковий період - це певний строк, протягом якого у платника податку виникає податковий обов'язок у зв'язку з наявністю об'єкта оподаткування та визначається база оподаткування. Функціональне навантаження податкового періоду як обов'язкового елементу податку (пп.7.1.6 п.7.1 ст.7 ПК) полягає в забезпеченні, з одного боку, періодичності надходження податку (збору) в бюджет, а з другого - дотримання принципу одноразовості оподаткування, відповідно до якого об'єкт оподаткування протягом встановленого податкового періоду може обкладатися податком (збором) тільки один раз. З точки зору на податковий обов'язок як на правову категорію, існування якої визначено юридичним складом, податковий період є додатковим юридичним фактом до факту поширення на особу визначеного законом статусу платника певного податку (збору) та факту наявності у особи об'єкта оподаткування.
ОСОБА_3 позиція відображена також в постанові Київського апеляційного адміністративного суду у справі від 28.02.2017 у справі №810/2777/16.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що Головне управління ДФС у Київській області при прийнятті податкового повідомлення-рішення №92209-13 від 30.06.2017 діяло в межах повноважень, на підставі та у спосіб, що встановлені чинним законодавством, а тому підстави для задоволення позову відсутні.
Відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.
В силу положень ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, враховуючи той факт, що судом у задоволенні позовних вимог відмовлено, понесені позивачем судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодуванню на користь позивача не підлягають.
Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.
Повний текст судового рішення складено 02.03.2018.
Суддя Кушнова А.О.