19 березня 2018 року м. Житомир справа № 806/572/18
категорія 11.1
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Панкеєвої В.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України апеляційного суду Житомирської області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправними дії апеляційного суду Житомирської області щодо нарахування йому, як судді апеляційного суду Житомирської області, суддівської винагороди за січень-травень 2017 року та розрахункових коштів при звільненні у відставку у травні 2017 року;
- зобов'язати апеляційний суд Житомирської області здійснити нарахування і виплату йому на підставі вимог Закону України від 07.07.2010 № 2453-6 "Про судоустрій і статус суддів" з розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом України "Про державний бюджет України на 2017 рік", суддівської винагороди за січень-травень 2017 року та недоплачених розрахункових коштів при звільненні у відставку у травні 2017 року;
- зобов'язати державну судову адміністрацію України здійснити фінансування апеляційного суду Житомирської області для виплати йому зазначених коштів.
В обґрунтування позову зазначено, що з 11.05.2017 року позивач звільнений з посади судді апеляційного суду Житомирської області на підставі поданої заяви про відставку. З січня по травень 2017 року позивачу виплачена суддівська винагорода, відпускні, матеріальна допомога, компенсація за невідбуті відпустки та вихідна допомога, вирахувані з посадового окладу 16000 гривень з коефіцієнтом 1.1. Вважає, що його посадовий оклад належить обраховувати з огляду на розмір, визначений ч.3 ст.133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VІ та має становити 10 мінімальних заробітних плат, що з урахуванням норм ст.8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", має становити 32 000,00 грн. Стверджує, що відповідачем, у порушення вищевказаних норм чинного законодавства України, нараховано та виплачено суддівську винагороду з розрахунку посадового окладу для судді апеляційного суду у розмірі 17 600,00 грн та вважає таку бездіяльність протиправною.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2018 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.
Зважаючи на незначну складність справи, суд вважає за необхідне розглянути її в порядку п.2 ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 працював на посаді судді апеляційного суду Житомирської області з 16 липня 2013 року.
Рішенням Вищої ради правосуддя України від 11.05.2017 № 1094/0/15-17 ОСОБА_1 звільнено з посади судді апеляційного суду Житомирської області у відставку (а.с.16).
Наказом апеляційного суду Житомирської області від 22.05.2017 №119-к звільнено позивача з займаної посади на підставі рішення від 11.05.2017 № 1094/0/15-17 та призначено виплату грошової компенсації за частину невикористаної основної щорічної відпустки за періоди роботи з 16.07.2015 по 15.07.2016 тривалістю 01 календарний день, частину невикористаної додаткової оплачуваної відпустки за стаж на посаді з 21.09.2015 по 29.09.2016 тривалістю 1 календарний день, невикористану додаткову оплачувану відпустку за стаж на посаді з 21.09.2016 по 29.09.2017 тривалістю 15 календарних днів, частину невикористаної основної щорічної відпустки за періоди роботи з 16.07.2016 по 22.05.2017 тривалістю 21 календарний день, всього 38 календарних дні; виплатити вихідну допомогу в розмірі 3 місячних суддівських винагород (а.с.17).
Листом від 26.01.2018 №3-154/03-23/49/2018 апеляційний суд Житомирської області повідомив позивачу, що мінімальна заробітна плата, як розрахункова величина застосовується в розмірі 1600,00 грн з коефіцієнтом 1.1. у відповідності до штатного розпису на 2017 рік та на підставі листа ДСА України від 13.01.2017 №11-256/17 (а.с.13).
Не погоджуючись з такими діями відповідачів, вважаючи, що його права порушено, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 149 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402), суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.
Відповідно до ч. ч.1, 2 ст.23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.
Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.
У відповідності до ст. 119 Бюджетного кодексу України нецільовим використанням бюджетних коштів є їх витрачання на цілі, що не відповідають:
- бюджетним призначенням, встановленим законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет);
- напрямам використання бюджетних коштів, визначеним у паспорті бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі) або в порядку використання бюджетних коштів;
- бюджетним асигнуванням (розпису бюджету, кошторису, плану використання бюджетних коштів).
Згідно з ч.1 ст.51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.
Приписами ст.7 Закону України "Про державний бюджет України на 2017 рік" від 21.12.2016 № 1801-VІІ з 1 січня 2017 року прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений у розмірі 1600 грн.
Відповідно до ст.8 Закону України "Про державний бюджет України на 2017 рік" у 2017 році розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня становить 3200 грн.
Нормами ч.1 ст.135 Закону №1402 визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Пунктом 22 Розділу 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402 встановлено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
Згідно з п. 23 Розділу 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402 до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 рік, №№ 41-45, ст. 529; 2015 рік, №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами).
Згідно з ч.3 ст.133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VI (далі - Закон № 2453) посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.
Так, частиною 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII (далі - Закон № 1774) встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.
Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.
Аналіз норм чинного законодавства, дозволяє зробити висновок, що посадовий оклад судді, який не пройшов кваліфікаційне оцінювання, визначається відповідно до розміру визначеного ч.3 ст.133 Закону №2453.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 призначений на посаду судді до набрання чинності Законом №1402 та не проходив кваліфікаційного оцінювання на підтвердження відповідності займаній посаді.
Апеляційним судом Житомирської області нараховуння та виплата суддівської винагороди позивачу з січня по травень 2017 року здійснювалась виходячи з посадового окладу в розмірі 17 600 грн.
Суд зауважує, що на підставі п.3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Закону №1774-VІІІ, мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
Згідно з ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним судом України у постанові від 07.02.2018 у справі № 825/933/17, відповідно до якої, видатки на оплату суддів, що не пройшли кваліфікаційне оцінювання, виходячи з посадового окладу 32 000,00 грн., не передбачені, відповідач не мав правових підстав для перерахунку та виплати суддівської винагороди позивачу поза межами видатків державного бюджету на його оплату праці.
З огляду на викладене, з 01.01.2017 розмір посадового окладу судді апеляційного суду, який не пройшов кваліфікаційне оцінювання, становить 17 600 грн.
Відтак, апеляційний суд Житомирської області під час виплати позивачу суддівської винагороди у період з січня по травень 2017 року, розрахованої з розміру посадового окладу 17 600 грн, діяв на підставі, в межах і в спосіб, що передбачені законами України.
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні; жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на викладене, враховуючи, що позивач не пройшов кваліфікаційне оцінювання, а апеляційним судом Житомирської області правомірно нараховано суддівську винагороду за січень-травень 2017 року, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 77, 90, 242-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 (вул.Б.Хмельницького,79, смт.Попільня, Житомирська область, 13501, інд. код НОМЕР_1) - відмовити в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його складення.
Суддя В.А. Панкеєва