Справа № 727/1206/18
Провадження № 2/727/604/18
06 березня 2018 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:
головуючого судді - Семенка О.В.
при секретарі - Гончарук Н.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в залі Шевченківського районного суду м. Чернівці цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, НОМЕР_1, ІПН: НОМЕР_2, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_1, до ОСОБА_2, ОСОБА_2 ОСОБА_3 гзи, мешканців м. Чернівці, вул. Головна, 220/19, про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення,-
07 лютого 2018 року, позивач ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Чернівці з позовною заявою до відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_2 ОСОБА_3 гзи про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення, посилаючись на те, що він є власником квартири АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі-продажу від 10.04.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстром №460 та витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 2264108 від 10.04.2013 року.
Зазначає, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_5 з двома неповнолітніми дітьми: сином ОСОБА_6 і донькою Гюнай є його співвітчизниками, яким в квітні 2016 року потребувалося житло і вони домовились, що останні будуть безкоштовно користуватися його квартирою та оплачувати комунальні послуги.
Разом з цим, скориставшись його довірою, останні проживали та користувалися комунальними послугами, але фактично їх не сплачували, що підтверджується рахунками: № 59033 від 31.01.2018 року «Чернівціводоканал» в розмірі 2483 грн. 89 коп., «Чернівціоблкомуненерго» борг на 01.01.2018року в розмірі 29115 грн. 38 коп., ПП «Санітарія» борг на 01.01.2018 року в розмірі 1861 грн. 89 коп. Усі борги покладаються згідно чинного законодавства на нього, як власника квартири.
Відповідачі посилаючись на відсутність іншого житла добровільно відмовляються звільнити житлове приміщення, не впускають його до помешкання, перешкоджаючи вільно користуватися своїм нерухомим майном чим порушуються його права як власника які передбачені ст.ст.383,391 ЦК України і тому просить суд захистити його порушене право та усунути перешкоди в користуванні нерухомим майном шляхом виселення ОСОБА_2 та ОСОБА_2 ОСОБА_3 гзи з неповнолітними сином ОСОБА_6 і донькою Гюнай з квартири АДРЕСА_2, без надання іншого житлового приміщення.
В судове засідання позивач не звився, від його представника надійшла заява про розгляд справи у їх відсутності, позов підтримав та просив його задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечував.
В судове засідання відповідачі не з'явилися, причини неявки суду не повідомили, заперечень на позов не надали, з заявою про розгляд справи у її відсутність до суду не звертались, про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, у зв'язку з чим, відповідно до ст.ст. 223, 280-283 ЦПК України зі згоди позивача, суд ухвалює заочне рішення.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межахзаявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Проаналізувавши викладені в позовній заяві обставини, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі-продажу від 10.04.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстром №460 та витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 2264108 від 10.04.2013 року.
Позивач в своїй позовній заяві посилається на те, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_5 з двома неповнолітніми дітьми: сином ОСОБА_6 і донькою Гюнай є його співвітчизниками, яким в квітні 2016 року потребувалося житло і вони домовились, що останні будуть безкоштовно користуватися його квартирою та оплачувати комунальні послуги. Відповідачі проживають в даній квартирі без реєстрації.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, відповідачі проживали та користувалися комунальними послугами, але фактично їх не сплачували, що підтверджується рахунками: № 59033 від 31.01.2018 року «Чернівціводоканал» в розмірі 2483 грн. 89 коп., «Чернівціоблкомуненерго» борг на 01.01.2018року в розмірі 29115 грн. 38 коп., ПП «Санітарія» борг на 01.01.2018 року в розмірі 1861 грн. 89 коп. Усі борги покладаються згідно чинного законодавства на позивача, як власника квартири.
У відповідності зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування і розпорядження своїм майном.
У разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про виселення.
При цьому, вирішення питання про наявність правових підстав для виселення особи із житлового будинку залежить, зокрема, від вирішення питання про правомірність набуття права користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства, від ставлення до своїх обов'язків по утриманню житла, а також відношення до прав та свобод інших співмешканців.
Відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України, ст. 319, ч.1. 2 ст. 321 ЦК власник не може бути протиправно позбавлений права власності або обмежений у цьому праві, однак у передбачених законом випадках обмеження права власності можуть мати місце. У цьому випадку обмеження прав власника передбачені статтями 156, 157 ЖК. Такий висновок Верховний Суд України зробив у справі N 6-24089св06 (ухвала від 31 січня 2007 р.). Подібне у справі N 6-20552св07 (рішення від 28 травня 2008 р.).
Виселення є категорією житлового законодавства, тому при розгляді цивільних справ за позовом про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення предметом доказування є втрата права на житло, або взагалі його відсутність, або інші передбачені ЖК УРСР підстави для позбавлення права на житло.
Відповідно до ч. 4 ст. 9 ЖК ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Як встановлено в ході розгляду справи, відповідачі проживають в спірному житлі без відповідних правових підстав, не є членом родини власника та не мають права на користування жилим приміщенням, а саме квартири АДРЕСА_1, у зв'язку із чим, підлягають виселенню з нього.
Керуючись ст. 391, 405 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 169, 223,280-283 ЦПК України,суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1, НОМЕР_1, ІПН: НОМЕР_2, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Виселити ОСОБА_2, паспорт Р3226705 виданий 12.06.2008 року МВС Азердбайджана, та ОСОБА_2 ОСОБА_3 гзи з неповнолітними сином ОСОБА_6 і донькою Гюнай з квартири АДРЕСА_2, без надання іншого житлового приміщення.
Стягнути з ОСОБА_2, паспорт Р3226705 виданий 12.06.2008 року МВС Азердбайджана, та ОСОБА_2 ОСОБА_3 гзи судові витрати у розмірі 704 грн. 80 коп. на користь ОСОБА_1, НОМЕР_1, ІПН: НОМЕР_2, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_1.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернівецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
СУДДЯ Семенко О.В.