61022, м. Харків, пр. Науки, 5, телефон 096-068-16-02
12.12.2017р. Справа № 40/498
Господарський суд Донецької області у складі судді Ніколаєвої Л.В., розглянувши скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит» за вх. № 30033/17 від 21.11.2017р. на рішення та бездіяльність Центрального відділу державної виконавчої служби м. Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області
по справі № 40/498
за позовом: Державного підприємства «Ровенькиантрацит»
до відповідача: Державного підприємства «Сніжнеантрацит»
про стягнення 2 014 509,64 грн.,
за участю учасників процесу:
від позивача (скаржника): не з'явився
від відповідача: не з'явився
від органу ДВС: не з'явився
Рішенням господарського суду Донецької області від 24.01.2006р. по справі № 40/498 позовні вимоги ДП «Ровенькиантрацит» задоволено. Стягнуто з ДП «Сніжнеантрацит» на користь ДП «Ровенькиантрацит» борг в сумі 1 956 209,14 грн., збитки в сумі 58 300,80 грн., витрати по держмиту в сумі 20 145,10 грн., витрати по забезпеченню судового процесу в сумі 118 грн.
06.02.2006р. на виконання вказаного рішення господарським судом видано відповідний наказ.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 10.07.2012р. задоволено заяву ДП «Ровенькиантрацит» та здійснено заміну ДП «Ровенькиантрацит» у виконавчому провадженні на процесуального правонаступника - ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит».
Ухвалою господарського суду Донецької області від 16.05.2016р. задоволено заяву ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит» про видачу дублікату наказу господарського суду Донецької області у справі № 40/498, видано дублікат наказу від 06.02.2006р. по справі № 40/498.
21.11.2017р. за вх. № 30033/17 господарський суд одержав скаргу ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит», згідно з якою останнє просить суд скасувати постанову заступника начальника Центрального відділу державної виконавчої служби м. Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Воробйова В.В. від 30.10.2017р. у виконавчому провадженні № 51541989; зобов'язати Центральний відділ державної виконавчої служби м. Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області направити до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів за виконавчим провадженням № 51541989 з виконання наказу господарського суду Донецької області № 40/498 від 06.02.2006р.
В обґрунтування вимог скарги ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит» посилається на те, що державним виконавцем безпідставно повернуто виконавчий документ стягувачу, не виконано вимоги ЗУ «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», якими передбачено виконання рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, у разі якщо таке рішення не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та не подано до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документів та відомостей, необхідних для перерахування стягувачу коштів.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.11.2017р. для розгляду даної скарги визначено суддю Ніколаєву Л.В.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 24.11.2017р. скаргу прийнято до розгляду; судове засідання призначено на 12.12.2017р.
Представники сторін та органу ДВС про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, про що свідчать роздруківка інформації з розділу відстеження поштових відправлень сайту УДППЗ «Укрпошта» за поштовим відправленням 61022 2348203 0, оголошення про дату та час розгляду скарги, розміщене на офіційному веб-порталі Судова влада України, а також рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення 61022 2348207 3, але у судове засідання не з'явились, що в силу вимог ч.2 ст.121-2 ГПК України не перешкоджає розгляду скарги.
Розглянувши скаргу ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит» за вх. № 30033/17 від 21.11.2017р. на рішення та бездіяльність Центрального відділу державної виконавчої служби м. Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення скарги, з наступних мотивів.
Відповідно до положень ст.121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала.
Як свідчать матеріали справи, 30.10.2017р. державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу (наказу ГСДО № 40/498 від 06.02.2006р.) стягувачу (ВП №51541989) на підставі п. 7 ч.1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження». При цьому, вказана постанова мотивована тим, що об'єкти нерухомості, які належать боржнику, знаходяться на тимчасово непідконтрольній українській владі території, а тому звернути стягнення на таке майно та перевірити майновий стан боржника за місцезнаходженням нерухомого майна є неможливим; відсутністю коштів на рахунках; не виявленням транспортних засобів боржника протягом року.
Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» від 02.06.2016р. №1404-VІІ виконавчий документ повертається стягувачу, якщо боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку.
Виходячи зі змісту постанови про повернення виконавчого документу, а також з того, що, в даному випадку, боржник не є фізичною особою, суд вбачає помилковість посилання державного виконавця на п. 7 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» від 02.06.2016р. №1404-VІІ.
За таких обставин, при розгляді даної скарги суд виходить саме з підстав повернення, які зазначені у мотивувальній частині постанови про повернення виконавчого документу.
05.10.2016р. набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016р. №1404-VІІ, у п. 7 розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень якого встановлено, що виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про виконавче провадження» від 02.06.2016р. №1404-VІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За приписами ст. 10 ЗУ «Про виконавче провадження» від 02.06.2016р. №1404-VІІ заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Згідно зі ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» від 02.06.2016р. №1404-VІІ виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний:1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як часнику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: 1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; 2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; 3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; 4) за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв'язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду; 5) безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; 6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; 7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; 8) здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв'язку з виконавчим провадженням; 9) використовувати за згодою власника приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника за їхньою згодою для перевезення майна; 10) звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; 11) приймати рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень), за наявності письмової заяви стягувача; 12) звертатися до суду з поданням про розшук дитини, про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання; 13) звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб; 14) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з'явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу; 15) залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання; 16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; 17) застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис; 18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; 19) у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів; 20) залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб'єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача; 21) отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком; 22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом. Залучення для проведення виконавчих дій працівників поліції здійснюється за вмотивованою постановою виконавця, яка надсилається керівнику територіального органу поліції за місцем проведення відповідної виконавчої дії. У залученні поліції для проведення виконавчих дій може бути відмовлено лише з підстав залучення особового складу даного територіального органу поліції до припинення групового порушення громадської безпеки і порядку чи масових заворушень, а також для подолання наслідків масштабних аварій чи інших масштабних надзвичайних ситуацій. Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.
Згідно ст. 36 ЗУ «Про виконавче провадження» від 02.06.2016р. №1404-VІІ розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.
Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника (ч. 8 ст. 48 ЗУ «Про виконавче провадження» від 02.06.2016р. №1404-VІІ).
Відповідно до ст. 13 ЗУ «Про виконавче провадження» від 02.06.2016р. №1404-VІІ, п. 6 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом МЮУ від 02.04.2012р. № 512/5, в редакції від 05.10.2016р. під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Аналогічні положення містить також і ЗУ «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. №606-ХІV та Інструкція з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом МЮУ від 02.04.2012р. № 512/5 в редакціях, які діяли до 05.10.2016р.
Крім того, положеннями ст. 54 ЗУ «Про виконавче провадження» від 02.06.2016р. №1404-VІІ запроваджено право державного виконавця на звернення за інформацією про дебіторську заборгованість боржника до органів доходів і зборів. Органи доходів і зборів зобов'язані протягом трьох робочих днів з дня одержання відповідної вимоги виконавця надати виконавцю необхідні документи та інформацію.
Таким чином, наведеними приписами законодавства передбачені певні права та обов'язки державного виконавця, які останній зобов'язаний ефективно та у належному порядку реалізовувати з метою виконання рішення суду.
Згідно з п. 2 ч. 1, ч. 2 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» від 02.06.2016р. №1404-VІІ виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Про наявність обставин, зазначених у пунктах 2-6 частини першої цієї статті, виконавець складає акт.
При цьому, висновок щодо безрезультатності або неможливості розшуку майна боржника може бути обґрунтованим лише тоді, коли державний виконавець повністю реалізував надані йому права, застосував усі можливі (передбачені законом) заходи для досягнення необхідного позитивного результату.
Між тим, матеріали справи не містять та органом ДВС не надано до суду жодних доказів, що підтверджують вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішення суду у встановленому законом порядку (здійснення запитів до відповідних органів з метою виявлення банківських рахунків боржника та коштів на них, рухомого та нерухомого майна боржника, майнових прав боржника, отримання інформації про доходи боржника та про дебіторську заборгованість боржника тощо), та доказів, що підтверджують відсутність коштів та майна (або наявність лише майна, яке знаходяться на тимчасово непідконтрольній українській владі території).
Акт про наявність обставин, які стали підставою для повернення виконавчого документа, необхідність складання якого встановлено приписами ч. 2 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» від 02.06.2016р. №1404-VІІ також у матеріалах справи відсутній.
Таким чином, в порядку ст. ст. 33, 34 ГПК України органом ДВС не доведено суду вчинення всіх можливих заходів щодо виконання наказу ГСДО № 40/498 від 06.02.2006р. та, відповідно, обґрунтованість дій державного виконавця щодо повернення виконавчого документу.
Водночас, відповідно до відомостей ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності ДП «Сніжнеантрацит» є добування кам'яного вугілля (код КВЕД 05.10).
За приписами ЗУ «Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств» тимчасово, до 01.01.2019р., підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо державних вугледобувних підприємств, які підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», знімаються арешти та заборони відчуження майна у таких виконавчих провадженнях, крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв'язку з трудовими відносинами, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, стягнення аліментів та рішень про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (ч.1 ст.1 Закону).
Даний закон набрав чинності 24.05.2017р.
Вказаною нормою Закону встановлено припис виконавчому органу про вчинення дій щодо проваджень з примусового виконання рішень стосовно державних вугледобувних підприємств, що підлягають виконанню в порядку ЗУ «Про виконавче провадження», а саме, щодо зупинення таких проваджень на строк до 01.01.2019р.
Отже, дія ЗУ «Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств» розповсюджується на спірні правовідносини та має пріоритетне застосування у даному випадку.
Згідно з положеннями ст.129 Конституції України обов'язковість рішення суду визначено однією із основних засад судочинства.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Конституційний Суд України у своєму рішенні №18-рп/2012 від 13.12.2012р. вказав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Розглядаючи справу №5-рп/2013, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.06.2013р. зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012р. № 11-рп/2012).
У ч.ч.2, 4 ст.13 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
За рішеннями Європейського суду з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997р., «Савіцький проти України» від 26.07.2012р. право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання рішення залишалось невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.06.2004р. у справі «Півень проти України» суд вказав, що право на судовий розгляд, гарантований ст.6 Концепції, захищає також виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін.
Відповідно до рішення Європейського суду у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008р. (заява № 3236/03) існування заборгованості, підтверджене обов'язковим та таким, що підлягає виконанню, судовим рішенням, надає особі, на чию користь воно було винесено, «легітимні сподівання» на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить «майно» цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
У п.9.13 постанови Пленуму ВГСУ від 17.10.2012р. №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» (з наступними змінами та доповненнями) роз'яснено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє. При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.
У п.32 Інформаційного листа ВГСУ №01-08/369 від 29.06.2010р. «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України», роз'яснено, що вимога скаржника щодо скасування постанови чи іншого акта органу Державної виконавчої служби за своєю правовою природою тотожна вимозі про визнання їх недійсними. Тому у господарського суду відсутні правові підстави для відмови в задоволенні скарги лише з тієї причини, що в ній зазначається про скасування відповідної постанови (акта), а не про визнання його недійсним.
З огляду на наведене, господарський суд дійшов висновку про визнання постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 30.10.2017р. ВП №51541989 недійсною.
Щодо посилань скаржника на недотримання органом ДВС приписів ЗУ «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», як підстави для визнання недійсною постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, та вимоги скаржника про зобов'язання Центральний ВДВС м. Маріуполь ГТУЮ у Донецькій області направити до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів за виконавчим провадженням № 51541989 з виконання наказу господарського суду Донецької області № 40/498 від 06.02.2006р., суд виходить з наступного.
Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження», та особливості їх виконання.
Держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган, державні підприємства, установи, організації (далі державні підприємства) юридична особа. примусове реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі юридична особа).
Статтею 4 цього Закону встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначному Законом України «Про виконавче провадження» з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
У разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Протягом десяти днів з дня встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до пунктів 2 - 4, 9 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, але не пізніше строку, встановленого частиною другої цієї статті, керівник відповідного органу державної виконавчої служби подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України про що повідомляє у встановленому порядку стягувача.
Пунктом 7 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМУ № 845 від 03.08.2011р., визначено, що у разі наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу керівник органу державної виконавчої служби подає відповідно до Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» казначейству протягом 10 днів з дня складення державним виконавцем відповідного акта оригінал виконавчого документа разом із супровідним листом та завірені належним чином державним виконавцем копії інших матеріалів виконавчого провадження.
Отже, обов'язок органу ДВС здійснювати дії, передбачені ст. 4 ЗУ «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», п. 7 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМУ № 845 від 03.08.2011р., пов'язується із встановленням підстав, визначених положеннями п.п. 2-4, 9 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» для повернення виконавчого документа стягувачу (крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій). Оскільки наявність таких підстав, зокрема, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження», органом ДВС не доведено та судом не встановлено, господарський суд дійшов висновку про передчасність відповідних посилань скаржника та його вимоги про зобов'язання Центральний ВДВС м. Маріуполь ГТУЮ у Донецькій області направити до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів за виконавчим провадженням № 51541989 з виконання наказу господарського суду Донецької області № 40/498 від 06.02.2006р., а отже і про їх відхилення.
Керуючись ст.ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит» за вх. № 30033/17 від 21.11.2017р. на рішення та бездіяльність Центрального відділу державної виконавчої служби м. Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області задовольнити частково.
2. Визнати недійсною постанову заступника начальника Центрального відділу державної виконавчої служби м. Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Воробйова В.В. від 30.10.2017р. у виконавчому провадженні № 51541989.
3. В решті вимог скарги відмовити.
Ухвала може бути оскаржена у встановленому законом порядку.
Суддя Л.В. Ніколаєва