м. Вінниця
12 березня 2018 р. Справа № 802/360/18-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вільчинського О.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1
до: управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці
про: визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці (далі - УПФУ в м. Вінниці, відповідач), в якому позивач просить суд:
визнати протиправним рішення УПФУ в м. Вінниці №12354 від 29.09.2017 про відмову в призначенні йому (позивачеві) пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення";
зобов'язати УПФУ в м. Вінниці призначити йому (позивачу) пенсію зі зменшенням пенсійного віку на пільгових умовах відповідно до п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 22.09.2017.
Наявність підстав позову позивач пов'язує з фактом порушення його права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. На переконання позивача, відповідач неправомірно відмовив у призначенні пенсії на пільгових умовах, оскільки наявний у нього стаж роботи дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 відповідно до п. б ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 07.02.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Крім того, встановлений відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідно до вимог пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
У строк, встановлений судом, відповідач надав на адресу суду відзив, у якому заперечує проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1, вважаючи позов таким, що не підлягає задоволенню. Свою позицію відповідач мотивує тим, що у позивача відсутній необхідний пільгового стаж, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Вказано, що періоди роботи з 01.04.1988 по 30.04.1990 та з 01.01.1992 по 13.07.1998 зарахувати до пільгового стажу неможливо, оскільки зварники, газоелектрозварники не передбачені списками виробництв, цехів, професій і посад робота у яких дає право на пенсію на пільгових умовах, крім того, відсутня заробітна плата за вересень 1994 року, січень, лютий березень, липень, листопад, грудень 1996 року, з січня по грудень 1997 року, січень, лютий, квітень травень, липень 1998 року, а також відсутні дані про проведення та результати атестації робочих місць.
На підставі зазначеного відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 повністю.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив таке.
22.09.2017 позивач звернувся до УПФУ в м. Вінниці із заявою про нарахування пенсії на пільгових умовах відповідно до п. "б" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Рішенням УПФУ в м. Вінниці №12354 від 29.09.2017 про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 відповідно до п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Дане рішення про відмову у призначені пенсії на пільгових умовах мотивоване тим, що ОСОБА_1 зараховано періоди роботи з 03.09.1984 по 13.02.1987 у Вінницькому домобудівному комбінаті та з 16.02.1987 по 31.03.1988, з 01.05.1990 по 31.12.1991 у Будівельно-монтажному управлінні №4 тресту "Вінницяпромбуд" до стажу роботи, який дає право пільгового пенсійного забезпечення за Списком №2 стаття 100. Відповідно пільговий стаж ОСОБА_1 становить 5 років 2 місяці 27 днів.
Крім того, листом ГУ ПФУ у Вінницькій області від 18.08.2017 позивачеві повідомлено, що комісією з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, зараховано період роботи з 03.09.1984 по 13.02.1987, з 16.02.1987 по 31.03.1988, з 01.05.1990 по 31.12.1991 до стажу роботи, який дає право пільгового пенсійного забезпечення за Списком №2 стаття 100. Періоди роботи з 01.04.1988 по 30.04.1990 та з 01.01.1992 по 13.07.1998 зарахувати до пільгового стажу неможливо, оскільки зварники, газоелектрозварники не передбачені списками виробництв, цехів, професій і посад робота у яких дає право на пенсію на пільгових умовах, крім того, відсутня заробітна плата за вересень 1994 року, січень, лютий березень, липень, листопад, грудень 1996 року, з січня по грудень 1997 року, січень, лютий, квітень травень, липень 1998 року, а також відсутні дані про проведення та результати атестації робочих місць.
З рішенням УПФУ в м. Вінниці №12354 від 29.09.2017 про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах позивач не погодився, що стало підставою для звернення до суду.
Визначаючись щодо позову, суд виходив з такого.
Статтею 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено категорії працівників, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Пунктом "б" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-Х11 встановлено, що працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи: з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 21 року 6 місяців у чоловіків і не менше 16 років 6 місяців у жінок.
Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування": чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.
За приписами статті 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення" особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством; б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13 - 14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.
Статтею 62 Закону "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі списками № 1 та № 2 деталізоване у Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок № 383).
Відповідно до пунктів 3, 4.5 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.
Якщо атестація з 21 серпня 1992 року не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21 серпня 1997 року, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21 серпня 1992 року включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації. У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось.
Атестація робочих місць відповідно до Порядку проведення атестації та розробленими на виконання постанови № 442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 1 вересня 1992 року № 41 передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
Відповідно до положень Порядку проведення атестації відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Згідно з пунктами 1, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За приписами пункту 20 вказаного Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Відповідно до частини першої статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.
Комплексний аналіз норм Закону України "Про пенсійне забезпечення" та Порядку 637 дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту "б" статті 13 Закону є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.
Відповідно до наявних в матеріалах спарив доказів загальний трудовий стаж позивача становить 31 рік 04 місяці 03 дні.
Як уже зазначалося, рішенням УПФУ в місті Вінниці №12354 від 29.09.2017 позивачеві відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 відповідно до п. "б" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Так, позивачеві не зараховано до пільгового стажу періоди роботи з 01.04.1988 по 30.04.1990 та з 01.01.1992 по 13.07.1998, оскільки зварники, газоелектрозварники не передбачені списками виробництв, цехів, професій і посад робота у яких дає право на пенсію на пільгових умовах, крім того, відсутня заробітна плата за вересень 1994 року, січень, лютий березень, липень, листопад, грудень 1996 року, з січня по грудень 1997 року, січень, лютий, квітень травень, липень 1998 року, а також відсутні дані про проведення та результати атестації робочих місць.
Надаючи оцінку оскаржуваному рішенню, суд виходив з того, що відповідно до записів в трудовій книжці позивача 03.09.1984 ОСОБА_1 прийнятий електрозварником контактного зварювання 3 розряду у Вінницький домобудівний комбінат, 03.07.1985 йому присвоєно 4 розряд електрозварника ручної зварки. 13.02.1987 ОСОБА_1 був звільнений з вищезазначеної роботи за переводом в Будівельно-монтажне управління №4 тресту "Вінницяпромбуд" (п.5 ст.36 КЗпП УРСР).
16.02.1987 позивач прийнятий електрозварником 4 розряду в БМУ №4 тресту "Вінницяпромбуд", 01.10.1987 зв'язку з введенням нових тарифних ставок умов оплати роботи позивачеві присвоєно 4 розряд електрозварника. 14.11.1987 ОСОБА_1 переведений на посаду майстра, 01.04.1988 переведений електрозварником 4 розряду.
01.05.1990 позивачу присвоєно 5 розряд електрогазозварника, що підтверджується посвідченням №3006 виданим на його ім'я про присвоєння кваліфікації електрогазозварника п'ятого розряду, однак в трудовій книжці зазначено про присвоєння мені 5 розряд газоелектрозварника.
13.07.1998 ОСОБА_1 звільнений з роботи за власним бажанням (відповідно до ст.38 КЗпП).
Зазначені у трудовій книжці періоди роботи на Вінницькому домобудівному комбінаті та Будівельно-монтажному управлінні №4 тресту "Вінницяпромбуд" також підтверджуються архівною довідкою №4-24-30641/24-30 від 19.04.2017 архівного відділу Вінницької міської ради та архівними довідками про виплачену заробітну плату від 18.04.2017 та від 19.04.2017.
До списку № 2, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173, відносились професії газозварників та електрозварників і їхніх підручних.
Списком № 2, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 36, були передбачені професії газозварників та електрозварників ручного зварювання.
Розділом XXXII "Загальні професії" Списку № 2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, роботи в яких надає право на пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах, затвердженою постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173, передбачалися газозварювальники та їх підручні, електрозварники та їх підручні.
Розділом XXXIII "Загальні професії" Списку № 2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, роботи в яких надає право на пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах, затвердженою постановою Ради Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року №2 10, передбачалася посада "електрозварник".
Постановою Кабінету Міністрів від 11 березня 1994 року № 162 "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах" затверджено Список № 2 виробництв, цехів, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, в якому у розділі XXXIII "Загальні професії" передбачені електрозварники та газозварники.
З огляду на зазначене суд доходить висновку, що професія електрогазозварника (газоелектрозварника) в спірний період була передбачена у всіх Списках № 2.
Відповідно до єдиного тарифно-кваліфікаційного довідника робіт та професій робітників, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР і ВЦРПС 16.01.1985 № 17/2-54 професія зварника не визначена, як окрема професія, є загальною професією, яка об'єднує назви професій пов'язаних зі зварюванням металів і є загальним поняттям для електрозварника ручного зварювання, електрогазозварника, газозварника і електрозварника на напівавтоматичних і автоматичних машинах. Вказаний нормативно-правовий акт дає підстави для ствердження, що професія зварника, газозварника та електрозварника, газоелектрозварника є тотожною професією, тому не може бути підставою для відмови у зарахуванні до спеціального стажу.
Крім того, наявні дані про проведення та результати атестації робочих місць позивача в спірний період роботи.
Факт того, що позивач проходив атестацію робочого місця, підтверджується наказами № 56 від 20.12.1993 про результати атестації робочих місць працівників КП "БМУ № 4" з додатом-переліком професій, які користуються додатковими пільгами, та № 34 від 13.06.1998 про проведення атестації робітників на пільгове пенсійне забезпечення по Списку № 1, № 2.
В матеріалах справи наявний архівний витяг від 13.12.1993, у якому зазначено віднести до Списку № 2 професію газозварника ручної зварки та вказано особу позивача, а також архівний витяг від 15.06.1998, у якому зазначено Список працівників КП "БМУ-4", робочі місця яких підлягають переатестації у 1998, серед яких ОСОБА_1 газоелектрозварник ручної зварки.
Як уже зазначалося, у зв'язку з відсутністю відомостей в архівних довідках Архівного відділу Вінницької міської ради про нарахування заробітної плати позивачу не підтверджено пільговий характер роботи за вересень 1994 року, січень, лютий, березень, липень, листопад, грудень 1996 року, з січня по грудень 1997 року, січень, лютий, квітень, травень, липень 1998 року.
Разом з тим, трудовою книжкою доведено пільговий характер роботи позивача, відомостей щодо його звільнення у цей період трудова книжка не містить, відомості про надання позивачу безоплатних відпусток або документів, що в цей період він не працював, - в матеріалах справи відсутні.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку що у Пенсійного органу були відсутні підстави для незарахування до пільгового стажу позивача періоди роботи з 01.04.1988 по 30.04.1990 та з 01.01.1992 по 13.07.1998.
Зазначений висновок суду узгоджується з позицією Верховного суду, викладеною в постанові від 20.02.2018 у справі №234/13910/17 (К/9901/2744/17).
Наявні у справі докази підтверджують обставини, з якими пов'язане виникнення у позивача права на зарахування його пільгового стажу та призначення пенсії на пільгових умовах.
Таким чином, за наявності у позивача права на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2, рішення УПФУ в м. Вінниці № 12354 від 29.09.2017 є протиправним та підлягає скасуванню.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства ("STRETCH v. THE UNITED KINGDOM " № 44277/98).
У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("MALTZAN (FREIHERR VON) AND OTHERS v. GERMANY " № 71916/01, 71917/01 та 10260/02).
У пункті 52 рішення у справі "Щокін проти України" (№ 23759/03 та № 37943/06) Європейський суд з прав людини зазначив, що тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд однак зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі "Скордіно проти Італії" ("Scordino v. Italy"№ 36813/97).
Відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого важливого фінансового питання, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.
У вказаному рішенні Європейський суд з прав людини, з посиланням на закріплений в законодавстві України принцип in dubio pro tributario, зазначив, що органи державної влади повинні віддавати перевагу найбільш сприятливому для людини та громадянину тлумаченню національного законодавства.
Крім того, практикою Європейського суду з прав людини сформовано підхід щодо розуміння правової визначеності як засадничої складової принципу верховенства права. Зокрема, у пункті 61 Рішення "Брумареску проти Румунії" Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип правової визначеності є складовою верховенства права ("Brumarescu v. Romania" № 28342/95). Крім цього, у пункті 109 справи "Церква Бессарабської Митрополії проти Молдови" Суд зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку ("Metropolitan Church of Bessarabia and Others v. Moldova" № 45701/99).
Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту шляхом зобов'язання відповідача вчинити дії, варто зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства"(Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02).
Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Виходячи з вищенаведеного, суд доходить до висновку, що вимога позивача щодо зобов'язання відповідача призначити позивачеві пенсію з 22.09.2017 є обґрунтованою.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено правомірність пред'явленого позову, а відповідачем доводи позовної заяви не були спростовані, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.
Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з того, що згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак, на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань УПФУ в м. Вінниці понесені ним судові витрати зі сплати судового збору.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці №12354 від 29.09.2017 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці призначити ОСОБА_1 пенсію зі зменшенням пенсійного віку на пільгових умовах відповідно до п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 22.09.2017.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (21000, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки НОМЕР_1) судові витрати за сплату судового збору в загальному розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці (21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, код ЄДРПОУ 37979905).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович