вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua
"13" березня 2018 р. Справа№ 910/15213/17
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Михальської Ю.Б.
суддів: Корсакової Г.В.
Тищенко А.І.
секретар судового засідання: Ніконенко Ю.А.
за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 13.03.2018.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична агенція «Лінія захисту»
на рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2017 (повний текст складено 08.12.2017)
у справі №910/15213/17 (суддя Ковтун С.А.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична агенція «Лінія захисту»
до 1) Державної казначейської служби України;
2) Головного управління національної поліції у місті Києві
про стягнення 5 510 988,73 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична агенція «Лінія захисту» (далі, позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної казначейської служби України (далі, відповідач-1) та Головного управління національної поліції у м. Києві (далі, відповідач-2) про стягнення 5 467 192,73 грн. збитків та 43 796,00 грн. моральної шкоди.
Позовні вимоги мотивовані неправомірною, на думку позивача, бездіяльністю відповідача-2, яка полягає у тривалому здійсненні розслідування у кримінальному провадженні щодо посадових осіб Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві за фактом невиконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва про повернення вилученого останніми під час обшуку предметів і документів, внаслідок чого позивачу заподіяна шкода.
Обґрунтовуючи розмір шкоди, стягнення якої є предметом позову, позивач посилається на те, що 5 331 566,98 грн. є упущеною вигодою, а 135 625,75 грн. - реальними збитками.
Упущена вигода у розмірі 5 331 566,98 грн. полягає, на думку позивача, у тому, що відсутність документів, а саме: розподільчого балансу, вилученого слідчими Податкової міліції Державної податкової інспекції у Голосіївському районі під час обшуку, унеможливило надання його суду у господарській справі № 41/489 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична агенція «Лінія захисту» до Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» про стягнення 5 331 566,98 грн., внаслідок чого провадження у даній справі було припинено 27.09.2011 на підставі пункту 6 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Реальні збитки у розмірі 135 625,75 грн. це є вартість вилучених під час обшуку предметів, а саме: ноутбука «Sоnу» модель РCG-812ІІV, ноутбука «Samsung» модель X10рlуs, ноутбука «Sоnу» модель РCG-sв4р(І шт.), системного блоку, флеш-пам'яті Prestigic, печаток суб'єктів підприємницької діяльністю (7 шт.), папок-швидкозшивачів (41 шт.).
Також, на думку позивача, відповідач-2 повинен відшкодувати позивачеві 43 796,00 грн. моральної шкоди, оскільки неправомірні дії відповідача-2 призвели до погіршення ділової репутації товариства у суспільстві, формування негативної оцінки її як суб'єкта цивільних та господарських відносин.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.10.2017 у справі №910/15213/17 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Рішення суду мотивоване тим, що бездіяльність та рішення працівників слідчого відділу Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві та слідчого відділу Голосіївського управління поліції Головного управління Нацполіції у м. Києві не пов'язані жодним чином з втратою майна та документів позивачем, оскільки предметом злочину, передбаченого статтею 382 Кримінального кодексу України, є судовий акт, який було прийнято в установленому законом порядку судом. Встановлення та притягнення до кримінальної відповідальності осіб, винних в скоєнні даного злочину, не матиме наслідком відновлення майнових прав позивача. Таким чином, відсутній причинний зв'язок між бездіяльністю та рішеннями відповідача-2 та заподіяною шкодою позивачу, що є підставою для відмови у позові.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична агенція «Лінія захисту» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2017 у справі №910/15213/17 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що саме бездіяльність слідчих СВ ГУП ГУ НП України в м. Києві щодо не вчинення жодних дій, направлених на розкриття злочину у кримінальному провадження №12015100010003026, не проведення досудового слідства у розумні строки, незаконне закриття кримінального провадження №12015100010003026 призвело до того, що позивач не зміг скористатись своїм правом, передбаченим статтею 128 Кримінального процесуального кодексу України, та звернутись з цивільним позовом про відшкодування йому матеріальної та моральної шкоди у кримінальному процесі. Отже, відповідачем позивачу була нанесена матеріальна шкода у загальному розмірі 5 467 192,73 грн., що складається з суми грошових коштів у розмірі 5 331 566,98 грн., які є упущеною вигодою, та 135 625,75 грн. реальних збитків (вартості неповернутого майна). Підставами стягнення моральної шкоди, як зазначив позивач, є стаття 56 Конституції України, статті 23, 1174 Цивільного кодексу України, стаття 225 Господарського кодексу України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична агенція «Лінія захисту» було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Корсакової Г.В., Тарасенко К.В.
Згідно з частиною 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2018 відкрито апеляційне провадження у справі №910/15213/17, розгляд справи призначено на 15.02.2018.
У зв'язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці, розпорядженням начальника відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2018 №09.1-08/409/18 призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, апеляційну скаргу позивача в даній справі передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Михальської Ю.Б., суддів: Корсакова Г.В., Тищенко А.І.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2018 прийнято справу №910/15213/17 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична агенція «Лінія захисту» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2017 до провадження у наступному складі колегії суддів: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Корсакова Г.В., Тищенко А.І.; розгляд справи призначено на 13.03.2018.
Представник відповідача-1 у судове засідання, призначене на 13.03.2018, не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.
Враховуючи те, що у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення відповідача-1 про дату, час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги та з огляду на відсутність передбачених статтею 202 Господарського процесуального кодексу України підстав для відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.
У відповідності до вимог частини 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд її задовольнити, рішення суду скасувати, позов задовольнити повністю.
Представник відповідача-2 письмового відзиву на апеляційну скаргу суду не надав, у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити оскаржене рішення суду без змін.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
Як підтверджується матеріалами справи, 16.03.2011 Слідчим відділенням Податкової міліції Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва було проведено обшук приміщення адвоката ОСОБА_2, розташованого за адресою АДРЕСА_1, та вилучено під час обшуку предмети та документи, що перелічені у Протоколі обшуку від 16.03.2011 та додатках до нього.
Правомірність дій працівників податкової міліції Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва щодо неповернення вилученого 16.03.2011 майна була предметом судового розгляду Окружним адміністративним судом міста Києва у справі №2а-9184/12/2670 за позовом ОСОБА_2 до слідчого відділення податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва в особі слідчого Концедайло В.Ю., постановою якого від 07.09.2012 позов задоволено, визнано протиправними дії слідчого СВ ПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ОСОБА_3 по проведенню досудового слідства по кримінальній справі №71-00212, визнано протиправними відмову слідчого СВ ПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ОСОБА_3 у поверненні ОСОБА_2 предметів та речей, вилучених співробітниками СВ ПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва під час обшуку від 16.03.2011 за адресою: АДРЕСА_2, ухвалено повернути ОСОБА_2 всі вилучені під час обшуку 16.03.2011 в приміщенні, розташованому за адресою: АДРЕСА_1, предмети та документи, що перелічені у протоколі обшуку від 16.03.2011 та додатках до нього.
На виконання цієї постанови Окружний адміністративний суд м. Києва видав виконавчий лист від 13.02.2014 по справі № 2а-9184/12/2670, за яким стягувачем є ОСОБА_2, а боржником - слідчий слідчого відділення податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва ОСОБА_3.
11.06.2014 відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції відкрите виконавче провадження ВП №43561563 про примусове виконання виконавчого листа, виданого Окружним адміністративним судом міста Києва від 13.02.2014 по справі №2а-9184/12/2670.
17.12.2014 ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №2а-9184/12/2670 замінено сторону виконавчого провадження, а саме: боржника у виконавчому провадженні слідчого відділення податкової міліції Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва ОСОБА_3 на Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.
У зв'язку з невиконанням рішення суду, 03.03.2015 державний виконавець виніс подання до Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві щодо розгляду питання про притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.
За результатами розгляду даного подання Голосіївським РУ ГУ МВС України в м. Києві 26.03.2015 було зареєстроване кримінальне провадження за номером №12015100010003026 за ознаками кримінального правопорушення у діях посадових осіб Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, передбаченого статтею 382 Кримінального кодексу України, за невиконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва по справі №2а-9184/12/2670 від 07.09.2012.
Досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні на даний час не завершено, особи, підозрювані у вчиненні злочину, не встановлені, що також визнається сторонами.
Бездіяльність та рішення працівників слідчого відділу Голосіївським РУ ГУ МВС України в м. Києві та слідчого відділу Голосіївського управління поліції Головного управління Нацполіції у м. Києві, яке на даний час здійснює розслідування у кримінальному провадженні № 12015100010003026, були предметом судових розглядів, за результатами яких ухвалювались судові рішення про визнання бездіяльності незаконною та скасування рішень: ухвала Голосіївського районного суду міста Києва від 17.11.2015, ухвала Голосіївського районного суду міста Києва від 12.06.2017, ухвала Голосіївського районного суду міста Києва від 18.04.2017.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги та доводи апеляційної скарги, позивач зазначає, що бездіяльність відповідача-2, яка полягає у тривалому здійсненні розслідування у кримінальному провадженні №12015100010003026 щодо посадових осіб Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві за фактом невиконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва про повернення вилученого останніми під час обшуку предметів і документів, призвела до завдання позивачу матеріальної та моральної шкоди у заявленому ним розмірі.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно з положеннями статті 1 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній станом на дату прийняття оскарженого рішення, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відшкодування шкоди.
Відповідно до частини 1 статті 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Статтею 1173 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (стаття 1174 Цивільного кодексу України).
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, заподіяну органом державної влади, зокрема, органом дізнання, досудового розслідування, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 Цивільного кодексу України.
Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 Цивільного кодексу України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 Цивільного кодексу України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини 6 цієї статті.
Так, згідно частини 6 статті 1176 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній чи юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.
Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання недоговірної шкоди передбачено статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливо лише при наявності певних, передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою цивільно-правової відповідальності.
Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Збитки - це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України.
Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Причинний зв'язок, як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяння збитків, між протиправною поведінкою та шкодою виражається в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. Тільки за умови наявності такого зв'язку виникає відповідальність юридичної особи за шкоду, завдану з вини її працівників.
Отже не будь-які неправомірні дії або бездіяльність працівника юридичної особи є підставою для покладення відповідальності на юридичну особу, а тільки ті, які перебувають у причинно-наслідковому зв'язку з понесеною шкодою.
Слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.
При цьому, обов'язок доказування та подання доказів як відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній станом на дату прийняття оскарженого рішення, так і відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України у редакції, що набрала чинності 15.12.2017, розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.
Як вбачається із матеріалів справи, завдані збитки позивачу, відповідно до його вимог, полягають у відсутності майна та документів.
Однак, як вірно встановив суд першої інстанції, відсутність документів та майна є наслідком дій осіб, що призвели до їх втрати. Саме такі дії осіб мають прямий причинно-наслідковий зв'язок із заподіяними збитками.
Водночас, бездіяльність та рішення працівників слідчого відділу Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві та слідчого відділу Голосіївського управління поліції Головного управління Нацполіції у м. Києві не пов'язані жодним чином з втратою майна та документів позивачем, оскільки предметом злочину, передбаченого статтею 382 Кримінального кодексу України, є судовий акт, який було прийнято в установленому законом порядку судом. Встановлення та притягнення до кримінальної відповідальності осіб, винних в скоєнні даного злочину, не матиме наслідком відновлення майнових прав позивача.
Таким чином, в даному випадку відсутній причинний зв'язок між бездіяльністю та рішеннями відповідача-2 та заподіяними збитками позивачу.
Посилання скаржника на те, що не проведення досудового слідства у розумні строки, незаконне закриття кримінального провадження №12015100010003026, призвело до того, що позивач не зміг скористатись своїм правом, передбаченим статтею 128 Кримінального процесуального кодексу України, та звернутись з цивільним позовом про відшкодування йому матеріальної та моральної шкоди у кримінальному процесі оцінюються судом критично, оскільки на даний час досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні не завершено, що сторонами не заперечувалось, постанова про закриття кримінального провадження №12015100010003026 скасована ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 18.04.2017 у справі № 752/6247/17.
Поруч із вищевикладеним, колегія суддів наголошує, що при обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум, або інших цінностей, якби права позивача не були порушені. Нічим не підтверджені розрахунки про можливі доходи до уваги братися не можуть. Розмір упущеної вигоди повинен визначатися з урахуванням часу, протягом якого тривали протиправні дії відповідача, розумних витрат на отримання доходів, які позивач поніс би, якби не відбулося порушення права.
Позивач, вимагаючи відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, повинен довести, що за звичайних обставин він мав реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу, при цьому, протиправні дії відповідача є причиною, а збитки, які виникли, - наслідком такої протиправної поведінки.
Однак, позивачем належними та допустимими доказами не доведено, що заявлені ним збитки в сумі 5 331 566,98 грн. у формі упущеної вигоди були понесені останнім саме у період та в результаті тривалого здійснення розслідування у кримінальному провадженні №12015100010003026 щодо посадових осіб Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві за фактом невиконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва про повернення вилученого останніми під час обшуку предметів і документів.
Навпаки, як вбачається із матеріалів справи, вимоги позивача про стягнення упущеної вигоди базуються лише на твердженнях про стягнення грошових коштів у розмірі 5 331 566,98 грн., які були предметом розгляду справи №41/489. При цьому, суд звертає увагу, що саме лише звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична агенція «ЛЗ» з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» заборгованості у розмірі 5 331 566,98 грн. на підставі договорів №А-0605/03 від 06.05.2003, №А-1908/03 від 23.12.2003, №12/3-07 від 15.06.2007, за відсутності прийнятого за наслідками розгляду справи №41/489 рішення по суті спору, не означає правомірність та обґрунтованість вимог позивача.
Поруч із цим, як уже зазначалося, бездіяльність та рішення працівників слідчого відділу Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві та слідчого відділу Голосіївського управління поліції Головного управління Нацполіції у м. Києві не пов'язані жодним чином з втратою майна та документів позивачем, а тому заявлення позивачем до стягнення з відповідачів збитків у зв'язку з втратою неповернутих предметів та документів, вилучених під час обшуку 16.03.2011, на суму 135 625,75 грн., є безпідставним.
Що стосується заявленої позивачем моральної шкоди в розмірі 43 796,00 грн., понесеної ним у зв'язку з незаконною бездіяльністю органів слідства, яка, як стверджує позивач, полягає у порушенні його законних немайнових прав, що призвело до погіршення ділової репутації товариства у суспільстві, формування негативної оцінки позивача як суб'єкта цивільних та господарських відносин, призвело до зменшення кількості контрагентів, споживачів послуг, зменшення прибутку товариства, суд зазначає наступне.
Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду встановлені статтею 1167 Цивільного кодексу України, згідно з частиною 1 якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно з частинами першою та другою статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні ділової репутації юридичної особи.
У постанові Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Однак, звертаючись з вимогою про відшкодування моральної шкоди, позивач не надав суду належних доказів, які б свідчили про приниження внаслідок бездіяльністю органів слідства ділової репутації позивача або наявності втрат немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням його ділової репутації у суспільстві, перед клієнтами та контрагентами, формуванням негативної оцінки позивача як суб'єкта господарських та цивільних відносин, що призвело до зменшення кількості контрагентів, споживачів послуг, прибутку товариства.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки позивачем не доведено належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами відповідно до норм статей 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України наявність всіх елементів складу правопорушення (протиправність поведінки, шкода, причинний зв'язок між ними) для застосування такої міри деліктної відповідальності як відшкодування шкоди, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична агенція «Лінія захисту» до Державної казначейської служби України та Головного управління національної поліції у місті Києві про стягнення матеріальної і моральної шкоди не підлягають задоволенню у повному обсязі.
Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки останні не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.
Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається, враховуючи обставини, викладені у мотивувальній частині постанови. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична агенція «Лінія захисту» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України судом апеляційної інстанції не виявлено.
Щодо розподілу судових витрат, суд відзначає наступне.
Відповідно до пункту 13 частини 2 статті 3 Закону України «Про судовий збір» у редакції, чинній станом на дату подання позовної заяви, прийняття оскарженого рішення та подання апеляційної скарги, судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
Згідно пункту 4.5. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», положення якого підлягали застосуванню під час вирішення справи судом першої інстанції, у випадках коли позивач звільнений від сплати судового збору, якщо позов залишено без задоволення, - судовий збір не стягується.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична агенція «Лінія захисту» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2017 у справі №910/15213/17 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2017 у справі №910/15213/17 залишити без змін.
Матеріали справи №910/15213/17 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 15.03.2018.
Головуючий суддя Ю.Б. Михальська
Судді Г.В. Корсакова
А.І. Тищенко