вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua
"06" березня 2018 р. Справа№ 910/17259/17
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гаврилюка О.М.
суддів: Коротун О.М.
Суліма В.В.
при секретарі судового засідання: Головатенко А.В.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу Міністерства оборони України
на рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2017, повний текст якого підписаний 28.12.2017
у справі № 910/17259/17 (суддя - Ковтун С.А.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АБІТ-ТЕКС»
до Міністерства оборони України
про внесення змін до договору,-
Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.12.2017 у справі №910/17259/17 позов задоволено частково.
Внесено зміни в договір № 286/3/17/19 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) від 12.04.2017, укладений між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю «АБІТ-ТЕКС», шляхом викладення пункту 1.2 у новій редакції. Внесено зміни в додаток 1 до договору від 12.04.2014 № 286/3/17/19 "Рознарядка Міністерства оборони України за Специфікацією", в частині строку відвантаження, встановивши строк: "До 06.08.2017 (включно)".
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Міністерства оборони України звернулося до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2017 у справі № 910/17259/17 та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «АБІТ-ТЕКС» відмовити.
Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з'ясуванням всіх обставин справи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2017 у справі № 910/17259/17.
Заперечень проти відкриття апеляційного провадження на час винесення ухвали до суду не надійшло.
08.02.2018 від позивача через відділ канцелярії суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2017 - без змін.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2018 завершено підготовчі дії у справі № 910/17259/17 призначено справу до розгляду на 06.03.2018.
06.03.2018 через відділ канцелярії суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з відрядженням директора.
Київський апеляційний господарський суд розглянувши клопотання, дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, враховуючи наступне.
Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Відтак неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для задоволення клопотання про відкладення розгляду справи.
Розглядом поданого клопотання про відкладення розгляду справи, встановлено, що підстави для його задоволення відсутні, у зв'язку із викладеним вище та тим, що керівник позивача не був позбавлений права направити у судове засідання свого представника.
Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
Згідно із ч. 12 ст. 270 ГПК України, в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства та інших законодавчих актів», неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце справи, не перешкоджає розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, які містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, враховуючи, що в ухвалі Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2018 доведено до відома учасників апеляційного провадження, що нез'явлення їх представників в засідання судової колегії, не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги, судова колегія ухвалила розглядати апеляційну скаргу за відсутності представників позивача та відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Згідно із ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК Ураїни суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.
Як підтверджується матеріалами справи, 12.04.2017 між Міністерством оборони України (замовник) і Товариством з обмеженою відповідальністю «АБІТ-ТЕКС» (постачальник) було укладено договір №286/3/17/19 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язується у 2017 році поставити замовнику футболки та сорочки (1833) (лот 3. 18332000-5 (сорочка бойова, вид 3, тип 4) далі - товар), а замовник забезпечити приймання на оплату товару в асортименті, кількості, у строки (терміни), вказані у договорі (пункт 1.1 договору).
Відповідно до змісту п. 1.2 договору від 12.04.2017 строк поставки товару сторонами був визначений до 30.06.2017 (включно).
Пунктом 9.5 договору передбачено, що продовження строку (терміну) виконання зобов'язань (постачання товару, виконання робіт, надання послуг) можливе у випадку істотної зміни обставин, які впливають на можливість виконання своїх обов'язків за договором у разі, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не укладали б договір, або уклали б його на інших умовах. У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору він може бути змінений або розірваний за згодою сторін.
Доказом виникнення істотної зміни обставин, які впливають на можливість виконання своїх зобов'язань за договором є відповідний документ виданий Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами (п. 9.6 договору).
Згідно з п. 11.1 договору цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2017 (включно), а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення.
Пунктом 12.5 договору встановлено, що зміни і доповнення до договору вносяться тільки у письмовій формі шляхом укладення відповідних додаткових угод, які будуть додаватися до тексту договору як невід'ємні його частини.
В обґрунтування своїх позовних вимог, Товариство з обмеженою відповідальністю «АБІТ-ТЕКС» посилається на неможливість виконання зобов'язань за договором в частині поставки товару у строк до 30.06.2017 (включно), у зв'язку із порушенням строків проведення процедури закупівлі, а тому, на думку останнього, він має право на внесення змін в договір в частині продовження строку виконання зобов'язання.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що відсутність погодження між сторонами продовження терміну поставки товару за договором порушує співвідношення майнових інтересів сторін, як наслідок позбавить позивача можливості виконати належним чином свої зобов'язання за договором, а відповідача можливості отримати необхідний товар, на що відповідно розраховували сторони при укладенні договору. З умов договору в запропонованій позивачем редакції слідує, що останній не містить положень про покладення ризиків зміни обставин як на позивача, так і на відповідача, оскільки зміна строків поставки не тягне за собою таких наслідків, як збільшення вартості продукції.
Проте, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не погоджується з такими висновками господарського суду першої інстанції, зважаючи на наступне.
За приписами статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 цього Кодексу визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до вимог статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Частиною 1 статті 651 Цивільного кодексу України також передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Вимогами статті 652 цього Кодексу унормовано, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що укладаючи договір сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей. Проте, під час виконання договору можуть виявлятись обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладенні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін.
При укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, при яких він буде виконуватися.
Інтереси сторін можуть порушуватись будь-якою зміною обставин, що виникають у ході виконання договору, проте, лише істотна зміна обставин визнається підставою для вимоги про зміну чи розірвання договору.
Зміна обставин вважається істотною, тільки якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Позивач, підписуючи договір про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) № 286/3/17/19 від 12.04.2017 та додаткову угоди № 1 від 12.04.2017 до нього, усвідомлював, що кінцевою датою поставки товару є 30.06.2017 (включно), а отже повинен був розумно оцінити вказану обставину.
Матеріали справи не містять зауважень, письмових пропозицій тощо, щодо кінцевої дати постачання товару, тобто позивач, підписавши спірний договір поставки, погодив всі істотні умови договору.
Крім цього, як зазначено вище, істотною буде вважатися лише та зміна обставин, за якої сторони, якщо б могли її передбачити, не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
У даному випадку, позивач, враховуючи дату укладення договору, знав про кінцевий термін виконання свого зобов'язання, та підписав договір, тобто погодився із терміном поставки товару - до 30.06.2017 (включно).
Також, колегія суддів звертає увагу на те, що з моменту внесення гарантії позивач погодився з фактом перенесення строку початку виконання замовлення, з огляду на наступне.
Особливості укладання договорів за державним замовленням (державних контрактів) визначаються Законом України "Про публічні закупівлі" та Законом України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони".
Пунктом 20 ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що публічна закупівля - придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом.
Разом з тим, згідно з п. 5 ст. 1 "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю - договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про публічні закупівлі" забороняється придбання товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, визначених цим Законом, та укладання договорів, які передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, визначених цим Законом. Замовник не має права ділити предмет закупівлі на частини з метою уникнення проведення процедури відкритих торгів або застосування цього Закону.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони" відбір учасників для проведення переговорної процедури закупівлі (далі - відбір) - процес визначення учасника переговорів шляхом проведення електронного аукціону.
Частиною 5 статті 3 Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони" визначено, що одночасно з розміщенням оголошення про проведення відбору замовник також оприлюднює проект договору про закупівлю.
Отже, приписи вищезазначених законів встановлюють особливості, процедури, строки та інші умови, додержання яких є необхідністю для укладання договорів за державним замовленням. Тобто, встановлюють всі обставини та дії, які передують укладанню зазначених вище договорів.
З матеріалів справи вбачається, що оголошення про здійснення переговорної процедури закупівлі футболок та сорочок (1833) (лот 3. 18332000-5 (сорочка бойова, вид 3, тип 4) було опубліковано 07.02.2017 на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівлі (www.prozorro.gov.ua).
В опублікованій інформації було зазначено кількість товару - 10 000 шт., період поставки - з 15.02.2017. по 30.06.2017.
Згідно із первинною редакцією оголошення про проведення відбору учасників на закупівлю футболок та сорочок (1833) (лот.2 Сорочки 18332000-5 (Сорочка бойова, вид 3, тип 4) свої цінові пропозиції учасники відбору мали право подавати до 15.02.2017.
Протоколом засідання тендерного комітету Міністерства оборони України вносились зміни до оголошення. Зокрема, кінцевою датою подання цінових пропозицій учасників була встановлена дата - 14.03.2017.
Частиною 1 статті 24 Закону України "Про публічні закупівлі" встановлено, що замовник має право зазначити в оголошенні про проведення процедури закупівлі та в тендерній документації вимоги щодо надання забезпечення тендерної пропозиції. У разі якщо надання забезпечення тендерної пропозиції вимагається замовником, в тендерній документації повинні бути зазначені умови його надання, зокрема вид, розмір, строк дії та застереження щодо випадків, коли забезпечення тендерної пропозиції не повертається учаснику. У такому разі учасник під час подання тендерної пропозиції одночасно надає забезпечення тендерної пропозиції. Розмір забезпечення тендерної пропозиції у грошовому виразі не може перевищувати 0,5 відсотка очікуваної вартості закупівлі у разі проведення торгів на закупівлю робіт та 3 відсотки - у разі проведення торгів на закупівлю товарів чи послуг на умовах, визначених тендерною документацією.
Так, відповідно до вимог ст.24 Закону України "Про публічні закупівлі" та оголошення про проведення закупівлі, цінова пропозиція учасників мала бути забезпечена безумовною безвідкличною банківською гарантією у розмірі 140 400,00 грн.
Цінова пропозиція Товариства з обмеженою відповідальністю "АБІТ-ТЕКС" 14.03.2017, була забезпечена відповідною банківською гарантією №Г-2017/1413, яка міститься в матеріалах справи.
Таким чином, з моменту внесення гарантії позивач погодився з фактом перенесення строку початку виконання замовлення, як було зазначено в першочерговому повідомлені, а тому позивач в повній мірі прийняв ризик можливості невиконання зобов'язання в строк.
Відповідно до п.4 ч.4 ст.36 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків продовження строку дії договору та виконання зобов'язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі.
Пунктом 9.5 договору сторони при підписанні договору погодили, що продовження строку (терміну) виконання зобов'язання (постачання товару, виконання робіт, надання послуг) можливе лише у випадку істотної зміни обставин, які впливають на можливість виконання своїх обов'язків за Договором у разі, якщо вони змінились на стільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не укладали б договір, або уклали б його на інших умовах. У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладанні договору він може бути змінений або розірваний за згодою сторін.
Так, за змістом пункту 9.6 договору сторони погодили, що доказом істотної зміни обставин, які впливають на можливість виконання свої обов'язків за договором є відповідний документ виданий Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами.
Позивачем до суду першої інстанції було надано Висновок Чернігівської регіональної торгово-промислової палати про виникнення і існування документально підтверджених об'єктивних обставин від 17.07.2017 №ЧК-485, в якому зазначено про унеможливлення виконання зобов'язань, передбачених умовами договору, спричинене виникненням документально підтверджених обставин, які зумовлюють об'єктивну необхідність продовжити передбачений договором строк виконання зобов'язань щодо передання товару, зокрема: неодноразове прийняття Тендерним комітетом Міністерства оборони України рішень щодо перенесення кінцевої дати подання цінових пропозицій загалом на 27 календарних днів, а також затягування та зволікання з боку Тендерного комітету Міністерства оборони України після проведеного електронного аукціону загалом на 15 календарних днів, що призвело до зменшення на 42 календарних дня часу необхідного для виготовлення та поставки Товару за Договором, та які на поточну дату продовжують діяти, документально підтверджені об'єктивні обставини, що спричинили продовження строку виконання зобов'язань щодо передання товару мають об'єктивний невідворотний характер, який у даних умовах не залежить від волі, бажань і дій ТОВ «АБІТ-ТЕКС» і свідчить про прямий причинно-наслідковий зв'язок з фактом потреб матеріально-технічних засобів речової служби, у термін до 30.06.2017.
Як вбачається із матеріалів справи, строком виконання позивачем своїх зобов'язань за договором є 30.06.2017 (включно). Проте, позивач звернувся до Чернігівської регіональної торгово-промислова палати з запитом лише 11.07.2017, тобто після настання строку виконання зобов'язань за договором.
Вказаний висновок було видано також після спливу кінцевої дати постачання товару.
При цьому, саме після того як минув кінцевий термін постачання товару за договором, зазначений висновок Чернігівської регіональної торгово-промислової палати разом із пропозицією про внесення змін до договору були направлені позивачем на адресу відповідача 21.07.2017, тобто через 21 день від кінцевої дати виконання своїх зобов'язань.
Відповідно, із даним позовом позивач звернувся до суду також після спливу строку виконання свого зобов'язання з поставки.
Крім того, позивачем не надано доказів, які підтверджують, що протягом строку постачання за договором, а саме з 15.02.2017 по 30.06.2017., були об'єктивні обставини, що спричинили необхідність продовження такого строку поставки, в тому числи обставини непереборної сили.
Посиланням позивача на обставини неможливості поставки товару у строк - те що, останній не може розпочати виробництво товару відразу після підписання договору (12.04.2017), оскільки за 10 днів має повідомити замовника про обставини визначені п. 3.1 договору, отже виготовлення товару впродовж перших 10 днів дії договору не є можливим, та те що фактично передбачені договором мінімальні «процедурні» строки (тобто строки на повідомлення та запрошення Замовника), яких неможливо уникнути жлдним чином, складають: 10 календарних днів (до початку виробництва) + 15 календарних днів (на затвердження робочих зразків) + 2 робочі дні (на повідомлення про прийняття за якістю) + 2 робочі дні (на повідомлення про прийняття за кількістю) = 25 календарних днів + 4 робочих дні, тобто сукупно мінімум 29 календарних днів. При цьому, вказаний строк не включає в себе «виробничий» час, тобто час необхідний на закупівлю сировини, комплектуючих та на виготовлення , оцінюється судом критично, враховуючи викладене та наступне
Як унормовано частиною першої статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 названого Кодексу і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому,зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Разом з тим, оцінюючи обставини справи колегія суддів враховує, що відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Таким чином, юридична особа здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, а тому, укладаючи спірний договір з строком поставки до 30.06.2017, позивач повинен був оцінити погоджений сторонами строк виконання зобов'язання з поставки товару та відповідно об'єктивно оцінити можливість виконання такого зобов'язання у вказаний строк.
Слід зазначити, що колегія суддів Київського апеляційного господарського суду розглянула висновок Чернігівської регіональної торгово-промислової палати №ЧК-485 від 17.07.2017, як належний та допустимий доказ з урахуванням приписів п.4 ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» та умов договору та дійшла висновку, що зазначений висновок не є підставою для внесення змін до договору. Також, слід зазначити, що позивачем не надано суду належних і допустимих доказів, на підтвердження наявності одночасно чотирьох умов, визначених в частині 2 статті 652 Цивільного кодексу України, відповідно до яких укладений між сторонами договір може бути змінений за рішенням суду.
Позивач в момент укладання договору усвідомлював об'єктивні обставини неможливості виконання останнім зобов'язань в строк. Передбачений договором. Тобто, обставини, на підставі, яких позивач просить внести зміни до договору, а саме продовження строку постаки, існували і на момент підписання договору, і на момент забезпечення банківською гарантією цінової пропозиції.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/14628/17.
Дослідивши обставини справи у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АБІТ-ТЕКС» про внесення змін до договору № 286/3/17/19 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) від 12.04.2017, укладеного між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю «АБІТ-ТЕКС» задоволені частково, шляхом внесення зміни в додаток 1 до договору від 12.04.2014 № 286/3/17/19 «Рознарядка Міністерства оборони України за Специфікацією», в частині строку відвантаження, встановивши строк: «До 06.08.2017 (включно)» не є законними, обґрунтованими та доведеними, а тому задоволенню не підлягають.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення у відповідності до статті 277 Господарського процесуального кодексу України є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга Міністерства оборони України підлягає задоволенню. Рішення суду першої інстанції у даній справі підлягає скасуванню, а в задоволені позовних вимог слід відмовити повністю з підстав, викладених у мотивувальній частині постанови.
Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України у зв'язку із задоволенням апеляційної скарги відповідача, судові витрати за подання апеляційної скарги слід покласти на позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2017 у справі №910/17259/17 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2017 у справі №910/17259/17 скасувати.
3. Прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «АБІТ-ТЕКС» до Міністерства оборони України про внесення змін до договору відмовити в повному обсязі.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АБІТ-ТЕКС» (01103, м. Київ, б-р Дружби Народів, будинок 28-А, н/п 6, оф. 1, ідентифікаційний код 39830791) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, будинок 6, ідентифікаційний код 00034022) 3 520,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
5. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази.
6. Матеріали справи № 910/17259/17 повернути до Господарського суду міста Києва.
Повний текст постанови складено та підписано 13.03.2018.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до положень, викладених у ст.ст. 286- 291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.М. Гаврилюк
Судді О.М. Коротун
В.В. Сулім