Закупівлі
Аукціони
Увійти до системи
Тарифи та оплата
Про систему вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua
"26" лютого 2018 р. Справа№ 910/19656/17
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів: Тарасенко К.В.
Іоннікової І.А.
при секретарі судового засідання Каніковському А.О.
за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 26.02.2018 року,
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-транспортна компанія "Київбудсервіс" на рішення господарського суду міста Києва від 06.12.2017 (повний текст складено 11.12.2017)
у справі № 910/19656/17 (суддя - Баранов Д.О.)
за позовом Фастівського комбінату комунальних підприємств
до товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-транспортна компанія "Київбудсервіс"
про стягнення 159 340, 00 грн.
У листопаді 2017 року позивач - Фастівський комбінат комунальних підприємств звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-транспортна компанія "Київбудсервіс" 159 340,00 грн. штрафних санкцій.
Позовні вимоги Фастівського комбінату комунальних підприємств обґрунтовані невиконанням належним чином відповідачем зобов'язань за договором поставки № 7 від 13.09.2016 у зв'язку з чим, в останнього виникла заборгованість за вказаним договором в сумі 159 340,00 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 06.12.2017 у справі №910/19656/17 позовні вимоги Фастівського комбінату комунальних підприємств задоволено. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-транспортна компанія "Київбудсервіс" на користь Фастівського комбінату комунальних підприємств штрафу в розмірі 159 340 грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 390 грн. 10 коп.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-транспортна компанія "Київбудсервіс" звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.
Одночасно товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-транспортна компанія "Київбудсервіс" до апеляційної скарги додано клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження у зв'язку з тим, що останнім було отримано повний текст оскаржуваного рішення лише 26.12.2017.
З 15 грудня 2017 року набрав чинності Господарський процесуальний кодекс України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року №2147-VIII (далі - ГПК України).
Відповідно до пп. 9 п. 1 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2018 поновлено товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельно-транспортна компанія "Київбудсервіс" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду міста Києва від 06.12.2017 у справі №910/19656/17, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Будівельно-транспортна компанія "Київбудсервіс", запропоновано сторонам у справі завчасно, а саме - до 22.02.2018 подати через канцелярію суду письмові пояснення, заперечення, відзив на апеляційну скаргу та/або інші заяви/клопотання (з урахуванням вимог ст. 263 ГПК України), розгляд справи призначено на 26.02.2018, зупинено дію рішення господарського суду міста Києва від 06.12.2017 у справі №910/19656/17.
У відзиві на апеляційну скаргу Фастівський комбінат комунальних підприємств вважає подану апеляційну скаргу відповідача безпідставною та необґрунтованою, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, позивач просить суд апеляційної інстанції залишити оскаржуване рішення суду без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Представник ТОВ "Будівельно-транспортна компанія "Київбудсервіс" у судовому засіданні суду апеляційної інстанції надав суду свої пояснення по справі в яких, підтримав подану апеляційну скаргу у повному обсязі на підставі доводів зазначених у ній та просив оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.
Представники Фастівського комбінату комунальних підприємств у судове засідання суду апеляційної інстанції 26.02.2018 року не з'явились. Про час та місце розгляду справи позивач був повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи міститься повідомлення про вручення поштового відправлення. Про причини неявки суд не повідомили.
Враховуючи викладене, заслухавши пояснення представника відповідача, що з'явився у судове засідання, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч.1, п.1 ч.3 ст. 202 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки, позивач про дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив. Участь представника Фастівського комбінату комунальних підприємств, що не з'явився, у судовому засіданні 26.02.2018 року, судом обов'язковою не визнавалась, клопотань про відкладення розгляду справи та про витребування додаткових доказів не надходило.
Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи. Такої ж правової позиції дотримується й Вищий господарський суд України, зокрема, у своїй постанові від 07.07.2016 року по справі 910/21819/15.
Застосовуючи відповідно до ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Разом з тим, відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).
У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 13.09.2016 між Фастівським комбінатом комунальних підприємств (далі - замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-транспортна компанія "Київбудсервіс" (далі - підрядник) укладено договір на поточний ремонт асфальтобетонного покриття дороги № 7, умовами п.1.1. якого передбачено, що підрядник бере на себе зобов'язання за завданням замовника, своїми силами і засобами, зі своїх матеріалів виконати роботи з поточного ремонту асфальтобетонного покриття дороги по вул. Героїв України в м. Фастів, згідно обсягів, зазначених в технічному завданні, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити такі роботи.
Даний договір було укладено на основі пропозиції конкурсних торгів, яку визнано найбільш економічно вигідною за результатами оцінки. Дата оприлюднення та номер оголошення про проведення електронної закупівлі: 12.08.2016 № 233449 ідентифікатор закупівлі у ЦБД UA- 2016-08-12-000152-а (п.16.1 договору).
Пунктом 1.2 договору встановлено, що склад та обсяг робіт, передбачених п. 1.1 цього договору визначається договірною ціною, яка є невід'ємною частиною даного договору.
Згідно п. 2.1 даного договору, підрядник зобов'язаний виконати передбачені цим договором роботи якісно, відповідно до ДСТУ Б В.2.7-119-2011 "Суміші асфальтобетонні й асфальтобетон дорожній та аеродромний."; ДБН В.2.3-5-2001 "Споруди транспорту. Вулиці і дороги населених пунктів", а також відповідно іншим будівельним нормам та стандартам України. Роботи і матеріальні ресурси, що використовуються для їх виконання, повинні відповідати державним стандартам, будівельним нормам, іншим нормативним документам та договору.
Відповідно до п. 4.1. договору, ціна цього договору визначається договірною ціною, що є невід'ємною частиною цього договору і складає 51 400,00 грн., в т.ч. ПДВ 10 491,67 грн.
За умовами п. 3.1 договору, підрядник зобов'язується розпочати роботи не пізніше п'яти календарних днів з моменту дати укладання договору і реєстрації та взяття на облік юридичних зобов'язань по договору управлінням Державної казначейської служби України та закінчити їх не пізніше 01.11.2016 року. Датою закінчення робіт є дата прийняття їх замовником.
Пунктом 3.2 даного договору погоджено, що строки виконання робіт можуть бути змінені у разі виникнення обставин непереборної сили. Перегляд строків виконання робіт оформлюється у вигляді додаткової угоди, підписаної уповноваженими представниками замовника і підрядника.
Згідно п. 6.2 договору, умови оплати за договором - до початку виконання робіт, згідно договору, замовник проводить попередню оплату згідно постанови КМУ № 117 від 23.04.2014 у розмірі 30% від вартості договірної ціни.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, на виконання умов договору, позивачем була здійснена передоплата вартості договірної ціни на суму 15 420,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 27 від 19.09.2016, копія якого міститься в матеріалах справи.
Однак, станом на 10.11.2016 підрядником лише частково проведено роботи по холодному фрезуванню та шліфуванню асфальтобетонного покриття проїжджої частини дороги, з огляду на що позивачем було направлено лист-претензію від 02.12.2016 за вих. № 08/323 на адресу відповідача в якому Фастівський комбінат комунальних підприємств повідомив товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-транспортна компанія "Київбудсервіс" про те, що відповідно до абзацу 4 п. 7.1 вказаного договору, замовник в односторонньому порядку розриває цей договір у зв'язку з тим, що підрядник порушує свої зобов'язання щодо якості та строків виконання робіт.
Згідно з ст. ст. 11, 629 ЦК України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 7 від 13.09.2016, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що за своєю правовою природою він є договором підряду.
Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2 - 4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.
Відповідно до ст. 839 ЦК України підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. Підрядник відповідає за неналежну якість наданих ним матеріалу і устаткування, а також за надання матеріалу або устаткування, обтяженого правами третіх осіб.
Приписами ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
Частиною 2 ст. 849 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
Згідно з ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Відповідно до ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Так, як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено апеляційним господарським судом, позивач належним чином виконав свої зобов'язання та здійснив передоплату вартості договірної ціни на суму 15 420,00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 27 від 19.09.2016, проте, відповідач в порушення умов договором не виконав роботи з поточного ремонту асфальтобетонного покриття дороги у встановлені строки.
Відповідно до пункту 5.6 вказаного договору, за несвоєчасне виконання зобов'язань згідно договору, які пов'язані з порушенням термінів, учасник сплачує замовникові штраф у розмірі 10% від суми договору за кожен день прострочення порушеного зобов'язання.
Згідно наданого позивачем розрахунку, прострочення виконання зобов'язання становить 31 день, з 01.11.2016 (дата закінчення робіт по договору) по 01.12.2016 (претензія та дата розірвання договору). А штраф становить 51400*10%*31день, тобто 159 340грн.
Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.
Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Приписами ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України, штраф як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Зважаючи на вищевикладене, враховуючи, що відповідачем не було виконано роботи з поточного ремонту асфальтобетонного покриття дороги по вул. Героїв України у встановлені договором строки, що мали бути закінчені не пізніше 01.11.2016, що є порушенням передбачене п. 3.1. умов договору, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу є обґрунтованою.
Колегія суддів погоджується, що прострочення виконання зобов'язання підрядника становить 31 день, з 01.11.2016 (дата закінчення робіт по договору) по 01.12.2016 (претензія та дата розірвання договору).
Здійснивши перевірку розрахунку штрафу, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає його арифметично вірним, обґрунтованим та таким, що відповідає положенням договору та приписам законодавства про порядок та строки нарахування, а тому з відповідача підлягає стягненню штраф у розмірі 159 340,00 грн. (51400*10%*31день).
При цьому, безпідставними є доводи скаржника, що позивач не надав доступ до об'єкту (фронт робіт) та не вказав конкретну дільницю дороги, при цьому, як зазначає відповідач, останній виконав роботи з поточного ремонту асфальтобетонного покриття дороги на іншій ділянці. До таких тверджень колегія суддів відноситься критично, оскільки, у відповідності до п. 7.4 договору підрядник зобов'язаний інформувати замовника про обставини, що перешкоджають виконанню робіт за договором, а також про заходи, необхідні для їх усунення. Крім того за умовами п. 10.1 договору підрядник зобов'язаний своєчасно інформувати замовника про хід виконання робіт та загрозу виконанню (своєчасному виконанню) договору підряду.
Однак, скаржником, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не було надано суду доказів того, що підрядник інформував замовника про неможливість виконання робіт у строки визначені договором. При цьому, як встановлено судом, підрядником було частково проведено роботи по холодному фрезуванню та шліфуванню асфальтобетонного покриття дороги.
Що стосується доводів відповідача, про те, що місцевий господарський суд стягнув штраф, який є надмірно великим по відношенню до суми договору, колегія суддів зазначає наступне.
Даний договір було укладено в результаті проведення закупівлі через систему електронних публічних закупівель «ProZorro». В результаті проведення аукціону, переможцем визначено ТОВ «Будівельно-транспортна компанія «Київбудсервіс», яка надала найменшу цінову пропозицію.
Колегія суддів звертає увагу на те, що при поданні своїх пропозицій на участь у державних закупівлях відповідач, як учасник, для забезпечення виконання договору повинен був надати замовнику гарантії виконання своїх зобов'язань за договором у вигляді такого забезпечення, як гарантія, застава, завдаток, депозит. Отже, доводи відповідача, що стягнення з нього штрафу у заявленому позивачем розмірі які на його думку є надмірно великими судова колегія вважає необгрунтованими. На переконання колегії суддів, укладаючи даний договір, відповідач усвідомлював, які умови в ньому зазначені та погодився на виконання договору, виконання робіт у строк що мали бути закінчені не пізніше 01.11.2016 усвідомлюючи, що за неналежне виконання договору передбачена відповідальність - штраф у розмірі 10% від суми договору за кожен день прострочення порушеного зобов'язання.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача траф у сумі 159 340,00 грн.
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи користуються рівними процесуальними правами. Учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції відповідачем не було подано належних та переконливих доказів в заперечення заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 06.12.2017 року, прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.
Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-транспортна компанія "Київбудсервіс" слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 06.12.2017 року залишити без змін.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.
Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 129, 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-транспортна компанія "Київбудсервіс" на рішення господарського суду міста Києва від 06.12.2017 року по справі № 910/19656/17 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 06.12.2017 року по справі № 910/19656/17 залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-транспортна компанія "Київбудсервіс".
4. Матеріали справи № 910/19656/17 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя О.В. Тищенко
Судді К.В. Тарасенко
І.А. Іоннікова
Дата складання повного тексту постанови 05.03.2018 року