12.03.2018 року Справа № 904/10291/17
м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 65
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Широбокової Л.П. - доповідач,
суддів: Орєшкіної Е.В., Подобєд І.М.
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2018 у справі №904/10291/17 (суддя Кеся Н.Б., повне рішення складено 19.01.2018)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна
компанія "Нафтогаз України", м. Київ
до Комунального підприємства Царичанської районної ради "Факел",
смт. Царичанка Дніпропетровської області
про стягнення 9442,59 грн - 3% річних та пені за неналежне виконання грошового зобов'язання за договором про закупівлю природного газу №12/1205-БО-3 від 21.12.2012
У грудні 2017 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення з Комунального підприємства Царичанської районної ради "Факел" 1573,76 грн - 3% річних та 7868,83 грн - пені, витрат по сплаті судового збору за подання позову.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням з боку Відповідача умов договору купівлі-продажу природного газу №12/1205-БО-3 від 21.12.2012 в частині своєчасної оплати за поставлений природний газ.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області 18.01.2018 (суддя Кеся Н.Б.) позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства Царичанської районної ради "Факел" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" пеню - 3934,42 грн, три проценти річних - 1573,76 грн та суму судового збору - 333,33 грн. У решті позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано правомірністю заявлених позовних вимог у зв'язку з невчасною оплатою Відповідачем за отриманий природний газ та наявністю підстав для застосування норм ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся Позивач, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просив рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення неустойки у сумі 3934,42 грн скасувати, прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову.
В обґрунтування апеляційної скарги посилався на наступне:
- судом неправомірно зменшено розмір неустойки на 50% та неправомірно застосовано ст.233 Господарського кодексу України, бо не з'ясовані всі обставини справи;
- відсутні виняткові обставини для зменшення неустойки.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.02.2018 апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2018 у справі №904/10291/17 прийнята до розгляду колегією суддів у складі головуючого судді Широбокової Л.П., суддів Орєшкіної Е.В., Подобєд І.М. Відповідачу наданий строк для надання відзиву на апеляційну скаргу до 01.03.2018. Розгляд справи вирішено провести 12.03.2018 без виклику (повідомлення) сторін.
Відзив на апеляційну скаргу від Відповідача до суду не надходив.
Відповідно до частини 1 статті 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Частиною 3 статті 270 ГПК України передбачено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
В силу частини 10 статті 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Водночас, в силу частини 3 статті 252 ГПК України, якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі; підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.
Разом з тим, суд констатує, що види справ, що не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження визначені в частині 4 статті 247 ГПК України та справа №904/10291/17 не підпадає під дані винятки.
Згідно статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" з 01 січня 2018 року встановлено прожитковий мінімуму на одну працездатну особу в розмірі 1 762 грн. Відтак, максимальна ціна позову, що підлягає під дію частини 10 статті 270 ГПК України складає 176 200 грн 00 коп (що є більшою сумою, ніж сума позовних вимог в даній справі).
З огляду на вище вказане, колегія апеляційного господарського суду констатує, що дана апеляційна скарга підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження та відповідно, розглядається судом без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, обґоворивши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Апеляційним судом при перегляді справи встановлено, що 21.12.2012 між Публічним акціонерним товариством Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" як продавцем (надалі - Позивач) та Комунальним підприємством Царичанської районної ради "Факел" як покупцем (надалі - Відповідач) був укладений договір №12/1205-БО-3 про закупівлю природного газу (далі-Договір), відповідно до умов якого Позивач зобов'язався поставити Відповідачу імпортований природний газ, а Відповідач зобов'язався прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2 цього договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання. Використання газу Покупцем для інших потреб не є предметом цього договору (п. 1.1 Договору).
Відповідно до п. 10.1 Договору він набуває чинності з дати підписання та скріплення печатками сторін, але не раніше ніж через 14 днів (п'ять робочих днів у разі застосування процедури закупівлі з підстав, визначених пунктом 3 частини другої статті 39 Закону України "Про здійснення державних закупівель") з дня опублікування у державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель повідомлення про акцент пропозиції за результатами застосування процедури закупівлі в одного учасника, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.11.2012, і діє у частині поставки газу до 31.12.2012 включно, а у частині розрахунків - до їх повного здійснення.
Відповідно до п. 1.2 Договору Продавець передає Покупцю в період з 01 листопада 2012 року по 31 грудня 2012 року природний газ в обсязі до 406,0 тис. куб. м, у тому числі по місяцях: листопад - 172,0 тис. м. куб.; грудень - 234,0 тис. м. куб.; ІV кв. - 406,0 тис. м. куб.
Ціна (граничний рівень ціни) за 1000 куб.м. природного газу установлюється НКРЕ та складає 3509,00 грн без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів та транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:
збір у вигляді цільової надбавки за затвердженого тарифу на природний газ - 2%;
податок на додану вартість за ставкою - 20%.
Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 305,60 грн, крім того ПДВ - 20% - 61,12 грн, всього з ПДВ - 366,72 грн.
До сплати за 1000 куб.м природного газу - 3884,78 грн, крім того ПДВ - 20% - 776,96 грн, всього ПДВ - 4661,74 грн.
Загальна вартість цього Договору на дату його укладення становила 1577220,68 грн, крім того ПДВ - 315445,76 грн, разом з ПДВ - 1892666,44 грн (п. 3.1 Договору).
Згідно з пунктом 4.1 Договору оплата за газ здійснюється Відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки товару. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору Позивач в грудні 2012 року поставив Відповідачу природний газ в обсязі 232,631 тис. куб. м. на загальну суму 1084464,30 грн, що підтверджується актом приймання - передачі природного газу від 31.12.2012, підписаного сторонами (а.с. 22).
Відповідач свої зобов'язання по повній та своєчасній оплаті отриманого природного газу здійснив в повному обсязі, проте несвоєчасно, внаслідок чого Позивачем нараховано Відповідачу за період з 15.01.2013 по 25.02.2013 пеню у сумі 7868,83 грн та 3% річних - 1573,76 грн.
Вказане стало підставою для звернення із даним позовом.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Так, за змістом статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до п. 7.2 Договору у разі порушення Відповідачем умов п.4.1 цього договору, Відповідач зобов'язаний (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Вивчивши матеріали справи та перевіривши наданий Позивачем розрахунок суми пені за період з 15.01.2013 по 25.02.2013 в сумі 7868,83 грн, апеляційний суд вважає його вірним, а позовні вимоги в цій частині правомірними.
В силу приписів ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені та штрафу є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу.
Як вбачається з матеріалів справи, про зменшення неустойки під час розгляду справи в суді першої інстанції Відповідачем було заявлено у відзиві на позовну заяву вих. №120 від 27.12.2017 (а.с.38-41).
Заява обґрунтована відсутністю безпосередньої вини Відповідача у несвоєчасному погашенні заборгованості; ступенем виконання основного зобов'язання як такого, що виконано у повному обсязі; а також майновим станом Відповідача, діяльність якого в міжопалювальний сезон є збитковою; наявною заборгованістю бюджетних установ району за надані послуги.
Дослідивши матеріали справи та врахувавши, що основний борг був погашений задовго до подачі позову до суду, прострочка носила нетривалий характер, плата за спожитий природний газ залежала від сплати організацій та установ Царичанського району, які фінансуються з державного бюджету, апеляційний суд вважає правомірним, обґрунтованим та таким, що зроблений з дотриманням інтересів сторін висновок суду першої інстанції щодо зменшення суми неустойки на 50% та стягнення з Відповідача пені відповідно у сумі 3934,42 грн.
Заперечення апелянта з приводу не з'ясування всіх обставин справи та неправомірного застосування судом норм ст. 233 Господарського кодексу України апеляційним судом відхиляються, бо, по-перше, наявність збитків, заподіяних в результаті неналежного виконання зобов'язання Відповідачем скаржником не доведена, а по-друге, обставини, які визначені законодавцем та мають бути взяті судом до уваги відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, вивчаються у їх сукупності.
Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
3% річних за період з 15.01.2013 по 25.02.2013 складають - 1573,76 грн та правомірно стягнуті судом першої інстанції.
На підставі викладеного, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні повно встановлені фактичні обставини справи, яким надана вірна оцінка у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального законодавства, тому місцевий господарський суд дійшов правомірного та обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову в частині стягнення пені у сумі 3934,42 грн та 3% річних - 1573,76 грн. У решті позову правомірно відмовлено.
Відтак, підстав для скасування або зміни цього рішення, передбачених статтею 277 Господарського процесуального кодексу України, немає. Доводи апелянта не спростовують правомірних висновків місцевого господарського суду, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за перегляд справи в апеляційній інстанції покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 269, 274, 275, 282, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2018 у справі №904/10291/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ - без задоволення.
Судові витрати за апеляційною скаргою покласти на апелянта.
Постанова набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту постанови з підстав, визначених к п.2 ч.3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Л.П. Широбокова
Суддя Е.В. Орєшкіна
Суддя І.М. Подобєд