Справа № 576/269/18
Провадження № 2/576/181/18
13.03.18 Глухівський міськрайонний суд Сумської області в складі:
головуючого - судді Колодяжного А.О.,
за участю секретаря - Терені Л.О.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1, про стягнення заборгованості, -
встановив:
12.02.2018 р. ПАТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду з позовом, який обґрунтовується тим, що 15.10.2007 р. банк надав відповідачу кредит у розмірі 2000 грн. Так як відповідач порушив взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, позивач просить стягнути з нього заборгованість станом на 16.01.2018 р. в сумі 72569,56 грн. (а.с.2-4).
16.02.2018 р. суд відкрив провадження у цій справі та з урахуванням ч. 4 ст. 19 ЦПК України вирішив її розглянути у порядку спрощеного провадження, без призначення судового засідання (а.с.31-32).
16.02.2018 р. на зареєстровану адресу відповідача була направлена ухвала про відкриття провадження у справі із пропозицією направити до суду свій відзив на позов (а.с.33).
21.02.2018 р. відповідач отримав цю ухвалу, проте відзиву на позов в установлений судом строк не подав. Також він не подавав клопотань про призначення судового засідання або ж розгляд справи за правилами загального позовного провадження (а.с.35).
Розглянувши наявні у справі документи і матеріали, суд встановив наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 15.10.2007 р. між сторонами укладено кредитний договір, шляхом оформлення й підписання анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг та довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна» (а.с.9-10).
Як слідує із матеріалів справи, відповідач уклав вказаний договір у неповнолітньому віці, внаслідок чого цей правочин є оспорюваним, проте відповідач або ж інша заінтересована особа не звертались у цій справі з позовом про визнання цього правочину недійсним, рішення суду про визнання його недійсним не надали, тому слід виходити з того, що цей кредитний договір є чинним.
Згідно ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
З розрахунку позивача вбачається, що після укладення договору, відповідач користувався кредитними коштами, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість по тілу кредиту в сумі 1713,17 грн. (а.с.5-8). Отже вказану заборгованість по тілу кредиту слід стягнути з відповідача.
З приводу розміру нарахованих за кредитним договором процентів, суд бере до уваги, що згідно наданої позивачем довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна» (а.с.10), процентна ставка за договором становила 1,9 % на місяць, тобто річна ставка була погоджена сторонами у розмірі 22,8 % на рік (1,9 х 12). Саме вказана процентна ставка діяла на час зняття відповідачем кредитних коштів.
Як видно з розрахунку, у подальшому процентна ставка за договором підвищувалася позивачем в односторонньому порядку з 01.01.2013 р. до 30 % річних, з 01.09.2014 р. до 34,8% річних та з 01.04.2015 р. до 43,2% річних (а.с.5-8).
У позовній заяві позивач зазначав, що можливість зміни розміру відсоткової ставки була передбачена п. 5.3 ОСОБА_2 та правил надання банківських послуг.
Однак суд вважає необґрунтованими вимоги позивача щодо розміру процентів, які підлягають стягненню з відповідача за підвищеною у односторонньому порядку відсотковою ставкою, з огляду на таке.
По-перше. За змістом ст.ст. 207, 638, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України та ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» правочин по укладенню кредитного договору укладається сторонами в письмовій формі, яким узгоджуються розмір кредиту, процентів за користування кредитом, й у разі забезпечення виконання кредитного зобов'язання узгоджуються питання застосування до позичальника неустойки (пені, штрафу) у розмірі визначеному кредитним договором, підписаним сторонами.
Отже, оскільки зазначені позивачем умови і правила та тарифи всупереч вимогам ст.ст. 207, 1055 ЦК України та ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» не були підписані позичальником й оригінали цих документів кредитором відповідачу також передані не були, суд не може вважати їх складовою частиною укладеного сторонами кредитного договору, а тому посилання позивача про право змінювати розмір процентів у односторонньому порядку на підставі не підписаних неповнолітнім на той час відповідачем ОСОБА_2 та правил надання банківських послуг, суд вважає необґрунтованим.
Саме така правова позиція викладена і у постановах Верховного Суду України № 6-16цс15 від 11.03.2015 р., № 6-240цс14 від 11.02.2015 р., № 6-698цс15 від 10.06.2015 р. та № 6-757цс15 від 01.07.2015 р., № 6-2320цс16 від 22.03.2017 р.
По-друге. Суд також враховує й правову позицію Верховну Суду України, висловлену у постанові від 19.12.2012 р. по справі № 6-144цс12, відповідно до якої якщо умовами кредитного договору, щодо яких сторони дійшли згоди під час його укладення, передбачено право банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання певних умов з додержанням встановленої кредитним договором процедури повідомлення позичальника, то збільшення банком розміру процентної ставки за цим кредитним договором в односторонньому порядку є правомірним, за умови, що рішення банку про таку зміну розміру процентної ставки було прийнято до набрання чинності Закону України від 12.12.2008 р. № 661-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», тобто до 09.01.2009 р.
Крім того, ч. 3 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.
Тому, хоч чинним законодавством і передбачено можливість визначення у кредитному договорі змінюваної процентної ставки, однак навіть у ОСОБА_2 та правилах надання банківських послуг, на які посилається позивач, не визначено періодичність зміни процентної ставки, порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосування індексу, що має бути також погоджений сторонами і вимоги до якого визначені у ч. 5 ст. 1056-1 ЦК України, а також відсутні умови, які б дозволяли точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору.
Крім того суд враховує, що згідно вимог закону саме на кредитодавця покладається обов'язок письмово повідомляти позичальника та інших зобов'язаних осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати з якої застосовуватиметься нова ставка.
Враховуючи наведене вище суд доходить до висновку, що позивач не мав права підвищувати процентну ставку за кредитним договором, укладеним між ним та відповідачем, відповідно нарахування процентів за вказаним договором має здійснюватися виходячи з процентної ставки, яка була визначена у довідці про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна» на час отримання відповідачем кредитних коштів, тобто 22,8 % річних, без стягнення їх у подвійному розмірі на прострочену суму заборгованості, тобто нарахування процентів має здійснюватися за формулою, яка діяла станом на дату підписання відповідачем довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна».
З розміром процентів, нарахованих позивачем за кредитним договором станом на 31.12.2012 р. у сумі 55,83 грн., суд погоджується і вважає його обґрунтованим і таким, що відповідає умовам вказаного договору.
Водночас, виходячи з розміру процентної ставки 22,8 % річних, яка має застосовуватися за даним договором, суми заборгованості, періоду її існування з 01.01.2013 р. по 16.01.2018 р., беручи до уваги довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна» про те, що проценти за користування кредитом визначають з розрахунку 360 календарних днів на рік, сума нарахованих процентів має становити 1997,50 грн. (1713,17 грн. х 22,8 % х 1841 дні /360 днів). Відповідно загальна сума процентів за договором має становити 2053,33 грн. (55,83 грн. + 1997,50 грн.) і саме у вказаному розмірі проценти за кредитним договором підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. Отже, в цій частині позов підлягає задоволенню частково.
Вимоги позивача про стягнення з відповідача пені та штрафів, слід визнати безпідставними, оскільки ні анкета-заява про приєднання до умов і правил надання банківських послуг, ні довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», таких умов не містить, а інших угод з цього приводу між сторонами, як зазначалося вище, укладено не було.
Отже, загальна сума заборгованості станом на 16.01.2018 р., з урахування тіла кредиту та процентів, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за кредитним договором, укладеним між ними 15.10.2007 р., становить 3766,50 грн. (1713,17 грн. за тілом кредиту + 2053,33 грн. за процентами).
Зважаючи на те, що позовні вимоги суд задовольняє частково на 5,19 %, то з відповідача у відповідності до ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню судовий пропорційно до задоволених вимог в сумі 91,45 грн.
На підставі викладеного та відповідно до ст.ст. 3, 509, 526, 527, 530, 551, 554, 651, 654, 1048, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 2, 19, 141, 263, 265, 274-279 ЦПК України, суд, -
вирішив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (вул. Путивльська, буд. 72, м. Глухів Сумської області, 41400, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 14360570) 3766,50 грн. заборгованості за кредитним договором б/н від 15.10.2007 р.
В іншій частині вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (вул. Путивльська, буд. 72, м. Глухів Сумської області, 41400, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 14360570) судовий збір в сумі 91,45 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Апеляційного суду Сумської області протягом тридцяти днів з дня його складання.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності діючою редакцією ЦПК України.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя А.О. Колодяжний