Справа № 573/2464/17
Номер провадження 2/573/57/18
14 березня 2018 року м. Білопілля
Білопільський районний суд Сумської області у складі:
головуючої судді Терещенко О. І.,
з участю секретаря Кислої Ю.М.,
розглянув у спрощеному позовному провадженні в місті Білопіллі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 35404,99 грн.,
14 грудня 2017 року до Білопільського районного суду Сумської області поштою надійшла позовна заява ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 17 грудня 2014 року, яка мотивується тим, що на підставі вказаного договору відповідачу був наданий кредит у сумі 8000 грн. у виді встановленого відновлювального кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки з правом пролонгації. Відповідач свої зобов'язання щодо своєчасного погашення кредитних коштів належним чином не виконує, станом на 19 жовтня 2017 року у ОСОБА_1 виникла заборгованість по кредиту в сумі 35404,99 грн., яка складається з наступного: 15766,60 грн. - заборгованість за кредитом; 8053,43 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 9422,82 грн. - пеня та комісія; 2162,14 грн. - штраф, з яких 500 грн. - фіксована частина, 1662,14 грн. - процентна складова. У добровільному порядку ОСОБА_1 не вчиняє дій, спрямованих на повернення кредиту, процентів, комісії та штрафу. Тому позивач звернувся з даним позовом до суду і просив стягнути з відповідачки заборгованість по кредиту та судовий збір, сплачений ним при зверненні з позовом до суду.
24 січня 2018 року до суду поштою надійшла уточнена позовна заява ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», яка попередньо була надіслана на електронну адресу суду 18 січня 2018 року, в якій позивач посилаючись на те, що в ході підготовки позовної заяви до неї помилково була долучена анкета-заява ОСОБА_1 про приєднання до умов та правил надання банківських в ПриватБанку від 17 грудня 2014 року, замість анкети-заяви від 26 серпня 2008 року, просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором б/н від 26 серпня 2008 року, мотивуючи це тим, що на підставі вказаного договору відповідачу був наданий кредит у сумі 8600 грн. у виді встановленого відновлювального кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки з правом пролонгації. Посилаючись на обставини викладені в первісній позовній заяві щодо ухилення відповідачем від виконання своїх зобов'язань за кредитним договором та суми заборгованості, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором станом на 19 жовтня 2017 року в сумі 35404,99 грн., а також сплачений ним при зверненні до суду судовий збір.
Представник позивача ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, в уточненій позовній заяві зазначила, що не заперечує про розгляд справи без її участі.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилась, надала суду заяву про розгляд справи без її участі, з пред'явленим до неї позовом згодна. Просить суд врахувати її скрутне матеріальне становище, невеликий дохід, утримання нею трьох неповнолітніх дітей та зменшити розмір пені, який просить стягнути банк.
За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін за наявними в справі доказами.
Повно, об'єктивно та всебічно дослідивши наявні у справі докази та оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 26 серпня 2008 року ОСОБА_3 звернулася до ЗАТ КБ "ПРИВАТБАНК", правонаступником якого є ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», із заявою клієнта раніше ідентифікованого по рахунку/карті про видачу кредиту (а. с. 161).
У подальшому на підставі заяви ОСОБА_3 від 26 серпня 2008 року, яка фактично є кредитним договором, оскільки спрямована на встановлення цивільних прав та обов'язків сторін та відповідає загальним засадам цивільного законодавства, між ЗАТ КБ "ПРИВАТБАНК", правонаступником якого є ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», та ОСОБА_3 був укладений договір без номеру, згідно якого ЗАТ КБ "ПРИВАТБАНК" зобов'язався надати ОСОБА_3 кредит у вигляді встановленого ліміту на кредитну картку в сумі 250 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення кредиту, що відповідає строку дії картки, зі сплатою щомісячних платежів в розмірі 7% від суми заборгованості (а. с. 161).
Своїм підписом у вказаній вище заяві ОСОБА_3 підтвердила, що ознайомилася та погодилася з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення у письмовому вигляді. Також вона погодилась з тим, що вказана заява разом з пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами являє між нею та банком договір про надання банківських послуг.
Згідно з пунктами 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг сторони погодили, що Банк самостійно може змінювати розмір ліміту кредиту на картці, при цьому сторони погодили, що у даному випадку додаткова угода не складається.
Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, сплачувати відсотки та комісію на умовах, передбачених договором.
Згідно з п. 2.1.1.7.6 Умов при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань більше ніж на 30 днів, позичальник зобов'язується сплатити банку штраф, розмір якого встановлюється тарифами банку.
Відповідно до п. 2.1.1.12.8 умов банк стягує комісію за обслуговування відповідно до тарифів /памятки клієнта/ довідки про умови кредитування, тарифів банку, якщо інше не передбачено п. 2.1.1.12.13. Сплата комісії здійснюється відповідно до п. 2.1.1.3.3 умов і правил.
Згідно з п. 2.1.1.15 банк стягує комісію за обслуговування /перевипуск карти у розмірі, встановленому тарифами банку /пам'яткою клієнта (по елітних картах за відкриття, річне, щомісячне обслуговування карткового рахунку) у розмірі, встановленому тарифами банку / пам'яткою клієнта / довідкою про умови кредитування, якщо інше не передбачено п. 2.1.1.15.1 умов і правил. Сплата комісій здійснюється відповідно до п. 2.1.1.3.3 умов і правил.
Пунктом 1.1.7.11 Умов встановлено, що договір діє протягом 12 місяців з моменту його підписання. Якщо на протязі цього строку жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той самий строк.
Позивач свої зобов'язання за вказаним договором виконав повністю, надавши ОСОБА_3 кредит у вигляді відновлювального встановленого ліміту на платіжну картку.
Розмір кредитного ліміту та процентна ставка за кредитом неодноразово змінювалися, що підтверджується розрахунком (а. с. 4-9).
Також судом встановлено, що ОСОБА_3 змінила прізвище на ОСОБА_1, що підтверджується копіями її паспортів (а. с. 165-168).
ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної сплати кредитного боргу, відсотків та комісії у строки, передбачені договором, належним чином не виконувала.
Із розрахунку ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" вбачається, що станом на 19 жовтня 2017 року у ОСОБА_1 виникла заборгованість по кредиту в сумі 35404,99 грн., яка складається з наступного: 15766,60 грн. - заборгованість за кредитом; 8053,43 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 9422,82 грн. - пеня та комісія; 2162,14 грн. - штраф, з яких 500 грн. - фіксована частина, 1662,14 грн. - процентна складова. Останній платіж по сплаті заборгованості за кредитом проведено 23 серпня 2017 року в сумі 900 грн. (а. с. 157-160).
Розмір заборгованості за кредитним договором підтверджується умовами договору та розрахунком позивача.
Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст. ст. 1048, 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) та сплатити відсотки за користування коштами у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч.1 ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки (штрафу, пені) може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно роз'яснень, що містяться у п. 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з частиною другою статті 625 ЦК, які мають іншу правову природу. При цьому проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями статей 1054, 1056-1 ЦК, у такому порядку не підлягають зменшенню через неспівмірність із розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу.
Істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).
Крім того, суд враховує мотиви конституційно-правового аналізу правовідносин зі сплати пені, що виникають між фізичними особами - споживачами та банками у правовідносинах споживчого кредитування, викладені в п. 3 Рішення Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11 листопада 2013 року, зокрема про те, що наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Суд вважає, що факт порушення відповідачем ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань щодо своєчасної сплати кредиту у строки, передбачені договором, у судовому засіданні знайшов своє підтвердження.
Разом з цим суд враховує, що ОСОБА_1 виховує трьох неповнолітніх дітей, її сім'є має статус багатодітної, вона отримує невелику заробітну плату, на підтвердження чого відповідач надала відповідні документи (а. с. 181-186), а тому виходячи з принципів виваженості, розумності і справедливості, суд на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України вважає за необхідне зменшити розмір стягнення пені з 9422,82 грн. до 5000 грн.
Виходячи з викладеного вище, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" 28820,03 грн. заборгованості за кредитним договором № б/н від 26 серпня 2008 року, яка складається з наступного: 15766,60 грн. - заборгованість за кредитом; 8053,43 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 5000 грн. - пеня та комісія за обслуговування кредиту.
Що стосується вимоги про стягнення з відповідача штрафів в сумі 2162,14 грн., то ці вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України).
З огляду на положення ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне і те саме правопорушення.
Таким чином, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, а отже і позовні вимоги банку в частині стягнення штрафних санкцій не підлягають задоволенню.
Тобто, з огляду на викладене, з відповідача не можна одночасно стягувати пеню та штрафи за порушення строку платежів, а тому у задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь банку штрафів в сумі 2162,14 грн. необхідно відмовити. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року (справа №6-2003цс15).
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам слід стягнути 1302,41 грн. понесених та документально підтверджених судових витрат.
На підставі викладеного, керуючись 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд
Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрованої за адресою: 41800, АДРЕСА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК", код ЄДРПОУ 14360570, місце знаходження: 01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1 Д, 28820 (двадцять вісім тисяч вісімсот двадцять) гривень 03 копійки заборгованості за кредитним договором без номеру від 26 серпня 2008 року, а також судові витрати у сумі 1302 (одна тисяча триста дві) гривні 42 копійка.
В задоволенні позовних вимог про стягнення штрафів в сумі 2162 грн. 14 коп. та пені в сумі 4422 грн. 82 коп. ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" відмовити.
Рішення може бути оскаржене протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Сумської області.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Сумської області через Білопільський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ЦПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя