Іменем України
27 лютого 2018 року
Київ
справа №809/822/14
адміністративне провадження №К/9901/24977/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В. Шипуліної Т.М.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.06.2014 (суддя Біньковська Н.В) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2015 (судді Яворський І.О., Дякович В.П., Нос С.П.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мізунь" (далі - ТОВ "Мізунь") до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (далі - ОДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення,
У березні 2014 року ТОВ "Мізунь" звернулося до суду з позовом, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, до ОДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ОДПІ Форми "Р" від 06.03.2014 № 0000472200 в частині збільшення товариству грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на суму 16 250,00 грн.
Івано-Франківський окружний адміністративний суд постановою від 24.06.2014, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2015, позов ТОВ "Мізунь" задовольнив: скасував податкове повідомлення - рішення ОДПІ Форми "Р" від 06.03.2014 № 0000472200 частині збільшення грошового зобов'язання за основним платежем з ПДВ у сумі 13 000,00 грн та штрафних (фінансових) санкцій - 3250,00 грн.
ОДПІ подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу на постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення і прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, ОДПІ посилається на обставин, що були встановлені у ході податкової перевірки, та невідповідність судових рішень викладеному у інших судових рішеннях Вищого адміністративного суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 07.06.2016 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою податкового органу.
Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.
Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2106 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.
Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.
Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 № 2 "Про визначення дня початку роботи Верховного Суду" днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.
Законом України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства викладено в новій редакції.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Верховний Суд ухвалою від 22.02.2018 прийняв касаційну скаргу ОДПІ до провадження та визнав за можливе розглянути справу у попередньому судовому засіданні.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Суди попередніх інстанцій встановили, що фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача грошового зобов'язання із ПДВ у сумі 13 000,00 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 3250,00 грн згідно з податковим повідомленням - рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ "Мізунь" від 21.02.2014 № 333/09-05-22/32149452, про порушення позивачем норми підпунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України(далі - ПК України) внаслідок збільшення суми податкового кредиту на 13 000,00 грн за податковими накладними, виписаними ПП "Роялті - Торг".
Висновок податкового органу про порушення позивачем порядку ведення податкового обліку обґрунтований тим, що господарські операції між ТОВ "Мізунь" та ПП "Роялті - Торг" з поставки емальованої ємкості об'ємом 20 м. куб. не мають реального характеру (безтоварні), правочини між цими особами є нікчемними. При цьому ОДПІ посилається на податкову інформацію, отриману в результаті здійснення заходів податкового контролю ПП "Роялті - Торг" (акт від 24.09.2013 №1269/26-55-22-01 про неможливість проведення зустрічної звірки за період з 01.06.2013 по 31.07.2013) щодо господарської діяльності зазначеного контрагента: матеріально-технічних та трудових ресурсів для здійснення відповідної господарської діяльності не має; вчинені правочини не спрямовані на реальне настання наслідків; не встановлено факту передачі товарів (послуг) на адресу контрагентів - покупців, оскільки до перевірки не надані первинні документи; відсутність підприємства за податковою адресою.
Ці доводи ОДПІ були предметом оцінки судами першої та апеляційної інстанцій, висновок яких про право позивача на податковий кредит у сумі 13 000,00 грн ґрунтуються на встановлених обставинах щодо здійснення господарських операцій між позивачем та ПП "Роялті - Торг".
Суди встановили, що на підставі договору поставки від 17.07.2013 позивач придбав у ПП "Роялті - Торг" товар (емальована ємкість об'ємом 20 м. куб. у кількості 3 шт.). Обставини щодо реальності господарських операцій з придбання позивачем товару у вказаного контрагента встановлені судом на підставі оцінки доказів у справі, а саме: видаткові накладні від 05.08.2013 № 137 та від 12.09.2013 № 652; податкова накладна від 29.07.2013 № 100; витяг з Єдиного реєстру податкових накладних № 8 про реєстрацію податкової накладної від 29.07.2013 № 100; рахунок на оплату від 26.07.2013 № 135; платіжне доручення від 29.07.2013 № 1000705186; договори про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом від 20.05.213, від 05.18.2013 від 12.09.2013 із ТОВ "Меридіан - Транс - Сервіс" та відповідні ТТН, у межах та на підставі яких здійснено перевезення придбаних позивачем ємкостей на його адресу та складені відповідні акти про надання послуг. Також суди встановили, що придбаний у ПП "Роялті - Торг" товар використовувався у господарській діяльності, що підтверджено актом приймання - передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, копії яких долучені до матеріалів справи.
Доводи ОДПІ, що були покладені в основу висновків безтоварності господарських операцій між позивачем та ПП "Роялті - Торг", а саме: встановлення актом неможливості проведення зустрічної звірки безтоварності господарських операцій ПП "Роялті - Торг", відсутність у цього контрагента матеріально - технічних можливостей для здійснення господарських операцій та відсутність підприємства за податковою адресою, - визнані судом безпідставними, виходячи із принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування можуть бути застосовані саме до такого платника, а відсутність платника податків за місцем реєстрації/відсутність у нього матеріально - технічних умов не є належним доказом неможливості реального здійснення господарських операцій.
Відповідно до абзаців першого-третього пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (підпункт 198.6 статті 198 ПК України).
За змістом наведених норм витрати платника податків, які мають значення для податкового обліку, повинні мати зв'язок з його господарською діяльністю та підтверджені відповідними первинними документами, обов'язок ведення яких встановлений правовими нормами.
Вирішальне значення для податкового обліку має існування факту господарської діяльності, фактичний рух активів.
Якщо господарська операція фактично не відбулася, первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності та не можуть бути підставою для збільшення в податковому обліку сум валових витрат та (чи) податкового кредиту.
Вищенаведені норми так само, як і інші норми податкового законодавства, не ставлять у залежність право платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Одне тільки порушення постачальником товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та валових витрат (витрат) за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність останнього щодо протиправної податкової поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними.
Суди попередніх інстанцій, зробивши з дотриманням норм статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України оцінку доказів, наданих позивачем на спростування доводів податкового органу про недостовірність даних податкового обліку, задекларованих за наслідками господарських операцій з ПП "Роялті - Торг", та застосувавши до встановлених обставин вищенаведені норми податкового законодавства, дійшли правильного висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення ОДПІ Форми "Р" від 06.03.2014 № 0000472200 в частині збільшення товариству грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на суму 16 250,00 грн.
Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують правильність цього висновку, оскільки фактично зводяться до викладу обставин, що були встановлені у ході податкової перевірки, які були предметом оцінки судами першої та апеляційної інстанцій, та переоцінки досліджених та оцінених судами попередніх інстанцій доказів у ході розгляду справи, при цьому конкретних підстав, які б свідчили про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні обставин у справі та норм матеріального права при їх юридичній оцінці ОДПІ не наводить.
Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 349, статті 350, частинами 1, 5 статті 355, статтями 356, 359, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.06.2014 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2015 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду Л.І. Бившева
В.В. Хохуляк
Т.М. Шипуліна