Справа № 530/1508/17
Номер провадження 2-а/530/11/18
02.03.2018 року Зіньківський районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Должко С.Р., при секретарі Бедюх Н.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Зіньків адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа на стороні відповідача, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання рішення протиправним та зобов"язання вчинити дії,-
В Зіньківський районний суд Полтавської області із позовною заявою звернувся ОСОБА_1 з адіміністративним позовом до Міністерства оборони України, третя особа на стороні відповідача, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання рішення протиправним та зобов"язання вчинити дії.
Заслухавши позивача, ОСОБА_1 та представника позивача, які позовні вимоги підтримали, представника відповідача, ІНФОРМАЦІЯ_2 , який позовні вимоги не визнав та дослідивши наявні матеріали справи, суд приходить до часткового задоволення позовних вимог.
Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII Кодекс адміністративного судочинства України викладено у новій редакції від 15.12.2017.
Відповідно до пункту 10 Розділу VII "ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ" Кодексу адміністративного судочинства (в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Враховуючи зазначене, справу слід розглядати у відповідності до норм Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 15.12.2017.
У новій редакції відсутня аналогічна норма, що дозволяє розглядати справу в порядку скороченого провадження. Главою 10 розділу ІІ КАС України в редакції від 15.12.2017 передбачено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Зокрема, ч.5 ст. 262 КАС України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно з п. 2. ч.1 ст. 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Враховуючи вищевикладене та керуючись п. 10 розд. Розділу VII "ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ" Кодексу адміністративного судочинства (в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII), суд зазначає, що на момент судового розгляду справа підлягає розгляду в порядку спрощеного провадження за правилами, визначеними ч. 5 ст. 262, п. 4 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з ч. 5 ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
В судовому засіданні було встановлено, що З листопада 1987 року по лютий 1989 року ОСОБА_1 проходив військову службу в обмеженому контингенті військових сил в республіці Афганістан, де під час виконання службових обов'язків в грудні 1987 року отримав травму та осколкові поранення голови.
Рішенням Центральної військово - лікарської комісії Міністерства оборони України від 10.11.2015 року (протокол №4167) наявні в нього поранення, контузія та захворювання були пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Рішенням Полтавської МСЕК (довідка № АВ 0188498) ОСОБА_1 була вперше призначена 2 група інвалідності з 11 березня 2016 року, у зв'язку з наявністю поранень, контузії та захворювання, пов'язаних із виконанням обов'язків військової служби, при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Враховуючи, що позивач отримав інвалідність внаслідок травми, поранення, захворювання, пов'язаних із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, ОСОБА_1 має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно зі ст.ст.16, 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанови КМУ № 975 від 25 грудня 2013 року «Про затвердження порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».
У постанові Верховного Суду України від 10 березня 2015 року у справі №21-563а14, визначено, що право на отримання допомоги виникає у військовослужбовця з моменту настання інвалідності, а не з моменту звільнення з військової служби. Крім того, визначено, що одноразова грошова допомога є компенсаційним механізмом соціального захисту військовослужбовців, які спрямовані на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
ОСОБА_1 вперше встановлено другу групу інвалідності, внаслідок поранень, контузії та захворювання, пов'язаних із виконанням обов'язків військової служби, при перебуванні в країнах де велись бойові дії з 11 березня 2016 року, саме з цієї дати він має право на отримання одноразової грошової допомоги (ОГД).
Заява ОСОБА_1 про виплату ОГД разом з приєднаними документами, подана до Полтавського ОВК, була скерована до Міністерства оборони України з клопотанням військового комісара про проведення виплати мені ОГД в сумі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на дату встановлення інвалідності.
Комісія МО України (протокол засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 12 серпня 2016 року № 58 (п.109), розглянувши подані документи, прийняла рішення про повернення документів до ІНФОРМАЦІЯ_2 без розгляду на доопрацювання.
Про вказане рішення позивач дізнався 27 жовтня 2017 року після письмового звернення до ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.18).
Суд критично оцінює позицію представника відповідача, ІНФОРМАЦІЯ_2 , про те, що позивач дізнався про дане рішення раніше, так як на пропозицію головуючого заявити клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, для встановлення, хто саме підписав документ, представник відмовився заявляти клопотання.
Висновок Комісії про направлення на доопрацювання документів обґрунтовано тим, що в поданих матеріалах відсутні документи, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, як це передбачено пунктом 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою № 975 від 25 грудня 2013 року.
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві визначений Порядком, затвердженим вказаною постановою.
Пунктом 11 Порядку встановлено, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою). Позивачем на розгляд комісії МО України було подано : копія довідки МСЕК № АВ 0188498; копія паспорта; копія ІПН; копія військового квитка; копія витягу з протоколу засідання ЦВЛК № 4167; копія висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи №133 від 29.10.2015р; довідка про участь в бойових діях, довідка про відкриття рахунку.
Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом МО України № 402 2008 року, передбачено, що причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців визначають штатні ВЛК; у колишніх військовослужбовців інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та військових формувань колишнього СРСР, правонаступниками яких вони стали, - штатні ВЛК цих військових формувань та оформлюють протоколом за формою, наведеною в додатку 19.
Пунктом 21.5 вказаного Положення передбачено, що постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються у таких формулюваннях: "Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), так, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії" - якщо захворювання виникло, поранення (контузія, травма, каліцтво) одержане в період перебування в країнах, де велись бойові дії.
"Поранення (травма, контузія, каліцтво), одержане в результаті нещасного випадку, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби" - якщо воно одержане за обставин, не пов'язаних з виконанням обов'язків, або одержане внаслідок правопорушення (п. в).
Таким чином Витяг із протоколу засідання Центральної військово - лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця від 10.11.2015р. №4167, в якому зазначено: «Травма, поранення (контузія), захворювання, так, пов'язані із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії», а також Акт судово - медичного дослідження (обстеження) №133 від 29.10.2015 року, згідно якого наявні в позивача на тілі шрами та рубці утворились внаслідок вогнепальних поранень, отриманих в 1987 році, засвідчили відсутність в діях ОСОБА_1 протиправного діяння на момент отримання поранення (контузії) і є належними документами, що свідчать про причини та обставини поранення, травми та захворювання.
Всі ці документи були долучені до поданої позивачем заяви про виплату одноразової грошової допомоги, та свідчать про причинний зв'язок отриманих поранень із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Таким чином, позивачем при зверненні до відповідача із заявою про отримання одноразової грошової допомоги було подано всі необхідні документи, передбачені п. 11 Порядку, затвердженого постановою № 975.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22 січня 2015 року у справі 2-а-1626/12/1370, де зазначено, що документом, який свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема, про те, що воно не пов'язане з вчиненням особою злочину чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження, можуть бути будь-які відомості, які свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва). Відсутність висновків службового розслідування та акту розслідування не може бути підставою для відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, за умови, якщо причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) підтверджені іншими документами.
Крім того, відповідно до положення абзацу 24 пункту 4.7 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років при призначенні пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України № 530 від 14 серпня 2014 року, - у разі настання інвалідності копія довідки командира військової частини про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов'язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, - до розпорядника бюджетних коштів подається тільки в тому разі, якщо поранення (контузія, травма або каліцтво) не пов'язане з виконанням обов'язків військової служби
З огляду на викладене, висновок комісії МО України, що позивачем не було подано документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження не відповідає дійсності та є протиправним.
Разом з цим, законодавцем встановлено обов'язок саме Міністерства оборони України стосовно прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ОСОБА_1 інвалідності, пов'язаної із виконанням обов'язків військової служби.
Так, пунктом 12 Порядку № 975 передбачено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).
Полтавським обласним військовим комісаріатом було направлено до Міноборони всі необхідні документи для призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги, з клопотанням про її призначення.
Таким чином, незважаючи на встановлені норми чинного законодавства, які визначають гарантії соціального забезпечення військовослужбовців, Міністерство оборони України не призначило та не виплатило позивачу ОГД, а тому такі дії є протиправними і підлягають судовому захисту.
Про порушення своїх прав позивач дізнався 27 жовтня 2017 року, після письмового звернення до ІНФОРМАЦІЯ_2 та отримання відповіді обласного військового комісара за вих. № 10/21681 від 27.10.2017 року.
Позивач, звертаючись до суду із позовом, порушив питання, що стосуються здійснення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі.
Відповідно до ч.1 ст.267 КАС України (в редакції що діяла на момент звернення до суду) суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Враховуючи, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду, а також приписи ст. 14 КАС України щодо обов'язковості судових рішень, ст.287 КАС України щодо процесуальної можливості сторони виконавчого провадження оскаржити дії державного виконавця у процесі виконання судового рішення, суд не вбачає підстав для встановлення контролю за виконанням даного рішення шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання.
З врахуванням встановлених під час судового розгляду справи обставин, суд приходить до висновку, що позивачем обрано належний спосіб захисту порушеного права, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України ( в редакції що діяла на момент подання позову), якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви на підставі п. п. 8, 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", в матеріалах справи відсутні документально підтверджені судові витрати, то відповідно ст. 94 КАС України (в редакції що діяла на момент подання позову) судовий збір не підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Міністерства оборони України в дохід держави.
Керуючись ст. ст. 19, 22, 58, 64 Конституції України, ст.ст. 8, 9, 72-77, 90, 241-246, 255, 262,263, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання рішення протиправним та зобов"язання вчинити дії - задоволити частково.
Визнати п.109 Протоколу №58 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 12 серпня 2016 року щодо відмови в розгляді документів про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25 грудня 2013 року «Про затвердження порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні ) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та повернення їх на доопрацювання протиправним та недійсним.
3обов'язати Міністерство оборони України розглянути питання про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року, як інваліду з 11 березня 2016 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії), захворювання, що пов'язані із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до п. «б» ст. 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Судові витрати покласти на державу.
Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Написано власноручно.
Повний текст рішення виготовлено 12.03.2018 року.
Суддя Зіньківського
районного суду Полтавської області С.Р. Должко
секретар: Н.І.Бедюх