Справа: № 22-а-27376/08 Головуючий у 1-й інстанції: Бобров Ю.М.
Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.
Іменем України
"08" грудня 2009 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Бистрик Г.М.,
суддів: Собків Я.М., Бєлової Л.В.,
при секретарі: Шевчук О.М.,
розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою відповідача Державної податкової інспекції у м. Чернігові на постанову господарського суду Чернігівської області від 20 травня 2008 року у справі за позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень, -
У березні 2008 року суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень від 21.02.2008 року №0012241720/3 та №0014481720/3.
Постановою господарського суду Чернігівської області від 20 травня 2008 року вимоги позивача задоволено.
Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідача подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні вимог позивача відмовити.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення вимог позивача.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що податковий орган дійшов помилкового висновку про порушення ним норм статті 13, 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 року, в частині неналежного ведення доходів та витрат, а також про порушення вимог п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки ним включено до складу податкового кредиту суми сплаченого податку на додану вартість, які не підтвердженні документально.
Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом проведена планова виїзна перевірка суб'єкта господарювання ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства в період з 01.04.2004 року по 31.03.2007 року за результатами якої складно акт перевірки від 18.07.2007 року № 891/17-219/1732718017.
На підставі акта перевірки від 18.07.2007 року № 891/17-219/1732718017, Державною податковою інспекцією у м. Чернігові прийнято податкові повідомлення-рішення від 24 липня 2007 року № 0010641720/0, в якому СПД ОСОБА_2 визначено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у сумі 55714,52 грн., та № 0010651720/0, в якому позивачу визначено податкове зобов'язання по ПДВ в сумі 141770,00 грн. основного платежу та у сумі 70885,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, всього 21265,00 грн..
Зазначенні податкові повідомлення рішення оскарженні позивачем в адміністративному порядку.
В результаті неодноразового оскарження позивачем прийнятих податковим органом повідомлень-рішень, Державною податковою інспекцією у м. Чернігові прийняті податкові повідомлення - рішення від 21 лютого 2008 року № 0012241720/3, в якому СПД ОСОБА_2 визначено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у сумі 18346,19 грн., та № 0014481720/3, в якому позивачу визначено податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 43067,00 грн. основного платежу та у сумі 21543,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, всього 64610,00 грн., які були предметом розгляду судом першої інстанції.
Спірними податковими повідомленнями - рішеннями позивачу визначено податкове зобов'язання на підставі порушенням ним норм ст. 13, 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», та п.п.7.4.1, п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Відповідно до ст. 13 Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.
До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Згідно п. 22.3 ст. 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» починаючи з 1 січня 2004 року та до 31 рудня 2006 року ставка оподаткування, визначена пунктом 7.1. статті 7 цього Закону, встановлюється на рівні 13 відсотків від об'єкта оподаткування.
З матеріалів справи вбачається, що протягом 2004-2005 років СПД ОСОБА_2 здійснював підприємницьку діяльність із застосуванням спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності.
Суд першої інстанції дав належну правову оцінку, доказам наданими позивачем на підтвердження того, що у нього є належним чином оформлені документи, на підтвердження отриманого сукупного чистого доходу позивачем в періоді, що перевірявся відповідачем, та вірно визначив розмір податку з фізичних осіб за ставкою 13 відсотків від об'єкта оподаткування.
З урахуванням вище викладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що винесене відповідачем спірне податкове повідомлення-рішення від 21 лютого 2008 року № 0012241720/3 є неправомірним та підлягає скасуванню.
Відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8і цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтвердженні податковими накладними чи митними деклараціями.
Підпунктом 7.2.1. п.7.2 ст. 7 вказаного Закону, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:
а) порядковий номер податкової накладної;
б) дату виписування податкової накладної;
в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;
г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);
д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;
е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);
є) повну назву отримувача;
ж) ціну поставки без врахування податку;
з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;
и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
З встановлених обставин справи судом першої інстанції, вбачається, що на документальне підтвердження правомірності включення в деклараціях по ПДВ до складу податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість, позивачем в судовому засіданні надані Реєстри отриманих та виданих податкових накладних, з копіями податкових накладних в перевіряємий період, які містять всі необхідні реквізити, відповідно до вимог зазначених в п.п. 7.2.1 Закону України «Про податок на додану вартість».
Господарським судом Чернігівської області, вірно визначено, що висновки відповідача про те, що позивачем порушені вимоги п.п.7.4.1, п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» є необґрунтованим, а тому до позивача не може бути застосована відповідальність за порушення положень даної статті.
Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем у позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог щодо скасування податкових повідомлень - рішень від 21 лютого 2008 року № 0012241720/3 та № 0014481720/3.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, обґрунтування апелянта не спростовують висновків суду.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201 - 204 КАС України.
Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 158, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові - залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Чернігівської області від 20 травня 2008 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст ухвали суду виготовлено 14.12.2009 року.
Головуючий суддя: (підпис)
Судді: (підпис)
Суддя: Бистрик Г.М.