Справа: № 22-а-34952/08 Головуючий у 1-й інстанції: Сорочко Є.О..
Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.
Іменем України
"08" грудня 2009 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Бистрик Г.М.,
суддів: Бєлової Л.В., Собків Я.М.,
при секретарі: Шевчук О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу відповідача Чернігівського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Головного управління праці та соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації, Чернігівського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
У липні 2008 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Головного управління праці та соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації, Чернігівського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, а тому, за правилами статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», має право на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, проте в період з 2005 року по 2007 роки отримував таку допомогу в значно меншому розмірі.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2008 року вимоги позивача задоволено частково.
Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідач Чернігівський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права та ухвалити нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні його вимог.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду без змін.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення вимог позивача.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1.
З матеріалів справи вбачається, що щорічна допомога на оздоровлення за 2005-2007 роки виплачена позивачу на підставі Постанови Кабінету Міністрів № 836 від 26.07.1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та Постанови Кабінету Міністрів № 562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2-ї категорії забезпечується щорічна допомога на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що вимоги позивача про стягнення щорічної грошової допомоги за 2005-2006 роки не підлягають задоволенню, у зв'язку з пропуском строку, передбаченого ч. 2 ст. 99 КАС України.
Крім того, відмовляючи у задоволенні вимог позивача в частині стягнення допомоги за 2006 рік, судом першої інстанції було враховано наступні обставини.
Статтею 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було зупинено на 2006 рік дію статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати компенсацій і допомоги в розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
Відповідно до статті 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
Відповідно до частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» фактично змінено положення Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення статей Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік».
Щодо стягнення недоотриманих сум щорічної допомоги за 2007 рік, то суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про задоволення вимог позивача в цій частині.
Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» було призупинено на 2007 рік дію частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що встановлювали розмір одноразової допомоги на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії.
Судова колегія враховує, що рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) п. 30 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», визнано Конституційним Судом України таким, що не відповідає Конституції України.
Згідно з правилами частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Дію положень частини першої статті 39 цього Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відновлено з 09.07.2007 року.
Враховуючи те, що позивач отримав щорічну одноразову допомогу за 2007 рік 12 липня 2007 року, згідно довідки (а.с.5), після ухвалення рішення Конституційним Судом України, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення за 2007 рік.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку задовольняючи частково вимоги позивача за 2007 рік.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201 - 204 КАС України.
Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 158, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу відповідача Чернігівського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Головного управління праці та соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації, Чернігівського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст ухвали суду виготовлено 14.12.2009 року.
Головуючий суддя: Бистрик Г.М.
Судді: Бєлова Л.В.
Собків Я.М.