Іменем України
10.12.09Справа №2а-1795/09/2770
м. Севастополь
18 год. 09 хв.
Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:
головуючого судді - Водяхіна С.А.;
при секретарі - Сінгаєвської І.С.,
за участю:
- представника позивача - ОСОБА_1 -адвоката ОСОБА_2, ордер № 72, адвокатське посвідчення № 007, видано 27.11.2007 р.;
- представника відповідача - Управління Міністерства внутрішніх справ України у м. Севастополі -Куцеконя Романа Івановича, довіреність № 2/589 від 16.04.2009 р., посвідчення № 005082 дійсне до 02.03.2010 р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Севастополі про визнання недійсним наказу Управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Севастополі № 544 від 08.09.2009 р. та поновлення на посаді,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Севастополі про визнання недійсним наказу Управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Севастополі № 544 від 08.09.2009 р. та поновлення на посаді оперуповноваженого СБНОН Гагарінського РВ УМВС України у м. Севастополі.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що фактично позивача було звільнено за скоєння дій, які є злочинами, у зв'язку з чим було порушено кримінальну справу. Отже, позивач вважає, що його звільнення мало відбутися лише при наявності обвинувального вироку суду, без чого звільнення його з органів внутрішніх справ є незаконним.
Разом із позовною заявою до Окружного адміністративного суду м. Севастополя надійшло клопотання позивача про забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії положень пунктів 1, 12, 13, 14 оскаржуваного наказу № 544 від 08.09.2009 р.
Але в ході судового розгляду представник позивача заявлене клопотання не підтримав та на його розгляді не наполягав у зв'язку з відсутністю необхідності забезпечувати адміністративний позов.
Крім того, представник позивача не наполягав на виклику та допиту у якості свідків осіб, які перелічені у прохальної частині позовної заяви.
В ході судового розгляду позивач у порядку статті 51 Кодексу адміністративного судочинства України звернувся з заявою про зміну (уточнення) адміністративного позову, у якій просив визнати протиправними та скасувати накази УМВС України в м. Севастополі № 544 від 08.09.2009 р. та № 126 о/с від 28.09.2009 в частині, що стосується позивача.
Представник відповідача надав до суду заперечення проти позову, у яких вказав, що звільнення позивача з займаної посади проводилося у відповідності з діючим законодавством, та підстав для визнання наказів УМВС України в м. Севастополі № 544 від 08.09.2009 р. та № 126 о/с від 28.09.2009 в частині, що стосується позивача, незаконними та їх скасування немає.
В ході судового розгляду представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.
Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечував, та вважає їх безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з мотивів, викладених у запереченнях на адміністративний позов від 02.12.2009; вважає, що при вирішенні питання про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ, відповідач діяв у межах своєї компетенції та у спосіб, що визначений чинним законодавством.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, встановивши обставини у справі та вивчивши матеріали справи вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
У судовому засіданні встановлено, що постановою прокурора Гагарінського району м. Севастополя від 14.08.2009 р. порушена кримінальна справа № 995030 за фактом перевищення працівниками Гагарінського РВ УМВС України в м. Севастополі своїх службових повноважень за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 365 Кримінального кодексу України (а.с.112-113).
Постановою старшого слідчого прокуратури Гагарінського району м. Севастополя від 27.08.2009 р. порушена кримінальна справа відносно, поряд з іншими, позивача за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 365 Кримінального кодексу України (а.с.116).
19.08.2009 р. на адресу УМВС України в м. Севастополі надійшов лист старшого слідчого прокуратури Гагарінського району м. Севастополя за вих. № 06/2-2891, з якого вбачається, що у зв'язку із розслідуванням зазначеної кримінальної справи № 995030, УМВС України в м. Севастополі, поряд з іншим, повинно було направити на адресу прокуратури Гагарінського району м. Севастополя матеріали службового розслідування за фактом застосування працівниками Гагарінського РВ УМВС України в м. Севастополі 06.06.2009 про огляді місця події -території за адресою м. Севастополь, вул. Щитова, 31/2 спецзасобів травматичної дії (а.с.114).
Положенням статті 14 Дисциплінарного Статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України № 3460-IV від 22.02.2006 (далі -Статут) встановлено, що, з метою встановлення всіх обставин дисциплінарної провини, вчиненої особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування, порядок проведення якого встановлюється міністром внутрішніх справ України.
Згідно підпункту 7.3 пункту 7 «Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України», затвердженої наказом МВС України № 552 від 06.12.1991 (далі -Інструкція) підставами для проведення службового розслідування, зокрема, є повідомлення органів дізнання, попереднього слідства, прокурора, суду.
Як вбачається із висновку, затвердженого тимчасово виконуючим обов'язки начальника УМВС України в м. Севастополі Кравченко О.М. 08.09.2009 р., складеного за результатами службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни працівниками СБНОН та СКР Гагарінського РВ УМВС України в м. Севастополі, встановлений факт того, що позивач вчинив порушення службової дисципліни, яке виразилося у незаконному проведені огляду 06.06.2009 р. помешкання ОСОБА_5 у порушенні вимог статті 190 Кримінально-процесуального кодексу України, незаконному застосуванні до громадян ОСОБА_6 та ОСОБА_7 спецзасобів наручників, їх незаконне утримання до доставляння до Гагарінського РВ УМВС України в м. Севастополі.
У порушення вимог статті 12 Закону України «Про міліцію», позивач про застосування відносно вищевказаних громадян фізичної сили та спецзасобів -наручників рапортом не доповів.
Крім того, 15.07.2009 у ході огляду працівниками 27-го відділу внутрішньої безпеки в м. Севастополі службового кабінету № 45 Гагарінського РВ УМВС України в м. Севастополі, який належить працівникам Сектору боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів Гагарінського РВ УМВС України у м. Севастополі, у тому числі позивачу, були виявлені та вилучені у присутності понятих три медичних одноразових шприці, заповнених рідиною жовтого та коричневого кольорів, якою виявилась небезпечна наркотична речовина, обіг якої заборонений -опій, загальною масою 0,1844 г., у третьому шприці містився ангідрид оцтової кислоти, відносно якого встановлюються заходи контролю, що підтверджується висновком спеціаліста Науково-дослідницького експертно-криміналістичного центру № 485 від 16.07.2009 (а.с.149-150).
Також встановлено, що у кабінеті № 45 Сектору боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів Гагарінського РВ УМВС України у м. Севастополі, працівники Сектору боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів та СКР Гагарінського РВ УМВС України у м. Севастополі, в тому числі позивач, неодноразово вживали спиртні напої, що підтверджується наявними у справі фотоматеріалами, вилученими з комп'ютеру у кабінеті № 45 Гагарінського РВ УМВС України в м. Севастополі, яки додано до висновку службового розслідування (а.с. 47-52).
Отже, проведеним службовим розслідуванням, поряд з іншими, встановлені факти порушення позивачем службової дисципліни, яки виразилися у незаконному проведені огляду помешкання ОСОБА_5, незаконному застосуванні до громадян ОСОБА_6 та ОСОБА_7 спецзасобів наручників, їх незаконному утриманні до доставляння до Гагарінського РВ УМВС України в м. Севастополі, що потягло за собою порушення статей 12, 13, 14 Закону України «Про міліцію», вимог статей 2, 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, пунктів 3, 8, 9, 10, 11 Етичного кодексу працівника органів внутрішніх справ України.
Відповідно до абзацу 5 статті 14 Статуту перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.
Пунктом 14.8 Інструкції передбачено, що посадова особа при проведенні службового розслідування зобов'язана ознайомити з затвердженим висновком службового розслідування особу, у відношенні якої воно проводилося, за бажанням на те останньої, якщо це не суперечить вимогам дотримання державної або службової таємниці.
Згідно пункту 15.3 Інструкції, особа, у відношенні якої проводиться службове розслідування, має право знайомитись по закінченню службового розслідування з затвердженим висновком, а з дозволу керівника, що призначив службове розслідування, з матеріалами перевірки в частині, яка його стосується, якщо це не суперечить вимогам про збереження державної та службової таємниці.
З матеріалів справи вбачається, що 25.09.2009 р. позивач звертався до відповідача з заявою про ознайомлення з матеріалами службового розслідування (а.с. 179).
Листом за № 2/71-5 від 02.10.2009 р. відповідач повідомив позивача про можливість ознайомлення з матеріалами службового розслідування (а.с. 180).
Тобто у судовому засіданні встановлено, що відповідачем здійснено заходи щодо ознайомлення позивача з матеріалами та висновком службового розслідування, як то передбачено Інструкцією.
Пунктом 8 статті 12 Статуту встановлено, що звільнення з органів внутрішніх справ є видом дисциплінарних стягнень та накладається на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни.
Згідно абзаців 10, 12, 15 статті 14 Статуту при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу, які мають дисциплінарне стягнення і знову допустили порушення службової дисципліни, дисциплінарне стягнення, що накладається, має бути більш суворим, ніж попереднє. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
З пояснень представника позивача вбачається, що міра дисциплінарного впливу у виді звільнення з органів внутрішніх справ була обрана у зв'язку з оцінкою особи позивача, його попередньою поведінкою та обтяжуючими обставинами, що проявилися у запереченні явних фактів порушень, своєї участі у них та своєї вини у їх вчиненні, а також з урахуванням відмови позивача надавати пояснення з приводу інших виявлених порушень, сукупності, тяжкості вчинених проступків та їх наслідків.
Тобто, обрання у якості міри дисциплінарного впливу саме звільнення, як крайнього заходу дисциплінарного стягнення, відбувалося за правилами, визначеними Статутом, та цілком відповідає характеру вчиненого позивачем правопорушення.
Абзацом 6 статті 14 Статуту встановлено, що про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.
Наказом УМВС України в м. Севастополі № 544 від 08.09.2009 за порушення службової дисципліни, порушення статей 12, 13, 14 Закону України «Про міліцію», вимог статей 2, 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, пунктів 3, 8, 9, 10, 11 Етичного кодексу працівника органів внутрішніх справ України, оперуповноважений СБНОН Гагарінського РВ УМВС України у м. Севастополі старший лейтенант міліції ОСОБА_1 звільнений з органів внутрішніх справ України.
З наказом УМВС України в м. Севастополі № 544 від 08.09.2009 позивач ознайомлений 15.09.2009, про що свідчить його особистий підпис на копії наказу, доданої до матеріалів справи (а.с.173 зворотній бік).
Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про міліцію», міліція в Україні -державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.
Основними завданнями міліції, зокрема, є забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів; запобігання правопорушенням та їх припинення; охорона і забезпечення громадського порядку, що передбачено положеннями статті 2 Закону України «Про міліцію».
Згідно статей 16, 17 Закону України «Про міліцію», особовий склад міліції складається з працівників, що проходять державну службу в підрозділах міліції, яким відповідно до чинного законодавства присвоєно спеціальні звання міліції. На службу до міліції приймаються на контрактній основі громадяни, здатні за своїми особистими, діловими і моральними якостями, освітнім рівнем, фізичною підготовкою і станом здоров'я виконувати покладені на міліцію завдання.
Частиною першою статті 18 Закону України «Про міліцію», передбачено, що порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.
За правилами пункту 23 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР № 114 від 29.07.1991 (далі - Положення) особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну та кримінальну відповідальність згідно з законодавством.
Згідно статті 1 Статуту службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Статтею 2 Статуту передбачено, що дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
Відповідно до статті 7 Статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу, зокрема, дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.
Що стосується позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування наказу УМВС України в м. Севастополі № 126 о/с від 28.09.2009, слід зазначити наступне.
Згідно абзацу 5 статті 18 Статуту, такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади, пониження в спеціальному званні та звільнення з органів внутрішніх справ, вважаються виконаними після видання наказу по особовому складу.
Наказом УМВС України в м. Севастополі № 126 о/с від 28.09.2009 по особовому складу позивач звільнений у запас Збройних Сил України за статтею 64 “є” Положення, згідно якої особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік), зокрема, за порушення дисципліни.
Трудову книжку, витяг з наказу УМВС України в м. Севастополі № 126 о/с від 28.09.2009 позивач отримав, про що свідчить його підпис у послужному списку особової справи.
Таким чином, оскільки наказ № 126 о/с від 28.09.2009 виданий на підставі наказу начальника УМВС України в м. Севастополі № 544 від 08.09.2009, вимоги позивача про визнання цього наказу протиправним та його скасування, не засновані на законі.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, суд вважає, що дії УМВС України в м. Севастополі при прийняті наказу № 544 від 08.09.2009 про звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ України та наказу УМВС України в м. Севастополі № 126 о/с від 28.09.2009 про звільнення ОСОБА_1 у запас Збройних Сил України, є законними та обґрунтованими, підстав для визнання їх протиправними та скасування, поновлення позивача на посаді оперуповноваженого Сектору боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів Гагарінського РВ УМВС України у м. Севастополі, не вбачається.
Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно ч. 3 ст. 160 КАС України, повний текст постанови складено, та постанова підписана 14.12.2009 р.
Керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Севастополі про визнання недійсним наказу Управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Севастополі № 544 від 08.09.2009 р. та поновлення на посаді, відмовити у повному обсязі.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені ст. 186 КАС України.
Постанова не набрала законної сили.
Суддя С.А. Водяхін