Справа № 409/2767/17
Провадження № 33/782/32/18
13 березня 2018 року м. Сєвєродонецьк
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Луганської області Чобур О.В., за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_2, та його захисника Заїки В.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Луганської області апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Білокуракинського районного суду Луганської області від 30.01.2018 року, якою:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Попівка Білокуракинського району Луганської області, громадянина України, працюючого в Білокуракинському лісництві лісником, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 10 200 (десяти тисяч двохсот) гривень, з позбавленням права керування транспортним засобом строком на 1 (один) рік.
Оскаржуваною постановою ОСОБА_2 28.11.2017 року о 15 годині 02 хвилини керував трактором МТЗ-82, державний номер НОМЕР_1, по вул.Магістральний у смт. Білокуракине Луганської області в стані алкогольного сп'яніння, тим самим порушив вимоги п.2.9 ПДР.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати постанову суду, як незаконну, та постановити нову постанову, якою провадження по справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Посилається на те, що при накладенні адміністративного стягнення були порушенні вимоги статей 7, 245, 247, 248, 251,252 КУпАП.
Всупереч вимогам ст. 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення складений з порушеннями, не відповідає чинному законодавству та не може бути визнаний доказом у справі.
Зазначає, що акт медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння, який міститься в матеріалах справи, складений неповноважною особою, не були взяті інші біологічні об'єкти для виявлення ознак сп'яніння, акт був складений без лабораторних досліджень, не було роз'яснено порядок його оскарження.
В ході апеляційного розгляду справи апелянт і його захисник Заїка В.К. уточнили вимоги апеляційної скарги, просили справу про адміністративне правопорушення щодо нього закрити за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу правопорушення.
Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, суд першої інстанції в повному обсязі виконав вимоги ст.280 КУпАП, дослідив матеріали справи та обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, яка підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, висновком щодо результатів медичного огляду від 28.11.2017 року, поясненнями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5
Всупереч доводам апелянта, протокол про адміністративне правопорушення щодо нього складений без порушень вимог ст. 256 КУпАП.
Порушень вимог ст. 266 КУпАП, які тягли би за собою визнання огляду особи на стан алкогольного сп'яніння недійсним, не вбачається.
Зокрема, затримання порушника та його огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці затримання проведено з використанням алкотестера та в присутності двох свідків, які підтвердили показання алкотестеру в розмірі 0,4 проміллє.
Медичний огляд ОСОБА_2 проведено, всупереч доводам апелянта, належним лікарем Білокуракинської ЦРЛ, якою встановлено факт алкогольного сп'яніння та відібрані біологічні зразки. На підтвердження доводів щодо відсутності у лікарів Білокуракинської ЦРЛ повноважень щодо освідування осіб, які перебувають у стані алкогольного сп'яніння апелянтом не надано жодних доказів. За результатами хіміко-токсикологічного дослідження цих зразків встановлено наявність в крові ОСОБА_2 алкоголю в концентрації 0,45 проміллє, в сечі - в концентрації 0,52 проміллє, при чому цей показник є заниженим внаслідок меншої, аніж потрібно кількості відібраного біоматеріалу.
Також всупереч доводам апелянта така концентрація алкоголю в крові перевищує встановлений законодавством мінімум 0,2 проміллє і є небезпечною для інших учасників дорожнього руху.
За таких умов апеляційний суд вважає, що судом дана належна оцінка зібраним доказам і його висновок щодо доведеності вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП є правильним.
Разом з тим, апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи апелянта стосовно порушень вимог КУпАП при накладенні на нього адміністративного стягнення, оскільки суддя місцевого суду при постановленні рішення про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та при накладенні на нього адміністративного стягнення, прийняв рішення про накладення штрафу в грошовому розмірі, в той час, коли законом визначено вид покарання у вигляді неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За таких умов суд повинен був призначити покарання у вигляді 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, зазначивши, що такий розмір покарання складає 10200 гривень, з позбавленням права керування транспортним засобом строком на 1 рік, проте судом цього не було зроблено, і це є безумовною підставою для скасування судового рішення.
При цьому, приймаючи нову постанову, апеляційний суд позбавлений права постановити рішення про накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення у відповідності до вимог КУпАП, у зв'язку із закінченням строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова суд підлягає скасуванню, а справа підлягає закриттю у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись п.7 ст.247, ст. 294 КУпАП ,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову судді Білокуракинського районного суду Луганської області від 30.01.2018 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП скасувати.
Прийняти нову постанову, якою провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП закрити у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя апеляційного суду
Луганської області О.В. Чобур