Справа № 454/1657/17
15 лютого 2018 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:
головуючого - судді Адамович М. Я. ,
при секретарі Хомин В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сокаль справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
Позивач звернувся в суд з позовом та заявою про уточнення позовних вимог. В яких просить стягнути з відповідача на його користь 24300грн. матеріальної шкоди, 1696,14грн. інфляційних нарахувань, 3% річних в розмірі 365грн. та 20000грн. на відшкодування моральної шкоди.
Свої вимоги мотивують наступним.
05.02.2015р. близько 09.30год. на об'їздній дорозі м.Жовква Львівської області ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки «Chrysler Grand Voyager», р.н.НОМЕР_1 порушив вимоги Правил дорожнього руху України, внаслідок чого виїхав на смугу зустрічного руху, де здійснив зіткнення з автомобілем марки «Audi-80», р.н.з.НОМЕР_2, під його керуванням. Внаслідок даної ДТП він та пасажир ОСОБА_3 отримали тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості з ознаками тривалого розладу здоров'я.
Вироком Жовківського районного суду від 23.04.2015р. відповідача визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.
Діями відповідача йому завдано матеріальної шкоди в розмірі 58350грн., що є ринковою вартістю його автомобіля, станом на момент його пошкодженого.
Крім того, йому спричинено моральну шкоду, зокрема, внаслідок ДТП та отриманих травм він переносить фізичні, психічні переживання та страждання. Відповідач жодного разу не звертався до нього, не пропонував жодної допомоги. Внаслідок перелому ребер він тривалий час не міг ходити, в нього порушився нормальний уклад життя, погіршилися відносини з оточуючими, він був позбавлений можливості працювати, тривалий час лікувався, внаслідок чого став нервовим, почував себе неповноцінним, він не мав змоги користуватися належним йому автомобілем, чим порушено його право власності.
В судове засідання позивач та його представник - адвокат ОСОБА_4 не прибули. Подали заяви про розгляд справи у їх відсутності, позов підтримали.
Відповідач та його представник адвокат ОСОБА_5 в судове засідання також не з'явилися.
Представник подав суду пояснення, в яких просив у задоволенні позову відмовити та не заперечив проти його та відповідача відсутності.
На підставі ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши докази по справі, суд дійшов наступного висновку.
Вироком Жовківського районного суду Львівської області від 23.04.2015р. ОСОБА_2 визнано винним у тому, що він 05.02.2015р., керуючи автомобілем марки «Chrysler Grand Voyager», р.н.з.НОМЕР_3 по об'їздній дорозі м.Жовква Львівської області, порушив правила безпеки дорожнього руху, виїхав на смугу зустрічного руху, де зіткнувся з автомобілем марки «Audi-80», р.н.з.НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1, внаслідок чого потерпілий та його пасажир ОСОБА_3 отримали тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я.
Госпіталізований після дорожньо-транспортної пригоди 05.02.2015р. ОСОБА_1 отримав закриту травму грудної клітки, перелом 7-8 ребер зліва, що стверджується епікризом від 11.02.2015р. з медичної картки №1077.
Відповідно до ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка їх завдала за наявності її вини.
Згідно ст.1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на правовій підставі володіє транспортним засобом.
Згідно ст.1194 ЦК України, особа, що застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування), для повного відшкодування завданої нею шкоди, зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою.
Виходячи з аналізу вищевказаних норм, суд дійшов висновку, що при відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Таким чином потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.
В свою чергу, розмір страхової виплати (страхового відшкодування), якщо страховик визначає його меншим страхової суми (ліміту його відповідальності), може бути оспорений особою, яка завдала шкоди, якщо ця особа виконала свій обов'язок перед потерпілим, у тому числі й частково відшкодувала шкоду згідно статті 1194 ЦК України, але вважає, що страховик порушив умови договору, здійснив потерпілому страхову виплату (страхове відшкодування) не в повному обсязі, що призвело до безпідставного збільшення обсягу її (особи, яка завдала шкоди), відповідальності.
Згідно висновку №680 від 27.02.2015р., вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля марки «Audi-80», р.н.з.НОМЕР_2, внаслідок його пошкодження в ДТП 05.02.2015р. визначається у розмірі ринкової вартості цього автомобіля на момент його пошкодження у ДТП та становить 58350грн.
З листа №8/3-03/19879 від 21.07.2016. вбачається, що на рахунок ОСОБА_1 23.03.2016р. здійснено наступні регламентні виплати: 933,80грн. витрати на лікування, 46,69грн. відшкодування моральної шкоди та 34050грн. за шкоду, отриману внаслідок пошкодження транспортного засобу.
Таким чином, різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою становить: 58350грн. - 34050грн. = 24300грн., яку відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу.
Крім того, у частині другій статті 625 ЦК України передбачено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина перша статті 901 ЦК України).
Виходячи з аналізу статей 524, 533 - 535, 625 ЦК України, суд дійшов висновку, що грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів, а тому, на правовідносини між потерпілою особою та страхувальником поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
В той же час, з позивач звернувся з позовом про стягнення шкоди з особи, яка завдала йому шкоди.
Тому, суд дійшов висновку, що внаслідок прострочення виплати різниці між заподіяною шкодою та страховим відшкодуванням відповідальність повинен нести в даному випадку відповідач по справі - ОСОБА_2
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення 3% річних в сумі 365грн. та інфляційних нарахувань в сумі 1696,14грн. за період з моменту звернення до суду з даним позовом, згідно представленого ним розрахунку, підлягає задоволенню.
Згідно ст.1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується, якщо шкода завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Так, в судовому засіданні встановлено, що вина ОСОБА_2 в спричиненні ДТП, в якому пошкоджено автомобіль потерпілого та спричинено йому тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я.
В той же час, суд не погоджується з розміром суми, яку позивач просить стягнути з відповідача на відшкодування моральної шкоди.
Вирішуючи дану позовну вимогу, суд виходить з того, що стягнення моральної шкоди не повинно бути джерелом до збагачення позивача.
З іншого боку суд погоджується з усіма доводами позивача по цій позовній вимозі.
Так, враховуючи характер тілесних ушкоджень, які ОСОБА_1 отримав в ДТП, тривалість лікування, примусове усунення від трудових обов'язків, порушення звичного устрою життя та негативні психологічні наслідки, які останній поніс внаслідок протиправних дій відповідача, суд, з врахуванням принципу виваженості та справедливості, дійшов до висновку що стягнення з останнього 10000грн. буде справедливою сатисфакцією.
Керуючись ст.ст.12, 81, 263-265 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2, зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого в АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний НОМЕР_4, проживаючого АДРЕСА_2, 24300 (двадцять чотири тисячі триста) грн. матеріальної шкоди, 1696 (одну тисячу шістсот дев'яносто шість) грн. 14коп. інфляційних нарахувань, 3% річних, що становить 365 (триста шістдесят п'ять) грн. та 10000 (десять тисяч) грн. на відшкодування моральної шкоди.
Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Апеляційного суду Львівської області.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Сокальський районний суд Львівської області.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину рішення воно може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 12 березня 2018р.
Головуючий: М. Я. Адамович