83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
12.06.07 р. Справа № 12/396пн
Господарський суд Донецької області у складі судді О.М. Сковородіної при секретарі судового засідання: Бахмет А.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Родіков П.М. - довіреність від 27.11.06р.
Церцек В.І.
від відповідача: не з'явився
від третьої особи: не з'явився
за позовом: Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1
м. Маріуполь
до відповідача: Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2
м. Маріуполь
третя особа: Виконавчий комітет Маріупольської міської ради м. Маріуполь
про визнання права власності
Позивач, Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 м. Маріуполь, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Виконавчого комітету Маріупольської міської ради м. Маріуполь про визнання права власності на нерухоме майно.
В обґрунтування вимог позивач посилався на державний акт на право власності на земельну ділянку від 20.01.03р., рішення виконавчого комітету Маріупольської міської ради «Про видачу правоустановчих документів» НОМЕР_1., свідоцтво про право власності НОМЕР_2, довідку від 11.01.06р.
Відповідач - Виконавчий комітет Маріупольської міської ради м. Маріуполь вимоги позивача не визнає, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Заперечуючи проти позову, вказував на те, що: 1) у позивача відсутній висновок про можливість прийняття вказаного об'єкту до експлуатації та про відповідність об'єкту будівельно-технічним нормам; 2) відповідач не надавав земельну ділянку позивачу в установленому законом порядку; 3) самочинне будівництво може призвести до порушення будівельно-технічних норм та правил, що може заподіяти шкоду іншим особам; 4) на підставі ч. 2 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
04.05.07р. господарським судом отримане клопотання позивача про заміну відповідача на належного - Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2. В обґрунтування заявленого клопотання позивач посилався на те, що саме СПД ОСОБА_2 не визнає та оспорює право власності позивача на частину майна, а саме: складське приміщення (літ. А2-1) загальною площею 11, 4 кв.м., що підтверджується листами від 12.10.06р., 18.10.06р., 19.10.06р. та 25.10.06р.
Ухвалою суду від 07.06.07р. був замінений відповідач - Виконавчий комітет Маріупольської міської ради м. Маріуполь на належного - Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 м. Маріуполь, залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Виконавчий комітет Маріупольської міської ради м. Маріуполь.
Відповідач - Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 м. Маріуполь позовні вимоги визнає, вважає їх обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню. Просив суд розглянути справу без його участі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив.
Позивач є власником земельної ділянки площею 0,0248га, цільове призначення якої є здійснення роздрібної торгівлі та експлуатації і обслуговування закладу громадського харчування, яка розташована АДРЕСА_1, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3.
На підставі рішення виконавчого комітету Маріупольської міської ради НОМЕР_1. позивачу було видане свідоцтво про право власності НОМЕР_4 на торговий павільйон та закусочну, які розташовані АДРЕСА_1.
У зв'язку з виробничою необхідністю на відведеній земельній ділянці були виконані будівельні роботи та збудоване складське приміщення Літ. А2-1 площею 11,4кв.м. Вказаний об'єкт був зроблений без належним чином затвердженого проекту, та відповідно до довідки Маріупольського БТІ від 11.01.06р. є самочинним будівництвом.
Ухвалою суду від 06.12.06р. провадження у справі було зупинено та призначена незалежна судова експертиза, на вирішення якої було поставлене питання: «Чи відповідає нежитлове приміщення літ. А2 - 1 нежитлового торгівельного павільйону та закусочної, розташованих АДРЕСА_1, будівельним нормам та правилам, правилам протипожежної, санітарної безпеки, якщо не відповідає, то в якій частині?»
Як вбачається з висновку будівельно-технічної експертизи від 20.12.06р. нежитлова прибудова Літ. А2-1, яка розташована АДРЕСА_1, відповідає ДБН В.2.2-9-99 «Громадські будівлі і споруди», ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», п. 55 СанПін 5781-91 «Санітарні правила для підприємств продовольчої торговлі».
Частиною 5 ст. 376 України передбачено, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Земельна ділянка, на якій знаходяться об'єкт нерухомості, позивачу була надана у відповідному порядку, який встановлений законодавством, а саме: державний акт на право власності на земельну ділянку від 20.01.03р.
Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
З урахуванням обставин справи та наданих доказів, вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача в порядку, що передбачений ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі ст. ст. 376, 392 ЦК України, керуючись ст. ст. 22, 33, 42, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-
Задовольнити позовні вимоги Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1м. Маріуполь до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2м. Маріуполь, за участю третьої особи: Виконавчого комітету Маріупольської міської ради м. Маріуполь про визнання права власності на нерухоме майно.
Визнати право власності за Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 м. Маріуполь (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_5) на нерухоме майно, а саме: на складське приміщення - А2-1, площею 11, 4кв.м., яке розташоване АДРЕСА_1
Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 м. Маріуполь (АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_6) на користь Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1м. Маріуполь (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_5) витрати з державного мита в сумі 85,00грн., та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення набирає законної сили 25.06.2007р.
Рішення може бути оскаржено в Донецький апеляційний господарський суд згідно розділу XII ГПК України.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя