"12" березня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/39/18
Господарський суд Одеської області у складі судді Лічмана Л.В.,
секретар судового засідання Цісельський К.О.,
за участю представників учасників справи:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: не з'явився,
від третьої особи: не з'явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного акціонерного товариства ,,Страхова група ,,ТАС" до Комунального підприємства ,,Міські дороги", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_1, про стягнення 15979,23 грн.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.01.2018 р. прийнято позовну заяву Приватного акціонерного товариства ,,Страхова група ,,ТАС", порушено провадження у справі № 916/39/18, залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1, задоволено письмове клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні на 05.02.2018 р.
Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.02.2018 р. оголошено перерву в судовому засіданні до 05.03.2018 р.
В судове засідання 05.03.2018 р. представники учасників справи не з'явились, хоча про час та місце його проведення повідомлені належним чином, що підтверджується, зокрема, повідомленнями про вручення поштових відправлень позивачу та третій особі, письмовою заявою позивача про розгляд справи без його участі та розпискою представника відповідача, наданою 05.02.2018 р.
Згідно із приписами ст.ст.233,240 ГПК України в судовому засіданні 05.03.2018 р. підписано вступну та резолютивну частини рішення без їх проголошення.
Приватне акціонерне товариство ,,Страхова група ,,ТАС" (далі - ПрАТ ,,СГ ,,ТАС") звернулось в Господарський суд Одеської області з позовною заявою про стягнення з Комунального підприємства ,,Міські дороги" (далі - КП ,,Міські дороги") 15979,23 грн. страхового відшкодування в порядку регресу.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ПрАТ ,,СГ ,,ТАС" посилається на норми п.п.33.1.4 п.33.1 ст.33, п.п. ,,ґ" п.п.38.1.1 п.38.1 ст.38 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ч.1 ст.1172, ч.1 ст.1188, ч.1 ст.1191 ЦК України, постанови Верховного Суду України від 12.02.2014 р. по справі № 6-1ЦС14, від 30.03.2016 р. по справі № 6-186цс16, постанову пленуму Верховного Суду України ,,Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27.03.1992 р. № 6 (із змінами), постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 22.06.2017 р. по справі № 521/6908/17, умови договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту від 18.05.2016 р. № А461494 та додаток № 1 до нього, страховий акт та розрахунок суми страхового відшкодування, акт огляду транспортного засобу від 31.05.2017 р. № 5946, висновок експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості відновлювального ремонту та матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля Toyota Сamry, реєстраційний номер НОМЕР_1, від 05.06.2017 р. № 5946, платіжне доручення від 04.08.2017 р. № 29697, заяву про страхове відшкодування від 31.07.2017 р. вх. № 804 тощо.
КП ,,Міські дороги" подало письмову заяву, згідно якої визнає позов у повному обсязі та просить розстрочити виконання рішення рівними платежами на три місяці, починаючи з 20.04.2018 р.
Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.03.2018 р. відмовлено у прийнятті визнання Комунальним підприємством ,,Міські дороги" позову Приватного акціонерного товариства ,,Страхова група ,,ТАС" по справі № 916/39/18, оскільки визнання відповідачем позову суперечить закону. При цьому за правилами ч.4 ст.191 ГПК України після постановлення ухвали про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову судом продовжено судовий розгляд.
Третя особа власну позицію з приводу спірних правовідносин не повідомила.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши відповідність доводів сторін фактичним обставинам справи та нормам українського законодавства, господарський суд відмовляє у задоволенні позовних вимог з огляду на таке.
18.05.2016 р. між ПрАТ ,,СГ ,,ТАС" (Страховик) та КП ,,Міські дороги" (Страхувальник) укладено договір добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту № А461494 (Договір).
Предметом Договору є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з відшкодуванням Страхувальником заподіяної ним шкоди життю та здоров'ю фізичної особи або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, під час руху застрахованого ТЗ, якщо має місце причинний зв'язок між рухом застрахованого ТЗ і заподіяною шкодою - страхування відповідальності власників наземного транспорту (п.12.1 Договору).
Страховий випадок - передбачена Договором подія, яка відбулась внаслідок настання страхових ризиків за Договором і з настанням якої виникає обов'язок Страховика здійснити виплату страхового відшкодування Страхувальнику або третій особі, а саме: настання відповідальності Страхувальника та/або водія застрахованого ТЗ, що визнана рішенням суду, що набуло чинності, або Страхувальником у добровільному порядку за умови, якщо Страховик письмово надав свою попередню згоду на визнання вимог (претензій) третіх осіб (п.13.1 Договору).
Страховим ризиком за Договором є дорожньо-транспортна пригода (ДТП), а саме: подія, що сталася під час руху застрахованого ТЗ або іншого транспортного засобу, внаслідок якої завдані матеріальні збитки (п.13.3 Договору).
Відшкодуванню за Договором не підлягає шкода, що заподіяна третій особі, у розмірі, у якому вона повинна бути відшкодована за обов'язковим страхуванням цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, договір страхування (поліс) за яким є наявним у Страхувальника, водія та/або на застрахований ТЗ (п.14.2 Договору).
При настанні події, яка в подальшому може бути кваліфікована як страховий випадок, Страхувальник зобов'язаний надати Страховику письмове повідомлення про настання події, яка в подальшому може бути кваліфікована як страховий випадок, не пізніше 3 (трьох) робочих днів з дати її настання (п.21.1.5 Договору).
Підставою для відмови Страховика у виплаті страхового відшкодування є несвоєчасне повідомлення Страхувальником про настання події, яка в подальшому може бути кваліфікована як страховий випадок, без поважних на це причин (п.25.1.5 Договору).
За невиконання або неналежне виконання обов'язків за Договором сторони несуть відповідальність відповідно до законодавства України (п.26.3 Договору).
Строк дії Договору в наданому для суду примірнику в частині дня і місяця його початку та закінчення сторонами не зазначено. Разом з тим, згідно ч.1 ст.75 ГПК України обставина щодо чинності страхової угоди на момент скоєння ДТП визнана учасниками справи, в зв'язку з чим не підлягає окремому доказуванню.
В додатку № 1 до Договору наведено перелік застрахованих транспортних засобів, серед яких є трактор ,,МТЗ-82", реєстраційний номер 129-17ОК, рік випуску - 2001.
25.04.2017 р. у м. Одесі на вул. Водопровідній сталась ДТП за участю трактора, реєстраційний номер 129-17ОК, під керуванням працівника КП ,,Міські дороги" Вихриста Володимира Сафатовича та автомобіля ,,Toyota Сamry", реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2, в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 22.06.2017 р. по справі № 521/6908/17 з урахуванням постанови суду від 27.07.2017 р. ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, притягнуто його до відповідальності у вигляді штрафу.
За наслідками розгляду заяви потерпілої особи завдана ОСОБА_2 матеріальна шкода у розмірі 15979,23 грн. компенсована ПрАТ ,,СГ ,,ТАС", про що свідчить платіжне доручення від 04.08.2017 р. № 29697.
Вказуючи на те, що Страхувальником без поважних причин не повідомлено Страховика про ДТП за участю застрахованого транспортного засобу, ПрАТ ,,СГ ,,ТАС" звернулось з позовом у рамках провадження у даній справі, оскільки вважає, що після виплати страхового відшкодування у Страховика виникло право на стягнення зі Страхувальника сплачених потерпілій особі коштів у порядку регресу на підставі п.п.33.1.4 п.33.1 ст.33, п.п. ,,ґ" п.п.38.1.1 п.38.1 ст.38 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Згідно ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
За змістом п.3 ч.1 ст.980 ЦК України, з яким кореспондується ст.4 Закону України „Про страхування" від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР (із змінами), предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
В п.5 ч.1 ст.989 ЦК України закріплено, що страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором. Аналогічну норму містить п.5 ч.1 ст.21 Закону України „Про страхування".
Відповідно до п.5 ч.1 ст.991 ЦК України страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків. Аналогічну норму містить п.5 ч.1 ст.26 Закону України „Про страхування".
Згідно ч.1 ст.999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).
Стаття 5 Закону України „Про страхування" вказує, що страхування може бути добровільним або обов'язковим.
Згідно ст.6 Закону України „Про страхування": добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком; загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства (ч.1); видом добровільного страхування може бути страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізника) (п.12 ч.3).
Пунктом 9 ч.1 ст.7 Закону України „Про страхування" передбачено, що страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є різновидом обов'язкового страхування.
Згідно із преамбулою Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 р. № 1961-IV (із змінами) він регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Відповідно до пп.1.1, 1.2 ч.1 ст.1 цього ж закону страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу; страховики - страхові організації, що мають право на здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до вимог, встановлених цим Законом та Законом України „Про страхування".
Згідно абз.1 п.22.1 ст.22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до п.п. „ґ" п.п.38.1.1 п.38.1 ст.38 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.
Проаналізувавши наведені приписи українського законодавства, господарський суд доходить наступних висновків.
По-перше, спеціальні нормативно-правові акти з питань страхування передбачають можливість страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту шляхом укладання як договору добровільного, так і договору обов'язкового страхування (поліс). Укладений між ПрАТ ,,СГ ,,ТАС" та КП ,,Міські дороги" Договір відноситься до угод добровільного страхування.
По-друге, правове регулювання відносин, пов'язаних з добровільним та обов'язковим страхуванням, є частково різним. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог ЦК України та Закону України „Про страхування", в той час як обов'язкового страхування - ЦК України, Законом України „Про страхування" та Законом України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", предмет регулювання якого його преамбулою обмежено лише сферою обов'язкового страхування. Таким чином, на Договір добровільного страхування, укладений між сторонами, норми Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не розповсюджуються. Підтвердженням цьому також являється зміст п.14.2 Договору, де контрагентами розрізнено виплати за Договором та полісом.
По-третє, п.5 ч.1 ст.991 ЦК України, п.5 ч.1 ст.26 Закону України „Про страхування" та п.25.1.5 Договору наділяють Страховика за Договором добровільного страхування правом відмовитися від здійснення страхової виплати у разі несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку, не надаючи можливість здійснити виплату на користь третьої особи та в подальшому заявити регресну вимогу до Страхувальника. Як вбачається з матеріалів справи, правом на відмову від виплати ПрАТ ,,СГ ,,ТАС" не скористалось, перерахувавши з власної ініціативи кошти потерпілій особі.
По-четверте, наведені у позові посилання на те, що застосування до правовідносин між сторонами Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" має відбуватись на підставі п.26.3 Договору, де за невиконання або неналежне виконання обов'язків за Договором встановлено відповідальність відповідно до законодавства України, до уваги не приймаються, адже законодавцем не встановлено випадку, який дозволяє притягнення до відповідальності у вигляді відшкодування шкоди в порядку регресу, передбаченої Законом України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страхувальника за угодою добровільного страхування.
Враховуючи викладене, те, що сторонами укладено Договір добровільного страхування, а також те, що правовим обґрунтуванням позовної заяви в частині права на регресну вимогу являється Закон України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який не може закріплювати права та обов'язки для контрагентів за угодою добровільного страхування, в задоволенні позову слід відмовити.
Згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.129,232,233,238,240,241 ГПК України, вирішив:
У позові відмовити.
Витрати по сплаті судового збору за подання позову покласти на Приватне акціонерне товариство ,,Страхова група ,,ТАС".
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання його повного тексту і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного господарського суду.
Відповідно до ч.5 ст.240 ГПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 12 березня 2018 р.
Суддя Л.В. Лічман