79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
27.02.2018р. Справа №914/2469/17
Суддя О.Запотічняк при секретарі В.Думин розглянула справу
за позовом: Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», м.Київ,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропобутсервіс», с. Надичі, Жовківський район, Львівська область,
про відшкодування збитків в порядку регресу в сумі 11 566,71грн.
За участю представників:
Від позивача: СамойленкоП.М. - представник;
Від відповідача: не з'явився;
Суть спору: Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» звернулося в Господарський суд Львівської області з позовом до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропобутсервіс» про відшкодування збитків в порядку регресу в сумі 11 566,71грн.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 21.04.2015 року в м.Львові по вул.Джерельній,55 мала місце дорожньо-транспортна пригода, за участю транспортного засобу «Mercedes-Benz 350», державний реєстраційний номер «НОМЕР_2», під керуванням ОСОБА_2, та транспортного засобу «Toyota Prado», державний реєстраційний номер «НОМЕР_1», під керуванням ОСОБА_3. Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди, транспортному засобу «Toyota Prado», державний реєстраційний номер «НОМЕР_1», було завдано механічних ушкоджень, а власнику вказаного автомобіля - матеріального збитку.
Відповідно до повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол), дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_2 Правил дорожнього руху України.
Оскільки на момент ДТП, цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 була застрахована в Приватному акціонерному товаристві "Українська пожежно-страхова компанія" згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/7190830, позивач виплатив страховику пошкодженого автомобіля «Toyota Prado», державний реєстраційний номер «НОМЕР_1» АТ СК «АХА Страхування», страхове відшкодування в розмірі 11 000,00 грн.
Позивач стверджує, що ні водій ОСОБА_2 ні ТзОВ «Агропобутсервіс», як власник автомобіля «Mercedes-Benz 350», державний реєстраційний номер «НОМЕР_2» не повідомив ПрАТ «Українська пожежна-страхова компанія» як Страховика про дорожньо-транспортну пригоду та не надав відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу, а відтак в силу положень ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в нього після виплати страхового відшкодування виникло подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.
Обставини справи: ухвалою від 30.11.2017 року суд порушив провадження у справі та призначив розгляд справи на 12.12.2017р.
Сторони не забезпечили явки уповноважених представників в судове засідання 12.12.2017р., причин неявки не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення.
У зв'язку із неявкою представників сторін, суд відклав розгляд справи на 16.01.2018р.
21.12.2017р. та 22.12.2017р. від позивача надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою від 26.12.2017р. суд задоволив клопотання позивача про участь у судовому засіданні по справі № 914/2469/17 в режимі відео конференції.
В судове засідання 16.01.2018р. з'явилися представники сторін.
Оскільки 15.12.2017р. набрали чинності зміни до ГПК України, в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 № 2147-VIII і відповідно до п. 9 Перехідних положень ГПК України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, суд вирішив, що розгляд даної справи слід проводити за правилами нової редакції ГПК України.
З метою забезпечення реалізації учасниками справи своїх нових процесуальних прав, суд вирішив продовжувати розгляд справи у порядку загального позовного провадження на стадії підготовчого провадження.
Представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд задоволити позов з відстав наведених в позовній заяві та матеріалах справи.
Представник відповідача подав відзив на позов в якому позовні вимоги заперечив в повному обсязі.
Відповідач посилаючись на судову практику Верховного суду України стверджує, що сам по собі факт неповідомлення відповідачем страховика про настання страхового випадку не може бути покладений в основу ухвалення рішення, яке в своїй основі повинне ґрунтуватись на загальних положеннях про відшкодування збитків у позадоговірних зобов'язаннях, до складу яких входять регресні зобов'язання, тому спори з них мають вирішуватись у загальному порядку відшкодування збитків.
Відповідач звертає увагу на те, що позивач був обізнаний про всі обставини справи, учасників ДТП, мав необхідний обсяг інформації та документів про дорожньо-транспортну пригоду та визнав наявність підстав для виплати страхового відшкодування потерпілій особі, а сам факт неповідомлення саме винним водієм страховика про настання страхового випадку не є підставою для пред'явлення регресного позову.
Відповідач зазначає, що відповідно до повідомлення про ДТП (Європротокол), механічні ушкодження завдані транспортному засобу Toyota, д.н.з. НОМЕР_1, внаслідок неправомірних дій ОСОБА_2, який керував транспортним засобом Mercedes-Benz 350, д.н.з. НОМЕР_2 та мав посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, а відтак саме водій ОСОБА_2 повинен нести відповідальність за заподіяну шкоду.
Також відповідач стверджує, що ОСОБА_2 під час керування транспортним засобом Mercedes-Benz 350, не виконував трудові обов'язки на підставі трудового договору, а ТОВ «Агропобутсервіс» в свою чергу не укладав з ним трудового договору.
В підготовчому судовому засіданні 16.01.2018р. оголошувалась перерва до 30.01.2018р.
25.01.2018р. відповідач подав відзив на позов в якому підтримав свою правову позицію. Окрім того звернув увагу на те, що винуватець дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 на момент ДТП не перебував у трудових відносинах з відповідачем, а наказ №17к від 27.11.2013р. на який посилається позивач свідчить тільки про закріплення транспортного засобу за заподіювачем шкоди та не підтверджує виникнення трудових відносин.
29.01.2018р. позивач подав відповідь на відзив відповідача на позовну заяву, в якому підтримав свою правову позицію викладену в позовній заяві. Звернув увагу на те, що у даній справі, факт настання дорожньо-транспортної пригоди не фіксування правоохоронними органами, оскільки учасниками вказаної ДТП було спільно складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду («європротокол»). Окрім того представник вважає, що подання потерпілим повідомлення про настання страхового випадку та заяви на виплату страхового відшкодування не є тотожним та не відміняє відповідного обов'язку страхувальника.
Також позивач обґрунтовуючи свою позицію зазначає, що шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який транспортним засобом в силу виконання трудових (службових) обов'язків, відшкодовується роботодавцем, який є власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
В судове засідання 30.01.2018р. з'явилися представники сторін. Представники підтвердили вирішення всіх питань передбачених ч.2 ст. 182 ГПК України, та дали свою згоду на перехід до розгляду справи по суті.
Суд ухвалою від 30.01.2018р. закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 13.02.18 р.
В судовому засіданні 13.02.2018р. оголошувалась перерва до 27.02.2018р.
В судове засідання 27.02.2018р. з'явився представник позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд їх задоволити з підстав наведених в позовній заяві та матеріалах справи.
Представник відповідача в судове засідання 27.02.2018р. не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:
23.01.2014року між Приватним акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропобутсервіс» було укладено Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/7190830 (а.с.18), предметом якого є страхування автомобіля марки «Mercedes-Benz 350», державний реєстраційний номер «НОМЕР_2».
Як вбачається із Повідомлення про ДТП від 21.04.2015 року (а.с.22), 21.04.2015 року о 10 год. 25 хв. по вул. Джерельна у м. Львові відбулася ДТП за участю автомобіля НОМЕР_3, яким керував водій ОСОБА_2 (власник автомобіля ТзОВ «Агропобутсервіс») та автомобіля «Toyota Prado», д.н.з «НОМЕР_1», яким керував водій ОСОБА_5.
Автомобіль «Toyota Prado», д.н.з «НОМЕР_1» було застраховано у ПАТ «Страхова компанія «АХА страхування» згідно договору добровільного страхування наземного транспортного засобу № 21382а4вс.
Відповідно до розрахунку суми страхового відшкодування, страхового акту № 1.003.15.05663/VESKO09576 від 14.04.2015 року та умов Договору страхування № 21382а4вс від 22.10.2014 року, ПАТ «Страхова компанія «АХА страхування» виплатило власнику пошкодженого транспортного засобу «Toyota Prado», страхове відшкодування в сумі 16167,05 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 15.05.2015р. №173860 (а.с. 22).
Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 на момент скоєння ДТП була застрахована ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія», згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС 7190830.
10.09.2015 року ПАТ «Страхова компанія «АХА страхування» направило УПСК заяву про виплату страхового відшкодування в сумі 16 167,05грн. Дана заява була задоволена частково та ПАТ «УПСК» сплатило на користь ПАТ «Страхова компанія «АХА страхування» страхове відшкодування в розмірі 11566,71 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 10.12.2015р. №76 (а.с. 52). Підставою для проведення відповідної виплати слугував Страховий акт від 10.12.2015р. №ОЦ/177/009/15/0694.
Решта суми збитків в розмірі 4600,34 грн була стягнена з водія ОСОБА_2 на користь ПАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» згідно рішення Залізничного районного суду м.Львова від 29.06.2017р. по справі №462/3764/16-ц.
Згідно зі ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала, а відповідно до ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, у т.ч., шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до ст.1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Позивач звертаючись із даним позовом до суду просить стягнути з відповідача в порядку регресу 11 566,71грн. виплаченого страхового відшкодування в силу положень підпункту «ґ» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки водій ОСОБА_2 всупереч вимог ст.33 згаданого закону, не повідомив ПрАТ «Українська пожежна-страхова компанія» як Страховика про дорожньо-транспортну пригоду та не надав відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу.
Відповідно до підпункту «ґ» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду зокрема, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.
Наведена норма, на яку позивач посилається на підставу позову, наділяє його, як страховика правом, за умови виплати ним страхового відшкодування, звернутися із регрес- ним позовом до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.
Відповідно до п.33.1 ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний:
- дотримуватися передбачених правилами дорожнього руху обов'язків водія, причетного до дорожньо-транспортної пригоди (п.п. 33.1.1)
- вжити заходів з метою запобігання чи зменшення подальшої шкоди (п.п. 33.1.2)
- поінформувати інших осіб, причетних до цієї пригоди, про себе, своє місце проживання, назву та місцезнаходження страховика та надати відомості про відповідні страхові поліси (п.п. 33.1.3).
- невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально (п.п.33.1.4).
З наведених положень вбачається, що відповідно до п.33.1.2 пункту 33.1 статті 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», на водія транспортного засобу, причетного до дорожньо-транспортної пригоди покладено обов'язок вжити заходів з метою запобігання чи зменшення подальшої шкоди
Суд звертає увагу на те, що обов'язок водія транспортного засобу, причетного до дорожньо-транспортної пригоди, щодо письмового повідомлення страховика з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності про дорожньо-транспортну пригоду а також надання відомостей про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактного телефону та адреси, обумовлений положеннями п. 33.1.4 п.33.1 ст. 33 згаданого закону а не положеннями п.33.1.2 пункту 33.1 статті 33 згаданого закону.
Слід зазначити, що неузгодженість нумерації підпунктів пункту 33.1 статті 33 та підпунктів пункту 38.1 статті 38 Закону, після внесених до них змін Законом України від 17 лютого 2011 року № 3045-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування", не може обмежувати встановлене статтею 38 Закону право страховика подати регресний позов до страхувальника у разі недотримання строків і умов повідомлення страховика про дорожньо-транспортну пригоду.
Наведений правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду України від 12.02.2014 у справі № 6-1цс14, яка прийнята на спільному засіданні судових палат у цивільних та господарських справах.
Положеннями п.33.1.4 п.33.1 ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено обов'язок особи невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, письмово повідомити страховика про настання ДТП. Такий обов'язок установлений для надання страховику можливості перевірити обставини ДТП власними силами і запобігти необґрунтованим виплатам.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач не здійснював огляду пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди «Toyota Prado». Такий огляд був здійснений тільки представниками страхової компанії ПАТ «Страхова компанія «АХА страхування» в якій був застрахований відповідний автомобіль.
Суд також звертає увагу на те, що в даному випадку факт настання страхового випадку не зафіксовано правоохоронними органами. Сторонами не надано суду доказів того, що водія ОСОБА_2 у встановленому законом порядку було притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєну дорожньо-транспортну пригоду.
З огляду на викладене, посилання відповідача на те, що сам по собі факт неповідомлення відповідачем страховика про настання страхового випадку не може братися за основу ухвалення рішення, до уваги судом не беруться.
Судом також не беруться до уваги посилання відповідача на те, що ТзОВ «Агропобутсервіс» не є належним відповідачем у даній справі, так як таким відповідачем повинен виступати безпосередньо учасник ДТП, тобто водій транспортного засобу на якого і покладено обов'язок повідомлення страхувальника про ДТП і який під час керування транспортним засобом Mercedes-Benz 350, не виконував трудові обов'язки на підставі трудового договору.
Як вбачається із долученого відповідачем до справи копії договору від 01.03.2015р. укладеного між ТзОВ «Агропобудсервіс» (замовник) та громадянином ОСОБА_2 Анатолієвичем (виконавець), останній зобов'язався надавати замовнику послуги з перевезення вантажів та пасажирів на його автомобілі, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити зазначені послуги в порядку та на умовах встановлених договором.
Відповідно до ч.2 ст. 1172 ЦК України передбачено, що замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника.
З наданого відповідачем договору вбачається, що виконавець взяв на себе зобов'язання надавати замовнику послуги з перевезення вантажу на транспортному засобі замовника, тобто на момент вчинення ДТП водій ОСОБА_2 діяв саме за завданням відповідача, а відтак в силу положень ч.2 ст. 1172 ЦК України саме відповідач несе відповідальність за шкоду заподіяну ОСОБА_2 під час даної ДТП.
Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи наведене, проаналізувавши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та підлягають до задоволення в повному обсязі.
Витрати позивача по сплаті судового збору суд покладає на відповідача в сумі 1600,00 грн.
Керуючись ст.ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
1. Позовні вимоги задоволити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропобутсервіс" (80371,
Львівська область, Жовківський район, с.Надичі, вул. Грушевського,77, код
ЄДРПОУ 20822425) на користь Приватного акціонерного товариства «Українська
пожежно-страхова компанія» (704080, м.Київ, вул.Кирилівська,40, код ЄДРПОУ
20602681) - 11 566,71 грн. збитків в порядку регресу та 1600,00 грн судового збору.
3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання
апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання
апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після
повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного
провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками
апеляційного перегляду.
4. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного
господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.
Повне рішення складено 12.03.2018р.
Суддя Запотічняк О.Д.