12.03.2018 р. Справа №914/298/18
місто Львів
Господарський суд Львівської області у складі судді Рима Т.Я., розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю спільного українсько-американського підприємства "Піцца-Пронто" про відвід судді Крупника Р.В., у справі
за позовом: Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів,
до відповідача:товариства з обмеженою відповідальністю спільного українсько-американського підприємства "Піцца-Пронто", м. Львів,
предмет позову: стягнення 72'955,82 грн.,
На розгляд Господарського суду Львівської області подано позовну заяву Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю спільного українсько-американського підприємства "Піцца-Пронто" про стягнення 72'955,82 грн. неустойки. Ухвалою суду від 23.02.2018 суд провадження у справі було відкрито в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без виклику сторін.
Відповідач подав до суду заяву від 05.03.2018 про відвід судді Крупника Р.В. на підставі пункту 5 частини 1 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, обґрунтовуючи свою позицію наступними обставинами:
1. Між сторонами у справі вже відбувалися судові процеси. Зокрема, під головуванням судді Крупника Р.В. 08.07.2016 було ухвалено рішення у справі №914/1171/16, відповідно до якого товариству з обмеженою відповідальністю спільному українсько-американському підприємству "Піцца-Пронто" відмовлено у задоволенні зустрічного позову і не враховано заперечення проти позовних вимог Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради. Заявник вважає, що суд під час розгляду зазначеної справи належним чином не дослідив обставин справи та прийняв несправедливе рішення, невірно дійшовши до висновку про наявність правових підстав стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю спільного українсько-американського підприємства "Піцца-Пронто" на користь Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради 18'680,71 грн. боргу та 1'356,5 грн. судового збору.
2. Львівським апеляційним господарським судом рішення у справі №914/1171/16 переглядається за нововиявленими обставинами, що є доказом несправедливості прийнятого рішення.
3. Суддею Крупником Р.В. видано наказ про виселення підприємства з приміщення, що призвело до того, що кінцевий бенефіціарний власник та керівник товариства ОСОБА_1 при протизаконному виселенні була піддана фізичному насильству, нелюдському та такому, що принижує гідність людини поводженню, в порушення статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зважаючи на зазначене, у заявника виник сумнів у неупередженості та об'єктивності судді Крупника Р.В. при розгляді цієї справи. Здійснивши розгляд зазначеної заяви, суддя Крупник Р.В. дійшов до висновку про її необґрунтованість. Зважаючи на це, ухвалою суду від 06.03.2018 провадження у справі №914/298/18 було зупинено, а справу передано для вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу.
На підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду Львівської області від 07.03.2018 було призначено автоматичний розподіл судді для розгляду питання про відвід судді Крупника Р.В. у справі №914/298/18, за результатами якого вирішення заяви про відвід судді Крупника Р.В. покладено на суддю Рима Т.Я.
За загальним правилом, встановленим пунктом 8 статті 39 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи. Проте за ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. При цьому суд відзначає, що заяву відповідача про відвід викладено письмово, вона містить чіткі та зрозумілі аргументи на підтримку своїх доводів. З огляду на це суд не вбачає підстав для проведення судового засідання з метою вирішення відводу.
Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 35 Господарського процесуального кодексу України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Суд констатує, що рішення у справі №914/1171/16 від 08.07.2016 було частково змінено постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.10.2016. Правильність рішення суду апеляційної інстанції підтверджено постановою Вищого господарського суду України від 24.07.2017. Необхідно звернути увагу, що відповідач скористався своїм правом та подав зустрічну позовну заяву, якою намагався спростувати вимоги за первісним позовом. Зазначене, однак, не дало бажаних результатів. За таких обставин в суду відсутні підстави стверджувати про наявність будь-яких ознак упередженості судді Крупника Р.В. при розгляді справи.
В частині тверджень відповідача, що перегляд судом апеляційної інстанції рішення за нововиявленими обставинами свідчить про несправедливість ухваленого рішення, суд відзначає таке. Нововиявлені обставини свідчать про те, що якоїсь обставини не було відомо при ухваленні рішення, а тому і в такому випадку відсутні підстави стверджувати про упередженість судді. Відповідач відповідно до принципу диспозитивності реалізовує надані йому процесуальним законом права, а суд розглядає відповідні заяви.
Що стосується видання наказу, то така процедура була передбачена чинним на той час Господарським процесуальним кодексом України. У суду були відсутні підстави для відмови у видачі наказу, адже постанова суду апеляційної інстанції набрала законної сили негайно. Тому наказ на примусове виконання рішення було видано на виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 17.10.2016 №914/1171/16 та у відповідності з пунктами 1, 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України". У випадку, якщо відповідач вважає, що процедура примусового виконання рішення була здійснена незаконно, керівнику підприємства було завдано шкоди, це може бути предметом розгляду в інших судових провадженнях.
Суд констатує, що відповідач здійснює захист своїх прав в судах різних юрисдикцій, рішення у справі №914/1171/16 було переглянуто по суті в апеляційній та касаційній інстанції, а тому відсутні підстави стверджувати, що відповідач будь-яким чином позбавлений чи обмежений в праві на судовий захист, яке передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Врешті, відповідно до частини 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Зважаючи на викладене вище, підстави для задоволення заяви про відвід судді Крупника Р.В. відсутні.
Керуючись статтями 35, 38, 39, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. В задоволенні заяви про відвід судді Крупника Р.В. у справі №914/298/18 відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Суддя Рим Т.Я.