Справа № 628/2319/17 Провадження №2/628/58/18
21 лютого 2018 р. Куп'янський міськрайонний суд Харківської області
в складі: головуючого - судді Литвинова А.В.
при секретарі Борщовій О.Л.,
за участю адвоката ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Куп'янську справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокар Україна» про захист прав споживача, визнання договору фінансового лізингу недійсним, стягнення коштів,
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Єврокар Україна» про визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 15.08.2017 року між ним та ТОВ «Єврокар Україна» укладено договір фінансового лізінгу № 3207, згідно якого предметом Лізингу по даному договору є транспортний засіб «Mazda 3Touring», за умовами якого лізингодавець (відповідач) бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу (позивачу) на умовах, передбачених договором, а позивач зобов'язався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами договору. На виконання умов договору ним було сплачено 54990,00 грн. В свою чергу представник лізінгодавця йому пояснила, що після перерахування даних коштів він отримує свій автомобіль на наступний дкнь.
Зателефонуваавши до ТОВ « Єврокар Україна» через декілька днів йому повідомили,що він сплатив лише комісію за організацію договору фінансового лізінгу №3207 від 15.08.2017 , та що йому необхідно сплатити ще 23% від ціни предмета лізінгу і лише тоді вони будуть займатися придбанням транспортного засобу.
В результаті чого між ним та відповідачем було укладено договір фінансового лізингу №3270, за умовами якого відповідач зобов'язався придбати у власність та передати йому у користування предмет лізингу транспортний засіб автомобіль «Mazda 3Touring».
Але після сплати авансу, до теперішнього часу автомобіль йому не передали.
Після цих дій відповідача, позивачу стало зрозуміло, що його обманули, а дійсною метою укладення договору було не надання йому у власність автомобіля, а отримання передплати.
Суму авансу позивач сплатив до ознайомлення та підписання договору. Крім цього, протягом обіцяних днів предмет лізингу так і не був переданий. Він неодноразово дзвонив до компанії, але вирішити питання так і не вдалося.
Таким чином, під час попередніх переговорів представником компанії введено його в оману щодо умов виконання договірних зобов'язань. Після підписання і вивчення змісту договору стало зрозуміло, що сплачені кошти не повернуть, та можливості розірвати договір немає, оскільки договір зовсім не передбачає можливості розірвання з ініціативи лізингоодержувача без втрати грошових коштів, що є порушенням його прав як споживача.
У зв"язку з викладеним, просить визнати укладений між ними договір фінансового лізінгу №3207 від 15 серпня 2017 року недійсним, стягнути з відповідача безпідставно отримані ними кошти в розмірі 54990,00 грн.
Позивач та його адвокат в судове засідання не з"явилисяся, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, надавши до суду заяву з проханням справу розглядати за їх відсутності, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.
Відповідач товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокар Україна» свого представника не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про отримання судових повісток причину неявки до суду не повідомили.
За таких обставин, оскільки сторони в судове засідання не з'явились, про час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, суд вважає, що судове засідання можливо провести без їх участі, на підставі наявних у справі доказів, без фіксування судового засідання технічними засобами, що буде відповідати вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали, справи судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, та підтверджується письмовими доказами , що 15 серпня 2017 24.10.2017 року між ТОВ "Єврокар Україна" та ОСОБА_2 укладено договір фінансового лізингу №3207.
Відповідно до п.3.1.1, п.3.1.2 вказаного договору лізингодавець зобов'язаний придбати предмет лізингу, який визначено лізингоодержувачем, та передати придбаний для лізингоодержувача предмет лізингу.
Відповідно до п.3.3 вказаного договору лізингоодержувач зобов'язаний до отримання предмету лізингу, на умовах та порядку передбаченим договором, сплатити предбачені даним договором платежі.
Згідно з п. 1.1 ст.1 договору фінансового лізингу предметом лізингу є автомобіль «Mazda 3Touring».
Пунктом 1.7 договору фінансового лізингу передбачено, що предмет лізингу передається у користування лізингоодержувачу протягом строку, який становить не більше 90 робочих днів з моменту сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця комісії за організацію авансового платежу на умовах викладених у п.9.4 ст.9 даного договору, або різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах викладених у п.9.5 ст.9 даного договору.
На виконання умов договору ОСОБА_2 було сплачено 54990,00 грн. з призначенням платежу: «комісія за організацію за договором лізингу №3207 від 15.08.2017 року», що підтверджується квитанцією від 15.08.2017 року (а.с.6).
Відносини, що виникають із договору фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж та положеннями Закону України «Про фінансовий лізинг».
Відносини, що виникають із договору фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж та положеннями Закону України «Про фінансовий лізинг».
Згідно ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» фінансовий лізинг це вид цивільно - правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.
За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Відповідно до частин першої та другої статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3,5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
За своєю правовою природою договір фінансового лізингу є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) і договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до ст. 628 ЦК України.
Згідно зі ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.
Таким чином, оскільки договір фінансового лізингу, який укладений між юридичною особою - ТОВ «Єврокар Україна» та фізичною особою ОСОБА_2 містить елементи договору найму транспортного засобу, то в силу положень ч. 2 ст. 799 ЦК України він підлягав обов'язковому нотаріальному посвідченню.
Матеріалами справи підтверджено, що спірний правочин в порушення зазначених вимог закону, укладений у простій письмовій формі, без нотаріального посвідчення.
Згідно зі статтею 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено самостійні підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.
За змістом частини п'ятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.
Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в частині другій статті 18 цього Закону. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
У відповідності до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність, а відповідно до ч. 3 ст. 509 ЦК України, зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно п.12.1 договору лізингоодержувач, який не сплатив лізингові платежі, що передбачені в п.1.7 та 4.1, та не отримав транспортний засіб, має право розірвати даний договір за власним бажанням, про що має повідомити лізингодавця у письмовій формі з чітким волевиявленням щодо наміру розірвання договору, шляхом направлення відповідного листа рекомендованою кореспонденцією на адресу лізингодавця та зазначення реквізитів особистого банківського рахунку для здійснення такого повернення.
У строк встановленого чиним законодавством, лізингодавець розглядає заяву лізингоодержувача та надає письмову відповідь, в якій повідомляє про розірвання договору та про наслідки його розірвання. В такому випадку поверненню підлягає 80% від сплаченого авансового платежу та/або частини авансових платежів, 20% лізингодавець утримує в якості штрафу за дострокове розірвання договору. Комісія за організацію договору в такому випадку поверненню не підлягає.
Тобто, за невиконання своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу лізингодавець не несе відповідальності, а, навпаки, отримує вигоду - штраф у розмірі 20 % від розміру авансового платежу та всю суму сплаченої комісії за організацію договору.
Частиною 2 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що лізингові платежі включають в себе: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
Комісія за організацію договору не є в розумінні ст. 16 Закону України «Про захист прав споживачів» лізинговим платежем, оскільки не відноситься до витрат лізингодавця, які безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу та фактично полягає лише у виготовленні типової форми договору. Більш того, відповідачем не обґрунтовано співмірність розміру комісії за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладення договору і вартості виконаної послуги.
За змістом укладеного правочину, розмір лізингової плати може змінюватися залежно від зміни ситуації на грошовому ринку, що впливає на вартість предмета лізингу, проте формули перерахунку не передбачає.
Крім того, укладаючи правочин сторони не погодили постачальника (продавця) автомобіля, остаточно не визначили вартості предмета лізингу, не погодили графіку сплати лізингових платежів згідно з додатками до договору, які до нього не долучені.
Таким чином, аналіз змісту спірного договору фінансового лізингу від 15.08.2017 року, укладеного між сторонами, дає підстави дійти висновку, що він містить несправедливі умови, визначені частиною третьою статті 18 Закону № 1023-XII, якими виключені та обмежені права лізингоодержувача як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обов'язків, передбачених договором та законом, звужені обов'язки лізингодавця, повністю виключена відповідальність лізингодавця за невиконання або неналежне виконання обов'язків щодо передачі предмета лізингу та передачі цієї речі неналежної якості, одночасно значно розширені права лізингодавця, які суперечать вимогам чинного законодавства, що призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про несправедливі відносно споживача умови спірного договору фінансового лізингу та наявність у зв'язку із цим підстав для визнання його недійсним відповідно до вимог статей 203, 215 ЦК України та Закону України «Про захист прав споживачів».
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов"язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
Оскільки ОСОБА_2 сплатив ТОВ «Єврокар Україна» 54990,00 грн., суд вважає, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача дана сума сплачена позивачем за договором фінансового лізингу № 3207 від 15.08.2017 року.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 1-12, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокар Україна» про захист прав споживача, визнання договору фінансового лізингу недійсним, стягнення коштів - задовольнити.
Визнати недійсним договір фінансового лізингу №3207 від 15 серпня 2017 року укладений між до Товариством з обмеженою відповідальністю «Єврокар Україна» (код ЄДРПОУ 40481805) та ОСОБА_3.
Стягнути з ТОВ «Єврокар Україна» (код ЄДРПОУ 40481805) на користь ОСОБА_2 сплачені за договором фінансового лізингу №3207 від 15 серпня 2017 року грошові кошти в сумі 54990 грн. 10 коп.
Стягнути з ТОВ «Єврокар Україна» (код ЄДРПОУ 40481805) на користь держави судовий збір в розмірі 1600 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області шляхом подачі 30 - ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготволений 05.03.2018 року.
Головуючий : А.В. Литвинов