"27" лютого 2018 р.
справа № 642/6257/17
2/212/321/18
27 лютого 2018 року Ленінський районний суд м. Харкова
у складі: головуючого судді - Бородіної О.В.,
за участю секретаря судового засідання - Буряковської К.Є.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Виконавчого комітету Харківської міської ради, третя особа: КП «Жилкомсервіс» в особі начальника дільниці № 27 КП «Жилкомсервіс» ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності понад встановлені строки та примусового зняття з реєстраційного обліку, -
11 грудня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Ленінського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2, Виконавчого комітету Харківської міської ради, третя особа: КП «Жилкомсервіс» в особі начальника дільниці № 27 КП «Жилкомсервіс» ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності понад встановлені строки та примусового зняття з реєстраційного обліку в якому просила визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням «1», «2» квартири АДРЕСА_1 , внаслідок відсутності обставин для збереження житлового приміщення за ним, на більш тривалий строк та його відсутністю понад 6 місяців в порядку статей 71,72 ЖК УРСР та примусово зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_2.
В обгрунтування своїх вимог посилалася на те, що рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 07.08.2013 року встановлено порядок користування квартирою № 40 по вул. Чоботарська у будинку 45 м. Харкова. А саме виділено в індивідуальне користування ОСОБА_2 - житлову кімнату “1” площею 9,4 кв.м. та житлову кімнату “2” площею 14,8 кв.м., а ОСОБА_4 - ізольовану житлову кімнату “3” площею 16,4 кв.м., житлову кімнату “4” площею 6,5 кв.м., приміщення “7” площею 2,7 кв.м.. Коридор “9” площею 16,1 кв.м. виділено у спільне користування. ОСОБА_4 помер у травні 2017 року. Позивачка є дочкою ОСОБА_4 та зареєстрована у вказаній квартирі. Дана квартира є комунальною. Відповідач зареєстрований у зазначеній квартирі, але з 2000 року у квартирі не проживав, що можуть підтвердити свідки вказані позивачкою у позовній заяві. Також були складені Акти посадовими особами КП “Жилкомсервіс”. Позивачка посилається на те, що тривала відсутність позивача за місцем реєстрації є правовою підставою для застосування ст. 71, 72 ЖК УРСР.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України,Кодексу адміністративного судочинства та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII.
28 грудня 2017 року ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова було відкрито спрощене позовне провадження (без повідомлення /виклику сторін) у справі за вказаною позовною заявою.
26 січня 2018 року через канцелярію Ленінського районного суду м. Харкова відповідачем ОСОБА_2 було подано відзив на позовну заяву в якому він просить в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що право його приватної власності часткою 30/100 у квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_2, зареєстровано належним чином та підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 109564560 від 29.12.2017. Зазначає, що його брат - ОСОБА_4 та його жінка з 2011 року постійно перешкоджали йому разом із сином в праві користування квартирою, що було підставою неодноразового його звернення до суду. Після встановлення судом порядку користування судом, відповідач хоча і не проживав у квартирі, але постійно сплачував комунальні послуги, що підтверджується доданими до відзиву листами. Протягом тривалого часу він займався оформленням права власності на частину квартири, яка була виділена йому у користування. Він зазначає, що позивач у своїй позовній заяві не обґрунтувала які її немайнові або майнові права та інтерес порушені його реєстрацією в спірній квартирі. При цьому саме позивачка порушує його права користування, враховуючи, що він є власником спільної часткової власності цієї квартири. Крім того, зазначає, що сама позивачка не проживає у вказаній квартирі, оскільки коли йому вдалося потрапити до квартири у присутності працівника поліції, то він побачив, що квартира повністю непридатна до проживання, відсутні речі для проживання, на підтвердження чого відповідачем долучені фото до відзиву.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 29.01.2018 року розгляд цивільної справи в порядку спрощеного провадження було відкладено для надання можливості надання відповіді на відзив позивачу, та пояснення на позовну заяву від третьої особи.
06 лютого 2018 року через канцелярію Ленінського районного суду м. Харкова було надано відповідь на відзив в якому позивач просить задовольнити її вимоги в повному обсязі посилаючись на те, що відповідно до виконавчого листа від 13.08.2012 року, наданого Ленінським районним судом м. Харкова, встановлено право користування та вселення відповідача, яке було дійсно на протязі року, проте відповідач наданим правом не скористався. Посилання на перешкоджання користування та вселення відповідача не відповідають дійсності та не містять документального підтвердження.
08 лютого 2018 року до Ленінського районного суду м. Харкова Виконавчий комітет Харківської міської ради надав відзив на позовну заяву ОСОБА_1 в якому заперечує проти задоволення позову в повному обсязі, виходячи з того, що позивач ОСОБА_1 не є наймачем у частині комунальної квартири АДРЕСА_3, натомість відповідачу ОСОБА_2 належить на праві власності частина у вказаній квартирі. Крім того, позивач вказала у позовній заяві відповідачем виконавчий комітет Харківської міської ради, який не є юридичною особою і не може бути позивачем та відповідачем в суді у цивільних справах.
15 лютого 2018 року через канцелярію Ленінського районного суду м. Харкова надішли письмові пояснення третьої особи КП «Жилкомсервіс» в яких вони зазначили, що вважають позовні вимоги позивача ОСОБА_1 безпідставними, оскільки ОСОБА_2 є власником частини спірної комунальної квартири. Позивач ОСОБА_1 не є наймачем у частині комунальної квартири АДРЕСА_4, відповідачу ОСОБА_2, на підставі свідоцтва про право власності належать дві кімнати жилою площею 24, 2 м.кв. у вищевказаній комунальній квартирі.
У відповідності до положень ч.5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, оскільки сторонами не направлено на адресу суду клопотань про інше.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з розглядом справ в порядку спрощеного провадження за відсутністю всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 ЦК України, при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватись від дій, які могли б порушити права інших осіб.
Відповідно до ст. 64 ЖК України, члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору житлового найму. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти, батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Судом встановлено, що рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 07.08.2013 року встановлено порядок користування квартирою № 40 по вул. Чеботарська у будинку 45 м. Харкова. А саме виділено в індивідуальне користування ОСОБА_2 - житлову кімнату “1” площею 9,4 кв.м. та житлову кімнату “2” площею 14,8 кв.м., а ОСОБА_4 - ізольовану житлову кімнату “3” площею 16,4 кв.м., житлову кімнату “4” площею 6,5 кв.м., приміщення “7” площею 2,7 кв.м.. Коридор “9” площею 16,1 кв.м. виділено у спільне користування.
На час розгляду справи, відповідач ОСОБА_2 є власником 30/100 частки комунальної квартири АДРЕСА_5 (загальна площа 29,0 кв.м.) на підставі свідоцтва про право власності від 20.12.2017 року, підстава розпорядження відділу приватизації житлового фонду № 1706-Ц2.
Відповідно до довідки № 6738 від 05.12.2017 року в квартирі АДРЕСА_6, яка складається з двох кімнат житловою площею 25,60 /33,65 зареєстровані - наймач ОСОБА_4, його дочка - позивач ОСОБА_1, та син - ОСОБА_5. Сусіди по квартирі : ОСОБА_6 (займає кімнату площею 37,33 кв.м.), ОСОБА_2 (24,20/29,0 кв.м.).
Тобто, позивач є членом сім»ї наймача, якому рішенням суду було виділено у користування ізольовану житлову кімнату “3” площею 16,4 кв.м., житлову кімнату “4” площею 6,5 кв.м., приміщення “7” площею 2,7 кв.м.
За правилами ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або члена його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.
Відповідно до ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Разом з тим, не можуть бути задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 на підставі ст. ст. 71, 72 ЖК УРСР.
За змістом ст. 7 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-4 «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2)позбавлення права користування житловим приміщенням; 3)визнання особи безвісно відсутньою; 4)оголошення фізичної особи померлою.
Посилаючись на відсутність відповідача понад 6 місяців за місцем своєї реєстрації, позивач просила про визнання його таким, що втратив право користування жилим приміщенням.
Відповідно до ст. 71 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається житлове приміщення протягом 6 місяців.
Конституція України у статті 30 проголошує недоторканність житла.
Стаття 47 Конституції України проголошує, що кожен має право на житло. Держава гарантує не тільки свободу його придбання, але й можливість стабільного користування житлом, його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення житла, не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду.
В силу ст.ст. 316,317 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Згідно ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1,2 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Таким чином, на підставі викладеного, суд приходить до переконання, про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки відповідач є власником частини вищевказаної квартири, а тому не може бути позбавлений права користування житлом, яке є складовою частиною права власності, що охороняється та гарантується законами та діючим законодавством передбачена можливість позбавлення права користування житлом членів сім'ї власника житла, однак не самого власника (співвласника).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 76, 81, 133, 141, 263-265, 268, 274-279 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Виконавчого комітету Харківської міської ради, третя особа: КП «Жилкомсервіс» в особі начальника дільниці № 27 КП «Жилкомсервіс» ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності понад встановлені строки та примусового зняття з реєстраційного обліку - відмовити.
На рішення може бути подана апеляційна скарга через Ленінський районний суд м. Харкова до апеляційного суду Харківської області протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 06 березня 2018 року.
Суддя: О. В. Бородіна