г Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області
Справа № 213/2711/17
Номер провадження 2/213/160/18
іменем України
26 лютого 2018 року м.Кривий Ріг
Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Соловйової Л.Я.
при секретарі Ємельянцевій Т.С.
за участю позивача - ОСОБА_1
представника позивача - ОСОБА_2,
представника відповідача ОСОБА_3 акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат»- ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу цивільну справу за позовом ОСОБА_1, представника позивача - ОСОБА_2 до ОСОБА_3 акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров»я при виконанні трудових обов»язків та стягнення витрат на професійну правничу допомогу,-
ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 звернулись в суд з позовом до ОСОБА_3 акціонерного товариства “Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат” (далі ПрАТ “ІНГЗК”) про відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворюванням. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що він 20 років 11 місяців відпрацював в шкідливих умовах праці на підприємстві відповідача, а саме з 13.06.1986 року по 24.04.1986 року, з 02.06.1997 року по 14.04.2017 року, внаслідок чого у нього було виявлено професійне захворювання - радикулопатія попереково-крижова та шийна переважно справа, з вираженим статико-димнамічними порушеннями, больовим синдромом, м»язово-тонічним та периферичним нейросудинним синдромами з вазомоторно-трофічними порушеннями на кистях, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового пері артрозу (ПФ І-ІІ ступеню) остеоартрозу у поєднанні з пері артрозом ліктьових (ПФ І-ІІ ст..) і колінних (ПФ І-ІІ ст..) суглобів. Медичним висновком лікарсько-експертної комісії від 11.01.2017 року №6 підтверджується професійний характер захворювання.
Відповідно до акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання складеного 03.02.2017 року та затвердженого 06.02.2017 року - позивач потребує переведення на іншу роботу, йому протипоказана робота в умовах фізичного перевантаження, несприятливого мікроклімату, підземно.
Згідно п.16 вказаного Акту, професійне захворювання позивача виникло за таких обставин: працюючи з 01.01.1995 року по 24.04.1996 року, з 02.06.1997 року по час складення акту - кабельним спаювальником в цеху мереж на підстанції ПрАТ «ІнГЗК» при виконанні роботи працівник підпадав під дію шкідливих факторів виробничого середовища показники яких перевищували нормативи через недосконалість робочого місця.
Висновками МСЕК серії 12 ААА №074454 від 16.03.2017 року та серії 12 ААА №044648 від 16.03.2017 року позивачу первинно з 06.03.2017 року та безстроково встановлено 50 відсотків стійкої втрати професійної працездатності та третя група інвалідності. Позивачу розроблено індивідуальну програму реабілітації інваліда №138 від 16.03.2017 року, згідно якої рекомендовано медичну, фізичну, професійну та трудову реабілітацію.
Постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 31 березня 2017 року позивачу призначено щомісячні страхові виплати та одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності у разі настання права на страхові виплати після 01.01.2015 року.
З вини Відповідача, який порушив норми з безпеки праці та не забезпечив безпечних умов праці, позивачу спричинена моральна шкода. Він систематично звертається за медичною допомогою для покращення стану свого здоров'я, оскільки отримане професійне захворювання постійно його турбує. В зв'язку з отриманим професійним захворюванням змінилося життя позивача, погіршилась його якість, що завдає йому моральних страждань.
Стан здоров»я позивача погіршується, хвороба є невиліковною та прогресує, що негативно впливає на його психологічний стан та є причиною тяжких моральних страждань.
Позивач вважає достатньою компенсацією моральної шкоди в розмірі 50000 грн. та вважає, що цієї суми вистачить для відновлення його стану здоров»я та зменшить його моральні страждання. Просить стягнути з відповідача вказану суму на відшкодування моральної шкоди, а також 5120 грн. - понесених судових витрат на правничу допомогу.
Позивач ОСОБА_1А.у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, пояснив, що він отримав професійне захворювання під час роботи протягом тривалого часу на підприємстві відповідача. Внаслідок захворювання, він відчуває моральні страждання, які полягають у фізичному болю. Він обмежений в русі, змушений просити про допомогу у дітей. Внаслідок отриманого професійного захворювання - змушений постійно лікуватися. Все це призводить до зміни його життєвого устрою, через що він морально страждає. Моральні страждання почав відчувати з березня 2017 року. Висновком МСЕК від 16.03.2017 року йому встановлено 50 відсотків стійкої втрати професійної працездатності та третя група інвалідності. Просить стягнути з відповідача 50000 грн на відшкодування моральної шкоди та понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 5120 грн.
Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримала позовні вимоги в повному обсязі. Пояснила, що позивач під час роботи на підприємстві відповідача отримав професійне захворювання. Його стан здоров»я не відновлюється, повернутися до колишнього звичного способу життя неможливо. Відповідач свого часу не забезпечив належні умови праці позивача, що призвело до таких наслідків. Позивач дійсно відчуває моральні страждання внаслідок отриманого професійного захворювання. Також пояснила, що позивач поніс витрати на правову допомогу, розмір яких підтверджується розрахунковою квитанцією, складеною на підставі договору про надання правової допомоги та акту прийому-передачі. Просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача - ОСОБА_4 надала письмові заперечення на позов, які підтримала в судовому засіданні та пояснила, що позивачу було відомо про небезпечні та шкідливі виробничі фактори, однак жодного разу він не ініціював питання переведення його на іншу роботу. Крім того, довідка МСЕК про встановлення відсотку стійкої втрати професійної працездатності та групи інвалідності, а також Акт розслідування хронічного професійного захворювання, жодним чином на підтверджують наявність моральних страждань позивача.
Окрім того, у період роботи позивач користувався додатковою оплачуваною відпусткою, мав право на пільгову пенсію, протягом всього часу роботи на підприємстві мав змогу отримувати путівки до санаторно-курортних закладів та інші пільги. До того ж, позивач є застрахованою особою, а ст. 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлено перелік щомісячних страхових виплат та інших витрат на відшкодування шкоди, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві. Також вважає, що витрати позивача на правничу допомогу не підтверджені належним чином та не доведені позивачем. В задоволенні позовних вимог до ПРАТ “ІНГЗК” просить відмовити в повному обсязі.
Вислухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача ОСОБА_4, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає встановленими такі обставини.
Із копії трудової книжки позивача слідує, що 08.09.1975 року ОСОБА_1 прийнятий в Інгулецький гірничозбагачувальний комбінат в цех мереж та підстанцій учнем електромонтера з ремонту повітряних та кабельних ліній електропередач мережної дільниці з ремонту ліній дробильної фабрики, збагачувальної фабрики та рудника; 01.04.1976 року переведений в цьому ж цеху електромонтером; з 13.05.1977 року по 14.05.1979 року - служба в ОСОБА_5; 24.07.1979 року прийнятий в Інгулецький ГЗК в цех мереж та підстанцій електромонтером з ремонту повітряних ліній електропередач по Гр 3- 4 розряду; 24.04.1980 року прийнятий в СМП-391 бетонщиком 2 розряду; 12.06.1980 року звільнений у зв»язку з переведенням СМП-668, де з 13.06.1980 року прийнятий монтером колії 2 розряду; 24.12.1981 року присвоєний 4 розряд монтера шляху; 26.07.1984 року - прийнятий переводом в СМП- 568 монтером колії 4 розряду; 14.04.1986 року - звільнений; 13.06.1986 року прийнятий в Інгулецький ГЗК в цех мереж та підстанцій електромонтером з ремонту повітряних ліній електропередач ГР3 - 5 розряду; 01.01.1995 року переведений в цех мереж та підстанцій кабельником -спаювальником лінійної дільниці по 5 розряду; 24.04.1996 року - звільнений на пенсію по інвалідності; 02.06.1997 року - прийнятий в цех мереж і підстанцій кабельником-спаювальником на 5 розряду на лінійну дільницю; 14.04.2017 року - звільнений за власним бажанням, згідно ст.38 КЗпП України у зв”язку з виходом на пенсію (а.с.8-12).
Відповідно до акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 03.02.2017 року (затвердженого 06.02.2017 року) проведено розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання ОСОБА_1, а саме:
- радикулопатія попереково-крижова та шийна переважно справа, з вираженим статико-динамічними порушеннями, стійким больовим синдромом, м»язово-тонічним та периферичним нейросудинним синдромами з вазомоторно-трофічними порушеннями на кистях, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ І-ІІ ступеню) остеоартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових (ПФ І-ІІ ст..) і колінних (ПФ І-ІІ ст.) суглобів.
Згідно п.п.16, 17 зазначеного акту, вказане захворювання визнано професійним, яке виникло у зв»язку з тим, що при виконанні роботи на підприємстві ПРАТ «ІНГЗК» ОСОБА_1 підпадав під дію шкідливих факторів виробничого середовища, показники яких перевищували нормативні через недосконалість робочого місця. Причиною професійного захворювання визнано:: фізичне динамічне навантаження- потужність зовнішньої роботи з переважною участю м»язів нижніх кінцівок та тулуба 95Вт при нормативному значенні 90 Вт; маса вантажу, що постійно підіймається на переноситься вручну - 32-35 кг, при нормативному значенні до 30 кг; статичне навантаження за зміну при утриманні вантажу однією рукою- 101808кг*с, при нормативному значенні 36000 кг*с; двома руками 97390 кг*с - 200000 кг*с при нормативному значенні до 70000 кг*с; робоча поза до 30 градусів/більше 30 градусів - 32,6-50% / 12,5% робочої зміни при нормативному значенні до 25% / до 10% відповідно. Осіб, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти та нормативи - не встановлено через тривалий час роботи позивача в умовах дії шкідливих факторів та зміною керівників структурних підрозділів (а.с.13-17).
Зазначений діагноз встановлений Українським науково-дослідним інститутом промислової медицини 11.01.2017 року та 12.01.2017 року направлено повідомлення ПрАТ «ІНГЗК» про професійне захворювання ( а.с.28-30).
Сторонами не оспорюється та визнається той факт, що Приватне акціонерне товариство "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" є правонаступником Публічного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", який є правонаступником Відкритого акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", що в свою чергу є правонаступником Інгулецького гірничо-збагачувального комбінату.
При огляді МСЕК 16.03.2017 року ОСОБА_1 первинно встановлено профзахворювання з втратою професійної працездатності - 50 % з 06.03.2017 року і безстроково та третя група інвалідності безстроково, причиною інвалідності є профзахворювання (а.с. 22-23), складена індивідуальна програма реабілітації інваліда №138 від 16.03.2017 року (а.с.24-27).
Згідно санітарно-гігієнічної характеристики умов праці від 01.02.2016 року - ОСОБА_1, працюючи кабельником-спаювальником ЦМП на підприємстві відповідача, підпадав під вплив шкідливих факторів: важкість та напруженість праці, несприятливий мікроклімат, запиленість, шкідливі хімічні речовини, шум (а.с.18-21).
Постановами Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 31 березня 2017 року ОСОБА_1 призначено щомісячну грошову суму, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку в розмірі 3226,49 грн. та одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності в сумі 13600 грн. (а.с.31,32).
Позивач неодноразово проходив стаціонарне лікування у зв»язку зі скаргами на болі в поперековому та шийному відділі хребта, обмеження рухів, терпкість правої ноги та рук, біль у руках, кистях, мерзлякуватість рук, біль та обмеження рухів у суглобах плечових, ліктьових, колінних, підвищення артеріального тиску (а.с.33-38)
Викладеним обставинам відповідають правовідносини щодо відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання.
Статтею 153 Кодексу законів про працю України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Стаття 173 вказаного кодексу закріплює за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.
Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. На підставі вказаних норм закону судом були надані рівні права сторонам процесу щодо подання доказів, їх дослідження і доведення перед судом їх переконливості.
Вивчивши докази, суд вважає доведеним, що саме з вини відповідача, який допускав порушення норми з безпеки праці та не забезпечив безпечні умови праці, позивач частково втратив працездатність, у зв'язку з чим йому спричинено моральну шкоду.
Судом також встановлений причинно-наслідковий зв'язок між винними діями відповідача та настанням у позивача негативних наслідків - стійкої втрати професійної працездатності - 50 відсотків, та інвалідності 3-ї групи безстроково.
Доводи представника Відповідача щодо відсутності підстав відшкодування позивачу моральної шкоди спростовується наданими позивачем доказами: актом розслідування причини виникнення хронічного професійного захворювання, медичними документами, висновками МСЕК, Постановами ВВД ФССНВУ про призначення позивачу виплат в зв'язку з втратою профпрацездатності.
Рішенням Конституційного Суду №20-рп/2008 від 08.10.2008 року встановлено, що обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди покладається на підприємства, які заподіяли шкоду.
Частина 1 ст.237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
В судовому засіданні встановлено, що внаслідок професійного захворювання, позивачу ОСОБА_1 заподіяні моральні та фізичні страждання, що спричинили погіршення реалізації його фізичних і професійних можливостей, призвели до зміни його звичайного способу життя, спричинили й інші негативні наслідки морального характеру, що вимагає від нього додаткових зусиль для його організації. Моральні страждання та переживання через погіршення стану здоров'я, постійні болі, прийом ліків, тривале перебування у лікарнях змусили позивача відчувати моральні страждання. Через наслідки професійної хвороби, він не має можливості вести активний спосіб життя, змушений просити допомогу дітей, в результаті відчуває постійний дискомфорт.
Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Рішенням Конституційного Суду від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004 року встановлено, що “громадяни, яким установлена стійка втрата професійної працездатності, мають право на стягнення на їх користь моральної шкоди”. Відповідно до п. 4.1 цього ж рішення ушкодження здоров'я, заподіяне потерпілому під час виконання трудових обов'язків незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, заподіюють йому моральні й фізичні страждання.
Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» - під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати зокрема: в моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушення стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
В п.5 цієї постанови визначено, що обов'язковому з'ясуванню при вирішенні справи про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Також підлягає з'ясуванню чим підтверджується факт заподіяння моральної шкоди чи фізичних страждань немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в який матеріальній формі оцінюється заподіяна моральна шкода.
Згідно з п.9 вказаної Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема: стану здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
При вирішенні питання про розмір відшкодування спричиненої моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини справи, ступінь втрати професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням, встановленої позивачу первинно з 06.03.2017 року - 50 відсотків безстроково, та встановлення третьої групи інвалідності; характер, обсяг, інтенсивність, тривалість заподіяних позивачу моральних страждань, стан його здоров'я; вину підприємства в заподіянні шкоди, суттєвість вимушених змін у його життєвих стосунках та наслідків, що наступили. Відповідно до наданих виписних епікризів позивач в результаті отримання професійних захворювань неодноразово в зв'язку з погіршенням стану здоров'я знаходився на стаціонарному лікуванні в медичних закладах. Суд також враховує, що згідно з пунктом 17 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 03.02.2017 року встановлено, що причиною профзахворювань є праця позивача протягом тривалого часу в ПрАТ «ІнГЗК» в умовах впливу шкідливих факторів виробничого середовища, показники котрих перевищували нормативні через недосконалість робочого місця. Винних осіб встановити не виявилось можливим через тривалий час роботи позивача в умовах дії шкідливих факторів та зміною керівників структурних підрозділів. Отже, відсутність вини відповідача в отриманні позивачем професійного захворювання - не підтверджено.
При цьому, суд не погоджується із запереченнями представника відповідача в тій частині, що позивач сам несе відповідальність за наслідки свого вибору, оскільки, усвідомлюючи, що робота у шкідливих умовах впливає негативно на стан його здоров'я, мав можливість ініціювати питання переведення його на іншу роботу, оскільки умови праці має створювати роботодавець, і позивач, як працівник має право розраховувати на безпечні умови праці. Але як випливає з Акту форми П-4 від 03.02.2017, компетентною комісією встановлені причини профзахворювання Позивача, яким є праця в умовах впливу шкідливих факторів на підприємстві Відповідача. Згідно з п.17 Акту причиною виникнення професійного захворювання є, в тому числі: фізичне динамічне навантаження- потужність зовнішньої роботи з переважною участю м»язів нижніх кінцівок та тулуба 95Вт при нормативному значенні 90 Вт; маса вантажу, що постійно підіймається на переноситься вручну - 32-35 кг, при нормативному значенні до 30 кг; статичне навантаження за зміну при утриманні вантажу однією рукою- 101808кг*с, при нормативному значенні 36000 кг*с; двома руками - 97390 кг*с при нормативному значенні до 70000 кг*с; робоча поза до 30 градусів/більше 30 градусів - 32,6-50% / 12,5% робочої зміни при нормативному значенні до 25% / до 10% відповідно.
Також, комісією, яка проводила розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання позивача, з метою ліквідації і запобігання виникненню професійних захворювань запропоновано генеральному директору ПрАТ «ІнГЗК» вжити конкретних заходів для запобігання виникненню професійних захворювань (а.с.15).
А отже, підтверджується причинний зв'язок між працею Позивача в ПРАТ «ІНГЗК» та ушкодженням його здоров'я.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди позивачу, суд враховує вищезазначені обставини, ступінь втрати професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням, обсяг фізичних та моральних страждань позивача, їх інтенсивність, та довготривалість наслідків, що наступили.
Враховуючи вищезазначені обставини, особу позивача, виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, суд вважає співмірною моральним стражданням позивача ОСОБА_1 суму в розмірі 28 000 грн.
Водночас визначений судом розмір моральної шкоди, на думку суду, не є обтяжливим для такого великого промислового підприємства як ПРАТ «ІНГЗК».
При цьому, суд виходить із того, що відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених ним вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Тому, оскільки позивач не просить стягнути суму моральної шкоди без урахування утримання податків з фізичних осіб, суд не вважає за потрібне обмежувати присуджену до стягнення суму коштів наступною умовою «без урахування утримання податків з фізичних осіб».
З огляду на вищенаведене позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача понесених ним витрат на правничу допомогу, суд керується наступним.
За приписами ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. При цьому, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Позивачем до позову додано: копію договору про надання правової допомоги від 22.09.2017 року; підписаний сторонами договору акт приймання-передачі правової допомоги, в якому міститься детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та кількість затрачених годин; копію розрахункової квитанції на підтвердження сплати позивачем коштів за надані послуги на суму 5120 грн; копію посвідчення адвоката (а.с.45-48).
Виходячи з приписів ч.2 ст.141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевказане, суд вважає, що вимога про стягнення коштів за надання правової допомоги також підлягає частковому задоволенню, зокрема в сумі 2867 грн. 20 коп., що є пропорційною до розміру задоволених основних вимог.
При цьому, суд не бере до уваги заперечення представника відповідача в тій частині, що витрати не підтверджено документально, так як надана представником квитанція є неналежної форми та не є допустимим доказом про оплату гонорару адвоката - оскільки Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» Правилами адвокатської етики не передбачено конкретної форми документу, що підтверджує оплату юридичних послуг адвоката.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача судовий збір на користь держави, від сплати яких позивач звільнений.
На підставі ст.ст. 8, 22, 58 Конституції України, ст.ст. 5, 23, 1166, 1167, 1168 ЦК України, ст.ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, ст.9 Закону України “Про охорону праці”, та керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 141, 223, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд-
Позовні вимоги ОСОБА_1, представника позивача - ОСОБА_2 до ОСОБА_3 акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров»я при виконанні трудових обов»язків та стягнення витрат на професійну правничу допомогу - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 28000 /двадцять вісім тисяч/ гривень.
В задоволенні іншої частини вимог в розмірі 22 000 (тридцять дві тисячі) гривень - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу - 2867 гривень 20 коп..
Стягнути з ОСОБА_3 акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь держави судовий збір в сумі 640 гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Позивач: ОСОБА_1, АДРЕСА_1, РНОКПП: НОМЕР_1.
Представник позивача: ОСОБА_2, м.Кривий Ріг, вул.В.Михайличенка, 63.
Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», м.Кривий Ріг, вул.Рудна, 47, ЄДРПОУ: 00190905.
Дата складення повного судового рішення - 05.03.2018 року.
Суддя Л.Я. Соловйова